ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 липня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/3080/21

Головуючий у першій інстанції Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/490/23

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Поклад Д.В.

учасники справи:

особа, яка звернулась із апеляційною скаргою: заступник керівника

Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської

області

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Новобілоуська сільська рада Чернігівського району

Чернігівської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Кухти В.О. від 01 лютого 2022 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення (зерносклад), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що йому на праві власності належить нежитлова будівля, гараж із котельнею і площадка біля гаражу, загальною площею 139,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Хмільницької сільської ради від 18.12.2019 року позивачу було передано в оренду, строком на 10 років земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови площею 0,0588 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Позивач зазначав, що із гаражем та котельнею за адресою: АДРЕСА_1 , межує зерносховище, якому за заявою позивача рішенням виконкому Хмільницької сільської ради від 11.09.2019 року було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . За доводами позивача, вказаним приміщенням зерносховища він користується, а за життя користувалась ОСОБА_2 , онуком якої є позивач. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її майно успадкував позивач. Спірне приміщення зерносховища межує із власністю позивача, дане приміщення було занедбаним, та без належного догляду могло завдати шкоди належному позивачу на праві власності гаражу. Позивач стверджує, що він добросовісно заволодів вказаним зерноскладом, при цьому, з 2010 року відкрито, безтитульно і безперервно володіє зерноскладом, що є підставою для визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю, відповідно до статті 344 ЦК України.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.02.2022 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення (зерносклад), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі, поданій в порядку п.8.3. наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 року Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді (зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 08.06.2021 року №191) (а.с.141-147), заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.02.2022 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Доводи апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 року є незаконним та необґрунтованим; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги зазначають про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності доказів безперервного користування позивачем спірним майном, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.04.2019 року за заявою Хмільницької сільської ради державним реєстратором Чернігівської РДА нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 взято на облік, як безхазяйне майно. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивачем не доведено факту існування спірного нерухомого майна. При цьому, апелянт вказує, що судом першої інстанції було прийнято до уваги технічний паспорт на зерносховище за адресою АДРЕСА_1 , але право власності на дане новостворене майно зареєстровано не було, і тому визнання права власності на вказане приміщення за набувальною давністю саме, як на нерухоме майно, законом у даному випадку не передбачено. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції, в порушення статті 89 ЦПК України, не досліджено питання добросовісності та відкритості володіння ОСОБА_1 спірним нерухомим майном - зерноскладом, який побудовано у 1989 році КСП Дружба. Апелянт стверджує, що поза увагою суду першої інстанції залишилося питання нездійснення оплати за фактичне використання земельної ділянки під спірним об`єктом. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивач використовував спірне майно для здійснення підприємницької діяльності, тобто, отримував прибуток, але відповідні платежі до бюджету не сплачував. Здійснення підприємницької діяльності із використанням зерноскладу, без відповідної реєстрації, використання земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна без правовстановлюючих документів та сплати відповідних платежів, як зазначає апелянт, не свідчать про відкритість володіння спірним майном. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 01.02.2022 року, яке не можна вважати законним, порушено інтереси територіальної громади с.Новий Білоус. За доводами апелянта, рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 року відповідачем не оскаржено, що свідчить про невиконання відповідачем покладених на Новобілоуську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області обов`язків щодо захисту інтересів держави, і вказане, відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру, є підставою для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області залишити без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обгрунтоване оскаржуване рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.02.2022 року.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Бабич Є.А., прокурор Драшпуль Н.О. підтримали вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук А.С. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.02.2022 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Від Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно договору оренди землі від 08.01.2009 року, ОСОБА_2 прийняла у користування земельну ділянку площею 0,0588 га, у тому числі, 0,0588 га забудованих земель, договір укладено на 49 років. Орендар ОСОБА_2 прийняла у строкове платне користування земельну ділянку, для експлуатації гаражу з котельнею і площадки біля гаражу, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на території Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с.12-14). Даний договір оренди зареєстрований у Чернігівському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.01.2009 року за №040983900001.

Рішенням виконавчого комітету Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №67 від 11.09.2019 року, присвоєно об`єкту нерухомості (зерносклад), що знаходиться на території Хмільницької сільської ради та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до технічного паспорту на Зерносховище за адресою: АДРЕСА_1 , та звіту про оцінку об`єкта нерухомості, загальна площа приміщень складає 344,8 кв.м, вартість даних приміщень становить 88 855,00 грн. (а.с.23-26, 27-37).

За повідомленням Хмільницького старостинського округу Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність на території с.Хмільниця з 2009 року. З 2010 року користується приміщенням (зерносховище) за адресою: АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , межує з гаражем з котельною за адресою: АДРЕСА_1 . Ця будівля (зерносховище) відремонтовано ФОП ОСОБА_1 , та використовувалось ним, як гаражне приміщення, а згодом, як овочесховище. ФОП ОСОБА_1 надав приміщення (зерносховище) за адресою: АДРЕСА_1 для зберігання будматеріалів та інвентарю протягом 2012-2014 років, безоплатно (а.с.18,19).

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.10.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-970, вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 . За ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: будівля, нежитлова будівля, гараж з котельнею і площадка біля гаражу. Опис об`єкта: загальна площа 139.3 кв.м, матеріали стін: цегла. Опис: гараж з котельнею А-1, площадка з асфальтобетонним покриттям Б, ворота №1; паркан №2. Адреса: АДРЕСА_1 . Майно належало ОСОБА_2 на праві приватної власності, згідно рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.03.2007 року, справа №2-250/2007, що вступило в законну силу 03.04.2007 року, та рішення виконкому Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №46 від 18.04.2007 року, зареєстрованих в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації 10.05.2007 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14492477; реєстраційний номер 18788322, номер запису: 46 в книзі: 3 (а.с.9,10).

