ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2832/23 Справа № 932/2772/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 31

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в провадженні Слідчого відділу Відділення поліції №11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області у період з 06 грудня 2021 року по 19 травня 2022 року перебували матеріали кримінального провадження №12021041600000163. 13 грудня 2021 року слідчим суддею Царичанського районного суду Дніпропетровської області накладено арешт на майно, що належить йому на праві власності: бензопила марки Stihl помаранчово-білого кольору; трактор марки DW-240 синього кольору, державний номер НОМЕР_1 ; причеп марки Лев сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 ; шматки дерев породи Маслинка різної довжини та діаметру, обмежив останнього у праві власності на речі.

Ухвалою слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2022 року арешт майна було скасовано. Одночасно, за результатом розгляду дізнався, що 19 травня 2022 року постановою слідчого Слідчого відділу Відділення поліції №11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено 06 грудня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, закрито з підстав визначених п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Вважає, що посадові особи органу досудового розслідування - Слідчого відділу Відділення поліції №11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області безпідставно утримували його власне майно, щонайменше з 19 травня 2022 року до 23 грудня 2022 року, тобто по день скасування арешту на зазначене майно, не враховуючи, що кримінальне провадження, яке згодом закрито за відсутністю складу правопорушення, тривало 5 календарних місяців, призвело до порушення його майнових прав та завдало моральної шкоди, яка виразилась у порушенні психоемоційного стану, негативних емоцій впродовж всього часу перебування майна під незаконним утриманням державним органом його власності, що знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку між собою, за що, в силу ст.ст. 23, 1173, 1174 ЦК України, деліктну відповідальність несе держава.

На підставі вищезазначеного, просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями уповноважених осіб правоохоронних органів у розмірі 32 500 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти у розмірі 1 000 грн.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні решти частини позовних вимог.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки спірні правовідносини виникли з підстав обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, яке в подальшому закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину, отже моральні страждання позивача виявились у позбавленні позивача прав належним чином здійснювати відносно цих речей право власності, з урахуванням обставин справи та міркувань розумності та справедливості, суд зробив висновок про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги та не враховано, що ОСОБА_1 окрім процесуальних документів про хід досудового розслідування кримінального провадження не надав до суду жодного доказу виникнення у нього моральних страждань, що у подальшому призвело до моральної шкоди. Судом не враховано, що при вирішенні таких спорів доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювала і його вина, причинний зв`язок між протиправними діями та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Судом першої інстанції не враховано загальне правило, за яким настає деліктна відповідальність, як і викладені висновки у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 грудня 2021 року Слідчим відділом відділення поліції №11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021041600000163, за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 246 КК України, повідомлення про те, що 05 грудня 2021 року в с. Могилів, Дніпровського району, Дніпропетровської області неподалік каналу Дніпро-Донбас ОСОБА_1 незаконно здійснив спил дерев, які розташовані в санітарно-захисній зоні.

Того ж дня, слідчим ВП №11 за погодженням з прокурором направлено до Царичанського районного суду Дніпропетровської області клопотання про арешт майна, вилученого під час огляду місця події, по кримінальному провадженню №12021041600000163, яке з 06 грудня 2021 року, в порядку ч.ч.3, 5-7 ст. 110 КПК України, визнано речовими доказами і приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року накладено арешт на вилучене майно, належне позивачеві, а саме: бензопила марки Stihl помаранчово-білого кольору; трактор марки DW-240 синього кольору, державний номер НОМЕР_1 ; причеп марки Лев сіроко кольору, державний номер НОМЕР_2 ; шматки дерев породи Маслинка різної довжини та діаметру.

Зазначене майно з часу його вилучення, 05 грудня 2021 року, знаходилось на території СВ ВП №11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

19 травня 2022 року кримінальне провадження № 12021041600000163 постановою слідчого СВ ВП №11 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області закрито на підставі ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, однак слідчий до суду із клопотанням про скасування накладеного ухвалою слідчого судді від 13 грудня 2021 року арешту не звернувся та вилучене у позивача під час огляду місця події 05 грудня 2021 року майно, що належить останньому на праві власності, не повернув, внаслідок чого майно позивача продовжило з 19 травня 2022 року безпідставно зберігатись на території Слідчого відділу.

