КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №373/929/20 Головуючий у І інстанції - Керекеза Я.І.

апеляційне провадження №22-ц/824/9027/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Кононенко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про стягнення суми грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, зустрічним позовом Підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги, -

установив:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про стягнення суми грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що за період із 17 липня 2017 року по 08 червня 2018 року вона надала відповідачу поворотну фінансову допомогу (позику) на загальну суму 248000 грн.

Кошти були внесені нею в касу підприємства. Відповідачем на її рахунок були повернуті кошти лише на суму 25500 грн. Решту 223000 грн. не повернуто. 15 січня 2018 року вона зверталася до відповідача із заявою про повернення поворотної фінансової допомоги.

Відповідач зобов`язався повернути надані нею кошти до 25 серпня 2018 року, однак не повернув. 22 серпня 2019 року позивачем на адресу відповідача повторно була направлена вимога про виплату вищезазначеної допомоги.

Станом на день звернення до суду із позовом кошти позивачу не повернуті.

Своєю безвідповідальністю відповідач порушив п.п.3.1,3.2,3.3 укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики), поставивши її в скрутне матеріальне становище.

Просила суд, стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за наданою нею поворотної фінансової допомоги (позики) в розмірі 223 000 грн. та судовий збір в розмірі 2233 грн.

У лютому 2021 року підприємство об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України звернулося до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав докази, а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру, підписані головним бухгалтером ОСОБА_2 та касиром ОСОБА_3 .

Разом з тим ОСОБА_3 посаду касира на підприємстві не займала.

Крім того, при звільненні особи, відповідальні за ведення каси підприємства, не передали ввірену їм звітну документацію: видаткові касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, касову книгу та ін.

Зазначає, що на підприємстві ліміти каси встановлені не були.

Ні в день видачі вищезазначених касових ордерів, ні наступного робочого дня на банківський рахунок підприємства не зараховувалися будь-які кошти, що свідчить те, що дані кошти, у випадку їх реальної передачі бухгалтеру чи касиру, залишилися у їх безпосередньому володінні.

У наданому позивачем звіті про фінансові результати за 2017 рік та Балансі за 2017 рік сума позики не відображена у короткострокових чи дострокових зобов`язаннях підприємства.

Вищезазначене свідчить про те, що грошові кошти за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позики) не потрапляли у володіння підприємства, яке є відповідачем у первісному позові, не були зараховані на його банківський рахунок, не обліковувалися у фінансових документах, фактично залишилися в розпорядженні посадових осіб, відповідальних за ведення касових операцій, тому вищезазначені договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому підлягають визнанню недійсними.

Просило визнати недійсними договори про надання поворотної фінансової допомоги (позики), укладені 14 липня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 27 квітня 2018 року, 01 червня 2018 року між ОСОБА_1 в якості позикодавця та підприємством об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України, в якості позичальника.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року, первісний позов залишено без задоволення.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсними договори про надання поворотної фінансової допомоги (позики) укладені 14 липня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 27 квітня 2018 року, 01 червня 2018 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та підприємством об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України як позичальником.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що 17 липня 2017 року, на прохання адміністрації підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України, надала підприємству поворотну фінансову допомогу (позику) в сумі 80500 грн. згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 14 липня 2017 року.

Кошти нею були внесені в касу підприємства, що підтверджується квитанцію до прибуткового касового ордеру №39 від 17 липня 2017 року, та розпискою відповідача.

Зазначену суму поворотної фінансової допомоги (позики) відповідач мав повернути їй протягом 6 календарних місяців, що еквівалентно 182 календарним дням дати надання цієї поворотної фінансової допомоги (позики).

23 жовтня 2017 року, на прохання відповідача, позивач ОСОБА_1 знову надала Відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 85000 грн., згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17 жовтня 2017 року.

Кошти нею були внесені в касу підприємства, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №57 від 23 жовтня 2017 року, та розпискою відповідача.

Вказану суму поворотної фінансової допомоги (позики) відповідач мав повернути до 17 квітня 2018 року.

04 травня 2018 року на прохання відповідача, позивач ОСОБА_1 надала йому поворотну фінансову допомогу (позику) в сумі 64000 грн. згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 27 квітня 2018 року.

Кошти нею були внесені в касу підприємства, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №22 від 04 травня 2018 року, та розпискою відповідача.

Суму вказаної поворотної фінансової допомоги (позики) відповідач мав повернути їй до 25 червня 2018 року.

08 червня 2018 року на прохання відповідача, позивач ОСОБА_1 надала йому поворотну фінансову допомогу (позику) в сумі 19000 грн., що підтверджується договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 01 червня 2018 року.

Кошти нею були внесені в касу підприємства, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №28 від 08 червня 2018 року та розпискою відповідача.

