-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2587/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників:
від Компанії Telia Aqua Marine Limited: Кочерба М.С.
від Компанії Unicorn Trade LTD: Моряков К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Компанії Unicorn Trade LTD
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 про забезпечення позову, суддя І інстанції Д`яченко Т.Г., повний текст якої складено 16.06.2023
у справі №916/2587/23
за заявою: Компанії Telia Aqua Marine Limited
до Компанії Unicorn Trade LTD
про арешт судна для забезпечення морської вимоги
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Компанія Telia Aqua Marine Limited звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про арешт судня для забезпечення морської вимоги до компанії Unicorn Trade LTD., в якій заявник просив суд накласти арешт на судноTRADER, зареєстрованим власником якого є компаніяTrade LTD., та яке прямує до акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
В обґрунтування поданої заяви КомпаніяAqua Marine Limited зазначила, що морська вимога ґрунтується на факті виникнення збитків, завданих компаніїAqua Marine Limited в результаті аварійної морської події, яка сталася у акваторії м. Василіко, Кіпр, 22 серпня 2021 року та сума морської вимоги, що є збитками, завданими діями боржника, складається із 411 190,00 євро, яка підтверджується розрахунком втраченої риби та неотриманого прибутку. Також, сума морської вимоги підтверджується судовим рішенням Верховного Суду Кіпру Адміралтейської юрисдикції від 22.02.2023р. за позовом Telia (Vasiliko) Limited щодо суднаTRADER проти до Unicorn Trade LTD, яке ходить під прапором Панами та на день винесення судового рішення стояло на якорі у Васіліко.
Як вказує заявник, станом на 15.06.2023р. грошові кошти на відшкодування збитків в результаті аварійної морської події не отримані заявником. Заявник направляв на адресу боржника лист від 15.03.2023р. з вимогами сплатити протягом 10 днів понесені заявником збитки, проте, вказана вимога була проігнорована зі сторони боржника.
Згідно з інформацією, наявною у заявника, єдиним майном, належним боржнику, яке знаходиться на території України, є танкер UNI TRADER (ІМО 9175169).
Заявником зазначалось, що беручі до уваги, що наразі судно UNI TRADER (ІМО 9175169) прямує до акваторії Ренійського морського порту, проте, здійснивши усі необхідні дії може вийти з акваторії порту, існує загроза, що він не виконає рішення компетентного судового органу (Господарського суду Одеської області) щодо компенсації збитків у разі, якщо його вимоги не будуть належним чином забезпечені на момент подачі відповідного позову.
Таким чином, за посиланням заявника, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на судно UNI TRADER ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення господарського суду Одеської області, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 29 ГПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, можуть пред`являтись також за місцезнаходженням судна відповідача або реєстрації судна.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2587/23 заяву Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги задоволено; накладено арешт на судно UNI TRADER (ІМО 9175169), зареєстрованим власником якого є Компанія Unicorn Trade LTD. (Turgut Ozal Bulvari 36/13, Yenisehir Mah, Tem Yanyol Sok, 34779 Istanbul, Turkey), та яке прямує до акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України, шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України.
Господарський суд дійшов висновку, що станом на момент подання до суду заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги, грошові кошти, за твердженням заявника -Aqua Marine Limited на відшкодування збитків в результаті аварійної морської події не отримані, тому наявні обставини, які свідчать про виникнення у заявникаAqua Marine Limited права морської вимоги до Unicorn Trade LTD на підставі спричинення шкоди, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення заяви Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги.
