ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 120/2006/22-а
адміністративне провадження № К/990/27782/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/2006/22-а
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (ТУ ДСА у Вінницькій області), Державної судової адміністрації України (ДСА) з вимогою про визнання дій протиправними та стягнення з відповідачів недоплаченої суддівської винагороди за 2021 рік (спірний період).
2. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що працює на посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №№ 1402-VIII), базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX ) установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня становить 2 270,00 грн. Водночас відповідачі з січня по грудень 2021 року обчислювали її суддівську винагороду не у повному обсязі відповідно до указаних норм законодавства, а виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн. Указане, на думку позивача, призвело до порушення її прав на належне матеріальне забезпечення.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
3. Указом Президента України від 21 вересня 2012 року №558/2012 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області.
4. За період з січня по грудень 2021 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року, в розмірі 2 102,00 грн.
5. Вважаючи дії відповідачів щодо виплати суддівської винагороди у такому розмірі протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року позов задоволено частково.
7. Визнано протиправними дії ДСА та ТУ ДСА у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року - 2 102,00 грн.
Зобов`язано ДСА здійснити фінансування ТУ ДСА у Вінницькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року у сумі 2 270,00 грн, за спірний період.
Зобов`язано ТУ ДСА у Вінницькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за спірний період (з 01 січня по 31 грудня 2021 року), у відповідності до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2 270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн) у січні-грудні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX була неправомірною.
9. Суд першої інстанції зауважив, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII.
10. За висновком суду першої інстанції Закон № 1082-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII.
11. У своєму рішенні суд першої інстанції посилався на урахування ним висновків висловлених Верховним Судом у справі №400/2031/21.
12. Урахувавши позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №280/788/19 суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язати ДСА здійснити фінансування ТУ ДСА, а ТУ ДСА нарахувати та виплати позивачу суддівської винагороду в належному розмірі.
13. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
14. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежних висновків та не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
15. Цей суд вважав, що нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, виходячи з положень статті 7 Закону № 1082-IX, із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму у розмірі 2 102,00 грн не можуть бути визнані протиправними, оскільки вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
16. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року.
17. Як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1 послалася, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, а саме: частину другу статті 130 Конституції України, частину третю статті 135 Закону № 1402-VIII та абзац 5 статті 7 Закону № 1082-IX - без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №400/2031/21.
18. За висновками Верховного Суду заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2 270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн) у січні-грудні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX була неправомірною.
19. На думку скаржника такі ж висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21
20. Як указує скаржник, не ухвалено постанови Верховного Суду про відступлення від таких висновків, а тому вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував наявність усталених правових висновків Верховного Суду в такій категорії спорів.
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О. ухвалою від 24 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
22. Від ТУ ДСА у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що при виплаті позивачеві суддівської винагороди він діяв на підставі, в межах і в спосіб передбачений Конституцією України та законами України і жодним чином не порушував прав позивача. Тож вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив усі обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 24 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Джерела права
24. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
25. У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
26. Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
27. Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
28. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
29. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року
30. Статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921,00 гривня, з 01 липня - 2013,00 гривень, з 01 грудня - 2100,00 гривень;
- дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395,00 гривень, з 01 липня - 2510,00 гривень, з 01 грудня - 2618,00 гривень;
- працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102,00 гривні;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600,00 гривень;
- осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769,00 гривень, з 01 липня - 1854,00 гривні, з 01 грудня - 1934,00 гривні.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
33. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
34. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
35. У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 з 01 січня по 31 грудня 2021 року отримувала суддівську винагороду, виходячи з установленого у статті 7 Закону № 1082-IX прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2 102 гривні.
36. Позивач вважає, що відповідачі обчислювали її суддівську винагороду (у спірний період) не у повному обсязі.
37. За висновком суду першої інстанції заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб (2 270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн) у січні-грудні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX була неправомірною, оскільки при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального Закону № 1402-VIII, а не загальні норми Закону № 1082-IX.
38. Такий обов`язок виплати суддівської винагороди у повному обсязі та пріоритетність спеціального Закону № 1402-VIII над іншими, закріплюється також і особливим статусом судді, необхідністю неухильного дотримання гарантій його незалежності.
39. Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2021 року в справі №400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21.
40. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав до задоволення позову, вказавши що нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірний період, виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 2 102 грн відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період.
41. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
42. Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанцій застосував частину другу статті 130 Конституції України, частину третю статті 135 Закону № 1402-VIII та абзац 5 статті 7 Закону № 1082-IX без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №400/2031/21.
43. Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що оскільки Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року і указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII. Таким чином суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
44. Питання можливості обчислення суддівської винагороди, виходячи з установленого у статті 7 Закону № 1082-IX прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102 гривні, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.
45. Зокрема, 10 листопада 2021 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 400/2031/21, на яку посилається скаржник, у якій зазначив, що 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII). Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
46. відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
47. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
48. Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
49. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
50. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
51. У своєму рішенні Верховний Суд констатував, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
52. Згідно із позицією Верховного Суду Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
53. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2 270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX було неправомірним.
54. Суд першої інстанції при розгляді цього спору дослідив обставини зменшення розміру суддівської винагороди, на підставі прожиткового мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн та обґрунтовано дійшов висновку, що позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).
55. Таким чином суд першої інстанції урахував висновки, викладені Верховним Судом у справах №400/2031/21 та №360/503/21.
56. Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував частину другу статті 130 Конституції України, частину третю статті 135 Закону № 1402-VIII та абзац 5 статті 7 Закону № 1082-IX без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №400/2031/21, знайшли своє підтвердження.
57. За наведеного правового регулювання і обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.
58. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
59. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
60. Отже, касаційну скаргу належить задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Судові витрати
61. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі №120/2006/22-а скасувати і залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько