Тому, вважають, що суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу було надано письмову обґрунтовану відповідь на його звернення у встановлений законом строк та з посиланням на норми матеріального і процесуального права.

У відзиві акцентується увага на тому, що за результатами судового розгляду справи № 708/549/20, суд, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконності дій посадових осіб прокуратури Чигиринського району Черкаської області при розгляді його звернення, не доведено наявності моральної і матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок розгляду прокуратурою Чигиринського району Черкаської області його звернення, як і не доведено наявності причинного зв`язку між дією (бездіяльністю) відповідних посадових осіб та шкодою, які б слугували підставою для виникнення у відповідачів зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до ст.ст. 23,1167,1174 ЦК України, а тому суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовив повністю.

Також, у відзиві зазначено, що слід критично оцінювати посилання позивача на аргумент, що даний позов він заявляє не до Черкаської обласної прокуратури, а саме до її керівника - ОСОБА_5 , оскільки за приписами ст. 1173 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна та/або орган державної влади.

Враховуючи наведене у відзиві, представник Черкаської обласної прокуратури за довіреністю Кващук А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

27 червня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Зміст заперечення аналогічний обставинам, викладеним у апеляційній скарзі ОСОБА_1 та повторює доводи скарги.

Крім того,у вказаномузапереченні зазначається,що відзивна апеляційнускаргу наданопосадовою особоюЧеркаської обласноїпрокуратури,яка немає достатніхповноважень наздійснення представництваінтересів відповідачау судів данійсправі,на наданнядо судута підписувідповідних процесуальнихдокументів,в томучислі,і відзивуна дануапеляційну скаргу,оскільки цяособа єпосадовою особоюЧеркаської обласноїпрокуратури,яка неє відповідачему данійсправі,а предметпозову усправі жоднимчином непов`язаний звирішенням питаньу земельнихвідносинах.Отже, ОСОБА_6 не має відповідних повноважень для здійснення представництва інтересів у суді за даною цивільною справою, і підписувати та подавати до суду будь-які процесуальні документи не може, вважає скаржник.

В судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та представник Черкаської обласної прокуратури Головня Ірина Яківна.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та представника Черкаської обласної прокуратури, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячизнаступнихпідстав.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положеньст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала суду першої інстанції вимогам закону не відповідає, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що 07.05.2020 року позивач вже звертався до Чигиринського районного суду Черкаської області із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями, (бездіяльністю) органів прокуратури, з приводу подій, які мали місце 2009 році.

Суд першої інстанції вказав, що є рішення Чигиринського районного суду Черкаської області у справі ЄУН № 708/549/20, провадження № 2/708/132/20, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, - органами прокуратури, які натепер у зв`язку з реорганізацією змінили свої назви, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказаним рішенням узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Апеляційна інстанція рішення районного суду залишила без змін.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, так як судом допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду про відмову у відкритті провадження та направлення матеріалів за позовом ОСОБА_1 до судупершої інстанціїдля продовженнярозглядудля вирішення питань щодо відкриття провадження до вимог, які позивачем не заявлялись раніше у позові, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як встановлено судом 08.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Прокуратури Черкаської області в особі керівника Черкаської обласної прокуратури Гриценка Сергія Миколайовича, Черкаської окружної прокуратури через Державну Казначейську службу України про визнання рішень, дій (бездіяльності) органів прокуратури (неправомірними) незаконними та відшкодування матеріальної шкоди заподіяної (неправомірними) незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури.

ЗЄдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року у цивільній справі № 708/549/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Черкаської області, Смілянської місцевої прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури -відмовлено повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Апеляційний суд звертає увагу, що у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини вказав, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 визначив, що матеріально-правовоювимогою (предметом позову) є визнання рішення, дії (бездіяльності) органів прокуратури незаконними (неправомірними) в частині не проведення (нездійсненні) належних перевірок за його заявами 2009 року та 2010 року, що виразилось у надані йому формальних відписок на заяви 2009 - 2010 років; не притягненні до кримінальної відповідальності посадової особи Чигиринської центральної районної лікарні ОСОБА_2 , який спричинив грубе порушення його конституційного права на працю; не притягненні посадових осіб Чигиринської районної ради до кримінальної відповідальності за фальсифікацію документів та їх використання під час розгляду Чигиринським районним судом Черкаської області цивільної справи № 2-275/11, що призвело до винесення судом умисного неправосудного рішення у справі № 2-275/11 від 11.08.2011 року; не притягнення судді Чигиринського районного суду ОСОБА_3 за умисне винесення неправосудного рішення суду у справі № 2-275/11 від 11.08.2011 року; приховуванні інформації, а саме: встановлення Кам`янським районним судом Черкаської області факту незаконного призначення на посаду керівника Чигиринської центральної районної лікарні ОСОБА_2 , який видав наказ № 76 кл від 05.10.2009 року «Про скорочення штату працівників Чигиринської ЦРЛ», а також наказ від 14.12.2009 року № 91 кл «Про звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 ». Перекручуванні фактичних обставин справи, що викладені у відповіді прокуратури Чигиринського району Черкаської області від 27.06.2012 року № 106зв.09/12, а також у безпідставній відмові внести документ прокурорського реагування (протест) на наказ № 76кл від 05.10.2009 року «Про скорочення штату працівників Чигиринської ЦРЛ»; cтягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 439420,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; cтягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 250000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

У справі № 708/549/20 матеріально-правовоювимогою (предметом позову) було стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 244705,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 150000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Дана обставина підтверджується примірником відповідної позовної заяви ОСОБА_1 від 07.05.2020 року та рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що матеріально-правовівимоги позивача (предмет позову) ОСОБА_1 у справі № 708/518/23 та у справі № 708/549/20 є різними, а отже, оскільки нетотожність хоча б одного з елементів (сторони, підстави або предмету спору) не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору, відсутні підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 186ЦПК України.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження обмежує позивача у доступі до правосуддя та права на судовий захист, оскільки фактично позбавляє позивача у праві на розгляд судом його вимогу позові від 08.05.2023 року у справі № 708/549/20.

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню з направленням матеріалів за позовом ОСОБА_1 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, ухвала Чигиринського районного суду Черкаської області від 15 травня 2023 року підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, а матеріали за позовом ОСОБА_1 слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання відкриття провадження щодо всіх заявлених вимог позивачем.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з направленням позову для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл судових витрат за сплату судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 15 травня 2023 року скасувати.

Матеріали за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області, Черкаської окружної прокуратури через Державну Казначейську службу України про визнання рішень, дій (бездіяльності) органів прокуратури (неправомірними) незаконними та відшкодування матеріальної шкоди заподіяної (неправомірними) незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури направити для продовження розгляду до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 17.07. 2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко