ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Справа № 160/11228/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11228/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

24.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10, в якому позивач просить суд:

- визнати протравними дії ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 24.05.2023 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 25.05.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 25.05.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- особову справу позивача;

- відомості щодо проходження позивачем військової служби (накази, витяги з наказів, тощо);

- рапорти позивача про звільнення його з військової служби;

- висновок відповідача від 26.04.2023 року за №2849;

- відомості/інформацію щодо відмови позивачеві у звільненні з військової служби (з урахуванням наданих ним документів) та інші докази щодо суті спору.

Зобов`язано також позивача надати до суду належним чином засвідчені копії таких документів, зокрема:

- довідку про склад сім`ї станом на день звернення позивача із цим позовом до суду;

- докази на підтвердження усиновлення дітей (7 дітей) гр. ОСОБА_2 , зокрема рішення суду, свідоцтво про народження, інші докази на підтвердження таких фактів;

- докази щодо безпосереднього утримання дітей (7 дітей) гр. ОСОБА_2 , саме позивачем та інші докази щодо суті спору.

05.06.2023 року відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву позивача. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

Також відповідачем заявлено клопотання про заміну первісного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_10, на належного, яким є ІНФОРМАЦІЯ_11.

Ухвалою суду від 07.06.2023 року залучено до участі у справі №160/11228/23 співвідповідача 2 - ІНФОРМАЦІЯ_11.

Також, ухвалою суду від 07.06.2023 року витребувано у відповідача 2 всі матеріали справи, що стосуються цього спору.

16.06.2023 року позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі, у якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_11.

16.06.2023 року позивачем до суду подані додаткові письмові пояснення по справі. Долучені додаткові докази.

Також, 16.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся позивач з уточненим адміністративним позовом, у якому просить суд:

- визнати протравними дії ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку : перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до її років.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 від 16.06.2023 року у справі №160/11228/23, повернуто позивачу. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі, у якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_11, відмовлено.

28.06.2023 року до канцелярії суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить:

- визнати протравними дії ІНФОРМАЦІЯ_10, який діє від імені ІНФОРМАЦІЯ_11, щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 судові витрати за розгляд адміністративної справи.

Ухвалою суду від 29.06.2023 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 .

05.07.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_11 до суду подав відзив на позовну заяву позивача.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 26.07.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України призваний 16.04.2022 року на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .

Вказує, що по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_10.

23.02.2023 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із Рапортом про звільнення з військової служби від 22.02.2023 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Однак, листом від 26.04.2023 року № 2849 відповідач його повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач не погоджується із такими діями відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» тому звернувся до суду із цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні з таких підстав.

Вказують, що абзацом 13 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено звільнення під час дії воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у випадку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

16 квітня 2022 року ОСОБА_1 було призвано під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022. На даний час він проходить військову службу на посаді гранатометника взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказують, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 15 лютого 2023 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис № 102.

Згідно наданих ОСОБА_1 копій свідоцтв про народження (серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 , серії НОМЕР_9 ) ОСОБА_2 є матір`ю дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Однак, з наданих витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька цих дітей зазначено у відповідності до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Вказують, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст. 180 СК України).

ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю).

При цьому, обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Вказують, що витяги з актів про народження, в яких відомості про батька записані у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України, не є достатніми доказами перебування на утриманні у позивача дітей, оскільки в останніх є матір, та можливо дід, баба, повнолітні брати та сестри, які можуть їх утримувати.

На їх думку, перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дітей та проживання разом з ними, не свідчить про обов`язок позивача матеріально утримувати останніх.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивачем не було надано доказів, які підтверджують перебування на його утриманні трьох і більше дітей до 18 років (рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні дітей, рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей на підставі ст. 268 СК України тощо), законних підстав для звільнення останнього з військової служби під час воєнного стану на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», немає.

Просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

Від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні з таких підстав.

Відповідач 2 вказує, що позивачем не було надано жодного документа, який би підтверджував факт перебування дітей на утриманні позивача.

Просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України призваний 16.04.2022 року на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , позивача з 16.04.2022 року призвано ІНФОРМАЦІЯ_10 на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та залучено для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_10 у якості добору військовослужбовців для комплектування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

Встановлено, що позивач по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_10.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 15.02.2023 року, встановлено, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , було укладено шлюб.

Після реєстрації шлюбу, позивач та його дружина виявили бажання і надалі іменуватися дошлюбними прізвищами « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 ».

На час укладення шлюбу, у дружини позивача ОСОБА_2 було семеро неповнолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

22.02.2023 року позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, зокрема у зв`язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, через що подав рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_10 з копіями необхідних документів, а саме:

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515888 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян / про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515509 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515684 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515804 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515567 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038516073 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038514445 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515888, 00038515509, 00038515684, 00038515804, 00038515567, 00038516073, 00038514445, відомості про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_10 , виданого Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, ОСОБА_2 є багатодітною матір`ю.

Відповідно до Акту квартального комітету № 47 м. Павлограда від 06.05.2023 року, за адресою АДРЕСА_1 проживають однією сім`єю Позивач - ОСОБА_1 , дружина позивача - ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У позовній заяві позивач вказує, що він активно приймає участь у вихованні та утриманні дітей дружини, проживає з ними однією сім`єю та виконує обов`язки батька для дітей.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено нотаріально засвідчені заяви дружини Позивача ОСОБА_2 про добровільне утримання її неповнолітніх дітей від 02.05.2023 року.

23.02.2023 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із Рапортом про звільнення з військової служби від 22.02.2023 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Однак, відповідач листом від 26.04.2023 року за № 2849 на вказаний рапорт позивача, повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У цьому листі відповідач вказує, про те, що згідно наданих ОСОБА_1 копій свідоцтв про народження (серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 , серії НОМЕР_9 ) ОСОБА_2 є матір`ю дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому з наданих витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька цих дітей зазначено у відповідності до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст. 180 СК України).

Згідно ч.1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому, обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Враховуючи, що діти гр. ОСОБА_2 мають принаймні матір, обов`язок щодо їх утримання не може бути покладено на їх вітчима, яким є позивач.

Крім того, ОСОБА_1 до рапорту про звільнення з військової служби не додано довідку про склад сім`ї, через, що неможливо встановити, що він проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 та її дітьми, та останні не мають також діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивачем не було надано доказів, які підтверджують перебування на його утриманні трьох і більше дітей до 18 років, дійшли до висновку, про те, що законних підстав для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», немає.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними та безпідставними, та те, що він повинен бути звільнений з військової служби та особового складу військових частин, тому звернувся до суду із цією позовною заявою.

Таким чином, спірним у справі є відмова позивачу у звільненні з військової служби.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України Про військовий обов`язок та військову службу від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов, на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі Закон № 3543-ХІІ) визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Частиною 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років; жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І чи II групи; усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років; зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи; опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України; інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Стосовно позовних вимог щодо звільнення позивача з військової служби слід зазначити про таке.

Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період врегульоване пункту 2 частини четвертої статті 26 Законом № 2232-ХІІ.

Так, відповідно до зазначеного, під час воєнного стану звільняються:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

З системного аналізу вказаних норм права, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

Згідно матеріалів справи, 22.02.2023 року позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, зокрема у зв`язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, через що подав рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_10 з копіями необхідних документів, а саме:

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515888 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян / про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515509 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515684 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515804 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515567 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038516073 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038514445 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні рапорту до відповідача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами 22.02.2023 року позивачем не було надано довідку про склад сім`ї, згідно якої є можливим встановити, що він проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 та її дітьми.

Також, згідно рапотра позивача, та долучених до нього додатків, позивачем не було надано доказів на підтвердження усиновлення дітей (7 дітей) гр. ОСОБА_2 , зокрема рішення суду, свідоцтво про народження, інші докази на підтвердження таких фактів.

Також не надані докази щодо безпосереднього утримання дітей (7 дітей) гр. ОСОБА_2 , саме позивачем.

Рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні дітей, рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей на підставі ст. 268 СК України, тощо позивачем також долучено до рапотра не було.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ на підставі рапорту позивача від 22.02.2023 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.02.2023 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення відповідно до норм абзацу 4 та 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, при цьому до рапорту не додані належні документи, що підтверджують підстави для звільнення.

Таким чином, з рапортом від 22.02.2023 року позивач звернувся та відповідно не долучив необхідний пакет документів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності/дій відповідача щодо протиправної відмови у невидачі наказу про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 за сімейними обставинами.

Також, слід вказати, що ухвалою суду від 25.05.2023 року у позивача було витребувано належним чином засвідчені копії таких документів, зокрема:

- довідку про склад сім`ї станом на день звернення позивача із цим позовом до суду;

- докази на підтвердження усиновлення дітей (7 дітей) гр. ОСОБА_2 , зокрема рішення суду, свідоцтво про народження, інші докази на підтвердження таких фактів;

- докази щодо безпосереднього утримання дітей (7 дітей) гр. ОСОБА_2 , саме позивачем та інші докази щодо суті спору.

Однак, слід вказати, що фактично вказана ухвала суду так і була залишена позивачем без виконання.

Позивачем 16.06.2023 року суду були надані пояснення про те, що надати довідку про склад сім`ї немає можливості, оскільки позивач та дружина зареєстровані за різними адресами.

Щодо надання доказів усиновлення дітей, позивач посилається на те, що надати докази на підтвердження усиновлення дітей (7 дітей) дружини, рішення суду, тощо, свідоцтва про народження, інші докази на підтвердження таких фактів немає можливості.

Щодо безпосереднього утримання дітей, вказує, що згідно нотаріально засвідченої заяви його дружини, позивач добровільно утримає та виховує її неповнолітніх дітей.

Згідно положень чинного законодавства, позивач має за встановленою формою у визначеному порядку подати рапорт до відповідача 1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з наданням відповідних документів, які підтверджують такі обставини, як перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, на думку суду, станом на час звернення позивача до суду, вказані вимоги закону позивачем здійснені не були, тому на думку суду, права позивача не порушені, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності/дій та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачами було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення, здійсненого відносно позивача.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , код ОКПП НОМЕР_11 ).

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_10 (АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_12 .

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_11 (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_13).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26.07.2023 року.

Суддя В.В. Ільков