Зазначене порушило майнові права позивача та позбавило його своєчасно отримати своє майно у своє володіння, користування та розпорядження.

Судом першої інстанції з наданих матеріалів встановлено, що позивач не мав доступу до матеріалів кримінального провадження № 12021041600000163, які знаходились на досудовому розслідуванні у СВ ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, починаючи з 06 грудня 2021 року, як і не мав права на ознайомлення з ними і після закриття провадження, про що також повідомлений своєчасно не був, оскільки не був фігурантом провадження, що унеможливило для нього спостерігати процес розслідування та зберігання майна, що йому належить, тривалий час, а зворотнього відповідач не довів та належних доказів на спростування цього не надавав суду.

Лише 23 травня 2022 року ухвалою слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області за клопотанням адвоката ОСОБА_1 - Завгороднього А.М. арешт, накладений ухвалою слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року, скасовано у зв`язку із тим, що у його застосуванні відпала потреба із закриттям кримінального провадження на підставі ч.1 ст. 284 КПК України.

Цьому передував лист ВП №11 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за вих. №43.11/7470 від 30 листопада 2022 року, який і став підставою для звернення адвокатом позивача до суду із клопотанням про скасування арешту, що є прямим підтвердженням того, що позивач не знав та не міг знати про хід кримінального провадження та результати досудового розслідування.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції зауважив, що за час відкритого кримінального провадження № 12021041600000163, так і після його закриття, позивач, як не фігурант цього провадження, не мав можливості ознайомлюватись із матеріалами, будь-яким чином слідкувати за ходом досудового розслідування та заявляти будь-які клопотання чи заяви, щоб вплинуло на своєчасне отримання свого майна та скасування арешту, а посадова особа органу державної влади жодним чином не сприяв дотриманню в рамках кримінального провадження майнових прав позивача, майно якого було вилучено, що є порушенням його права на здійснення права власності щодо речей, які належать йому на праві власності.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 зазначеного Закону).

Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди передбачено тільки у випадках визнання особи невинуватою або якщо справу закрито з реабілітуючих підстав.

Отже, Закон України Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто, право на відшкодування виникає лише в разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).

Реабілітуючі підстави, на відміну від нереабілітуючих, для застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/ обвинувачений не вчинив злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Суд встановлено, що в період з 06 грудня 2021 року до 23 травня 2022 року майно, яке належить позивачеві на праві власності, що встановлено процесуальними документами слідчих суддів, безпідставно знаходилось під арештом, враховуючи закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, що позбавило позивача прав належним чином здійснювати відносно цих речей права власності, то позивач відповідно до наведених вище положень діючого законодавства, набув право на відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) зроблено висновок про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутності в діях складу кримінального правопорушення.

При цьому конкретний розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

З урахуваннямнаведених вищеобставин,колегія суддіввважає,що судпершої інстанціїздійснив належнуправову оцінкунаявних вматеріалах справидоказів тадійшов обґрунтованоговисновку пронаявність підставдля відшкодуванняморальної шкоди, визначив розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди з урахуванням фактичних обставин у справі, що переглядається, а саме періоду безпідставного перебування майна належного позивачеві під арештом з 06 грудня 2021 року до 23 травня 2022 року, з яким колегія суддів апеляційного суду погоджується та вважає його правильним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу злочину.

Доводи апеляційної скарги про відсутність протиправності дій слідчого та завдання моральної шкоди позивачеві, оскільки права та інтереси ОСОБА_1 були згодом поновлено, не заслуговують на увагу, як такі, що є надуманими і необґрунтованими, та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Доводи апеляційноїскарги стосовно не вчинення позивачем процесуальних дій чи бездіяльності в рамках кримінального провадження, щоб встановлювало незаконність таких дій чи бездіяльності та було у причинно-наслідковому зв`язку із завданням шкоди, були предметом судового розгляду у суді першої інстанції та отримали відповідну правову оцінку, яка повторного правового аналізу не потребує.

Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку щодо допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними у справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова