ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1329/23 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Академії Державної пенітенціарної служби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

У С Т А Н О В И В:

Академія Державної пенітенціарної служби звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_1 у якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрат, пов`язаних з її утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 116071,61 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року позов задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрат, пов`язаних з її утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 42730,38 грн.

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Академія Державної пенітенціарної служби подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог неповно з`ясував обставини справи та надав поверхневий аналіз норм матеріального права. Додатково звернув увагу на те, що відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, грошове забезпечення включено до витрат пов`язаних з утриманням курсанта у закладі вищої освіти.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Академії Державної пенітенціарної служби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 233/ОД від 22.07.2008 ОСОБА_1 з 16.08.2018 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання (а.с. 13-14).

13.05.2019 між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (виконавцем) з однієї сторони, Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт № 604 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (надалі - Контракт) (а.с. 15-17).

Згідно абзаців 4, 5 пункту 3 розділу ІІ Контракту відповідач зобов`язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Відповідно до абзацу 7 пункту 1 розділу ІІ Контракту Академія зобов`язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти.

Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 69/ОС від 13.04.2022 ОСОБА_1 було присвоєно ступінь вищої освіти «Бакалавр», видано диплом, у зв`язку з закінченням навчання, виключено зі списків особового складу Академії Державної пенітенціарної служби, знято з речового, котлового та грошового забезпечення 14.04.2022, наказано прибути у розпорядження начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції для проходження служби (а.с. 18).

Наказом Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» від 14.04.2022 № 44/ОС-22 відповідача було призначено на посаду старшого інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» з 15.04.2022 (а.с. 19).

Наказом Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» від 21.11.2022 № 108/ОС-22 відповідача було звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням (а.с. 20).

Згідно довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , було витрачено за період з 16.08.2018 по 14.04.2022: на грошове забезпечення - 73341,23 грн, на продовольче забезпечення - 31192,19 грн, на речове забезпечення - 3899,13 грн, на медичне забезпечення - 1344,24 грн, оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 6294,82 грн, разом на суму 116071,61 грн (а.с. 22).

Академією Державної пенітенціарної служби надіслано відповідачу повідомлення від 16.12.2022 № 13/3266 про відшкодування витрат на навчання (а.с. 23, 57, 58).

В добровільному порядку вказані витрати відповідач не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Відмовляючи у задоволені частини позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 11 лютого 2019 року у справі № 617/640/16-ц, зазначав, що грошове забезпечення у розмірі 73 341, 23 грн. виплачене відповідачу за відсутності недобросовісності з боку останнього або рахункової помилки з боку позивача, що за приписами статті 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у відповідача обов`язку по поверненню позивачу вказаної суми.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам колегія суддів апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому немає права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу». Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. 1 ст.77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п.1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016р. №3290/5, академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.

Також, відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 77/96 від 23.01.1996 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Тобто, вказані норми зобов`язують особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами, у разі її звільнення зі служби за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у такому закладі.

Згідно із п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 р. № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно пунктів 2.3, 3 наведеного вище порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ. Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

До того ж, Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (надалі - Порядок №261).

Пунктом 8 Порядку №261 закріплено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби (п. 2.1.2 Порядку).

Згідно із п. 2.1.4. Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Відповідно до п. 2.1.6 Порядку розрахунку витрат визначено, що до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Колегією суддів встановлено, що згідно абзацу 5 пункту 3 розділу ІІ контракту відповідач зобов`язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Утримання відповідача в Академії Державної пенітенціарної служби здійснювалось шляхом грошового, речового, продовольчого, медичного забезпечення, забезпечення комунальними послугами та енергоносіями.

Отже, особи, які навчаються в Академії Державної пенітенціарної служби, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).

Відповідач під час підписання контракту знав про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, проте, станом на час розгляду справи вказана заборгованість ним не сплачена.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що навчання в Академії курсанта є військовою службою, а грошове утримання не відноситься до витрат пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, оскільки у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, згідно якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат, в тому числі на грошове забезпечення.

Наразі, колегія суддів вважає помилковим врахуванням судом першої інстанції при вирішенні даного спору правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 11 лютого 2019 року у справі № 617/640/16-ц, оскільки висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин, адже суб`єктний склад учасників відносин та предмет позову у вказаній постанові суду касаційної інстанції не є тотожним зі справою, що розглядається.

Так, у зазначеній справі правовідносини регулюються Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (із змінами, внесеними згідно постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 511), Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 та Законом Україну «Про освіту».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Академії Державної пенітенціарної служби - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, про стягнення коштів у сумі 73 341, 23 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати пов`язані з її утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 73 341, 23 грн.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 19.07.2023р.)