Рішенням шостої сесії сьомого скликання Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 18.12.2019 року передано ОСОБА_1 в оренду, строком на 10 років, земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 7425589300:01:000:0193, площею 0,0588 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (а.с.15).

12.05.2020 року між Хмільницькою сільською радою Чернігівського району Чернігівської області та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 08.01.2009 року за №040983900001, за умовами якої, орендар вищезазначеної земельної ділянки площею 0,0588 га - ОСОБА_1 (а.с.11,16).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач фактично заволодів спірним нерухомим майном, добросовісно володів ним, відкрито та безперервно з 2010 року, тобто, протягом більш, ніж десяти років, тому набув право власності на спірне нерухоме майно, в порядку статті 344 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зазначають про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності доказів безперервного користування позивачем спірним майном, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.04.2019 року за заявою Хмільницької сільської ради державним реєстратором Чернігівської РДА нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 взято на облік, як безхазяйне майно. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивачем не доведено факту існування спірного нерухомого майна. При цьому, апелянт вказує, що судом першої інстанції було прийнято до уваги технічний паспорт на зерносховище за адресою АДРЕСА_1 , але право власності на дане новостворене майно зареєстровано не було, і тому визнання права власності на вказане приміщення за набувальною давністю саме, як на нерухоме майно, законом у даному випадку не передбачено. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції, в порушення статті 89 ЦПК України, не досліджено питання добросовісності та відкритості володіння ОСОБА_1 спірним нерухомим майном - зерноскладом, який побудовано у 1989 році КСП Дружба. Апелянт стверджує, що поза увагою суду першої інстанції залишилося питання нездійснення оплати за фактичне використання земельної ділянки під спірним об`єктом. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивач використовував спірне майно для здійснення підприємницької діяльності, тобто, отримував прибуток, але відповідні платежі до бюджету не сплачував. Здійснення підприємницької діяльності із використанням зерноскладу, без відповідної реєстрації, використання земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна без правовстановлюючих документів та сплати відповідних платежів, як зазначає апелянт, не свідчать про відкритість володіння спірним майном. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 01.02.2022 року, яке не можна вважати законним, порушено інтереси територіальної громади с.Новий Білоус.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17, провадження №12-291гс18, а саме:

… Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №67 від 11.09.2019 року, присвоєно об`єкту нерухомості (зерносклад), що знаходиться на території Хмільницької сільської ради та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 10.04.2019 року державним реєстратором Чернігівської РДА Чернігівської області Пінчуком І.Ю. нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 було взято на облік, як безхазяйне майно (а.с.79-80).

Приймаючи до уваги зазначені обставини, є обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду першої інстанції відносно того, що позивачем доведено факт добросовісності та безтитульності володіння спірним майном. При цьому, необхідно зазначити, що при вирішенні даної категорії спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто, на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений Законом. На момент заволодіння ОСОБА_1 спірним майном воно не мало статусу безхазяйного майна, такого статусу спірне майно набуло лише 10.04.2019 року, і за даних обставин, давнісний строк володіння спірним майном, визначений приписами ч.1 статті 344 ЦК України, позивачем не дотримано.

Крім того, в ході судового розгляду даної справи позивачем не було належним чином доведено факту безтитульності володіння спірним майном, зважаючи на наявну в матеріалах справи копію рішення виконавчого комітету Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №67 від 11.09.2019 року про присвоєння об`єкту нерухомості (зерноскладу), що знаходиться на території Хмільницької сільської ради, поштової адреси: АДРЕСА_1 , (а.с.17), в якому зазначено, що даний об`єкт нерухомості на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

На запит Чернігівського апеляційного суду КП Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації Чернігівської районної ради Чернігівської області було надано копію договору №1616 купівлі-продажу спірного зерноскладу від 19.11.2010 року, який нотаріально не посвідчений, та копію акту приймання-передачі зерноскладу від 19.11.2010 року, з яких вбачається, що продавець - ТОВ Чернігівська індустріальна молочна компанія та покупець - ОСОБА_1 уклали даний договір про те, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві зерносклад загальною площею 385 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти зазначений зерносклад, і сплатити продавцеві договірну ціну за нього. Зерносклад належить продавцеві на підставі акту від 27.02.2008 року приймання-передачі майна, викупленого в складі майнового фонду бувшого КСП Дружба (а.с.180, 181).

Відповідно до акту приймання-передачі вказаного зерноскладу від 19.11.2010 року (а.с.180), продавець - ТОВ Чернігівська індустріальна молочна компанія передав, а покупець - ОСОБА_1 прийняв зерносклад, інв.№424, що знаходиться за адресою: 15510, вул.Тичини, село Хмільниця Чернігівського району Чернігівської області, та має зазначені у вказаному акті приймання-передачі зерноскладу відповідні характеристики.

За повідомленням КП Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації Чернігівської районної ради Чернігівської області (а.с.179), замовником технічної інвентаризації нерухомого майна (зерносклад), є ОСОБА_1 , рік вводу в експлуатацію об`єкта -1989 рік.

Враховуючи вищенаведене, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє часткове підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.02.2022 року про задоволення вимог позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регламентують питання щодо набуття права власності на майно за набувальною давністю, на підставі статті 344 ЦК України.

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області - задовольнити частково, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.02.2022 року - скасувати. При цьому, прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Відповідно до приписів ч.1,ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури слід стягнути 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. в рахунок відшкодування документально підтвердженого (а.с.91,92) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2022 року, скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: