ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Даніліна Ж.О.

25 липня 2023 р.Справа № 537/4664/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Троцько Дмитра Дмитровича на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського роти № 1 батальйону УПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Троцько Дмитра Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в:

02.09.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 467916, від 23.08.2021 року (далі Постанова), що винесена інспектором поліції роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП лейтенантом поліції Троцько Д.Д. (далі інспектор поліції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що інспектор поліції відмовив у задоволенні його клопотань про своє бажання приймати участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення та про надання йому відповідних доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки згідно чинного КУпАП правопорушенням вважається не будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку.

Крім того, позивач просить вирішити питання щодо відшкодування на його користь судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у розмірі 3000 грн.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.09.2021 року адміністративна справа № 537/4664/21 передана для розгляду за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві на адміністративний позов інспектор поліції зазначив, що під час патрулювання у м. Кременчук, пров. Шишкіна, 23.08.2021 року було виявлено транспортний засіб OPEL, номерний знак НОМЕР_1 (литовська реєстрація), який зупинено для перевірки з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. За допомогою нагрудної відеокамери інспектора поліції зафіксовано, що на місці зупинки транспортного засобу працівник патрульної поліції представився та проінформував водія про причини його зупинки з детальним описом підстави зупинки. Зазначає, що вказаним відеозаписом також зафіксовано не ввімкнення водієм аварійної світлової сигналізації на транспортному засобі після зупинки на вимогу працівника поліції, що є порушенням пункту 9.9 «б» Правил дорожнього руху (далі ПДР).

Крім того, відповідач зазначив, що сигнали світлових покажчиків повороту як і аварійна світлова сигналізація визначені пунктом 9.1 ПДР (розділ 9 «Попереджувальні сигнали») та віднесені до попереджувальних сигналів, за порушення правил користування якими встановлено відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, що спростовує доводи позивача про невірну кваліфікацію правопорушення поліцейським.

Також, відповідач зазначив, що посилання позивача на те, що працівниками патрульної поліції на вимогу позивача відмовились пред`являти службові посвідчення спростовуються записом з нагрудного портативного відео реєстратора (файл 20210823192632000187(1)). Водієві було повідомлено про розгляд справи, а також роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитись з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу. Письмових пояснень водій на місці розгляду справи не надавав. Клопотання позивача щодо права користування правовою допомогою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було задоволено та запропоновано реалізувати це право на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення. У задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення на інший час було відмовлено, оскільки к відповідності до вимог ч. 4 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначив, що позивачем до позову не додано жодних доказів на їх підтвердження.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.01.2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Так, судовим рішенням скасовано постанову серії ЕАО №4677916 від 23.08.2021 року, складену інспектором роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Троцько Д.Д. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпаП, закрито.

Судом проведений розподіл судових витрат стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн. Повернуто ОСОБА_1 надмірно сплачений відповідно до квитанції № ПН557 від 02.09.2021 року судовий збір у сумі 454,00 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 9.9 ПДР України, а саме після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнена аварійна світлова сигналізація, свідчить про відсутність в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 122 КУпАП, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі інспектор роти № 1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенант поліції Троцько Д.Д., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені ним у відзиві на позов.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 10216, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року за № 28/32999, затверджена Інструкціїя із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до частини другої ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

26.04.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом встановлено, що Постановою інспектора поліції позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та позивач підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 510 грн, за те, що він, водій транспортного засобу OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , 28.08.2021 року о 18:02:09 год у м. Кременчук при зупинці транспортного засобу працівниками поліції не включив аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 «б» ПДР України.

Оскаржувана Постанова містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, нагрудний відеореєстратор для поліції - боді камера поліцейського. На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення 29.10.2021 року відповідачем залучений до матеріалів справи оптичний носій інформації, виконаний у формі диска, для зберігання інформації у цифровому вигляді (DVD-R) (а.с. 48).

Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар (п.п. «б» п.п. 9.9 п. 9 ПДР України).

Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: a) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. (п.п. 9.2 п. 9 ПДР України)

Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50 100 м у населених пунктах і за 150 200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху (п.п. 9.4, п. 9 ПДР України).

Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 122 КУпАП).

Колегія суддів зазначає, що з наданого відповідачем відеозапису не вбачається руху і безпосередньо моменту зупинки транспортного засобу під керуванням позивача.

Таким чином. в матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач, керуючи транспортним засобом OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського зупинитися попередньо подав/не подав сигнал покажчиком повороту або рукою про зміну напрямку руху, змінив напрямок руху перед зупинкою, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 року (справа № 524/4247/17) та від 19.08.2021 року (справа № 756/8124/17) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч. 1 ст. 99).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 99 КАС України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1416-IX від 27.04.2021року, дата набрання чинності змін 26.05.2021 року).

Оскільки з 26.05.2021 року відбулись зміни в редакції ч. 2 ст. 99 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ч. 5 ст. 242 КАС України, для врахування правового висновку Верховного Суду, що викладеного в постанові від 24.04.2019 року у справі № 524/4247/19 про те, що «наданий відповідачем відеозапис … має розглядатися судом як речовий доказ … Зазначений речовий доказ відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки одержаний з дотриманням закону,..».

Згідно правового висновку, викладеного Верховним судом в постанові від 19.08.2021 року у справі № 756/8124/19, «Згідно із ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучені до матеріалів провадження як речові докази CD-диски з відеозаписами обставин подій були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів.

Таким чином, записаний на оптичний диск носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.

Така позиція узгоджується із судовою практикою, де аналогічна правова позиції викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 677/2040/16-к (провадження № 51-5738км19)».

Колегія суддів зазначає, що процесуальні норми щодо визначення поняття «документи», встановлені КПК України, зокрема ч. 1 ст. 99, не відповідають положенням ч. 2 ст. 99 КАС України «Електронні докази» в редакції Закону, що є чинним з 26.05.2021 року. Положенням ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» також не відповідають положенням ч. 2 ст. 99 КАС України «Електронні докази» в редакції Закону, що є чинним з 26.05.2021 року.

Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03.10.1997 року № 4-зп/1997 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України висновки Шостого апеляційного суду, викладені у постанови від 17.04.2019 року у справі № 751/711/19, не є обов`язковими для суду.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Троцько Д.Д., та не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Троцько Дмитра Дмитровича залишити без задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2022 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова складена і підписана 25 липня 2023 року.