Вказану суму поворотної фінансової допомоги (позики) відповідач мав повернути позивачу ОСОБА_1 до 08 липня 2018 року.

Отже в період з 17 липня 2017 року по 08 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 надала Відповідачу поворотну фінансову допомогу (позику) на суму всього 248000 грн.

Відповідачем було повернуто на її картковий рахунок лише 25500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №140 від 28 листопада 2017 року та випискою Приватбанку від 20 серпня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 .

Цей факт свідчить про визнання позивачем боргових зобов`язань перед позичкодавцем ОСОБА_1 .

Не повернутий відповідачем залишок отриманої від позивача ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги (позики) на сьогоднішній день складає 223000 грн.

Всі, передбачені договорами, терміни повернення їй відповідачем коштів закінчились.

15 січня 2018 року, позивач ОСОБА_1 офіційно зверталася із заявою-вимогою до відповідача про повернення їй поворотної фінансової допомоги (позики).

Згідно отриманого листа відповідача від 16 січня 2018 року, їй гарантувалася виплата наданої нею поворотної фінансової допомоги (позики) до 01 липня 2018 року.

Свою затримку у поверненні наданих позивачем ОСОБА_1 коштів, відповідач мотивував важким фінансовим становищем підприємства викликаним відсутністю замовлень.

15 травня 2018 року, позивач ОСОБА_1 повторно зверталася до відповідача із заявою-вимогою про повернення їй наданої нею поворотної фінансової допомоги (позики).

На цю заяву відповідач відреагував листом від 30 травня 2018 року, про те, що затримка у поверненні позивачу ОСОБА_1 коштів наданої нею поворотної фінансової допомоги (позики) сталася внаслідок того, що вищестояща організація відмовилася від проведення на підприємстві відповідача запланованих спортивних змагань з футзалу та настільного тенісу.

З цього листа вбачалося, що підприємство на літній сезон 2018 року завантажене замовленнями з 27 червня 2018 року, то кошти які надійдуть в касу підприємства від проведення цих заходів, будуть спрямовані на виплату позивачу ОСОБА_1 наданих нею коштів поворотної допомоги.

Відповідач зобов`язувався провести повний розрахунок з нею до 25 серпня 2018 року. Однак відповідач не дотримався виконання даних обіцянок. Намагання позивача ОСОБА_1 вирішити цей спір мирним шляхом не принесли жаданих результатів.

Так, відповідач не зреагував на її заяву про повернення їй коштів наданої поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 223000 грн. від 22 серпня 2019 року направлену йому належним чином через відділення Укрпошти, та не надав ніякої відповіді.

На її думку своєю бездіяльністю та безвідповідальністю відповідач грубо порушив п.3.1. п3.2. п.3.3 укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики).

Цим самим він поставив її в скрутне матеріальне становище.

При цьому, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, про задоволення зустрічного позову відповідача (позивача за зустрічним позовом) про визнання договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики) позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 недійсними.

Так, суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення зустрічного позову відповідача (позивача за зустрічним позовом) до позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики), помилково взяв до уваги доводи представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), що особи відповідальні за ведення каси підприємства не передали ввірену їм бухгалтерську документацію, видаткові касові ордери, журнали реєстрації видаткових та прибуткових касових ордерів, касову книгу та інше.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази вини цих осіб, матеріали службового розслідування, обвинувальні висновки правоохоронних органів та рішення судів, які б підтвердили цю подію.

Ці обставини вказують на те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) з метою уникнення відповідальності за виконання взятих на себе фінансових зобов`язань по поверненню поворотної фінансової допомоги (позики), вигадав обставини відсутності у нього всіх бухгалтерських документів, які б підтверджували факт отримання поворотної фінансової допомоги (позики) від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 .

Просила скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, а зустрічний позов залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що листами №025 від 07 липня 2017 року, №034 від 02 жовтня 2017 року, №028 від 13 квітня 2018 року, №030 від 11 травня 2018 року, підприємство об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України звернулося до позивача із проханням про надання поворотної фінансової допомоги (позики) відповідно в розмірі 80500 грн., 85000 грн., 64000 грн., 19000 грн.

Підприємство гарантувало своєчасне повернення цих коштів.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надані копії договорів від 14 липня 2017 року, від 17 жовтня 2017 року, від 27 квітня 2018 року, від 01 червня 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_1 надала підприємству об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 248500 грн.

Підтверджуючи факт отримання відповідачем коштів за вищезазначеними договорами, позивачем були надані копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №39 від 17 липня 2017 року, №57 від 23 жовтня 2017 року, №22 від 04 травня 2018 року, №28 від 08 червня 2018 року та розписки адміністрації підприємства про отримання цих коштів за підписом генерального директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_2 .

В матеріалах справи вищезазначені документи наявні в копіях; при досліджені письмових доказів судом досліджувалися і надані представником позивача в якості оригіналів.

Із копії платіжного доручення №140 від 28 листопада 2017 року вбачається, що відповідачем на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти в розмірі 25500 грн. в рахунок погашення поворотної фінансової допомоги.

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» 28 листопада 2017 року на її рахунок надійшли кошти в розмірі 25500 грн.

15 січня 2018 року позивач звернулася до генерального директора підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України із заявою про повернення суми поворотної фінансової допомоги.

Згідно листа підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» №001 від 16 січня 2018 року, адресованого позивачу, затримка у поверненні поворотної фінансової допомоги (позики) відбулася в зв`язку із важким фінансовим станом підприємства та відсутністю замовлень.

15 травня 2018 року позивач повторно звернулася із заявою до відповідача про повернення суми поворотної фінансової допомоги.

Відповідач зобов`язався повернути надані позивачем кошти в повному обсязі, посилаючись на наявність замовлень на літній сезон 2018 року, про що повідомив її своїм листом №036 від 30 травня 2018 року.

22 серпня 2019 року позивач повторно звернулася до адміністрації відповідача із вимогою про виплату вищезазначених коштів.

Відповідно до копії наказу підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» №26 від 29 червня 2018 року ОСОБА_2 була звільнена з посади головного бухгалтера з 29 червня 2018 року.

Згідно копії наказу підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» №19 від 26 травня 2018 року ОСОБА_3 було звільнено з посади заступника генерального директора згідно п.2 ст.36 КЗпП з 26 травня 2018 року.

В зв`язку із звільненням ОСОБА_3 обов`язки касира було покладено на головного бухгалтера ОСОБА_2 .

Згідно копії даного наказу, ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника генерального директора підприємства.

Із виписок по рахунку відповідача в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2017 рік та 2018 рік не вбачається надходження коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позики).

Із поданих представником відповідача копій наказів підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» №5 від 05 січня 2017 року, №2 від 04 січня 2018 року вбачається, що на підприємстві був встановлений ліміт каси на 2017 рік в сумі 90000 грн., на 2018 рік - 70000 грн.

З копій видаткових касових ордерів за 04 травня 2018 року вбачається, що працівникам була виплачена заробітна плата за 2018 рік.

Зокрема, ОСОБА_2 була виплачена заробітна плата за грудень 2018 року 04 травня 2018 року.

Із довідки КЗ «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» №995 від 09 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_5 перебував на листку непрацездатності: з 24 липня 2017 року по 02 серпня 2017 року (10 днів); з 25 жовтня 2017 року по 03 листопада 2017 року (10 днів); з 07 травня 2018 року по 16 травня 2018 року (10 днів); з 04 червня 2018 року по 15 червня 2018 року (12 днів); з 20 червня 2018 року по 05 липня 2018 року (16 днів).

В довідці перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» №1 від 29 травня 2018 року відсутні відомості про надання будь-якої поворотної фінансової допомоги підприємству.

ОСОБА_5 відмовився знайомитися з даною довідкою та підписувати, про що складений відповідний акт.

Свідок ОСОБА_5 , який працював генеральним директором відповідача, показав суду, що ОСОБА_1 чотири рази надавала фінансову допомогу підприємству на загальну суму 248 000 гривень.

Всі кошти приймалися в касу та були витрачені на сплату заборгованості по заробітній платі. Частину коштів ОСОБА_1 повернули (25500 гривень). Решту коштів залишилися неповернутими. Чому отримання та витрачання даних коштів не відображено у звіті не знає, це питання до головного бухгалтера.

Свідки ОСОБА_3 (працювала касиром) та ОСОБА_2 (головний бухгалтер) надали суду аналогічні показання.

Окрім того, ОСОБА_2 показала, що не розуміє, чому у звітах за 2017 рік відсутні дані про отримання поворотної фінансової допомоги. Можливо вона забула її вказати. Також зазначила, що не пам`ятає, які документи як головний бухгалтер надавала на перевірку ГО ВФСТ «Колос».

Із поданих самим представником позивача копій звітів за 2017 рік вбачається, що інформація про отримання та витрачання наданих ОСОБА_1 як поворотної фінансової допомоги коштів в них відсутня.

Звіти підписані керівником ( ОСОБА_5 ) та головним бухгалтером (ОСОБА_2). Будь-яких доказів внесення недостовірних або неповних відомостей до даних звітів суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка №1 перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача за 2017 рік - 4 місяці 2018 року, в якій в розділі 4 «Доходи та витрати» в графі «Поворотна фінансова допомога» відсутні відомості про отримання такої допомоги в розмірах, вказаних в позові.

Будь-яких даних щодо оскарження результатів такої перевірки суду не надано.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що із поданих доказів в сукупності судом не встановлено факту реального отримання саме ПОГ «Навчально-спортивна база «Переяславль» коштів за оспорюваними договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позики), їх використання в господарській діяльності бази, та як наслідок наявність змін в структурі активів та зобов`язань Підприємства, у зв`язку з чим суд не міг констатувати виникнення у відповідача-юридичної особи зобов`язань по поверненню коштів за цими договорами.

Вищезазначене також дає підстави для висновку про недійсність оспорюваних договорів.

Проте, з висновками викладеними у оскаржуваному рішенні колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Статтею ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.2. ч.1 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч.1 ст.79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені.

Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Зазначення доказів - це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що було виконано стороною позивача.

Якість доказування забезпечується визначеним ЦПК процесуальним порядком і способом їх дослідження.

Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі.

Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.

Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню.

Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду.

Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.

Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.

Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

Факти та обставини на які посилалась ОСОБА_1 підтверджуються доданими до її позову документами, а також допитаними в суді першої інстанції свідками: колишнім генеральним директором підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України ОСОБА_5 ; колишнім головним бухгалтером підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України ОСОБА_2 ; колишнім касиром підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України ОСОБА_3 .

Покази зазначених свідків на думку колегії суддів є належними та допустимими доказами, оскільки зазначені особи причетні до підписання договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та отримання від ОСОБА_1 коштів.

Разом з цим, не заслуговують на увагу доводи позивача за зустрічним позовом про те, що докази надані ОСОБА_1 є сумнівними, зокрема квитанції до прибуткового касового ордеру підписані головним бухгалтером ОСОБА_2 та касиром ОСОБА_3 .

При цьому позивачем за зустрічним позовом зазначено, що ОСОБА_3 посаду касира на підприємстві не займала.

Однак, вищезазначене не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 на законних підставах за сумісництвом, згідно наказу генерального директора підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль ВФСТ «Колос» АПК України №15 від 04 липня 2014 року виконувала обов`язки касира підприємства, що вказує на те, що первинні банківські документи, а саме квитанції до приходного касового ордеру, які як докази про внесення до каси підприємства коштів поворотної фінансової допомоги (позики) є, як бухгалтерські документи, легітимними і законними.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача за зустрічним позовом про те, що особи відповідальні за ведення каси підприємства не передали ввірену їм бухгалтерську документацію, видаткові касові ордери, журнали реєстрації видаткових та прибуткових касових ордерів, касову книгу та інше.

Вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: встановленою виною цих осіб, матеріалами службового розслідування, обвинувальними висновками правоохоронних органів та рішеннями судів, які б підтвердили цю подію.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, не заслуговують на увагу і доводи позивача за зустрічним позовом про те, що на підприємстві відповідача (позивача за зустрічним позовом) в період часу надання ОСОБА_1 коштів поворотної фінансової допомоги (позики) були відсутні ліміти каси і тому внесені в касу підприємства кошти мали зараховуватися не пізніше наступного робочого дня на банківський рахунок підприємства.

Так, на підприємстві відповідача (позивача за зустрічним позовом), згідно наказу №5 від 05 січня 2016 року генерального директора підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України, був встановлений та діяв ліміт каси на 2017 рік в сумі 90000 грн., а згідно наказу №2 від 04 січня 2018 року був встановлений ліміт каси підприємства відповідача (позивача за зустрічним позовом) в сумі 70000 грн.

Дані ліміти кас дозволяли внесену ОСОБА_1 готівку поворотних фінансових допомог зберігати в касі підприємства не зараховуючи на банківський рахунок витрачати на ведення господарської діяльності виплату заробітної плати та інших фінансових зобов`язань.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення допустив помилки не взявши до уваги ту обставину, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) 28 листопада 2017 року добровільно повернув ОСОБА_1 частину отриманої від неї поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 25 500 грн.

Дана обставина підтверджується копією платіжного доручення №140 від 28 листопада 2017 року та випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 з Приватбанку та свідчить про визнання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) фінансових зобов`язань по поверненню поворотної фінансової допомоги (позики) ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

На вказані норми закону та фактичні обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, та прийшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль ВФСТ «Колос» АПК України на користь ОСОБА_1 суми грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а також про наявність підстав для визнання цих договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та повністю спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч.1,2,13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, з підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль ВФСТ «Колос» АПК України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 8980 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про стягнення суми грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги - задовольнити.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України (08403, Київська обл., м. Переяслав, вул. Героїв Дніпра, 122, код ЄДРПОУ 02647556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості наданої поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 223 000 (двісті двадцять три тисячі) грн.

Зустрічний позов Підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги - залишити без задоволення.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України (08403, Київська обл., м. Переяслав, вул. Героїв Дніпра, 122, код ЄДРПОУ 02647556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8980 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 19 липня 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді С.О. Журба

Т.О. Писана