КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/9872/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10557/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Аббасової Н.В, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «ВКФ Фарби України» на її користь пеню за договором купівлі-продажу майнових прав № 90/3ШК від 09 лютого 2016 року у розмірі 366 656,92 грн. (а.с. 1-5).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором за територіальною підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області(а.с. 20-21).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 23 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мамаєв Д.Ю. направив безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до Шевченківського районного суду міста Києва відповідно до підсудності (а.с. 24-27).

На обґрунтування скарги зазначив, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ч. 5 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Тобто позивач, як споживач, на свій вибір може пред`явити позов саме за місцем виконання договору. Фактично місцем виконання договору купівлі-продажу майнових прав № 90/3ШК від 09 лютого 2016 року є м. Київ, вул. Українська, буд. 6 в Шевченківському районі, а отже справа підсудна Шевченківському районному суду міста Києва. Враховуючи вказане, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування правил загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України право вибору суду для звернення належить саме позивачу і суд не може вирішувати в такому випадку питання непідсудності.

Відзив ТОВ «ВКФ Фарби України» до часу розгляду справи апеляційним судом до суду не надходив. Про відкриття апеляційного провадження і можливість подати відзив на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «ВКФ Фарби України» був повідомлений на зазначену ним адресу, проте повідомлення повернулось із відміткою працівників пошти, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 45-46).

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом подавати відзив на апеляційну скаргу.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передаючи справу на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду за правилами загальної підсудності відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача.

Колегія суддів не погодилась з таким висновком районного суду виходячи з наступного.

Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону № 1023-XII).

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII).

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2016 року між ТОВ «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 90/3/ШК, за умовами якого ОСОБА_2 купила майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-12).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилалася на те, що підставою позову є несвоєчасне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав, внаслідок чого позивач не набула права власності на квартиру у визначений зазначеним договором строк у зв`язку з тим, що відповідач не завершив будівництво житлового будинку та не ввів його в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Спір, який ініціювала позивач ОСОБА_2 , безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача, а останньою заявлені вимоги про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно з п. 18, 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закону № 1023-XII передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1023-XII, оскільки договір купівлі-продажу майнових прав на квартири передбачає у подальшому набуття покупцем права власності на квартиру у житловому будинку, а отже, на такі правовідносини поширюється дія вказаного закону.

За змістом ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Звертаючись з даним позовом позивач ОСОБА_2 посилалася на те, що справа підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, оскільки місцем виконання договору купівлі-продажу майнових прав та місцезнаходженням будівництва об`єкту нерухомості є адреса: АДРЕСА_2 .

Оскільки позивач обґрунтовує підстави позову Законом України «Про захист прав споживача», то відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України вона вправі обрати підсудність розгляду даного спору.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даній справі правила про підсудність визначені ч. 5 ст. 28 ЦПК України не застосовуються, а застосовується загальна підсудність за ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваної ухвали про передачу справи на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області за підсудністю та направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції за правилами ст. 379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року - скасувати, справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова