Провадження№2-а/522/271/23

Справа № 522/12322/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Волошина А.С.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-271,286 КАС України) адміністративну справу запозовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника Таранової Н.В. 21.06.2023 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №401 від 12.06.2023 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 13600 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, провадження у справі просить закрити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2023 відповідачем було винесено постанову №401 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.2 ст. 156 КУпАП. У постанові зазначено, що 03.06.2023 о 19:24 год. ОСОБА_1 перебуваючи на своєму робочому місці у ресторані «Білий налив» за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив продаж слабоалкогольного напою, а саме сидр яблучний об`єм 0,33 л + 0,33 л (0,66 л), загальна вартість 78 грн, неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає постанову не законною, адже розгляд адміністративних матеріалів було вчинено не уповноваженим органом. Місце реєстрації та проживання позивача є: АДРЕСА_2 , як вказано в протоколі, однак в постанові вказана адреса, яка не відповідає протоколу та іншим матеріалам. Оскільки справа мала розглядатися за місцем проживання правопорушника, то відповідач не компетентний орган для розгляду справи. В постанові зазначено, що розмір штрафу за скоєне правопорушення може складати від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а врешті накладено штраф у розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В протоколі не зазначено назва закону, який визначає основні засоби державної політики щодо регулювання виробництва та торгівлі алкогольними напоями, тому не зазначено які саме вимоги нормативно-правових актів ОСОБА_1 порушив, тому відсутня об`єктивна сторона правопорушення. В постанові відсутні посилання на докази, якими б підтверджувався факт продажу алкогольних напоїв неповнолітньому. В поясненнях ОСОБА_2 , які між іншим надані без присутності законних представників, відсутня ідентифікація, що продавець і ОСОБА_1 це одна і та ж сама особа. В протоколі містяться виправлення дати його складення з 03.05 на 03.06, що є порушенням Інструкції.

Ухвалою суду від 23.06.2023 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 05.07.2023.

До суду 04.07.2023 надійшов відзив Адміністративної комісії Виконавчого комітету Одеської міської ради, згідно якого заперечують проти позову.

В обґрунтування відзиву відзначено, що в ході оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 вказав, що мешкає в м.Одесі та в ході телефонної розмови вказав адресу місця проживання: АДРЕСА_3 . Тому, справу розглянуто уповноваженим органом. Справа розглянута за участі ОСОБА_1 та його представника Таранової Н.В. В статті 156 КУпАП чітко передбачено відповідальність за продаж слабоалкогольних напоїв, за що позивач і був притягнутий до відповідальності, тому зазначення інших актів не потребується. Факт правопорушення підтверджується протоколом, поясненнями ОСОБА_2 та касовим чеком.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одесі та необхідністю слідувати працівникам та відвідувачам суду в укриття, розгляд справи у судовому засіданні 05.07.2023 було відкладено на 14.07.2023.

У судовезасідання 14.07.2023 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належними чином.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони.

З огляду на терміни розгляду справи, суд вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а справа підлягає розгляду по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено,що 03.06.2023 інспектором СЮПОРУП №1 ГУ НП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Міщенко Оленою Олександрівною складено протокол серії ВАВ №883761, згідно якого ОСОБА_1 (місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_2 ) 03.06.2023 о 19:24 год перебуваючи на своєму робочому місці, а саме за адресою: АДРЕСА_1 у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_2 », здійснив продаж слабоалкогольних напоїв, а саме «Сидр яблучний» об`ємом 0,33 л + 0,33 л (0,66 л) на загальну суму 78 грн, неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

У рапорті лейтенанта поліції Т.Михайлової вказано, що було виявлено ОСОБА_2 , який придбав у «Білому наливі» слабоалкогольний напій сидр, на розлив. Зі слів хлопця продавець не спитався про вік та просив документи. Відносно бармена ОСОБА_1 , який не надав точного місця проживання у м. Одесі, одна підтвердив у поясненні, що проживає саме у місті, було складено протокол (а.с.17).

У поясненнях ОСОБА_1 заповнених ним вказано, що він відмовляється від давання показань, однак місце проживання вказано «м. Одеса» (а.с.18).

Згідно рапорту старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 : «в ході проведення перевірки по адміністративній справі здійснено телефонний дзвінок до гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що на даний час адреса його фактичного проживання: АДРЕСА_3 » (а.с.38).

В паспорті ОСОБА_1 місце реєстрації вказано: АДРЕСА_2 (а.с.22).

ОСОБА_1 відразу видано повістку про явку до Адміністративної комісії 05.06.2023 (а.с.19).

В поясненнях ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що 03.06.2023 о 19:00 год. він домовився про зустріч з другом Денисом пішли в «Білий налив», бо чув, що там немає проблем з продажем алкоголю і відстоявши чергу на останній касі біля сходів купив два бокали сидру. Продавець хлопець на вигляд років 20-25 з яскраво білим волоссям, різнокольоровим чокером на шиїта у чорній футболці, зростом десь 175 см. Документи у ОСОБА_2 він не питав, його віком не цікавився (а.с.23).

03.06.2023 о 19:24 в закладі «Білий налив» було здійснено продаж 2-х сидрів яблучних, об`ємом 0,33 л, номер замовлення 216, касир: Білий Налив (а.с.23).

12 червня 2023 року Адміністративної комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради було складено постанову №401, якою ОСОБА_1 , члена бригади ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 156 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13600 грн за продаж ОСОБА_1 03.06.2023 о 19:24 год. на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 у ресторані «Білий налив» слабоалкогольних напоїв, а саме «Сидр яблучний», об`ємом 0,66 л. на загальну суму 78 грн неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).

Дійсно в протоколі зазначено: «встановлені ознаки правопорушення, передбачені ст. 152 КУпАП, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян» (а.с.12).

В ході складення матеріалів про адміністративні правопорушення та прийняття постанови за результатами даних матеріалів органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно з приписами ст.19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто будь-яке відхилення або недотримання передбаченого законом (підзаконним) актом встановленого порядку дій органами державної влади, може призвести до порушення законних прав громадян під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 156 КУпАП встановлено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Згідно вимог ст.218 КУпАП, адміністративні комісії виконавчих органів сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, зокрема, передбачені частиною 2 статтею 156 КУпАП.

Згідно ч.7 ст. 276 КУпАП адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Згідно п.4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади

Згідно п.12 ч.1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.

У зв`язку з тим, що місце проживання це задекларована чи зареєстрована адреса, а не просто місце мешкання особи в певний час, докази місця проживання ОСОБА_1 в м. Одесі відсутні.

Сам ОСОБА_1 вказав своє місце проживання як «м.Одеса», втім все місто не є місцем проживання.

В подальшому як вказує відповідач та про що зазначено в рапорті місце проживання запитано у телефонній розмові у позивача, однак, на переконання суду, місце проживання не встановлюється зі слів особи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення розглянутий не уповноваженою особою, адже місцем проживання ОСОБА_1 згідно паспорту громадянина України є: АДРЕСА_2 , і копія паспорту згідно опису (а.с.14), була долучена до матеріалів справи.

Кожна без виключення купівля товару, тим більше акцизного (пива та цигарок) супроводжується роздрукуванням чеку через фіскальний реєстратор.

Отже, фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 р. справа Ж1/81171217/16 адміністративне провадження №К/9901741573/18.

Як вказувалося вище, в чекі вказано про продаж яблучного сидру 03.06.2023 о 19:24 год. касиром «Білий налив». Відомості про продавця, враховуючи зазначення щодо кількох кас в закладі, також відомості про покупця чек не містить.

Про факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення свідчать лише пояснення неповнолітнього, якому нібито позивач (описана особа без зазначення прізвища імені) продав сидр. Однак, такі пояснення у даному випадку на думку суду є недостатніми доказами для кваліфікації дій позивача, як адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, оскільки ґрунтуються лише на інформації, яку зазначає неповнолітня особа.

З наведеного слідує, що єдиним доказом винуватості позивача є пояснення неповнолітньої особи, яка була допитана без присутності батьків, іншого законного представника чи педагога, тобто такі отримані без дотримання вимог ч.2 ст.33 Закону України "Про Національну поліцію" (проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога).

Долучені рапорти працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідно до позиції, висловленої Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 травня 2020 року (справа № 524/5741/16-а).

Згідно ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Обов`язковості зазначення доказів у постанові ст. 283 КУпАП не передбачено, тому доводи представника позивача в цій частині не приймаються судом до уваги.

Зазначення в постанові що розмір штрафу за скоєне правопорушення може складати від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на переконання суду, не є суттєвим, адже розмір штрафу накладеного на ОСОБА_1 в межах санкції ч.2 ст. 156 КУпАП.

Судом приймається до уваги доводи відповідача, що диспозиція ч.2 ст. 156 КУпАП містить конкретне порушення, тобто не є бланкетною, в даному випадку, відповідно до постанови продаж слабоалкогольних напоїв неповнолітній особі, тому зазначення статті Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не є необхідним.

За приписами ст.280 КУпАП, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладеноадміністративне стягненняправомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А згідно з ч.2 даної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до положень ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, склад адміністративного правопорушення характеризується сукупністю чотирьох елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу порушення в цілому, що згідно з п.1 ст. 247 КпАП є обставиною, що виключає провадження у справі: провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, суб`єктивних висновках, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та розгляд справи неуповноваженим органом, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а, отже, винесена відповідачем постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову Адміністративноїкомісії Виконавчогокомітету Одеськоїміської ради №401від 12червня 2023року,якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13600 грн, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 липня 2023 року.

Суддя: В.Я. Бондар