Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року Справа№200/2765/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 9, код ЄДРПОУ 42331094) про

визнання бездіяльності протиправною щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року у справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді;

стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №200/3363/21-а, про поновлення на роботі за період з 17.11.2021 до моменту винесення рішення судом у адміністративній справі №200/2765/23 у розмірі - 1344440,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що роботодавцем, всупереч статті 236 Кодексу законів про працю України, не здійснювалось поновлення його на роботі відповідно до рішення суду, а тому він має право на середній заробіток за час затримки виконання такого рішення.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ТУ ДБР у м. Краматорську з поважної причини не має змоги виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 200/3363/21-а в частині поновлення позивача на посаді. Вказали, що на теперішній час судове рішення про поновлення позивача на посаді в ТУ ДБР у м. Краматорську не виконано у зв`язку з відсутністю механізму його виконання, що призвело до необхідності звернення до Донецького окружного адміністративного суду з клопотанням про роз`яснення судового рішення, метою з`ясування механізму реалізації судового рішення. В свою чергу, після надання судом роз`яснення щодо механізму виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, останній буде одразу поновлений в ТУ ДБР у м. Краматорську з 02.03.2021.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді за період з 17.11.2021 по 15.06.2023 року відповідач у відзиві пояснив наступне.

У зв`язку з нерозумінням механізму виконання резолютивної частини судового рішення в частині його виконання щодо поновлення позивача на посаді, відповідачем 30.11.2021 до Донецького окружного адміністративного суду подано заяву про роз`яснення рішення суду від 16.11.2021 у справі № 200/3363/21-а. Дана заява про роз`яснення судового рішення розглянута 13.12.2021 і судом відмовлено в її задоволенні. Вважають, що подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення. Також, Першим апеляційним адміністративним судом 28.07.2022 скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 та повністю відмовлено позивачу в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На думку відповідача, з 28.07.2022 у ТУ ДБР у м. Краматорську відсутній обов`язок виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, у зв`язку з його скасуванням в апеляційному порядку.

Вважають, що відповідачем з поважних причин не виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 200/3363/21-а в частині поновлення позивача на посаді, а з 28.07.2022 обов`язок виконання даного судового рішення відсутній, у зв`язку з його скасуванням за наслідками апеляційного розгляду. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №200/3363/21-а задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 та залишено в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021. Тому вважають, що з 30.05.2023 у відповідача з`явився обов`язок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 200/3363/21-а в частині поновлення позивача на посаді. Разом з цим, відповідач позбавлений можливості в законний спосіб виконати судове рішення щодо поновлення на посаді, оскільки посада як слідчого, так і заступника начальника слідчого відділу, в чинній редакції Закону України «Про Державне бюро розслідувань», відноситься до посад рядового і начальницького складу та не може бути зайнята державним службовцем. Щодо тверджень позивача, про те, що він з вини відповідача позбавлений можливості виконувати свою роботу з 02.03.2021, вказали, що 28.10.2020 позивачем укладений контракт з Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки. У зв`язку з укладанням позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на час дії особливого періоду ТУ ДБР у м. Краматорську 29.10.2020 прийнято наказ № 183-ос про увільнення його від роботи на час проходження військової служби. Наказ про увільнення позивача від роботи діяв до дня звільнення його з ТУ ДБР у м. Краматорську, 01.03.2021. Зазначили, що з 28.10.2020 і по теперішній час, враховуючи, що в Україні діє воєнний стан, позивач перебуває на військовій службі, позивач не міг бути позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію в ТУ ДБР у м. Краматорську, оскільки з власної ініціативи 28.10.2020 уклав контракт про проходження військової служби, у зв`язку з чим був увільнений від роботи в ТУ ДБР у м. Краматорську.

Також зазначили про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, до статті 119 КЗпП України внесено зміни, зокрема, у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», тобто вказаними змінами скасовано збереження середнього заробітку за мобілізованими працівниками.

Просили відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 19 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін); зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів за період з 17 листопада 2021 по 15 червня 2023 року; письмові пояснення щодо працевлаштування та отримання заробітної плати за період з 17 листопада 2021 по 15 червня 2023 року; зобов`язано Державну службу зайнятості (01601, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 8/10, @cz.adsl.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надати до суду письмову інформацію щодо перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в період з 17 листопада 2021 по 15 червня 2023 року.

Ухвалою суду від 28 червня 2023 року зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську надати до суду письмові пояснення щодо того, з чого саме складається сума 60407 грн. та за який період вона виникла, яка виплачена у січні 2022 року ОСОБА_1 ; зобов`язано Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку надати до суду довідку про нараховане грошове забезпечення на період з 17.11.2021 по 15.06.2023 року.

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську надати до суду письмові пояснення щодо заявленого позову.

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року залишено без задоволення заяву Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про розгляд в загальному позовному провадженні справи №200/2765/23.

Ухвалою суду від 11 липня 2023 року повернуто ОСОБА_1 уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 13 липня 2023 року прийнято уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 .

Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №200/3363/21-а, визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 26 лютого 2021 року №44-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з 02 березня 2021 року.

Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 02 березня по 16 листопада 2021 року в сумі 563797 (п`ятсот шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто сім) гривень 78 копійок.

В задоволенні позовних вимог до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про поновлення на посаді, що є рівнозначною з посадою заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання скасувати в трудовій книжці запис про звільнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з посади заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, відмовлено.

Рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі 200/3363/21-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі № 200/3363/21-а скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №200/3363/21-а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року скасовано.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року залишено в силі.

При розгляді справи №200/3363/21-а Донецьким окружним адміністративним судом рішенням від 16 листопада 2021 року встановлено наступне.

ОСОБА_1 громадянин України має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

05 листопада 2018 року в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, виданий наказ №25 «Про призначення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника третього слідчого відділу (відділу розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську.

28 грудня 2019 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань».

02 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №1 «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань».

03 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №2 «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02.01.2020 №1» наказ №343 від 28.12.2019 був доповнений пунктом 3: «Затвердити порядок зміни категорії посад Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу».

08 липня 2020 року в.о. Директора Державного бюро розслідувань О.Соколовим виданий наказ №323 «Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами». Згідно з наказом посада директора територіального управління Державного бюро розслідувань підлягає заміщенню особою начальницького складу.

20 жовтня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виданий наказ №199дск «Про затвердження змін штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську». Згідно із затвердженими змінами до штатного розпису, які вводяться в дію з 01 лютого 2021 року, виводиться із штатного розпису посада державної служби «Заступник начальника третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів)» та вводиться посада старшого начальницького складу ДБР.

28 жовтня 2020 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки.

28 жовтня 2020 року начальником Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку у відповідності до статей 20 та 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу видано Наказ №38-РС, яким укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на З (три) роки та прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу та призначено: рядового запасу ОСОБА_1 , стрільцем групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку донецького зонального відділу військової служби правопорядку східного територіального управління військової служби правопорядку, НОМЕР_2.

29 жовтня 2020 року директором Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, виданий наказ №183-ос «Про увільнення від роботи ОСОБА_1 на час проходження військової служби», яким увільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, від роботи після проведення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську та затвердження акту інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, на час проходженням ним військової служби за контрактом під час дії особового періоду на строк дії його закінчення або до фактичного звільнення з військової служби, збереженням за ОСОБА_1 місця роботи, посади та середнього заробітку.

02 листопада 2020 року Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку листом за №5412 повідомив директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, про те, що ОСОБА_1 не зарахований до особового складу і службі в Збройних Силах України не проходить.

02 листопада 2020 року директором Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, виданий наказ №78 «Про призначення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську».

26 лютого 2021 року директором Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, виданий наказ №44-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника третього слідчого відділу (відділу розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, 01 березня 2021 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.

12 травня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/12237/20-а, яке набрало законної сили 11 серпня 2021 року, визнана протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку, щодо не видання наказу по стройовій частині про зарахування з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 до списків військової частини та не в поставленні на всі види матеріального забезпечення; зобов`язано Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку зарахувати з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 наказом по стройовій частині до списків військової частини (Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку) та поставити з 28 жовтня 2020 року на всі види матеріального забезпечення; визнаний протиправним та скасований наказ начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 06 листопада 2020 року №39-РС щодо ОСОБА_1 ; зобов`язано Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку прийняти з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 на військову службу за контрактом у Збройні Сили України на посаду осіб рядового складу, призначити на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку, НОМЕР_2 та присвоїти військове звання «солдат»; зобов`язано Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2020 року; визнано протиправним та скасовано окреме положення наказу директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську №183-ос від 29 жовтня 2020 року в частині зазначення: «після проведення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчим Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську та затвердження акту інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчим Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську».

19 серпня 2021 року наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) №21-РС скасований наказ начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 6 листопада 2020 року №39-РС, з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України на посаду осіб рядового складу, призначений на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку, НОМЕР_2 та присвоєно військове звання «солдат».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд в рішенні від 16 листопада 2021 року при розгляді справи №200/3363/21-а встановив також наступне.

Середньоденний заробіток позивача, обчислений відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, становить 3097,79 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання ухвали суду позивачем надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів за період з листопада 2021 по березень 2023, довідку розрахунок грошового забезпечення нарахованого та виплаченого за вересень-жовтень 2021.

Державним центром зайнятості на виконання вимог ухвали суду повідомлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості громадянин ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 17.11.2021 по 15.06.2023 до центрів зайнятості/районних філій Державної служби зайнятості не звертався та не перебував на обліку як особа, яка шукає роботу, та не зареєстрований як безробітний.

Від відповідача до суду надано довідку згідно якої середньоденна заробітна плата позивача складає 3097,79 грн., середньомісячна заробітна плата позивача складає 60,407 грн.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не виконує рішення суду про поновлення на роботі, має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статі 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР).

Частиною 1 статті 1 Закону № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Приписами статей 129, 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання, що є однією із основних засад судочинства.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, з 17 листопада 2021 року (наступний день після проголошення рішення суду від 16 листопада 2021 року) відповідач зобов`язаний виконати рішення суду в частині поновлення позивача на посаді.

Оскільки, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №200/3363/21-а про поновлення позивача на посаді не виконано, суд зазначає про затримку виконання судового рішення, тому позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Також колегія суддів Верховного Суду в постанові по справі № №380/6129/20 від 4 серпня 2022 року зазначила про те, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України.

Позовні вимоги позивача стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 10 травня 2022 року у справі №369/3013/20, від 26 травня 2022 року у справі №420/10861/21, від 4 серпня 2022 року у справі №380/6129/20.

В постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 2140/1510/18 викладено наступну позицію.

Стаття 236 КЗпП, так само як і стаття 235 КЗпП, не передбачають підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, може бути зменшена. Доводи відповідача про те, що позивач протягом спірного періоду був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу.

У липні 2022 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до КЗпП України, зокрема, в ч. 3 ст. 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». При цьому, законодавець приймаючи вказаний закон в «Прикінцевих та перехідних положеннях» не вніс застережень, що такі зміни мають зворотну дію у часі та застосовуються до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності. Отже, на думку позивача, вказані зміни мають бути застосовані виключно до правовідносин, які виникли (виникнуть), починаючи з липня 2022, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» може застосовуватися лише на перспективу (тобто до працівників, які будуть мобілізовані на військову службу після набрання ним чинності), тоді як на позивача, яка мобілізована у момент, коли діяла попередня редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП України, він не поширюється.

19 серпня 2021 року наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) №21-РС скасований наказ начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 6 листопада 2020 року №39-РС.

У зв`язку військовою агресією російської федерації проти України позивач вступив до Збройних Сил України та з 28 жовтня 2020 прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України на посаду осіб рядового складу, призначений на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку.

Як зазначає відповідач у відзиві зв`язку з укладанням позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на час дії особливого періоду ТУ ДБР у м. Краматорську 29.10.2020 прийнято наказ № 183-ос про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби. Наказ про увільнення ОСОБА_1 від роботи діяв до дня звільнення його з ТУ ДБР у м. Краматорську, що мало місце 01.03.2021.

19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Зокрема в частині 3 статті 119 Кодексу законів про працю України замінено слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» на «зберігаються місце роботи і посада».

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, застосуванню підлягають ст. 119 КЗпП України, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частин 1-3 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону №2232-XII громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3, 4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Так, ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у том числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресію російською федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і на теперішній час.

З огляду на вказане, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини 3 статті 119 КЗпП України, згідно з якими у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Вказаний Закон набрав чинності з 19.07.2022.

Тобто, з 19.07.2022 у відповідача відсутнє право нарахування середнього заробітку позивачу у період проходження військової служби за контрактом, оскільки з 17.07.2022 внесено зміни до ч.3 ст.119 КЗпП України.

Суд зауважує, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у п. 2. 3. рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 сформулював юридичну позицію, відповідно до якої: «На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово - економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.»

У п. 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

На цей час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання, а, в свою чергу, виплата середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювала особа на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 року включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022.

З урахуванням зазначеного, у позивача з 19.07.2022 відсутнє право на отримання середнього заробітку в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську.

Так, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Закон №2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022, тобто під час проходження позивачем військової служби, а тому суд застосовує ч. 3 ст. 119 КЗпП України в новій редакції.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03 жовтня 1997 р. № 4-зп Конституційний Суд України зазначає, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 р. № № 5-р/2018 зазначається, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав, свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права» (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2- рп/2016).

Суд зазначає, що з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, припинення збереження заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності вказаним Законом, є виправданим та відповідає Конституції України.

Крім того, суд зауважує, що у ч. 3 ст. 119 КЗпП, серед іншого, зазначено, що таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Разом із тим, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.

Відтак, із моменту набрання чинності Законом № 2352-ІХ не вбачається правових підстав для виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності Законом.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі від 16 листопада 2021 року у справі №200/3363/21-а встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становила 3097,79 грн.

Таким чином, оскільки тривалість затримки виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді становить 165 робочих днів (з 17 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року (https://ukraine.workingdays.org/), у зв`язку із чим за вказаний період з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток в сумі 511135,35 грн. (3097,79грн. х 165 днів = 511135,35 грн.).

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді, за період з 19 липня 2022 року по 13 липня 2023 день прийняття рішення слід відмовити

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, а саме визнати протиправною бездіяльність щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року у справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді; стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді, за період з 17 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року у розмірі 511135,35 грн.

Позивача звільнено від сплати судового збору за законом, а тому питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 9, код ЄДРПОУ 42331094) про визнання бездіяльності протиправною щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року у справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №200/3363/21-а, про поновлення на роботі за період з 17.11.2021 до моменту винесення рішення судом у адміністративній справі №200/2765/23 у розмірі - 1344440,86 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 9, код ЄДРПОУ 42331094) у період з 17 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року у справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 9, код ЄДРПОУ 42331094) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді, за період з 17 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року у розмірі 511135,35 грн., з відрахуванням з вказаної суми податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Аканов