КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року

справа № 357/5084/21

провадження № 22-ц/824/4274/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

при секретарі: Яницькій О.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державна наукова установа «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2022 року, постановлене під головуванням судді Кравченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого», третя особа - ОСОБА_2 директор Державної наукової установи «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» про скасування наказу на скорочення, поновлення на посаді і виплатою недонарахованої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого», третя особа - ОСОБА_2 директор «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» та просив: скасувати накази від 01.03.2021 р. № 37к «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатних посад» та від 03.06.2021 р. № 140к і відновити його на посаді з повним робочим днем, тижнем, місяцем і 100% оплатою; визнати дії директора «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» ОСОБА_2 по скорочення посади позивача і звільнення протиправним і незаконним, які підпадають під ч. 1 ст. 172 КК України, незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення та призначити передбачене покарання; стягнути з «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» на користь позивача 622,32 грн. недонарахованої заробітної плати за відпрацьовані ним дні з 21 по 25 вересня 2020 р.; стягнути з «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» на користь позивача недоотриману заробітну плату за 12 місяців 2020 р. і за 5 місяців 2021 р. через незаконне переведення на неповний робочий тиждень, а об`єм робіт виконаних робіт становив як при повному окладі, в сумі 30000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працює на посаді інженера третьої категорії в «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» з 2003 р. і виконує роботу по друку і тиражуванню протоколів випробовування с/г техніки, звітів науково-дослідної роботи. Наказом від 01.03.2021 р. № 49 скорочено посаду позивача і 02.03.2021 р. вручено повідомлення № 1-78 про звільнення, у зв`язку із скороченням посади з 02.05.2021 р. Позивач погодився на 0,5 посадового окладу посади інженера-дослідника 2 категорії, але потім йому стало відомо про 0,5 посадового окладу вакантної посади оператора диспетчерської служби в автопарку. 17.05.2021 р. він подав заяву у відділ кадрів про переведення його на посаду 0,5 посадового окладу посади оператора диспетчерської служби в автопарку та 0,5 ставки посади інженера-дослідника 2 категорії. Позивача прийняли на посаду інженера-дослідника тимчасово на період декретної відпустки, а в прийнятті на посаду оператора диспетчерської служби в автопарку було відмовлено. 04.06.2021 р. ОСОБА_1 ознайомлено з наказом №140к від 03.06.2021 р. про його звільнення, у зв`язку з достроковим припиненням перебування у декретній відпустці і виходом на роботу співробітниці, яка займає цю посаду.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2022 рокуу задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність обґрунтування в наказах роботодавця щодо зміни істотних умов праці у зв`язку із наявністю змін в організації виробництва та праці. Позивач згоди на виконання того ж об`єму роботи, але при зменшенні робочого часу та оплати праці, не надавав. Апелянт вказує про наявність вакантної посади оператора диспетчерської служби, яку було приховано відповідачем. Також вказує на непроведення відповідачем розрахунку за 5 відпрацьованих позивачем днів у період відпустки.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Посилається на те, що відповідачем було вжито заходів для повідомлення позивача про звільнення у зв`язку із скороченням посади від 02.03.2021 р. та про наявні вакантні посади від 02.03.2021 року. Однак позивач не погодився із звільненням та відмовився підписувати повідомлення, про що було складено акт. Зазначає, що посада оператора диспетчерської служби в автопарку не є вакантною з 2010 року.

Позивача 17.05.2021 року прийнято на посаду, яка є строковою та наказом від 03.06.2021 року останнього звільнено із посади інженера-дослідника 2 категорії у відділі наукових досліджень і випробувань технічних засобів систем керованого землеробства та застосування агрохімікатів у зв`язку із заявою ОСОБА_3 про припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивачу здійснено термінову виплату розрахункових при звільненні згідно наказу від 03.06.2021 року № 140к.

Вказує, що заборгованість підприємства перед позивачем станом на 01.06.2021 року відсутня.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілогопроти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що вимога про скасування наказу від 01.03.2021 р. № 37к «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатних посад» не підлягає до задоволення, з урахуванням того, що позивачем невірно визначено суб`єктний склад та невірно вибрано юрисдикцію в межах, якої слід здійснити захист прав.

При звільненні позивача ОСОБА_1 з посади з посади інженера-дослідника 2 категорії «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» було дотримано роботодавцем вимоги ст. ст. 23, 36 КЗпП України, які передбачають підстави припинення трудового договору. Докази, які б свідчили про те, що відповідач допустив порушення трудових прав позивача, відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом про прийом на роботу від 26.02.2003 р. № 40к та копії трудової книжки, ОСОБА_1 прийнятий до експлуатаційно-технічного відділу «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» на посаду техніка (а.с. 5, 67).

Згідно з копією трудового договору, укладеного між «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» та ОСОБА_1 , позивача було прийнято на роботу в лабораторію наукового забезпечення підготовки кадрів та пропаганди інноваційних розробок на посаду інженера 3 категорії. Строк дії договору з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. (а.с. 11).

Відповідно до копії наказу «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 25.02.2020 р. № 39-к, ОСОБА_1 інженеру 3 категорії встановлено 20-годинний робочий тиждень з 24.02.2020 р. (а.с. 12). Позивач погодився на режим неповного робочого тижня на період реорганізації Міністерства (а.с. 14).

Наказом «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 25.02.2021 р. № 37к введено в дію з 01.01.2021 р. новий штатний розпис УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого в кількості 103,65 штатних одиниць по загальному фонду з місячним фондом заробітної плати 787402 грн. та 44,55 штатних одиниць по спеціальному фонду із місячним фондом заробітної плати 180992 грн. (а.с. 90).

Наказом «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 01.03.2021 р. № 49-к, з врахуванням затвердженого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України плану використання бюджетних коштів на 2021 р., в межах затвердженого ліміту коштів на статтю «Заробітна плата», вимог Постанови КМУ «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» №29 від 20.01.2021 р., ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 р.» для оптимізації штатного розпису, керуючим п. 1 ст. 40, ст. 49 КЗпП України, виведено із штатного розпису «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» з 01.01.2021 р. посаду інженера (0,5 посадового окладу) Лабораторії пропаганди та поширення знань за результатами науково-випробувальної роботи, яку займав ОСОБА_1 (а.с. 6).

Відповідач повідомив позивача про звільнення у зв`язку із скороченням посади від 02.03.2021 р. № 1-78 та про наявні вакантні посади від 02.03.2021 р. № 1-77 (а.с. 7-8). Однак, позивач не погодився із звільненням та відмовився підписувати повідомлення (а.с. 92).

Позивач подав заяву про переведення його на 0,5 посадового окладу вакантної посади оператора диспетчерської служби в автопарку та 0,5 посадового окладу вакантної декретної посади інженера дослідника 2 категорії у відділ наукових досліджень і випробувань технічних засобів систем керованого землеробства та застосування агрохімікатів, що зареєстрована в «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» 17.05.2022 р. № 6 (а.с. 95, 53).

На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 інженера 3 категорії наказом від 14.05.2021 р. № 125к було переведено з 17.05.2021 р. на 0,5 посадового окладу вакантної декретної посади інженера-дослідника 2 категорії у відділ наукових досліджень і випробувань технічних засобів систем керованого землеробства та застосування агрохімікатів (а.с. 54).

Наказом від 03.06.2021 р. № 140к ОСОБА_1 інженера-дослідника 2 категорії у відділ наукових досліджень і випробувань технічних засобів систем керованого землеробства та застосування агрохімікатів з 04.06.2021 р. звільнено з посади, у зв`язку із заявою ОСОБА_3 про припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від 02.06.2021 р. № 8 (а.с. 55, 100).

Наказом «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 25.06.2021 р. № 64 позивачу здійснено термінову виплату розрахункових при звільненні інженера-дослідника 2 категорії, згідно наказу від 03.06.2021 р. № 140к (а.с. 103).

Штатним розписом на 2021 р. «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого», затвердженим директором ОСОБА_2 від 25.02.2021 р., затверджено перелік посад установи, в тому числі лабораторії пропаганди та поширення знань за результатами науково-випробувальної діяльності та відділу наукових досліджень і випробувань технічних засобів систем керованого землеробства та застосування агрохімікатів.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив скасувати наказ від 01.03.2021 р. № 37к «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатних посад».

Так, Наказом «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 01.03.2021 р. № 49-к, для оптимізації штатного розпису, виведено із штатного розпису «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» з 01.01.2021 р. посаду інженера (0,5 посадового окладу) Лабораторії пропаганди та поширення знань за результатами науково-випробувальної роботи, яку займав ОСОБА_1 (а.с. 6).

Як зазначено у відзиві відповідача на позовну заяву відповідно до Положення «УкрНДІПВТ ім. Погорілого», затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки та торгівлі сільського господарства від 01.04.2020 року № 571, «УкрНДІПВТ ім. Погорілого» належить та підпорядковується до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Статтею 135 Господарського кодексу України встановлено, що власник майна має право одноосібно на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, який визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом. Повноваження Кабінету Міністрів України як суб`єкта управління державною власністю не є вичерпними (п. 26 ч. 2 ст. 5 згаданого Закону).

Наказом «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 01.03.2021 р. № 49-к, з врахуванням затвердженого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України плану використання бюджетних коштів на 2021 р., в межах затвердженого ліміту коштів на статтю «Заробітна плата», вимог Постанови КМУ «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» №29 від 20.01.2021 р., ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 р.» для оптимізації штатного розпису, керуючим п. 1 ст. 40, ст. 49 КЗпП України, виведено із штатного розпису «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» з 01.01.2021 р. посаду інженера (0,5 посадового окладу) Лабораторії пропаганди та поширення знань за результатами науково-випробувальної роботи, яку займав ОСОБА_1 (а.с. 6).

Так «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» визначає штатний розпис та погоджує його із Міністерством розвитку економіки та торгівлі сільського господарства для отримання відповідного фінансування, а тому залучення останнього є обов`язковим для розгляду судом питання щодо оскарження наказу про виведення із штатного розпису певні посади.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем невірно визначено суб`єктний склад у справі.

Крім того, відповідно до наказу від 01.03.2021 року зі штатного розпису «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» виведено 16 посад, відтак скорочення посади позивача не було спрямоване на ліквідацію лише його посади, що підтверджує доцільність проведеного скорочення, причиною якого було використання бюджетних коштів в межах ліміту коштів, затвердженого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Відтак відсутні підстави для скасування наказу «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 01.03.2021 р. № 49-к.

Позивач також просив скасувати наказ від 03.06.2021 р. № 140к «Про припинення трудового договору (контракту)».

Так, наказом від 03.06.2021 р. № 140к ОСОБА_1 інженера-дослідника 2 категорії у відділ наукових досліджень і випробувань технічних засобів систем керованого землеробства та застосування агрохімікатів з 04.06.2021 р. звільнено з посади, у зв`язку із заявою ОСОБА_3 про припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від 02.06.2021 р. № 8.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до заяви позивача від 17.05.2021 р. його прийнято на посаду інженера-дослідника 2 категорії на період відпустки по догляду за дитиною до 3-х років інженера-дослідника 2 категорії ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р., після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Законом не встановлено обмежень щодо дострокового виходу з відпустки для догляду за дитиною.

02.06.2021 року ОСОБА_3 подала заяву про переривання відпустки по догляду за дитиною до 3-х років та просила допустити до роботи з 07.06.2021 р. (а.с. 100).

Наказом від 02.06.2021 р. № 139-к на підставі вищевказаної заяви перервано відпустку за догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку ОСОБА_3 та допущено її до роботи з 07 червня 2021 року (а.с.101).

Враховуючи, що трудовий договір з позивачем укладений на певний строк, а саме на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника, відтак у зв`язку із виходом основного працівника ОСОБА_3 на роботу, трудовий контракт з ОСОБА_1 було розірвано.

Колегія суддів погоджується із висновок суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача з посади з посади інженера-дослідника 2 категорії «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» було дотримано роботодавцем вимоги ст.ст. 23, 36 КЗпП України, які передбачають підстави припинення трудового договору. Докази, які б свідчили про те, що відповідач допустив порушення трудових прав позивача, відсутні.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 вийшла із декретної відпустки на прохання директора є припущеннями позивача, а тому судом до уваги прийняти бути не можуть.

Суд першої інстанції також вірно виходив із того, що вимога позивача про визнання дій директора «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» ОСОБА_2 по скороченню посади позивача і звільнення протиправним і незаконним, які підпадають під ч.1 ст. 172 КК України відноситься до повноважень правоохоронних органів та підлягає доказуванню в рамках кримінального провадження, а тому задоволенню також не підлягає.

З письмових матеріалів, станом на 01.06.2021 р. заборгованість підприємства перед позивачем ОСОБА_1 становить 0 грн. (а.с. 104).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недонарахованої заробітної плати за відпрацьовані ним дні з 21 по 25 вересня 2020 р. та недоотриманої заробітної плати за 12 місяців 2020 р. і за 5 місяців 2021 р. через незаконне переведення на неповний робочий тиждень, а об`єм робіт виконаних робіт становив як при повному окладі, в сумі 3000 грн.

Згідно копії наказу «УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого» від 25.02.2020 р. № 39-к, ОСОБА_1 інженеру 3 категорії встановлено 20-годинний робочий тиждень з 24.02.2020 р. (а.с. 12).

Позивач погодився на режим неповного робочого тижня на період реорганізації Міністерства та невизначеності фінансування інституту (а.с. 14).

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Верховний Суд України в п. 12 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № від 24.12.1999 р. № 13 роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 21, 22 Закону роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст. 103 КЗпП) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.

Відповідно до ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Посилання позивача на відсутність в наказах № 178 к від 28.10.2019, №212к від 24.12.2019, № 39к від 25.02. 2020 обґрунтування щодо зміни істотних умов праці у зв`язку із наявністю змін в організації виробництва та праці судом не приймається, оскільки вказані накази не є предметом розгляду, позивач погодився із зміною істотних умов праці, про що свідчить заява останнього. ОСОБА_1 тривалий час пропрацьовав у товаристві після видачі вказаних наказів, у встановлений ст. 233 КЗпП строк їх не оскаржував.

Також позивачем не надано доказів виконання ним об`єму робіт як при повному окладі.

Посилання апелянта на те, що посада оператора диспетчерської служби автогаража була вакантною спростовується наказом №58 від 15.03.2010 року; наказом № 36к від 23.02.2021 року про прийняття ОСОБА_4 на вищевказану посаду.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Положеннями ч.1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 14 липня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді