ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.2023р. Справа №905/12/23

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Одинець Е.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Савельєвої Наталії Анатоліївни, м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради, м. Краматорськ, Донецька область

про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Савельєва Наталія Анатоліївна, м. Краматорськ, Донецька область, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг у редакції, викладеній у прохальній частині позову.

Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статей 10, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", статей 179, 187 Господарського кодексу України, пункту 5, 8, 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №193 від 19.11.2003, мотивована тим, що позивач тричі звертався до відповідача з заявами щодо укладення договору на надання ритуальних послуг, однак відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору з позивачем.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/12/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.02.2023 через систему "Електронний суд" та 07.02.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Заперечення проти позовних вимог обґрунтовані тим, що підставою для відмови в укладанні договору про надання ритуальних послуг з позивачем були обставини того, що до заяв від 07.11.2022 та від 18.11.2022 не був доданий належний пакет документів, передбачений п.8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу №193 від 19.11.2003 року. Щодо заяви позивача про укладання договору від 29.11.2022 представник комунального підприємства вказує на те, що заява не розглядалася через її неотримання відповідачем з незалежних від нього причин, про її існування комунальне підприємство дізналося лише із додатків до позовної заяви. Також у відзиві відповідач вказує на невірно обраний позивачем спосіб захисту його прав.

27.02.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій надав свої заперечення щодо доводів відповідача у відзиві.

02.03.2023 через канцелярію суду від позивача надійшов лист б/н від 23.02.2023 з додатками на виконання ухвали суду від 16.02.2023.

29.03.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

10.04.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшов лист з додатками, до якого доданий поштовий конверт з відповіддю на відзив, який був направлений на адресу відповідача за трек-номером №8412212085117 та повернувся відправнику (позивачу) за закінченням терміну зберігання. Крім того, у вказаному листі представник позивача просить розглянути позовну заяву без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами.

27.04.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.05.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 31.05.2023.

Ухвалою суду від 31.05.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 22.06.2023.

Про місце, дату та час розгляду справи по суті сторони були повідомлені шляхом відправлення ухвали від 31.05.2023 на їх електронні адреси. Як вбачається із автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала суду 31.05.2023 була доставлена 05.06.2023 до офіційної електронної скриньки Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради - kramrit@ukr.net та електронної скриньки ФОП Савельєвої Н.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідками Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа.

На переконання суду, надсилання процесуального документа в електронній формі на офіційну електронну адресу учасника справи та розміщення відповідного оголошення про рух справи на веб-порталі «Судова влада України» є належним повідомленням таких учасників про хід справи в розумінні приписів статті 120, частин 5 та 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021.

Крім того, всі процесуальні документи суду по справі №905/12/23 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає закінченню розгляду справи по суті у даному судовому засіданні. Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи судом.

Зважаючи на викладене, а також те, що явка сторін у судове засідання 22.06.2023 не визнавалася судом обов`язковою, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи по суті за відсутності представників сторін.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2022 Фізична особа-підприємець Савельєва Наталія Анатоліївна м. Краматорськ звернулася до Спеціального комунального підприємства «Ритуальна служба» Краматорської міської ради м. Краматорськ із заявою щодо укладання договору про надання ритуальних послуг відповідно до переліку, що додається. Відповідач у відзиві підтвердив, що до заяви додавався перелік послуг, які мають надаватися.

Листом від 25.11.2022 Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Краматорської міської ради повідомило заявницю про відмову в укладанні договору з підстав недотримання порядку укладання договору, який передбачений п.8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу №193 від 19.11.2003 року (далі - Типове положення про ритуальну службу в Україні).

Матеріалами справи підтверджується, що 18.11.2022 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою щодо укладання договору про надання ритуальних послуг. Відповідно до тексту заяви, у переліку додатків були зазначені наступні документи: копія довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб`єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.

Вказана заява була отримана особисто керівником Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради Кравченко Н.І., водночас при її отриманні вказаною посадовою особою на примірнику заяви було здійснено напис із переліком копій документів, які фактично були надані, у підтвердження чого також був складений акт.

А саме, відповідно до акту від 18.11.2022, до заяви Фізичною особою-підприємцем Савельєвою Н.А. фактично були надані наступні документи:

- ксерокопія, засвідчена не належним чином, витягу №1905153401320 з реєстру платників єдиного податку на одному аркуші;

- ксерокопія, засвідчена не належним чином, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2021 на двох аркушах;

- перелік послуг, що пропонуються із зазначенням режиму роботи та телефону на одному аркуші;

- примірник проекту договору про надання ритуальних послуг без підписів.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками розгляду вказаної заяви відповідач у листі №01/7-333 від 08.12.2022 обґрунтував відмову в укладанні договору недотриманням заявником порядку укладання договору, передбаченого Типовим положенням про ритуальну службу в Україні.

29.11.2022 представник позивача - адвокат Дьяченко О. направив засобами поштового зв`язку на адресу Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради заяву вих. №39 від 29.11.2022 з пропозицією укласти договір про надання ритуальних послуг. Відповідно до переліку додатків до зазначеної заяви були додані наступні документи:

1. Договір про надання ритуальних послуг у двох примірниках підписаних ФОП Савельєвою Н.А.

2. Копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 з зазначенням РНОКПП.

3. Копія довідки при присвоєння ідентифікаційного номеру для фізичної особи.

4. Копія виписки 34221555058 від 21.12.2021 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

5. Перелік послуг, що пропонується для надання суб`єктом господарювання.

6. Режим роботи та номер телефону.

7. Копія витягу №1905153401320 з реєстру платників єдиного податку.

8. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1093259.

9. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

10. Копія договору про надання правової допомоги.

До позовної заяви у якості доказів відправлення відповідачу заяви вих.№39 від 29.11.2022 позивачем наданий фіскальний чек АТ "Укрпошта", накладна №8412212053720 від 29.11.2022 та опис вкладення до цінного листа. Відповідно до змісту опису вкладення, до поштового відправлення вкладено всі документи за переліком додатків, які вказані у заяві вих. №39 від 29.11.2022, на примірнику опису міститься підпис працівника органу поштового зв`язку і відбиток календарного штемпеля.

Відповідно до наданої позивачем роздруківки з сайту «Укрпошти», за наслідками відстеження поштового відправлення з трек-номером 8412212053720, внаслідок відмови адресату (відповідача) поштове відправлення було повернуто за зворотньою адресою відправнику.

В матеріалах справи наявна засвідчена копія бланку за формою 119 рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, відповідно до якого поштове відправлення не було вручено через відмову від отримання, міститься підпис працівника об`єкту поштового зв`язку та дата 15.12.2022.

Неодноразова відмова, ухилення Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради укласти з Фізичною особою-підприємцем Савельєвою Н.А. договір надання ритуальних послуг стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про поховання та похорону справу" похованням є діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання (ст. 2 вищевказаного Закону).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про поховання та похорону справу" організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Згідно з ч. 5 цієї статті, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції, зокрема, створюють ритуальні служби.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про поховання та похорону справу" ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальною службою у м. Краматорську Донецької області є Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Краматорської міської ради.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №193 від 19.11.2003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 за № 1110/9709, було затверджено Типове положення про ритуальну службу в Україні (далі - Типове положення про ритуальну службу в Україні).

За приписами пункту 5 Типового положення про ритуальну службу в Україні, ритуальна служба, відповідно до покладених на неї завдань зобов`язана, зокрема:

- укладати договори-замовлення на організацію та проведення поховання (далі договір-замовлення);

- організовувати поховання померлих згідно з договорами-замовленнями;

- у разі відсутності на ринку послуг регіону необхідної замовнику ритуальної послуги - забезпечувати надання цієї послуги власними силами.

Статтею 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу" встановлено, що надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п. 2 ч.2 ст. 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності.

Зі змісту статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" вбачається, що виконавцем ритуальних послуг можуть бути лише особи, які уклали відповідні договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

У підпункті 8.1 пункту 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні встановлено, що ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб`єктами господарювання в такому порядку:

суб`єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім`я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи:

- копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності;

- перелік послуг, що пропонуються для надання суб`єктом господарювання;

- режим роботи та номер телефону.

Протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб`єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Отже, підпункт 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні містить вичерпний перелік документів, які суб`єкт господарювання має подати до територіальної ритуальної служби у додатку до заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послуг.

Положення зобов`язує ритуальну службу укласти з суб`єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні.

Оскільки здійснення підприємницької діяльності на ринку ритуальних послуг можливе, згідно із законом, лише за наявності договору, укладеного суб`єктами господарювання з ритуальною службою, то не заснована на законі відмова останньої в укладенні відповідного договору завжди має наслідками перешкоди в розширенні ринку таких послуг, яке могло б мати місце за рахунок вступу на нього нових учасників, а, отже, й можливість обмеження конкуренції (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/3270/19, від 22.05.2018 у справі № 905/1041/17).

Суд зазначає, що форма примирного договору про надання ритуальних послуг наведена в додатку до п. 8.2 Типового положення про ритуальну службу в Україні.

Суд звертає увагу на те, що Типове положення про ритуальну службу в Україні, було затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за №1111/9710, після чого не вносилось жодних змін до вказаного положення. В той час, відповідні зміни вносились в іншу нормативну базу, при цьому, Типове положення про ритуальну службу в Україні є підзаконним нормативним актом.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній станом на 15.03.2003), який регулював відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, визначав, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; свідоцтво про державну реєстрацію - це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

07.04.2011 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця" №3205-VI від 07.04.2011, який набрав чинності 07.05.2011 та яким в Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" були внесені зміни: 2) у ч. 4 ст. 3 слова "свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене" замінити словами "виписку з Єдиного державного реєстру, оформлену"; 3) в абз. 5 ч. 2 ст. 4 слова "свідоцтва про державну реєстрацію та" виключити.

Таким чином, у відповідності до Закону України №3205-VI від 07.04.2011 із Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 вилучено норми щодо оформлення та видачі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата державної реєстрації Савельєвої Н.А. у якості фізичної особи-підприємця - 27.01.2016.

З огляду на викладене, на момент здійснення реєстрації позивача в якості фізичної особи-підприємця документом, що підтверджує державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності є виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - виписка з Єдиного державного реєстру). Згідно ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на момент звернення із заявами від 07.11.2022, 18.11.2022, 29.11.2022 про укладення договору) виписка з Єдиного державного реєстру - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.

Невнесення змін до пп. 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні та незаміна в ньому такого документа, необхідного для укладення договору на надання ритуальних послуг, як свідоцтва про державну реєстрацію на виписку з Єдиного державного реєстру, за наявності таких змін в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (заміна свідоцтва про державну реєстрацію на виписку з Єдиного державного реєстру), не може бути підставою для відмови ритуальною службою суб`єкту господарювання в укладенні договору про надання ритуальних послуг у випадку надання останнім виписки з Єдиного державного реєстру, якою підтверджується державна реєстрація суб`єкта господарювання і яка містять його реєстраційний номер облікової картки платника податків, замість копії вказаного свідоцтва.

Отже, надання суб`єктом господарювання ритуальній службі копії виписки з Єдиного державного реєстру, замість копії свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, за наявності надання ним інших, необхідних документів для укладення договору про надання ритуальних послуг згідно з п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, свідчить про дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства щодо надання необхідного переліку документів для укладення договору про надання ритуальних послуг.

З урахуванням викладеного, відмова ритуальною службою суб`єкту господарювання в укладенні відповідного договору з підстав надання їй копії виписки з Єдиного державного реєстру замість копії свідоцтва про державну реєстрацію не є заснованою на законі відмовою в укладенні відповідного договору.

Суд також звертає увагу на те, що до 2012 року фізичні особи отримували довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. З 2012 року набув чинності Податковий кодекс України, з урахуванням положень якого почали використовувати термін реєстраційний номер облікової картки платника податків. Про присвоєння ідентифікаційного номера почали видавати Картку фізичної особи - платника податків.

Таким чином, з урахуванням змін, що відбулись у чинному законодавстві України, позивач мав подати відповідачу для укладення договору наступні документи:

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або копію картки фізичної особи-платника податків;

- копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- перелік послуг, що пропонуються для надання суб`єктом господарювання;

- режим роботи та номер телефону.

Згідно з ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вже встановлено судом, 07.11.2022 Фізична особа-підприємець Савельєва Н.А. особисто вперше звернулася до Спеціального комунального підприємства «Ритуальна служба» Краматорської міської ради з заявою про укладання договору про надання ритуальних послуг відповідно до переліку, що надається. Судом встановлено, що у вказаній заяві позивачем не зазначено відомостей про приєднання до заяви будь-яких документів крім переліку послуг, відповідач у відзиві підтвердив, що позивачем до вказаної заяви був доданий лише перелік послуг, які мають надаватися. Суд відзначає, що до відзиву відповідачем у підтвердження позиції приєднаний за підписом Савельєвої Н.А., скріплений печаткою, перелік ритуальних послуг, що пропонується для надання підприємцем з зазначенням режиму роботи та телефону.

Ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи позивач не стверджував про приєднання до поданої 07.11.2022 заяви інших документів, крім переліку запропонованих послуг.

Таким чином, всупереч нормам пункту 8.1 Типового положення про ритуальну службу в України заявником (позивачем) не додано до заяви: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або копію картки фізичної особи-платника податків; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, ненадання ритуальній службі всіх необхідних документів для укладення договору про надання ритуальних послуг свідчить про недотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства щодо надання необхідного переліку документів для укладення договору про надання ритуальних послуг. З цих підстав відмова в укладенні відповідного договору заснована на законі.

18.11.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про укладання договору про надання ритуальних послуг. Дослідивши вказану заяву суд встановив, що відповідно до запису на відповідній заяві та складеного відповідачем акту від 18.11.2022 до звернення Фізичною особою-підприємцем Савельєвою Н.А. фактично були надані наступні документи, що не заперечується позивачем:

- ксерокопія, засвідчена неналежним чином, витягу №1905153401320 з реєстру платників єдиного податку на одному аркуші;

- ксерокопія, засвідчена неналежним чином, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2021 на двох аркушах;

- перелік послуг, що пропонуються із зазначенням режиму роботи та телефону на одному аркуші;

- примірник проекту договору про надання ритуальних послуг без підписів.

Суд звертає увагу на те, що копії документів, які подаються для укладення відповідного договору, мають бути засвідчені належним чином у встановленому порядку.

Порядок засвідчення копії документа встановлено пунктом 5.26 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, прийнятих та наданих чинності наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації; сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144 (далі - ДСТУ 4163:2020), згідно приписів якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вбачається з наданих відповідачем до відзиву документів: витягу №1905153401320 з реєстру платників єдиного податку та виписки з Єдиного державного реєстру від 21.12.2021 на них відсутні дата засвідчення копії документів, не вказано імені та прізвища особа, яка засвідчує копії, тобто відсутні всі передбачені законодавством елементи у підтвердження засвідчення копії документа належним чином.

