21.07.23

22-ц/812/838/23

Справа №490/10395/21

Провадження № 22-ц/812/717/23

№ 22-ц/812/838/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 липня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційні скарги

ОСОБА_1 та

товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг"

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 травня 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" про стягнення компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" (далі - ТОВ «Бест лізинг») про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що з 21 жовтня 2019 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Бест Лізинг».

Наказом № 115-ОС від 26 листопада 2021 року її було звільнено з посади фахівця з продажу фінансового лізингу ТОВ «Бест Лізинг» на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 29 листопада 2021 року та зазначено здійснити та виплатити компенсацію за 19 календарних днів щорічної основної відпустки: з яких 16 днів за період з 21 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2021 року та 3 дні за період з 21 жовтня 2021 року по 29 листопада 2021 року.

Між тим, що вона не погоджується із розрахунком компенсації за невикористану відпустку в частині визначення розміру середньої заробітної плати, яка є складовою при визначенні суми компенсації.

Відповідно до розрахункового листа за листопад 2021 рік сума компенсації відпустки за 19 календарних днів складає 10988 грн.27 коп. з урахуванням податків.

Проте при обчисленні середнього заробітку відповідачем не було враховано суми бонусів, які виплачувались впродовж року, що призвело до заниження суми компенсації за не використану щорічну відпустку на 11332 грн.26коп.

Вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою сплатити кошти, проте звернення не були розглянуті, а кошти не були виплачені.

Враховуючи вищевикладене, просила стягнути з ТОВ «Бест Лізинг» на її користь кошти в сумі 11332 грн. 26 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

24 квітня 2023 року до суду першої інстанції від ТОВ «Бест лізинг» надійшло клопотання про долучення доказів понесених відповідачем витрат на правовому допомогу, витрати на відрядження, в тому числі, добові та просив стягнути на їх користь за договором про надання правової допомоги №30-09/22-ц від 30 вересня 2022 року між адвокатським об`єднанням «Лейс-Юей» та ТОВ «Бест Лізинг» 8000 грн., витрат понесених за надання правничої допомоги.

Відповідно до клопотання відповідача від 05 травня 2023 року, останній просив стягнути з позивача на їх користь витрати на відрядження для участі у судовому засіданні 24 травня 2023 року: на пальне у розмірі 2594 грн.94 коп. та добові у розмірі 300 грн..

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бест лізинг» витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що нарахування бонусів позивачу здійснювалось за виконання окремих одноразових доручень, а тому ці виплати входять до числа тих виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Стягуючи з позивача на користь відповідача 8000 грн. витрат за надання правової допомоги, суд зазначав, що вказана сума є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Між тим, суд не вбачав підстав для задоволення вимог відповідача про стягнення з позивача фактично понесених витрати на відрядження, зокрема витрати на пальне в розмірі 2594 грн. 94 коп. та добові в розмірі 300 грн., оскільки не надано оригіналу квитанції на підтвердження оплати останніх.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому просила оскаржуване рушення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо виконання окремих одноразових доручень як це вказує відповідач і з чим погодився суд, зазначає, що ніяких одноразових доручень, завдань, задач та будь-яких інших одноразових наказів керівництво відповідача перед нею не ставив. В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, письмові докази чи обставини які підтверджували б що на неї покладалось виконання окремих одноразових доручень. Бонуси їй нараховувались і виплачувались відповідачем у вигляді відсоткового відношення, що складало від 0.5 відсотків до 0.8 відсотків, від суми фінансування об`єкту лізингу.

Тому, посилання, як на підставу відмови у позові, на те що нею виконувались окремі одноразові доручення, які не враховуються під час виплати компенсації за невикористану відпустку, є надуманими, необґрунтованими та безпідставними.

Звертає увагу колегії суддів на те, що з положення про оплату працівників ТОВ «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ», яке затверджене наказом Генерального директора ТОВ «ВІЕЙБІ ЛІЗИНЕ» від 08 лютого 2018 року вона не ознайомлена, про що свідчить відсутність підпису, про його існування дізналась лише з відзиву відповідача від 13 квітня 2023 року та в неї склалось стійке враження, що вказаний документ було виготовлено виключно з урахуванням обставин справи, яка вже знаходилась у Центральному районному суді м. Миколаєва, задовго після її звільнення, а тому не може бути належним і допустимим доказам у справі.

На її думку надані відповідачем службові записки та накази не можуть бути належним та допустимими доказами у справи, оскільки є фіктивними, а тому не повинні враховуватись при винесенні судового рішення у справі.

Крім того, вказує, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року вбачається, що бонуси, які їй нараховувались входять до числа тих виплат, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у стягненні з позивача фактично понесених відповідачем витрат на відрядження, зокрема на пальне та добові, ТОВ «Бест лізинг» оскаржило його в цій частині до апеляційної інстанції.

Посилаючись на те, що надані відповідачем докази на відшкодування витрат на відрядження, в тому числі добові та паливно-мастильні матеріали судом першої інстанції не досліджувалися та їм не надано належної оцінки, чим порушено норми процесуального права, просили оскаржуване рішення в цій частині скасувати та стягнути з позивача фактично понесені судові витрати на пальне у розмірі 2594 грн.94 коп. та добові у розмірі 300 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ТОВ «Бейз лізинг» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу та просила про її задоволення. Апеляційну скаргу відповідача не визнала, просила залишити її без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній ним частині без змін.

У судовому засіданні представник Товариства підтримав подану ними апеляційну скаргу, а у задоволені апеляційної скарги позивача просив відмовити._______

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ТОВ «Бейз лізинг» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Бест Лізинг» з 21 жовтня 2019 року обіймаючи посаду фахівця з продажу фінансового лізингу Південного регіону департаменту продажів та маркетингу ( т.2 а.с.103, 108, 109).

Згідно наказугенерального директораТОВ «БестЛізинг» №155-ОСвід 26листопада 2021року, ОСОБА_1 звільнено з29листопада 2021року з посади фахівця з продажу фінансового лізингу Південного регіону департаменту продажів та маркетингу з угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Також цим наказом передбачено здійснення розрахунку та виплату компенсації за 19 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований період з 21 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2021 року в кількості 16 календарних днів та за відпрацьований період з 21 жовтня 2021 року по 26 листопада 2021року в кількості 3 календарних днів.

Відповідно до розрахункового листа за листопад 2021 рік сума компенсації відпустки за 19 календарних днів складає 10988 грн.27 коп. з урахуванням податків.

Щомісячна нарахована відповідачем позивачеві заробітна плата за період з лютого по листопад 2021 року складається з окладу та бонусів, що підтверджується наданими позивачем розрахунковими листами за вказаний період, відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 28 грудня 2021 року та з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (т.1 а.с.10-23,25-27, 29-30).

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 вказувала, що не згодна із розміром компенсації за невикористану відпустку, оскільки при визначенні розміру середньої заробітної плати, яка є складовою при визначенні суми компенсації відповідачем не було враховано суми бонусів, які виплачувались впродовж року, що призвело до заниження суми компенсації за не використану щорічну відпустку на 11332 грн.26 коп.

Відмовляючи у задоволення позову суд першої інстанції зазначив, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що нарахування бонусів позивачу здійснювалось за виконання окремих одноразових доручень, а тому ці виплати входять до числа тих виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати при проведені розрахунку компенсації за невикористану відпустку.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 83КЗпП і частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується, зокрема грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно із частинами другою, третьоюстатті 97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення викладені устатті 15 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до змістустатті 2 Закону України «Про оплату праці»у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальніта компенсаційнівиплати.До нихналежать виплатиу формівинагород запідсумками роботиза рік,премії заспеціальними системамиі положеннями,виплати врамках грантів,компенсаційні таінші грошовіі матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п.1 розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, цей Порядок застосовується, крім іншого, у випадку надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

За пунктом 3 розділу III «Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати» Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Пунктом 4 цього розділу визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям;

о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

Згідно з п.3.3 Положення про оплату працівників ТОВ «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» затвердженого наказом Генерального директора ТОВ «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» від 08 лютого 2018 року, бонуси - виплати, які призначаються на розсуд Товариства: за виконання одноразових окремих доручень, що не входять в обов`язки працівника; за сумлінну працю та зразкове виконання; пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність; за результатами щорічного оцінювання діяльності працівників, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології. Згідно вказаного положення бонуси не включаються до середнього заробітку при обчисленні його в усіх випадках, передбачених законодавством про оплату праці.

Конкретні розміри бонусів тарифних ставок (оклади), а також премій, бонусів встановлюється товариством самостійно та затверджуються у відповідних наказах та, або трудових договорах з дотриманням норм і гарантій передбачених трудовим законодавством(п.3.4 Положення).

Тобто, бонуси виплачується працівникові виключно за рішенням та на розсуд Товариства, а тому не є обов`язковими.

А відтак, бонуси, які відповідно до Положення про оплату працівників ТОВ «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» виплачуються за виконання одноразових окремих доручень, що не входять в обов`язки працівника, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати при нарахування компенсації за невикористану відпустку не враховуються.

Відповідно до службової записки від 31 березня 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» за період з 01 березня 2021 року по 31 березня 2021 року ОСОБА_1 було виконано: отримання додаткової знижки від постачальників, здійснений пошук Зберігача в Південному регіоні з яким досягнуто домовленість про надання послуг по зберіганню вилучених предметів лізингу, за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за березень 2021 року в розмірі 18000 грн., а наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 31 березня 2021 року затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у березні 2021 року.

Із службової записки від 30 квітня 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» вбачається, що за період з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 було виконано: допомога у підготуванні документів на отримання кредиту, за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за квітень 2021 року в розмірі 2500 грн. Наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 30 квітня 2021 року затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у квітні 2021 року.

За службовою запискою від 30 червня 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ», за період з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року ОСОБА_1 було виконано: допомога у підготуванні документі для випуску облігацій, пошук покупців на облігації БЕСТ Лізинг, за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за червень 2021 року в розмірі 2500 грн. Наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 30 червня 2021 року затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у червні 2021 року.

Із службової записки від 30 липня 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» вбачається, що за період з 01 липня 2021 року по 30 липня 2021 року ОСОБА_1 було виконано: залучення нового страхового партнера, який надав страхові тарифи нижчі на 10%, ніж діючі страхові партнер, за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за липень 2021 року в розмірі 48000 грн. Наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 30 липня 2021 року затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у липні 2021 року.

Із службової записки від 31 серпня 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» вбачається, що за період з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 було виконано: організація гарантійного ремонту техніки Клієнтів, допомога у врегулюванні тотального страхового випадку, за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за серпень 2021 року в розмірі 23000 грн. Наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 31 серпня 2021 року затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у серпні 2021 року.

Відповідно до службової записки від 30 вересня 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» за період з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 було виконано: реєстрація 10 предметів лізингу в державних органах, розроблена спеціальна програма фінансування автобусів, отримана додаткова знижка від постачальників у розмірі 50000 грн. за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за вересень 2021 року в розмірі 42000 грн. Наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 30 вересня 2021 року згідно якого затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у вересні 2021 року.

Із службової записки від 29 жовтня 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» згідно якої вбачається, що за період з 01 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021року ОСОБА_3 було виконано: тестування нового програмного забезпечення за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за жовтень 2021 року в розмірі 54000 грн. Наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 29 жовтня 2021 року затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у жовтні 2021 року.

Із службової записки від 29 листопада 2021 року на ім`я Генерального директора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» вбачається, що за період з 01 листопада 2021 року по 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 було окрім тих, що передбачені посадовою інструкцією, виконані наступні окремі доручення (одноразового характеру): фотофіксація об`єктів застави за що запропоновано здійснити останній виплату відповідних бонусів за листопад 2021 року в розмірі 20000 грн. Наказом ТОВ «Бест Лізинг» від 29 листопада 2021 року затверджено суми бонусів виплат, що виплачуються співробітникам за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією та не входять до обов`язків працівника, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків, виплати з нагоди свят, а також інші разові виплати відповідно до п.4 Порядку 100 у листопаді 2021 року.

З оглядна наведеніслужбові запискита наказипозивачем виконувалися,крім обов`язків,передбачених посадовоюінструкцією,ще йокремі доручення одноразового характеру, які не входили до її обов`язків,за що їй нараховувалися та виплачувалися бонуси.

Отже,враховуючи вказанінорми матеріальногоправа таумови нарахуваннябонусів визначеніТовариством,колегія суддівприходить довисновку,що нарахованіта сплаченівідповідачем позивачубонуси завиконання окремого доручення (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника, вірно не враховані позивачем при визначенні середньої заробітної плати при розрахунку компенсації за невикористану відпустку при її звільненні.

Відповідач правомірно та обґрунтовано нарахував та своєчасно виплатив позивачеві на виконання вимог ст.83 КЗпП України грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 10988 грн.77 коп. з врахуванням податків.

Не погоджуючи із наданими відповідачем службовими записками за період з 30 березня по 29 листопада 2021 (т.1 а.с. 117-184) позивач в апеляції зазначала, що вона не ознайомлювалася з ними і завдання, які зазначено в них вона не отримувала. Не заперечувала отримання бонусів за вказаний період, але не за виконання окремих доручень не передбачених посадовою інструкцією,як зазначає відповідач, а саме за виконання своїх обов`язків. Між тим, на спростування наданого та на підтвердження зазначеною нею належних та допустимих доказів до суду не надала.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції,ї, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»,№ 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Як вбачається із матеріалів справи, 24 квітня 2023 року до суду першої інстанції від ТОВ «Бест лізинг» надійшло клопотання про долучення доказів понесених відповідачем витрат на правовому допомогу, витрати на відрядження, в тому числі, добові. На підтвердження понесених витрат надав : договір про надання правової допомоги №30-09/22-ц від 30 вересня 2022 року між адвокатським об`єднанням «Лейс-Юей» та ТОВ «Бест Лізинг», відповідно до якого вказане адвокатське бюро надає правничу допомогу у справі №490/10395/21. Відповідно додатку№1 та таку наданих послуг до цього договору, вартість наданих послуг склала 8000 грн., які було перераховано відповідачем на рахунок бюро.

Також надано наказ №20/2023-44 від 20 квітня 2023 року про відрядження заступника Геніального директора ОСОБА_4 у м. Миколаїв на службовому автомобілі Kis Sportage, державний номер НОМЕР_1 , строком на 3 дні з 23 квітня по 25 квітня 2023 року з метою участі у судовому засіданні в Центральному районному суді м. Миколаєва по справу 490/10395/21 ОСОБА_1 та надано аванс у розмірі 300 грн добові ( т.2 а.с. 154,155-156, 157,158,159,160).

05 травня 2023 року від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого з врахуванням раніше наданих документів та нових, просив стягнути витрати на відрядження: на пальне у розмірі 2594 грн.94 коп. та добові у розмірі 300 грн.( т.2 а.с.167-168,170-171,172).

Відмовляючи ТОВ «Бест Лізинг» у стягненні на його користь з ОСОБА_1 про 2594грн.94 коп. витрат на пальне та добових у розмірі 300 грн., суд першої інстанції виходи з того, що відповідачем не надано оригіналів квитанцій на підтвердження оплати останніх.

Колегія суддів погоджується з основним висновком суду про відмову у стягненні вказаних сум з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 138ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, в також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 141ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Так, згідно з частиною другою вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі і витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 140ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України,якщо спірнівідносини неврегульовані законом,суд застосовуєзакон,що регулюєподібні зазмістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Колегія суддів зауважує, що запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з прибуттям до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання правом.

Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

У свою чергу, питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження унормовані постановою КабінетуМіністрів Українивід 02лютого 2011року №98"Просуми тасклад витратна відрядженнядержавних службовців,а такожінших осіб,що направляютьсяу відрядженняпідприємствами,установами таорганізаціями,які повністюабо частковоутримуються (фінансуються)за рахунокбюджетних коштів" та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

За змістом пунктів 7, 9 постанови КабінетуМіністрів Українивід 02лютого 2011року №98 державнимслужбовцям,а такожіншим особам,які направляютьсяу відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Пунктом 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України"Прозастосування реєстраторіврозрахункових операційу сферіторгівлі,громадського харчуваннята послуг" та Податкового кодексу України.

В абзаці сімнадцятому статті 2Закону України"Прозастосування реєстраторіврозрахункових операційу сферіторгівлі,громадського харчуваннята послуг" визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В той же час, як пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98,так іпунктом 12розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Отже, сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема постановою КабінетуМіністрів Українивід 02лютого 2011року №98 таІнструкцією прослужбові відрядженняв межахУкраїни таза кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

Водночас, вищевказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування стороні витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалася особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджено наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 і призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Відповідно до наказу №20/2023-44 від 20 квітня 2023 року про відрядження заступника Генерального директора ОСОБА_4 у м. Миколаїв на службовому автомобілі Kis Sportage, державний номер НОМЕР_1 , строком на 3 дні з 23 квітня по 25 квітня 2023 року з метою участі у судовому засіданні в Центральному районному суді м. Миколаєва по справу 490/10395/21 ОСОБА_1 та надано аванс у розмірі 300 грн добові ( т.2 а.с. 154,155-156, 157,158,159,160).

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з прибуттям в судові засідання 24 квітня 2023 року представник відповідача надано: фіскальні чеки №703028 від 25 квітня 2023 року на суму 784 грн.82 коп. та №656165 від 25 квітня 2023 року на суму 1810 грн.12 коп. на придбання пального.

Між тим, відповідачем не надано розрахунку відстані Київ - Миколаїв- Київ (варіанти використання автомобіля та маршрут), розрахунку витрат на переїзд з врахуванням середнього показника витрат пального на 100 км на відстань між містами та документів, які підтверджують право власності чи користування службовим автомобілем Kis Sportage, державний номер НОМЕР_1 Товариством.

З огляду на таке фіскальні чеки на придбання пального не є належними доказами, оскільки вказані чеки не є проїзними документам в розумінні законодавства, що можуть слугувати належними підставами для відшкодування витрат.

Отже витрати, які відповідач кваліфікує як і витрати пов`язанні з переїздом представника до м. Миколаєва (до Центрального районного суду м. Миколаєва), не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, що унеможливлює їх відшкодування в порядку встановленому ЦПК України.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення судових витрат у вигляді добових.

Матеріали справи свідчать, що представник відповідача ОСОБА_2 був присутнім у судовому засіданні 24 квітня 2023 року.

Відповідно до п.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (далі Інструкція), окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням).

Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011№ 98. Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту. Відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2021 р. № 1355) добова сума витрат становить 300 грн.

Пункту 4 розділу II Порядок відрядження в межах України. Інструкції, за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011№ 98.

В свою чергу, суд зазначає, що ЦПК України не містить визначення терміну "добові", а постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 р. № 590 "Про граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", не передбачено компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по цивільній справі.

Оскільки обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат, пов`язаних з явкою до суду, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач суду не надав, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

З врахуванням наведено немає підстав і для стягнення на користь відповідача витрат на переїзд для участі у судовому засіданні до Миколаївського апеляційного суду у розмірі 600 грн.( добових).

Інші, наведені у апеляційні скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судові рішення є законними і обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 травня 2023 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено21 липня 2023 року.