ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

"18" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2033/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за участю:

представника ОСОБА_1 - Хоміча А.А.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражну керуючу Белінську Н.О., здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, задовольнити заяву, винести постанову, визнати її неплатоспроможною, прийняти пропозицію - запропонований план реструктуризації в частині стягнення коштів у сумі 81157,20 грн та списання коштів у сумі 1554200,39 грн, зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, ввести мораторій, починаючи з дня винесення рішення.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона має прострочені зобов`язання перед 2 банками та 47 мікрофінансовими установами на загальну суму 1635357,59 грн.

До заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано заяву арбітражної керуючої Белінської Н.О. про згоду на участь у справі та копії квитанцій на підтвердження авансування на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому на загальну суму 40270,00 грн (квитанції від 22.11.2021 на суму 1784,25 грн, № 2 від 13.12.2021 на суму 1784,25 грн, №41068240-1 від 12.01.2022 на суму 1785,00 грн, від 12.02.2022 на суму 1785,00 грн, від 22.08.2022 на суму 1785,00 грн, від 10.09.2022 на суму 2115,00 грн, від 11.10.2022 на суму 1950,00 грн, від 10.11.2022 на суму 1950,00 грн, від 09.12.2022 на суму 1950,00 грн, від 11.01.2023 на суму 1950,00 грн, від 13.05.2023 на суму 21431,50 грн).

Ухвалою суду від 23.05.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2033/23 від 18.05.2023) залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про допущені недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 1953/23 від 15.05.2023). Ухвалено заявниці - ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду: конкретизований список кредиторів відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з питань банкрутства, у тому числі із зазначенням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо по кожному зазначеному кредитору); письмові пояснення з документальним обґрунтуванням включення в конкретизований список кредиторів ТОВ "КУ "Європейська кредитна група" за договором №3044277 від 19.09.2021, перед ТОВ "Лінеура Україна" за договором №2345554 від 10.09.2021, перед ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" за договором №81624045 від 08.09.2021, перед ТОВ "Качай гроші" за договором № 00-4385816 від 29.08.2021, перед АТ "ПУМБ" за договорами №1001956797001 від 28.08.2021, №1001773853101 від 22.03.2023 та за кредитною карткою № НОМЕР_2 , перед ТОВ "Гоунфінгоу" за договором № 1762818 від 18.08.2021, перед ТОВ "СС Лоун" за договором № 3330223 від 07.07.2021 із поточною заборгованістю 0,00 грн; декларації про майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та за 2023 рік станом на 01.04.2023, заповнені з урахуванням приміток до форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, із зазначенням, крім іншого, дати народження ОСОБА_2 . Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

Ухвала суду від 23.05.2023 була отримана ОСОБА_1 у підсистемі "Електронний суд" 25.05.2023, з огляду на що останнім днем строку для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є 05.06.2023 (з урахуванням того що 04.06.2023 - вихідний день).

02.06.2023, тобто в межах строку, встановленого судом, до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 14001), до якої додано оновлені конкретизований список кредиторів та декларації про майновий стан за 2020, 2021, 2022, 2023 (за період з 01.01.2023 по 01.04.2023).

У заяві про усунення недоліків (вх. № 14001 від 02.06.2023) ОСОБА_1 просила суд прийняти та розглянути дану заяву; відкрити провадження у справі № 922/2033/23 про її неплатоспроможність; долучити заяву до матеріалів справи.

Крім того, у поданій заяві ОСОБА_1 просила суд у порядку ст. 81 ГПК України витребувати докази її кредиторської заборгованості. В обґрунтування свого клопотання заявниця посилалася на те, що вона позбавлена можливості самостійно отримати відповідні документи.

Ухвалою суду від 08.06.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання у справі призначено на 20.06.2023. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Запропоновано боржниці до дати підготовчого засідання надати суду: всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності). Ухвалено арбітражній керуючій Белінській Н.А. до дати підготовчого засідання надати суду чинний договір страхування професійної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень арбітражного керуючого.

ОСОБА_1 у судове засідання 20.06.2023 не з`явилася; додаткові докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, не надала; про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Арбітражна керуюча Белінська Н.А. у судове засідання 20.06.2023 не з`явилася; про причини неявки не повідомила; про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 20.06.2023 підготовче засідання відкладено на 18.07.2023; викликано для участі у судовому засіданні ОСОБА_1 або її уповноваженого представника, а також арбітражну керуючу Белінську Наталію Олександрівну; запропоновано боржниці надати суду: всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності).