Суд акцентує увагу на тому, що підпункт 8.1 пункту 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні містить вичерпний перелік документів, які суб`єкт господарювання має подати до територіальної ритуальної служби у додатку до заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послуг. Отже, положення зобов`язує ритуальну службу укласти з суб`єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених пунктом 8 положення.

З огляду на зазначене, аргументи відповідача у відзиві щодо нечинності доданого позивачем до заяви від 18.11.2022 ксерокопії витягу №1905153401320 з реєстру платників єдиного податку не мають значення для правильного вирішення даного спору, оскільки витяг з реєстру платників єдиного податку не входить до переліку необхідних документів, які повинні бути подані разом з заявою щодо укладання договору про надання ритуальних послуг. У будь якому разі ненадання суб`єктом господарювання ритуальній службі витягу з реєстру платників єдиного податку не є підставою для відмови в укладенні договору, за наявності подачі всіх документів, визначених законодавством. Відтак, заперечення в цій частині судом до уваги не приймаються.

За результатами аналізу питання обсягу дослідження заперечень учасника справи та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд враховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином суд вважає за необхідне надати вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем разом з заявою від 18.11.2022 надані відповідачу не всі документи для укладення відповідного договору, надання яких передбачено Типовим положенням про ритуальну службу в Україні з урахуванням поточних змін діючого законодавства.

Ненадання ритуальній службі всіх необхідних документів для укладення договору про надання ритуальних послуг свідчить про недотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства щодо надання необхідного переліку документів для укладення договору про надання ритуальних послуг. З цих підстав відмова в укладенні відповідного договору заснована на законі.

Надавши правову оцінку зверненню представника позивача до відповідача з заявою щодо укладення договору про надання ритуальних послуг №39 від 29.11.2022, суд зазначає наступне.

Дослідивши наданий позивачем оригінал вказаної заяви, суд встановив, що відповідно до вказаного у неї переліку до вказаної заяви були приєднані наступні документи:

1. Договір про надання ритуальних послуг у двох примірниках підписаних ФОП Савельєвою Н.А. та скріплений печаткою;

2. Копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;

3. Копія картки платника податків ОСОБА_1 ;

4. Копія виписки 34221555058 від 21.12.2021 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

5. Перелік ритуальних послуг, що пропонується для надання ФОП Савельєва Н.А.;

6. Режим роботи та номер телефону;

7. Копія витягу №1905153401320 з реєстру платників єдиного податку;

8. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1093259;

9. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

10. Копія договору про надання правової допомоги №39 від 29.11.2022.

До матеріалів справи представником позивача долучено документи, які ним було додано до вказаної заяви.

Вказана заява з додатками була направлена відповідачу на його юридичну адресу - 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Залізнична, 8, засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення.

За змістом опису вкладення, до поштового відправлення вкладено всі документи за переліком додатків, які вказані у заяві вих.№39 від 29.11.2022, на примірнику опису міститься підпис працівника органу поштового зв`язку і відбиток календарного штемпеля. Оскільки працівник поштового зв`язку за наслідками перевірки своїм підписом засвідчив відповідність вкладення опису, це свідчить про відповідність документів, які направлені адресату та є доказом направлення відповідачу зазначених у описі документів.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем разом з заявою від 29.11.2022 документів, суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам законодавства щодо надання необхідного переліку документів для укладання договору про надання ритуальних послуг.

Відповідно до наданої позивачем роздруківки з сайту АТ «Укрпошти», за наслідками відстеження поштового відправлення з трек-номером 8412212053720 (заява вих. №39 від 29.11.2022 з додатками), внаслідок відмови адресату (відповідача) поштове відправлення було повернуто за зворотньою адресою відправнику.

Вказані обставини відмови Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради отримати поштове відправлення підтверджуються в тому числі наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення з відміткою працівника пошти в графі розписка про одержання «відмова від отримання» 15.12.2022.

Відповідач у відзиві та під час розгляду справи посилався на те, що через знаходження міста Краматорськ в зоні проведення бойових дій відділення Укрпошти працюють неналежним чином, у зв`язку з чим відсутня вина відповідача у неотриманні заяви від 29.11.2022. Через неотримання заяви з пропозицією укласти договір відповідач вважає, що вказана заява не може розглядатись як пропозиція укласти договір.

Суд встановив, що за розміщеною інформацією на офіційному веб-сайті поштового оператора АТ "Укрпошта" https://offices.ukrposhta.ua/ відділення поштового зв`язку у м.Краматорськ, Донецька область функціонують у звичайному режимі, в тому числі поштове відділення 84302 за місцезнаходженням відповідача у справі.

Підтвердженням надання послуг поштового зв`язку у м. Краматорськ також свідчить факт прийняття до відправлення та отримання 19.01.2023 представником комунального підприємства направленого судом на юридичну адресу відповідача рекомендованого поштового відправлення №6102271054849 (ухвала про відкриття провадження у справі).

Вказані факти спростовують доводи відповідача про неналежне функціонування поштових відділень у м. Краматорськ.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку, а також відносини між ними врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Згідно з п. 114 вказаних Правил одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи.

Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.

У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, таке поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом 14 календарних днів, після закінчення якого - повертається поштовим оператором за зворотною адресою.

Докази у підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку в матеріалах справи відсутні, а тому неотримання відповідачем поштового відправлення (заяви №39 від 29.11.2022 з додатками), яке направлялося за належною адресою і повернулося позивачу з відміткою про відмову від отримання адресатом, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер.

Такі дії відповідача розцінюються судом як неприйняття до розгляду відповідного звернення, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача на укладення договору про надання ритуальних послуг.

Щодо заперечень відповідача в частині подання заяви щодо укладення договору про надання ритуальних послуг вих.№39 від 29.11.2022 не особисто Фізичною особою-підприємцем Савельєвою Н.А., а її представником, що за позицією відповідача не є правомірним, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні передбачено, що суб`єкт господарювання має подати до ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім`я її керівника та долучити до заяви засвідчені у встановленому порядку копії документів.

Судом встановлено, що вказана заява підписана представником суб`єкта господарювання - адвокатом Дьяченко О.В., відповідно до переліку до заяви були приєднані наступні документи у підтвердження повноважень вказаного адвоката діяти від імені і в інтересах позивача: договір надання юридичної допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1093259, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 визначає правові засади організації і діяльності адвоката та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. (п. 9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій; представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами. (ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За правовою природою представництво є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків. З огляду на викладене можна зробити висновок, що будь-яка процесуальна дія однієї особи в інтересах іншої особи, внаслідок якої вона набуває певних прав та обов`язків (у тому числі підписання та/або звернення з певною заявою) є представництвом.

Відтак, у даному випадку подання заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послух адвокатом є формою представництва суб`єкта господарювання перед комунальним підприємством.

Суд не вбачає в пункті 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні заборону на подання заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послух уповноваженим представником.

Враховуючи, що законодавство не містить прямої заборони виступати адвокату представником суб`єктом господарювання при поданні заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послуг, в свою чергу сам договір підписаний особисто Фізичною особою-підприємцем Савельєвою Н.А., суд доходить до висновку, що адвокат Дьяченко О.В. мав повноваження на представництво з підписання вказаної заяви.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права необхідно зазначити таке.

Відповідач у відзиві посилається на те, що представником позивача обрано невірний спосіб захисту прав позивача, оскільки норми законодавства не передбачають такого захисту прав як «визнання укладеним договору».

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Вирішуючи спір, суд повинен в тому числі визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Реалізуючи визначене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В позовній заяві позивач просить визнати укладеним договір про надання ритуальних послуг між СКП "Ритуальна служба" Краматорської міської ради та ФОП Кравченко Н.І. у викладеній позивачем у резолютивній частині редакції. Вимога позивача зводиться до необхідності укласти такий договір у судовому порядку, оскільки відповідач відмовився його укладати.

Визначений позивачем предмет спору за своєю суттю є письмовим волевиявленням позивача про вступ у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абзацу 11 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання.

Звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 ч.2 ст. 20 та ст. 187 Господарського кодексу України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному ч.2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись ч.9 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Про відповідність вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України обраного позивачем способу захисту прав шляхом визнання укладеним договору вказано також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18.

У випадку коли ритуальна служба відмовляється, ухиляється від укладення договору про надання ритуальних послуг, обов`язковість укладення якого для здійснення підприємницької діяльності на ринку ритуальних послуг передбачена законом, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеним договору з викладенням його змісту.

Відтак, за висновками суду, вимога позивача про визнання укладеним договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції не суперечить способам захисту, визначеним п. 1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України та відповідає способам захисту визначеним ст. 20 Господарського кодексу України.

Як вже встановлено судом, позивачем були дотримані вимоги законодавства з надання разом з заявою від 29.11.2022 необхідного переліку документів для укладання договору про надання ритуальних послуг. За таких умов, Типове положення про ритуальну службу в Україні зобов`язує ритуальну службу укласти з суб`єктом господарювання договір про надання послуг.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642 - 643 Цивільного кодексу України.

Частинами 3, 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст договору, в редакції наданій позивачем для затвердження судом, суд зазначає, що він відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України щодо наявності всіх істотних умов та нормам Закону України "Про поховання та похоронну справу", Типовому положенню про ритуальну службу в Україні, а також примірному договору про надання ритуальних послуг (Додаток до п.8.2 Типового положення про ритуальну службу в Україні).

Разом з тим, вирішуючи питання щодо відповідності строку дії договору, визначеному у п. 7.1. проекту договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Звертаючись з позовом позивач просить суд визнати укладеним договір, який відповідно до п.7.1. набирає чинності з моменту його підписання відповідно з приписами пункту 8.2. Типового положення про ритуальну службу в Україні на протязі трьох років з моменту набрання чинності даним договором.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №905/889/16 та від 19.06.2019 у справі № 915/802/18.

З огляду на вищезазначене, пункт 7.1 договору підлягає вкладенню в наступній редакції: "7.1. Договір укладається строком на три роки і діє з моменту набрання рішенням законної сили."

Крім того, позивач просить суд укласти п. 7.2 договору в наступній редакції: Договір укладається у двох примірниках (по одному для кожної сторони), які мають однакову юридичну силу. Ця редакція відповідає редакції примірного договору про надання ритуальних послуг, водночас цей пункт не підлягає затвердженню, оскільки у даному випадку за наслідком вирішення судового спору договір буде визнаватися укладеним відповідно до редакції, викладеній у судовому рішенні.

У відповідності до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Приймаючи до уваги те, що позивачем вживалися заходи з метою укладення договору з наданням всіх необхідних документів, в свою чергу договір відповідає вимогам Закону України "Про поховання та похоронну справу", Положення та примірному договору про надання ритуальних послуг, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Савельєвої Н.А. та визнання укладеним договору в редакції, запропонованій позивачем, за виключенням п. 7.2. та з викладенням пункту 7.1 договору в редакції, зазначеній судом.

Розглянувши заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з чч.1, 3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вказаної норми, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За приписами ч. 1, 4 ст. 60 ГПК України, допустимим доказами повноважень представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених договором.

Так, представник позивача у підтвердження надав суду: Договір про надання правової допомоги №39 від 29.11.2022, ордер серії АН №1093259 від 29.11.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2039 від 09.11.2005, копію розрахунку гонорару (винагороди адвоката) за договором про надання правової допомоги на суму 40000,00грн., акт прийняття-передачі послуг за договором про надання правової допомоги на суму 40000,00грн.

З надано договору про надання правової допомоги №39 від 29.11.2022 вбачається, що зазначений договір укладений між адвокатом Дьяченко Олегом Валентиновичем (далі адвокат) та Савельєвою Наталією Анатоліївною (далі клієнт) відповідно до п.1.1. якого адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу в порядку та на умовах, встановленим цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надані послуги та оплатити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Згідно п.2.1-2.7. договору сторонами узгоджено наступні види правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; консультації, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів клієнта; представництво інтересів клієнта у Краматорській міській військовій адміністрації Краматорського району Донецької області, спеціалізованому комунальному підприємстві «Ритуальна служба» Краматорської міської ради, Антимонопольному комітеті України, Державному бюро розслідувань, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини; представляти інтереси клієнта у судах під час здійснення господарського, цивільного, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами та інше.

Даний договір набуває чинності 29.11.2022 та діє до 29.11.2023. Строк дії договору може бути продовжений до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 2.9. договору).

Відповідно до п.2.10 договору розмір гонорару визначається фіксованою сумою у розмірі 40000,00грн.

За приписами п.2.11 договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар та оплатити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору, не пізніше 3-х днів з моменту підписання акту прийняття-передачі послуг за цим договором .

Так, суду наданий Акт №39 прийняття-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 29.11.2022.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

У даній справі відповідач заперечує проти розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00грн повністю. Відповідач зазначає зокрема, що у детальному розрахунку послуги за порядковими номерами №3.5, 3.6, 3.7, 3.10 не відносяться до правової допомоги, оскільки пов`язано з відправленням, відстеженням та отриманням пошти. Щодо №3.3 та 3.4 розрахунку відповідач зазначає, що договір про надання ритуальних послуг є типовим, а тому не потребує додаткової розробки.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд в тому числі з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00грн.

Разом з цим, під час розгляду справи у суді до відповіді на відзив адвокатом був наданий додатковий розрахунок (винагороди адвоката) за договором про надання правової допомоги на загальну суму 23617,50грн (вид правової допомоги пов`язаний з вивченням відзиву та складання відповіді на відзив). Враховуючи, що позивач не звертався до суду з заявою про збільшення судових витрат на послуги адвоката, у відповіді на відзив не просить суд стягнути додатково понесені судові витрати у розмірі 23617,50грн, ці витрати не будуть розглядатися та враховуватися судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження обсягу отриманих послуг на професійну правничу допомогу представником позивача надано розрахунок гонорару (винагороди адвоката) за договором про надання правової допомоги (орієнтовний, на дату подання позову) та акт прийняття-передачі послуг.

Відповідно до викладеного у розрахунку гонорару детального опису виконаних адвокатом робіт та здійснених ним витрат часу, необхідних для надання правничої допомоги по справі, винагорода адвоката розрахована, враховуючи коефіцієнт від мінімальної заробітної плати, наступним чином: ознайомлення з наявними документами клієнта (1 година) - 2345,00грн., надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань (0,5годин) - 1172,50грн.; розробка договору про надання ритуальних послуг та необхідних додатків (2 години) - 4690,00грн; складання та оформлення заяви з додатками про укладання договору про надання ритуальних послуг (1 година) - 2345,00грн; відправлення рекомендованого листа з описом вкладення через оператора національного зв`язку «Укрпошта» на адресу відповідача (1,5 годин) - 2010,00грн; відстеження (трекінг) відправленого поштового відправлення (0,5 годин) - 670грн.; отримання повернутого поштового відправлення у оператора національного зв`язку Укрпошта (1,5 годин) -2010,00грн., вивчення та аналіз судової практики з аналогічних правових відносин (3 години) -7035,00грн.; складання заяв, скарг, процесуальних документів правового характеру, а саме: складання та оформлення позовної заяви про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг з додатками (6,5 годин) - 15242,50грн.; відправлення позовної заяви до суду та копій позовної заяви рекомендованим листом з описом вкладення через оператора національного зв`язку «Укрпошта» на адресу відповідача (1,5. годин) - 2010,00грн.; витрати пов`язанні з проїздом адвоката по справі 470грн.

Розмір заявленого до відшкодування гонорару визначений за погодженням адвоката з клієнтом у розмірі 40000,00грн., однак суд має оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи є їх сума обґрунтованою.

Суд беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, виходячи з такого.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що адвокатом Дьяченко О.В. було підготовлено та підписано позовну заяву.

В наданому розрахунку винагороди адвоката зазначені послуги, які наданні адвокатом до звернення з позовною заявою, а саме: розробка договору про надання ритуальних послуг та необхідних додатків (2 години) - 4690,00грн; складання та оформлення заяви з додатками про укладання договору про надання ритуальних послуг (1 година) - 2345,00грн; відправлення рекомендованого листа з описом вкладення через оператора національного зв`язку «Укрпошта» на адресу відповідача (1,5 годин) - 2010,00грн; відстеження (трекінг) відправленого поштового відправлення) (0,5 годин) - 670грн.; отримання повернутого поштового відправлення у оператора національного зв`язку Укрпошта (1,5 годин) - 2010,00грн. Суд дійшов висновку, що вказані послуги не пов`язанні з розглядом справи у суді, адже надавалися адвокатом у якості правового супроводу реалізації прав суб`єкта господарювання з метою представництва інтересів клієнта в комунальному підприємстві.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із відмовою відповідача від укладання з позивачем договору про надання ритуальних послуг.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Тобто, для адвоката дана справа не є дуже складною, з огляду на що суд вважає, що підготовка позовної заяви до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову розміщено на 9 аркушах, включаючи 4 аркуша тексту договору про надання ритуальних послуг). Сам проект договору повністю відповідає примірному договору про надання ритуальних послуг (Додаток до п.8.2 Типового положення про ритуальну службу в Україні), відтак його підготування не потребувало значних затрат часу. Також суд враховує, що до матеріалів позову додана не велика кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

З огляду на зазначене, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, за висновком суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу в частині ознайомлення з наявними документами клієнта, надання правової інформаційної, консультацій і роз`яснень з правових питань, вивчення та аналіз судової практики з аналогічних правових відносин, підготування позовної заяви та додатків до неї, відправлення позовної заяви на адресу суду та позивача у загальному розмірі 12000грн. відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру у даній категорії спору для кваліфікованого юриста, іншу частину гонорару адвокату в цій частині послуг нестиме позивач.

Суд також вважає, що понесені адвокатом витрати, пов`язані з проїздом адвоката по справі у розмірі 470,00грн., не є доведеними, відтак не підлягають покладенню на відповідача.

З огляду на вищезазначене враховуючи заперечення відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12000грн відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

З урахуванням ч.9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91,129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Савельєвої Наталії Анатоліївни, м. Краматорськ, Донецька область, до Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна послуга" Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг - задовольнити.

Визнати укладеним договір про надання ритуальних послуг в наступній редакції:

ДОГОВІР

про надання ритуальних послуг

м. Краматорськ «_____» _________2023р.

Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 03342942) в особі директора Кравченко Наталії Іванівни, яка діє на підставі статуту, з одного боку, та Фізична особа-підприємець Савельєва Наталія Анатоліївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) з другого боку (далі - Виконавець послуг), уклали цей договір про таке:

1. Предмет договору

1.1. Предметом договору є надання ритуальних послуг.

1.2. Взаємовідносини між Ритуальною службою і Виконавцем послуг регулюються Конституцією України, Законом України "Про поховання та похоронну справу", іншим законодавством України та цим договором.

1.3. Господарські відносини між Ритуальною службою та Виконавцем послуг визначаються за згодою сторін.

2. Права сторін

2.1. Ритуальна служба має право:

2.1.1.Здійснювати організацію та проведення поховання.

2.2. Виконавець послуг має право:

2.2.1. Відповідно до договору-замовлення надавати ритуальні послуги:

реалізація предметів ритуальної належності;

оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання;

копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили);

монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу;

поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю;

надання послуг катафалка;

організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України.

2.2.2.Самостійно, на підставі звернення осіб, які зобов`язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, передбаченим законодавством (стаття 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу").

3. Обов`язки сторін

3.1. Ритуальна служба зобов`язана:

3.1.1. При зверненні особи, що зобов`язалася поховати померлого, забезпечити укладання договорів-замовлень, урахувавши при цьому побажання Замовника щодо Виконавців послуг.

3.1.2. Відповідно до договору-замовлення забезпечити організацію та проведення поховання померлого у встановленому законодавством порядку, з урахуванням волевиявлення померлого, висловленого при житті, а в разі його відсутності з урахуванням побажання родичів.

3.1.3. У місцях оформлення договорів-замовлень надати Замовникові (виконавцю волевиявлення або особі, яка зобов`язалася поховати померлого) наочну інформацію, передбачену п. 6 Типового положення про ритуальну службу в Україні.

3.1.4. Створити рівні умови для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри,політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

3.1.5. Забезпечити безоплатне виділення земельної ділянки для поховання труни з тілом чи урни з прахом померлого на кладовищі.

3.1.6. Створити рівні умови Виконавцям послуг.

3.1.7. Забезпечити своєчасне оформлення договору-замовлення та в термін не більше трьох годин (але до кінця робочого дня) передати інформацію про замовлення Виконавцю послуг за допомогою телефонного зв`язку (телефонограмою, факсом тощо) у випадку, коли особа, що зобов`язалася поховати померлого - Замовник, відповідно із підпунктом 3.1.1.цього Договору, виявив побажання щодо надання ритуальних послуг Виконавцем послуг - Стороною цього Договору.

3.2. Виконавець послуг зобов`язаний:

3.2.1. Подати до ритуальної служби перелік ритуальних послуг, їх характеристику та вартість. У разі внесення змін до вартості ритуальних послуг Виконавець послуг забезпечує доведення нової ціни до ритуальної служби шляхом подання відповідних документів до ритуальної служби на протязі 10 днів.

3.2.2. При наданні послуги з копання могили на кладовищі гарантувати збереження могил та намогильних споруд, інших елементів благоустрою могил, що розміщені поруч з новими похованнями, та відшкодовувати матеріальні збитки у разі їх пошкодження.

3.2.3. Особи, які задіяні Виконавцем послуг для надання ритуальних послуг, повинні бути ознайомленні зі своїми посадовими обов`язками та проінструктовані в частині знання Закону України "Про поховання та похоронну справу", наказу державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 року №193. ДСанПіН 2.2.028-99 (в частині дотримання санітарно-захисної зони), інших нормативно-правових актів в частині, що стосується здійснення похоронної діяльності.

Приймальники замовлень повинні:

- знати перелік міських кладовищ, на яких дозволено поховання, або підпоховання померлих до родинних могил;

- інформувати Замовника про те, що укладення договору-замовлення на підпоховання померлих до родинних могил проводиться при пред`явленні дозволу від доглядача кладовища.

3.2.4. Видавати працівникам, що беруть участь у наданні ритуальних послуг, відповідні посвідчення.

4. Відповідальність сторін

4.1. Ритуальна служба несе відповідальність:

4.1.1. За ненадання інформації Замовникові про Виконавців послуг та перелік ритуальних послуг, що можуть надаватися ними.

4.1.2. За неякісну і несвоєчасну організацію, оформлення договору-замовлення. За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором- замовленням, згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживачів".

4.1.3. За недотримання положень чинного законодавства, стандартів та технологій при організації поховання померлих.

4.1.4. За безпідставну відмову Замовнику в оформленні договору-замовлення, виконавцем якого Замовник вибрав фізичну особу-підприємця Савельєву Н.А., за невчасне передання замовлення на послуги Виконавцю послуг.

4.2. Виконавець послуг несе відповідальність:

4.2.1. За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором-замовленням, згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживачів".

4.2.2. При недотриманні вимог п. 3.2.2 цього договору Виконавець послуг усуває пошкодження, відшкодовує матеріальні збитки.

4.2.3. За недотримання положень чинного законодавства в частині вимог затверджених стандартів та технологій при наданні ритуальних послуг.

5. Порядок вирішення спорів

5.1. Спори і розбіжності, що можуть виникати внаслідок цього договору, за змогою вирішуватимуться шляхом переговорів між учасниками.

У разі неврегулювання спорів і розбіжностей шляхом переговорів розв`язання спорів здійснюється в судовому порядку.

6.Інші умови

7.Прикінцеві положення

7.1. Договір укладається строком на три роки і діє з моменту набрання рішенням законної сили.

8. Місцезнаходження сторін

Спеціалізоване комунальне підприємство Фізична особа-підприємець

«Ритуальна служба» Савельєва Наталія Анатоліївна

Краматорської міської ради РНОКПП НОМЕР_1

адреса: вул. Залізнична, 8 адреса: АДРЕСА_2

м. Краматорськ, Донецька область м. Краматорськ, Донецька область

поштовий індекс: 84302 поштовий індекс: 84302

ЄДРПОУ 03342942 т. НОМЕР_2

т. 41-41-02, 050-471-23-37 ІНФОРМАЦІЯ_2

e.a.kramrit@ukr.net

__________________ КРАВЧЕНКО Н.І. _____________ САВЕЛЬЄВА Н.А.»

(підпис) печатка (підпис) печатка

Стягнути зі Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Краматорської міської ради (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Залізнична,8ЄДРПОУ: 03342942) на користь Фізичної особи-підприємця Савельєвої Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023.

Враховуючи знаходження головуючого судді у відпустці, а також приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, наявність активних військових дій в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суддя Ю.В. Макарова