20.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Unicorn Trade LTD надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2587/23, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає таке:
-вимоги, пов?язані з інциндентом від 22.08.2021 року щодо зіткнення судна з рибним господарством забезпечені у повному обсязі банківською гарантією Банку Кіпру (Bank of Cyprus) № 00193-02-0678621 на суму 510 000 Євро, наданою в рамках судового процесу у Верховному Суді Кіпру № 7/2021 де - компанія TELIA (VASILIKO) LIMITED одноособовим власником якої є Заявник намагається, зокрема, стягнути збитки від втрати риби про які у своїй заяві також зазначає Заявник;
-за цією ж самою морською вимогою на судно «UNI TRADER» вже було накладено арешт згідно наказу Верховного Суду Кіпру від 23.08.2021 року, який в подальшому був знятий згідно наказу Верховного Суду Кіпру від 30.08.2021 року у зв?язку з заміною заходу забезпечення позову позивача з арешту судна на банківську гарантію Банку Кіпру (Bank of Cyprus) № 00193-02-0678621 на суму 510 000 Євро, що виключає можливість повторного накладення арешту на вказане судно згідно ч. 3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року, яка підлягала застосуванню щодо заборони накладання арешту та надання забезпечення більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою;
-заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту судна «UNI TRADER» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його інтересів, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
-суд помилково застосував норми КТМ України щодо арешту судна, оскільки судно «UNI TRADER» ходить під прапором Панами, проте правила щодо арешту суден застосовується лише до суден під прапором України, оскільки відповідно до ст. 14 КТМ України «Колізійні норми», правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче розділах і главах, застосовуються: у розділі І "Судно" (за винятком статті 40 цього Кодексу) і в розділі III "Екіпаж судна" - до суден, що зареєстровані в Україні, а як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується Заявником, судно " UNI TRADER" ходить під прапором Панами, тобто є іноземним судном у розумінні КТМ України. За таких обставин, норми Глави 4 «Арешт суден» розділу II «Судно» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;
-суд першої інстанції всупереч ч. 4 ст. 75 ГПК України не прийняв до уваги ухвали від 28.04.2023 року по справі №916/1749/23, від 25.05.2023 року по справі №916/2185/23 та встановлені ними обставини, які мають преюдиційний характер, а також всупереч ч. ч. 3, 4 ст. 43 ГПК України не звернув уваги на очевидне зловживання Заявником своїми процесуальними правами шляхом подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже двічі вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин та не виконав свого обов?язку вживати заходів для запобігання такому зловживанню;
-суд першої інстанції в порушення вимог ст. 170 ГПК України розглянув заяву про арешт судна, поданою особо без надання доказу її правосуб?єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
У відзиві на апеляційну скаргу заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає наступне:
-TELIA AQUA MARINE LIMITED та TELIA (VASILIKO) LIMITED є окремими юридичними особами у відповідності до законодавства Кіпру та мають різні права та обов?язки, що зумовлює наявність морської вимоги Заявника, про що дійшов висновку Верховний Суд Кіпру Адміралтейської юрисдикції у своєму рішенні від 22.02.2023, а отже Заявник має право на відшкодування завданих йому збитків, а також на забезпечення морської вимоги останнього;
-судова справа у Верховному Суді Кіпру Адміралтейської юрисдикції була ініційована не Заявником, а компанією TELIA (VASILIKO) LIMITED, яка була фактичним власником двох рибних садків. Верховний Суд Кіпру Адміралтейської юрисдикції встановив, що втрата доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби, яка в них була не може стягуватися компанією TELIA (VASILIKO) LIMITED, а має стягуватися Заявником (TELIA AQUA MARINE LIMITED), тому згідно з банківською гарантією отримувачем 510 000 євро є TELIA (VASILIKO) LIMITED, однак це не забезпечує вимоги TELIA AQUA MARINE LIMITED, оскільки видана на виконання рішення Верховного Суду Кіпру від 30.08.2021, що підтверджує збитки у розмірі 87 438,46 євро, що виражається у пошкодженні конструкції рибного господарства;
-застосування Судом першої інстанції положень КТМ України у частині підстав для арешту ніяким чином не виключає наявність підстав для арешту відповідно до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна;
-ухвалою від 25.05.2023 року по справі №916/2185/23 було відмовлено у задоволенні заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги Заявника на підставі ненадання жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що судно "UNI TRADER" пришвартоване у морському порті Ізмаїл, який знаходиться за адресою вулиця Портова, 7, Ізмаїл, Одеська область, Україна;
-за результатом розгляду справи №916/1749/23 та справи №916/2185/23 було винесено ухвали, а не рішення суду, що спростовує їх преюдиційний характер. Крім того, вказані справи не було розглянуто по суті, а отже судові рішення, винесені внаслідок їх розгляду, не мають преюдиційного характеру;
-невжиття такого заходу як морський арешт може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки Апелянт заперечує проти добровільного мирного врегулювання спору та неодноразово ухилявся від відповідальності за заподіяння збитків внаслідок інциденту від 22.08.2021, які виникли у компанії TELIA AQUA MARINE LIMITED.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2587/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 (головуючий суддя Разюк Г.П., судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.,) відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Unicorn Trade LTD на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 до надходження матеріалів справи №916/2587/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2587/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
29.06.2023 матеріали справи №916/2587/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді Разюк Г.П., у відпустці з 26.06.2023 по 11.07.2023 відповідно до наказу голови суду від 09.06.2023 №101-в, судді Колоколова С.І., у відпустці з 26.06.2023 по 28.07.2023 за наказом голови суду від 09.06.2023 №101-в, а також судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 03.07.2023 по 04.08.2023 відповідно до наказу голови суду від 20.06.2023 №113-в, за розпорядженням Керівника апарату суду №65 від 06.07.2023 у відповідності до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.4 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2587/23.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 для розгляду справи №916/2587/23 за апеляційною скаргою Unicorn Trade LTD на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Ярош А.І., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 прийнято до свого провадження справу №916/2587/23 за апеляційною скаргою Unicorn Trade LTD на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Unicorn Trade LTD на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2587/23; призначено справу №916/2587/23 до розгляду на 25.07.2023 об 11:00.
У судовому засіданні 25.07.2023 представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу про задоволення заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги, представник заявника заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Також в судовому засіданні 25.07.2023 представником Unicorn Trade LTD було зазначено, що надане представником TELIA AQUA MARINE LIMITED копія рішення Верховного Суду Кіпру від 22.02.2023 мовою оригіналу належним чином не засвідчене, оскільки не містить апостилю, тому, на думку скаржника, вказане рішення Кіпру судом першої інстанції неправомірно долучено до матеріалів справи.
З цього приводу судова колегія зазначає, що при порівнянні нотаріально посвідченого перекладу приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Р.В. Фроловою, наданого заявником та екземпляру рішення Верховного Суду Кіпру від 22.02.2023 мовою оригіналу, апостильованого належним чином та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., наданого відповідачем, колегією суддів не встановлено розбіжностей між ними, крім того, дане твердження не є доводом апеляційної скарги. Отже, колегія суддів не приймає до уваги вищенаведені аргументи скаржника.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.08.2021 року у водах Республіки Кіпр, під час підходу судна «UNI TRADER» (IMO 9175169) до терміналу VTTV у порту Василіко вказане судно зіткнулося з рибним господарством «TELIA».
Внаслідок вищенаведеної події компанія TELIA (VASILIKO) LIMITED звернулась до Верховного Суду Кіпру з позовом про відшкодування збитків завданих як конструкціям рибного господарства, так і рибі.
Справа була прийнята до провадження та їй було присвоєно номер 7/2021.
23.08.2021 року в рамках вказаного провадження Верховним Судом Кіпру було видано наказ на арешт судна «UNI TRADER» (IMO 9175169) (т.1 а.с.181).
30.08.2021 року наказом Верховного Суду арешт було знято у зв?язку з наданням іншого виду забезпечення вимог компанії TELIA (VASILIKO) LIMITED, а саме гарантійного листа компанії ELIAS MARINE CONSULTANTS LIMITED, який в подальшому був замінений на банківську гарантію Банку Кіпру (Bank of Cyprus) №00193-02-0678621 на суму 510 000 Євро.
Матеріали справи містять екземпляр рішення Верховного Суду Кіпру від 22.02.2023 мовою оригіналу та його нотаріально засвідчений переклад приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Р.В. Фроловою, наданий заявником (т.1 а.с.84-139), а також містять екземпляр рішення Верховного Суду Кіпру від 22.02.2023 з апостилем та його нотаріально засвідчений переклад приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., наданий Компанією Unicorn Trade LTD (т.2 а.с.115-198).
Вказані нотаріально засвідчені переклади є ідентичними за змістом.
Зі змісту рішення Верховного Суду Кіпру від 22.02.2023 року, перекладеного на українську вбачається підтвердженими збитки, нанесені компанії TELIA (VASILIKO) LIMITED у розмірі 87 438,46 Євро за шкоду нанесену конструкціям рибного господарства (т.2 а.с.197).
Як вбачається з матеріалів справи, судова справа в суді Кіпру була ініційована компанією Telia (Vasiliko) Limited, а не заявником - Telia Aqua Marine Limited.
Відповідно до рішення Верховного Суду Кіпру від 22.02.2023, заявлені збитки охоплюють два розділи, витрати на фактичну заміну двох рибник садків (94343,00 євро) та втрату доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби, яка в них була (411338,00 євро). Згідно із позовом, 16665 лящів, які продавалися б за середньою ціною 5,25 євро за кілограм, та 149335 голів морського окуня, які продавалися б за середньою ціною 7,25 євро за кілограм, були втрачені у відкритому морі та загублені, в рішенні також зазначено, що втрати доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби, яка в них була не може стягуватись компанією компанією Telia (Vasiliko) Limited, а має стягуватись заявником.
Як встановив суд першої інстанції, станом на 15.06.2023р. грошові кошти на відшкодування збитків в результаті аварійної морської події не отримані заявником. Заявник направляв на адресу боржника лист від 15.03.2023р. з вимогами сплатити протягом 10 днів понесені заявником збитки, проте, вказана вимога була проігнорована зі сторони боржника.
Згідно з інформацією, наявною в матеріалах справи, єдиним майном, належним боржнику, яке знаходиться на території України, є танкер UNI TRADER (ІМО 9175169).
Беручі до уваги, що наразі судно UNI TRADER (ІМО 9175169) прямує до акваторії Ренійського морського порту, проте, здійснивши усі необхідні дії може вийти з акваторії порту, існує загроза, що він не виконає рішення компетентного судового органу (господарського суду Одеської області) щодо компенсації збитків у разі, якщо його вимоги не будуть належним чином забезпечені на момент подачі відповідного позову.
Таким чином, за посиланням заявника, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на судно UNI TRADER (ІМО 9175169) ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення господарського суду Одеської області, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 29 ГПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, можуть пред`являтись також за місцезнаходженням судна відповідача або реєстрації судна.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Положеннями ч. 2 ст. 138 ГПК України встановлено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Як з`ясовано судом першої інстанції, відповідно до наданого з боку заявника листа начальника ВП Ренійський морський порт служби капітана Ізмаїльського морського порту, на час розгляду даної заяви судно UNI TRADER (ІМО 9175169) прямує до акваторії морського порту Рені.
Відповідна інформації міститься в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, на веб-сайті - http://www.marinetraffic.com.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про подання заяви про арешт судна за належною підсудністю до Господарського суду Одеської області, сторонами вказане не оспорюється.
Порядок накладення та звільнення з-під арешту морських суден врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно Закону України від 07.09.2011 № 3702-VІ та главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України.
Згідно з ст. 2 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
У ч. 3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна передбачено, що судно не заарештовують, і застава або інший вид забезпечення не надаються більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача та, якщо судно було заарештовано в межах однієї з юрисдикцій чи були надані в межах такої юрисдикції застава або інший вид забезпечення для зняття арешту або з метою уникнення можливого арешту, то будь-який наступний арешт цього судна чи будь-якого судна, що належить тому самому власникові, за тією самою морською вимогою того самого позивача буде відмінений, а судно буде звільнене судом чи будь-яким іншим відповідним судовим органом цієї держави, якщо тільки позивач не переконає суд чи інший відповідний судовий орган, що гарантія чи інше забезпечення були остаточно зняті до накладення наступного арешту або що є інша достатня підстава для залишення арешту чинним.
Відповідно до ст. 4 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
При цьому, згідно ст. 8 Брюссельської конвенції судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи рішення Кіпру, морська вимога ґрунтується на факті виникнення збитків, в результаті аварійної морської події, яка сталась 22.08.2021р. у акваторії м. Василіко, Кіпр, та сума морської вимоги, що є збитками, завданими діями боржника, складається із 411 190,00 євро матеріальні збитки, яких завдав боржник в результаті аварійної морської події.
Загальна сума морської вимоги складає 411 190,00 євро, яка підтверджується розрахунком втраченої риби та неотриманого прибутку (т.1 а.с.21-26). Також, сума морської вимоги підтверджується судовим рішенням Верховного Суду Кіпру Адміралтейської юрисдикції від 22.02.2023р. за позовом Telia (Vasiliko) Limited щодо судна UNI TRADER проти до Unicorn Trade LTD., яке ходить під прапором Панами та на день винесення судового рішення стояло на якорі у Васіліко.
Матеріали справи не містять доказів відшкодування збитків Компанією Unicorn Trade LTD Компанії Telia Aqua Marine Limited в результаті аварійної морської події.
Отже, предметом розгляду даної справи в апеляційній інстанції є ухвала суду про арешт судна для забезпечення морської вимоги за заявою Компанії Telia Aqua Marine Limited.
За положеннями п.1 ч.1 ст.1 - Конвенції 1952 року морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов`язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).
Судова колегія наголошує на тому, що у даному випадку вирішується питання саме щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема через те, що Компанією Unicorn Trade LTD морську вимогу заявника Компанії Telia Aqua Marine Limited не задоволено. Аргументи скаржника стосуються суті спору, що виник у зв`язку з настанням аварійної морської події, втім, всі обставини мають бути встановлені судом під час вирішення справи по суті, із відповідним дослідженням наданих сторонами доказів, заперечень, висновків, тощо.
Так, в обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що за цією ж самою морською вимогою на судно «UNI TRADER» вже було накладено арешт згідно наказу Верховного Суду Кіпру від 23.08.2021 року, який в подальшому був знятий згідно наказу Верховного Суду Кіпру від 30.08.2021 року у зв?язку з заміною заходу забезпечення позову позивача з арешту судна на банківську гарантію Банку Кіпру (Bank of Cyprus) № 00193-02-0678621 на суму 510 000 Євро, що виключає можливість повторного накладення арешту на вказане судно згідно ч. 3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року, яка підлягала застосуванню щодо заборони накладання арешту та надання забезпечення більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою.
З таким твердженням апелянта не погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище та встановлено судом Кіпру, 22.08.2021 року у водах Республіки Кіпр, під час підходу судна «UNI TRADER» (IMO 9175169) до терміналу VTTV у порту Василіко вказане судно зіткнулося з рибним господарством «TELIA».
Внаслідок вищенаведеної події компанія TELIA (VASILIKO) LIMITED звернулась до Верховного Суду Кіпру з позовом про відшкодування збитків завданих як конструкціям рибного господарства, так і рибі, яка як ними було зазначено також їм належить.
23.08.2021 року в рамках вказаного провадження Верховним Судом Кіпру було видано наказ на арешт судна «UNI TRADER» (IMO 9175169) (т.1 а.с.181).
Верховний Суд Кіпру у рішенні від 22.02.2023 встановив, що заявлені збитки охоплюють два розділи. Витрати на фактичну заміну двох рибних садків (94 343 євро) та втрату доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби, яка в них була (411 338 євро). Згідно з позовом, 16 665 лящів, які продавалися б за середньою ціною 5,25 євро за кілограм, та 149 335 голів морського окуня, які продавалися б за середньою ціною 7,25 євро за кілограм, були втрачені у відкритому морі та загублені.
Однак, Верховний Суд Кіпру Адміралтейської юрисдикції не визнав позовні вимоги у частині втрати доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби і встановив, що втрата доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби, яка в них була не може стягуватися компанією TELIA (VASILIKO) LIMITED, а має стягуватися Заявником (Telia Aqua Marine Limited).
Так, Південно-західний апеляційний господарський суд на підставі матеріалів справи встановив, що компанія Telia Aqua Marine Limited зареєстрована за реєстраційним номером НЕ26105 (т.1 а.с.79).
В свою чергу, компанія TELIA (VASILIKO) LIMITED зареєстрована за реєстраційним номером 247387 (т.1 а.с.178).
Таким чином, враховуючи задоволення позовної вимоги компанії TELIA (VASILIKO) LIMITED рішенням Верховного Суду Кіпру від 22.03.2023 лише в частині стягнення 87 438,46 Євро за шкоду нанесену конструкціям рибного господарства, факт того, що Компанія TELIA (VASILIKO) LIMITED та компанії Telia Aqua Marine Limited є окремими юридичними особами зі своїми правами та обов`язками за наявності різних реєстраційний номерів у даних компаній, судова колегія дійшла висновку, що зумовлює наявність задоволення морської вимоги Заявника компанії Telia Aqua Marine Limited.
Отже, аргументи скаржника, що Компанії TELIA (VASILIKO) LIMITED та Telia Aqua Marine Limited не є окремими юридичними особами зі своїми правами та обов`язками не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна передбачено, що судно не заарештовують, і застава або інший вид забезпечення не надаються більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача та, якщо судно було заарештовано в межах однієї з юрисдикцій чи були надані в межах такої юрисдикції застава або інший вид забезпечення для зняття арешту або з метою уникнення можливого арешту, то будь-який наступний арешт цього судна чи будь-якого судна, що належить тому самому власникові, за тією самою морською вимогою того самого позивача буде відмінений, а судно буде звільнене судом чи будь-яким іншим відповідним судовим органом цієї держави, якщо тільки позивач не переконає суд чи інший відповідний судовий орган, що гарантія чи інше забезпечення були остаточно зняті до накладення наступного арешту або що є інша достатня підстава для залишення арешту чинним.
Отже, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову у даній справі у вигляді накладення арешту на судноTRADER (ІМО 9175169), зареєстрованим власником якого є Компанія Unicorn Trade LTD., було здійснено для забезпечення морської вимоги - Telia Aqua Marine Limited, тому, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна не знайшли свого підтвердження.
Судова колегія апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи апелянта, що вимоги, пов?язані з інцидентом від 22.08.2021 року щодо зіткнення судна з рибним господарством забезпечені у повному обсязі банківською гарантією Банку Кіпру (Bank of Cyprus) № 00193-02-0678621 на суму 510 000 Євро, наданою в рамках судового процесу у Верховному Суді Кіпру № 7/2021, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, 30.08.2021 року наказом Верховного Суду арешт було знято у зв?язку з наданням іншого виду забезпечення вимог компанії TELIA (VASILIKO) LIMITED, а саме гарантійного листа компанії ELIAS MARINE CONSULTANTS LIMITED, який в подальшому був замінений на банківську гарантію Банку Кіпру (Bank of Cyprus) №00193-02-0678621 на суму 510 000 Євро.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції наголошує, що Банківською гарантією Банку Кіпру №00193-02-0678621 на суму 510000 євро забезпечено вимоги тільки Telia (Vasilsko) Limited, у зв`язку з подіями, що сталися 22.08.2021, отже дана банківська гарантія не є забезпеченням морської вимоги Заявника у цій справі - Telia Aqua Marine Limited.
Також скаржник зазначає, що суд помилково застосував норми КТМ України щодо арешту судна, оскільки судно «UNI TRADER» ходить під прапором Панами, проте правила щодо арешту суден застосовується лише до суден під прапором України.
Відповідно до ст. 14 КТМ України «Колізійні норми», правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче розділах і главах, застосовуються: у розділі І "Судно" (за винятком статті 40 цього Кодексу) і в розділі III "Екіпаж судна" - до суден, що зареєстровані в Україні.
Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується сторонами, судно "UNI TRADER" ходить під прапором Панами, тобто є іноземним судном у розумінні КТМ України. За таких обставин, норми Глави 4 «Арешт суден» розділу II «Судно» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, згідно ст. 8 Брюссельської конвенції судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
Згідно зі ст.2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
Право на арешт морського судна регулюється Кодексом торговельного мореплавства України (далі КТМУ). Ст. 41-47 КТМУ спеціально присвячені інституту арешту суден, але згідно з п. 1 ст. 14 КТМУ вони могли стати правовою підставою арешту суден лише під прапором України. Це обмеження знято відповідно до вищезгаданої ст. 2 Брюссельської конвенції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дійсно норми Глави 4 «Арешт суден» розділу II «Судно» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, однак, вказане не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення морської вимоги заявника у вигляді арешту морського судна "UNI TRADER" відповідно до частини 3 статті 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Також Компанія Unicorn Trade LTD в апеляційній скарзі також зазначає, що суд першої інстанції всупереч ч. 4 ст. 75 ГПК України не прийняв до уваги ухвали від 28.04.2023 року по справі №916/1749/23, від 25.05.2023 року по справі №916/2185/23 та встановлені ними обставини, які мають преюдиційний характер, а також всупереч ч. ч. 3, 4 ст. 43 ГПК України не звернув уваги на очевидне зловживання Заявником своїми процесуальними правами шляхом подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже двічі вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин та не виконав свого обов?язку вживати заходів для запобігання такому зловживанню.
Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2023 у справі №916/1749/23 у задоволенні заяви Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Unicorn Trade LTD відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що за морською вимогою на судно «UNI TRADER» (IMO 9175169) вже було накладено арешт згідно наказу Верховного Суду Кіпру від 23.08.2021 року, який в подальшому був знятий згідно наказу Верховного Суду Кіпру від 30.08.2021 року, у зв`язку з заміною заходу забезпечення позову позивача з арешту судна на банківську гарантію Банку Кіпру (Bank of Cyprus) №00193-02-0678621 на суму 510 000 євро, - зазначене виключає можливість повторного накладення арешту на вказане судно згідно ч. 3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 у справі №916/2185/23 у задоволенні заяви Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Unicorn Trade LTD відмовлено.
Суд першої інстанції в ухвалі від 25.05.2023 дійшов висновку, що в заяві про забезпечення позову заявником зазначено, що судно «UNI TRADER» (ІМО 9175169) пришвартоване у морському порті Ізмаїл, який знаходиться за адресою вулиця Портова, 7, Ізмаїл, Одеська область, Україна, між тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, до заяви про арешт судна не надано. Матеріали, подані заявником, не містять розпорядження (довідки) капітана Ізмаїльського морського порту, в підтвердження обставини перебування судна «UNI TRADER» саме в акваторії морського порту Ізмаїл, про що зазначається самим заявником.
Положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, викладено правовий висновок, відповідно до якого звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати, абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Судова колегія зазначає, що висновки, які викладені в мотивувальній частині ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2023 у справі №916/1749/23 не є преюдиційними при вирішенні даної справи, а є правовою оцінкою суду у справі №916/1749/23, яка не може мати вирішального значення для вирішення спору у даній справі, адже за змістом частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов?язковою для іншого суду.
Окрім того, вказані справи не було розглянуто по суті, а отже судові рішення, винесені внаслідок їх розгляду, на мають преюдиційного характеру.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (частина друга статті 43 Господарського процесуального кодексу України).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
При цьому, Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.
Судова колегія також звертає увагу на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №50з-20: "Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ГПК України не передбачено право повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих же підстав є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на відповідну норму процесуального права, якою б це питання регулювалося. При цьому колегія суддів враховує, що лише у пункті 1 частини другої статті 43 ГПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин".
Наведена норма чи будь-яка інша норма ГПК України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної даної ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом".
При цьому, право учасників справи на подання клопотань та заяв встановлене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, обмеження щодо повторного подання заяв/клопотань відсутні.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що подання Заявником до місцевого господарського суду заяви про забезпечення позову до подання позову (з урахуванням відмов у задоволенні заяви про забезпечення позову у справах №916/1749/23 та №916/2185/23, відсутності заборони щодо повторного звернення до суду зі заявою про забезпечення позову, не свідчить про неналежне користування позивачем правами, наданими йому чинним законодавством України.
В такий спосіб, доводи скаржника про зловживання заявником процесуальними правами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодним чином не базуються на приписах Господарського процесуального кодексу України.
Колегією суддів також не приймається до уваги аргумент скаржника, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 170 ГПК України розглянув заяву про арешт судна, поданою особо без надання доказу її правосуб?єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо), оскільки в матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію КомпаніїAqua Marine Limited №НЕ44 від 18.01.1986 за (реєстраційній номер компанії НЕ26105) (т.1 а.с.79).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
На підставі всього вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника Telia Aqua Marine Limited права морської вимоги до Unicorn Trade LTD на підставі спричинення шкоди, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення заяви Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги, оскільки заявником належними і допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту судна «UNI TRADER» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки.
У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2587/23, підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на компанію Unicorn Trade LTD.
Керуючись статтями 129, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу компанії Unicorn Trade LTD на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2587/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2587/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.07.2023.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська
скопійовано
-
скопійовано
-