17.07.2023 до суду від арбітражної керуючої Белінської Н.О. надійшла заява (вх.№18472) про проведення судового засідання засідання, призначеного на 18.07.2023, без її присутності. Також у поданій заяві арбітражна керуюча повідомляє про підтримання в повному обсязі заяву про призначення її керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Представник боржника у судовому засіданні стисло повідомив про зміст заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

ОСОБА_1 у судове засідання 18.07.2023 не з`явилася; додаткові докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, не надала; про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Арбітражна керуюча Белінська Н.А. у судове засідання 18.07.2023 не з`явилася; про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи та пояснення щодо вимог ухвал суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положеньГосподарського процесуального кодексу Українита інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; снують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Згідно з ч. 3 ст. ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другоюстатті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20.

Тобто для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другійстатті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20.

Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачений перелік документів, які мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобовэязання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов`язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Отже, обов`язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов`язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов`язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.

Зокрема, частиною 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.

Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов`язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов`язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.

Необхідність аналізу таких договорів пов`язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.

В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця посилається на те, що у неї наявні невиконані прострочені грошові зобов`язання перед: ТОВ "КУ "Європейська Кредитна Група", ТОВ "Веллфін", ТОВ "Інновація Компані", ТОВ "ФК "Інвест Фінанс", ТОВ "Бі Ел Джи МІікрофінанс", ТОВ "Глобал Кредит", ТОВ "Споживчий Центр", ТОВ "ФК "Комбі", ТОВ "ФК "Кіф", ТОВ "ФК "Форза", ТОВ "Лінеура Україна", ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс", ТОВ "ФК "Інкасо Фінанс", ТОВ "ФК "Джобер", ТОВ "Качай Гроші", АТ "ПУМБ", ТОВ "Інфінанс", ТОВ "Займер", ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога", ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія", ТОВ "Гоуфінгоу", ТОВ "Маніфою", ТОВ "Лайм Кепітел", ТОВ "Мілоан", ТОВ "ФК "Ірбіс", ТОВ "Інстафінанс", ТОВ "ФК "Інвеструм", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Бізпозика", ТОВ "ФК "Нові Кредити", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "Фінфорс", ТОВ "Містер Мані", ТОВ "КФ.ЮА", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Н.А.Груп", ТОВ "Партнер Фінанс", ТОВ "Фінтаргет", АТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "КредитПромІнвест", ТОВ "ФК "Є Гроші Ком", ТОВ "СС Лоун", ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів", ТОВ "Вердикт Капітал", ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Сіті Фактор", ТОВ "Таліон Плюс", ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "ФК "Коллект Центр".

Наведені зобов`язання перед кредиторами, на погляд Гресь Л.В., підтверджуються кредитною історією, що складена Українським бюро кредитних історій, та кредитними договорами.

Поряд із цим, заявниця зазначає про те, що нею не надано належних доказів в частині всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів, (заборгованості за основним зобов`язанням та неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.

Проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 6 ч. 2ст. 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, та забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з ч. 4ст. 236 ГПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У даному випадку, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, де, зокрема, вказано наступне.

17.10.2019 набув чинностіЗакон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни доГПК України, змінено назвустатті 79 ГПКз "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормамиЗакону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"(далі - Закон № 2704-IV).

Статтею 3 Закону № 2704-IVвизначено його термінологію, зокрема:

"бюро кредитних історій" - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - Бюро);

"ведення кредитної історії" - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;

"кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону,

"користувач Бюро" - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію (надалі - Користувач);

"Положення Бюро" - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом;

"кредитний звіт" - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії;

"кредитний правочин" - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу);

"суб`єкт кредитної історії" - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

Наведені норми свідчать про відмінність понять "користувач" та "суб`єкт кредитної історії". Так, користувачем може бути юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини, тобто кредитор. Відповідно фізична особа, яка не є суб`єктом господарської діяльності з видачі кредитів, не може мати статусу "Користувач" у розумінніЗакону № 2704-IV. Тобто суб`єктом кредитної історії у таких правовідносинах може бути фізична або юридична особа, яка є боржником за такими кредитними правочинами.

Отже, фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінніЗакону № 2704-IVє суб`єктом кредитної історії.

Відповідно дост. 5 Закону № 2704-IVджерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до Бюро та відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел.

Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначенийстаттею 7 Закону № 2704-IV, відповідно до пункту 2 частини 1 якої це відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

Статтею 11 Закону № 2704-IVвизначено підстави та порядок надання кредитного звіту, зокрема: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина перша); бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина третя); бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина четверта); кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина п`ята).

Водночас, устатті 13 Закону № 2704-IVпередбачені права суб`єктів кредитної історії, зокрема: суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: 1) кредитним звітом; 2) інформацією з реєстру запитів (частина перша); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро (частина друга); суб`єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною 1 цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину (частина третя); Бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина четверта).

Системний аналіз статей11,13 Закону № 2704-IVдає підстави для висновку, що право на отримання (у визначених цимЗакономвипадках) кредитного звіту (інформації, що міститься у кредитній історії) будь-якого суб`єкта кредитної історії мають користувачі та інші бюро, а суб`єкти кредитної історії мають таке право виключно щодо своєї кредитної історії.

Законодавчо визначений порядок надання кредитного звіту користувачам чи іншим бюро передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях (частина четвертастатті 11 Закону № 2704-IV), натомість чіткого порядку надання кредитного звіту суб`єкту кредитної історії норми цьогоЗаконуне містять.

Крім того, нормиЗакону № 2704-IVне містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

Водночас, пунктом "б" частини третьоїстатті 15 Закону № 2704-IVвизначено, що Положення Бюро, зокрема, повинно містити правила надання кредитних звітів.

Згідно з публічною інформацією на офіційному сайті Бюро (https://www.ubki.ua/) розміщено Положення Бюро, затверджене Директором ТзОВ "Українське бюро кредитних історій" 15.05.2017 та погоджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 01.06.2017 №2185.

Пунктом 2.3 Положення Бюро передбачено, що Бюро здійснює збір інформації із автоматизованих систем Користувачів до автоматизованого інформаційно-аналітичного комплексу Бюро за допомогою електронно - програмних засобів із застосуванням системи захисту відповідно до вимог чинного законодавства, що виключає можливість несанкціонованого доступу до інформації, яка збирається.

Пунктом 6 Положення Бюро визначено порядок надання кредитних звітів, згідно з якого Бюро у своїй діяльності по наданню кредитних звітів керуєтьсяЗаконом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, договорами про надання інформаційних послуг, укладеними із користувачами, договорами про порядок та умови надання інформації, яка складає кредитну історію, укладеними із іншими Бюро кредитних історій, даним Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.1); надання інформації, яка складає кредитну історію, Бюро здійснює у формі кредитних звітів (пункт 6.2); кредитні звіти розрізняються за обсягом інформації (стандартний кредитний звіт, кредитний звіт з рекомендованим кредитним рішенням). Структура кредитних звітів встановлюється внутрішніми положеннями Бюро та чинним законодавством (пункт 6.3); Бюро надає кредитні звіти суб`єктам кредитних історій за їх зверненням в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.10).

Системний аналіз пунктів Положення Бюро свідчить, що збір, опрацювання, коригування та передавання інформації щодо суб`єкта кредитних історій (зокрема й сама кредитна історія) здійснюється за допомогою електронно-програмних засобів та зберігається на сервері Бюро, тобто така інформація представлена (складається) в електронній формі.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21 вказано, що створений за допомогою електронно-програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб`єктам звернення (користувачам, іншим бюро та суб`єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Частиною другоюстатті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно дост. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронні довірчі послуги"(частина перша); електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом (частина п`ята); копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частина шоста).

Згідно з наказом державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144 з 01.09.2021 набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - Національний стандарт ДСТУ 4163:2020).

Пунктом 1.1 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, серед іншого, визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).

Згідно з пунктом 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04); назва виду документа (09) (не зазначають на листах); дата документа (10); реєстраційний індекс документа (11); заголовок до тексту документа (19); текст документа (20); підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов`язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронні довірчі послуги".

Пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладання електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.

Оскільки роздруківка кредитного звіту у текстовому режимі, отримана боржником (суб`єктом кредитних історій) через web-інтерфейс на офіційному сайті Бюро (https://ubki.ua/), містить QR-код, то таку роздруківку слід визнати примірником електронного документа з паперовим носієм інформації.

Суд також зазначає, що за загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана Гресь Ларисою Василівною в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.

Щодо поданих боржником кількох довідок банків про суми заборгованості, то такі докази не підтверджують розмір заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, не визначають структуру заборгованості боржника перед кредиторами, не фіксують або констатують документально період виникнення боргу боржника, його розрахунок, що має юридичне значення для встановлення судом обставин заяви боржника та сум його боргу перед кредиторами.

З огляду на викладене, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як зазначено вище, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другоїстатті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Слід зауважити на тому, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Суд враховує, що у справах про банкрутство (у тому числі неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Отже, подання боржницею при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредитного звіту, а також не в повному обсязі кредитних договорів, на які посилається ОСОБА_1 у конкретизованому списку кредиторів як на підставу виникнення боргу, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21.

Cуд звертає увагу на те, що ухвалами суду від 08.06.2023 та 20.06.2023 запропоновано боржниці надати суду всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу, а також додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності).

Оскільки заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність надіслано в систему "Електронний суд", то відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя" від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб aбo в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Ухвали суду від 08.06.2023 та 20.06.2023 були отримані ОСОБА_1 у підсистемі "Електронний суд", однак, боржниця не надала належних доказів на підтвердження своєї кредиторської заборгованості перед 2 банками та 47 мікрофінансовими установами на загальну суму 1635357,59 грн, яку зазначає в конкретизованому списку кредиторів.

На підтвердження доказів дій, вчинених заявницею з метою отримання доказів наявності кредиторської заборгованості, ОСОБА_1 до матеріалів справи подані запити з проханням надати копії кредитних договорів та інформацію про заборгованість за кредитом станом на дату отримання запиту.

В якості доказів направлення запитів кредиторам ОСОБА_1 до матеріалів справи надані скан-копії з електронної адреси (том III, а.с. 9-31), з яких не вбачається за можливе встановити, які саме запити (зміст вкладених файлів) боржниця направляла на вказані електронні адреси.

Таким чином, заявницею не надано доказів на підтвердження самостійного звернення до осіб, зазначених кредиторами.

Також суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 , звертаючись у заяві про усунення недоліків (вх. № 14001 від 02.06.2023) з клопотанням про витребування, не конкретизувала, які саме кредитні договори (номери, дати) просила суд витребувати, а також не зазначила, у кого конкретно просила витребувати необхідні їй документи.

У зв`язку з вищезазначеним суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, про що зазначив в ухвалі суду від 08.06.2023.

У подальшому заявницею не вчинено жодних дій (з урахуванням підстав відмови у її клопотанні), направлених на витребування в порядку ст. 81 ГПК України необхідних їй документів, а також не виконано вимоги ухвал суду від 08.06.2023 та 20.06.2023 в частині надання в повному обсязі доказів, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості та доказів неплатоспроможність.

Надані суду боржницею документи в підтвердження наявності договірних зобов`язань перед кредиторами є недостатнім доказом, оскільки не підтверджують розмір та структуру заборгованості (розмір основного боргу, неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій) та не є достатніми й належними доказами неплатоспроможності ОСОБА_1 .

Додатково суд зазначає про те, що боржницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність долучено проєкт плану реструктуризації боргів.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.

Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.

Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов`язань) у межах об`єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов`язання.

Дослідивши наданий ОСОБА_1 проєкт плану реструктуризації, господарським судом встановлено, що він не містить обставин, які спричинили неплатоспроможність боржника.

Зі змісту проєкту плану реструктуризації вбачається, що ОСОБА_1 , маючи дохід у розмірі 19816,62 грн на місяць, зазначає про те, що необхідний їй прожитковий мінімум в місяць становить 2684,00 грн; необхідні витрати в місяць на медичне лікування - 6000,00 грн згідно з медичними довідками та розпискою самої боржниці; плата за оренду житла - 5500,00 грн (відповідно до розписки самої боржниці); плата за комунальні послуги житла боржника - 2000,00 грн (відповідно до розписки самої боржниці); щомісячні витрати на поповнення мобільного рахунку - 280,00 грн; щомісячні витрати на корм для тварин - 2000,00 грн (відповідно до розписки самої боржниці).

Суд зауважує на тому, що власні розписки боржниці не є належними доказами витрат.

Доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 дійсно щомісяця витрачає на медичне лікування 6000,00 грн, сплату оренди житла - 5500,00 грн, побутові потреби (витрати на корм для тварин) - 2000,00 грн, а саме чеків, виписок з банківських рахунків заявницею не надано, що викликає у суду сумніви у правдивості та реальності відображення Гресь Л.В. відповідних витрат.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.

Поряд із цим, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Про наявність таких підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов`язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про заборгованість, у тому числі за основним зобов`язанням та неустойкою (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із законом або договором, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим вважає за необхідне у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовити.

Також суд зауважує на тому, що згідно з ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.113,115,116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.232-235 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 24 липня 2023 року.

СуддяУсатий В.О.