open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/919/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/3449/18 Категорія: 304090000 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Новицька Н.О.

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»;

відповідач ОСОБА_1 ;

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Сенс Банк»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

у серпні 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_6 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов обґрунтований тим, що 25 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_6 було укладено договір кредиту за № 902/06-034-260.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між кредитором та іпотекодавцем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № Ід902/06-034- 260 від 25 квітня 2008 року, відповідно до якого остання передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку розміром 651 кв.м., (кадастровий номер 7110800000:02:008:0294), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повній мірі, надавши позичальнику кошти у кредит. Проте, ОСОБА_6 у порушення умов договору покладені на нього зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 23 квітня 2018 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 17028,00 дол. США та за відсотками - 18 101,57 дол. США.

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору відповідачу та третій особі було направлено вимогу, тобто повідомлення про усунення порушень стосовно заборгованості по кредиту, але вимога так і не була виконана. Тому, зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок «А» з прибудовами з прибудовами, загальною площею 67,7 кв.м., житловою площею 47,7 кв.м., літня кухня «Б», баня «В», сарай «Г», погріб «підв», вбиральня «Д», огорожа № 1, хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 5, земельна ділянка розміром 651 кв.м., кадастровий номер 7110800000:02:008:0294, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008, в сумі 35129,57 доларів США, а саме: за кредитом 17028 доларів США, за відсотками 18101,57 доларів США на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнути солідарно з відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 15 лютого 2022 року у вказаній справі було замінено позивача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 02 червня 2022 року у вказаній справі було замінено третю особу ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Також, Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС Банк», що підтверджується Витягом з державного реєстру банків.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року у справі № 705/3649/13-ц (2/705/52/14) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочин, було достовірно встановлено, що порука за Договором поруки №Дп902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року, укладеним між банком, позичальником та поручителем ОСОБА_1 є припиненою з 20 жовтня 2008 року. Вказаний факт не був оспорений та підданий сумніву кредитором, тому на даний час відсутні підстави для стягнення звернення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку розміром 651 кв.м., (кадастровий номер 7110800000:02:008:0294), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за невиконання умов кредитного договору № 902/06-034-260 від 25.04.2008.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок «А» з прибудовами, загальною площею 67,7 кв.м., житловою площею 47,7 кв.м., літня кухня «Б», баня «В», сарай «Г», погріб «підв», вбиральня «Д», огорожа № 1, хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 5, земельна ділянка розміром 651 кв.м., кадастровий номер 7110800000:02:008:0294, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008, в сумі 23437,29 доларів США на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що зобов`язання за кредитним договором від 25 квітня 2008 року були забезпечені і порукою, і іпотекою.

Зазначає, що підставою для подання позову є договір іпотеки від 25 квітня 2008 року, укладений із відповідачкою, а не договір поруки, тому судом безпідставно враховано при розгляді справи обставини, встановлені рішенням Уманського міськрайонного суду від 30 травня 2014 року.

Стверджує, що відносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним Законом України «Про іпотеку» та загальними положеннями про забезпечення виконання зобов`язань, на них не поширюються норми, які регулюють поруку, а саме статті 553-559 ЦК України.

Із посиланням на практику Верховного Суду вказує, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором, не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Вказує, що позивачем не заперечується, що рішенням Уманського міськрайонного суду від 30 травня 2014 року у справі № 705/3649/13-ц з позичальника на користь кредитора стягнуто заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2008 року в сумі 23437,29 доларів США.

Зазначене рішення суду на даний час залишається не виконаним. Кредитний договір укладено у валюті долар США, додаткових угод про зміну валюти кредитування укладено не було, а тому і виконуватись зобов`язання мають у доларах США.

Стверджує, що сума основної заборгованості 23437,29 доларів США як така, що встановлена рішенням суду, яке набуло законної сили, є доведеною, та підлягає стягненню за рахунок предмета іпотеки.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_6 було укладено договір кредиту за № 902/06-034-260.

Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» 14 червня 2010 року було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційної правової форми, шляхом перейменування Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК».

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року між кредитором та іпотекодавцем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № Ід902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року, відповідно до якого остання передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку розміром 651 кв.м., (кадастровий номер 7110800000:02:008:0294), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повній мірі, надавши позичальнику кошти у кредит.

Згідно із наданим позивачем розрахунком станом на 23 квітня 2018 року заборгованість позичальника ОСОБА_6 за кредитом становила 17028,00 дол. США та за відсотками - 18 101,57 дол. США.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2014 року у справі № 705/3649/13-ц (2/705/52/14) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочин, було стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року станом на 23 квітня 2013 року в сумі 23 437,29 доларів США), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30 травня 2014 року (1 177,4997 гривень за 100 доларів США) еквівалентно 275 974 (двомстам сімдесяти п`яти тисячам дев`ятиста сімдесяти чотирьом) гривням 02 коп. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, суд виходив з того, що порука за Договором поруки №Дп902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року, укладеним між банком, позичальником та поручителем ОСОБА_1 є припиненою з 20 жовтня 2008 року через зміну обсягу відповідальності поручителя за Кредитним договором без її на те згоди на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції виходив із обставин, встановлених рішенням суду від 30 травня 2014 року щодо припинення поруки за Договором поруки №Дп902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року, та у зв`язку із тим, що вказаний факт не був оспорений і підданий сумніву кредитором, прийшов до висновку, що відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає, що такі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є помилковими.

Так, як правильно вказано скаржником у апеляційній скарзі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зобов`язання за кредитним договором 902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року були забезпечені і порукою, і іпотекою.

Підставою позову у справі, що переглядається, є Договір іпотеки № Ід902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року, укладений із відповідачкою ОСОБА_1 , отже, встановлені рішенням суду від 30 травня 2014 року обставини припинення поруки не впливають на спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон № 1206-VII)).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. (частина перша статті 35 Закону № 1206-VII). Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону № 1206-VII).

Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону № 1206-VII реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону № 1206-VII. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 4147 Закону України «Про іпотеку») незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку») якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону України «Про іпотеку», не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 173/2158/16-ц.

Враховуючи наведене, наявність рішення про стягнення заборгованості не перешкоджає кредитору звернутись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником своїх зобов`язань.

Разом з тим, відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтею 1282 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно із матеріалами справи боржник за кредитним договором ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 95), тобто, ще до пред`явлення Банком позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у серпні 2018 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі було залучено його правонаступників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 41-42).

01 вересня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертались до ОСОБА_1 із пропозицією виступити іпотекодавцем за кредитним договором № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року, за умовами якого вони є позичальниками в результаті правонаступництва (т. 2 а.с. 53).

ОСОБА_1 12 листопада 2022 року надала відповідь на пропозицію та вказала, що відмовляється відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як спадкоємців ОСОБА_6 за кредитним договором № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року, укладеного між АТ КБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 54).

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Вказаний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року № 6-18цс13, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 629/4377/18.

Враховуючи викладені норми закону та встановлені судом обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк», оскільки відбулась заміна боржника у основному зобов`язанні за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкоємців останнього, а іпотекодавець ОСОБА_1 не надала згоди забезпечувати виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором нових боржників спадкоємців померлого ОСОБА_6 .

З огляду на викладене, позивачем не надано належних доказів наявності у нього права пред`явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки до іпотекодавця ОСОБА_1 за кредитним договором № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008 року після заміни боржника за основним зобов`язанням, з урахуванням відсутності згоди відповідача забезпечувати виконання цього зобов`язання.

Колегія суддів також звертає увагу, що в апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008, в сумі 23437,29 доларів США.

Водночас підчас розглядусправи судомпершої інстанціїпозивач просивзвернути стягненняна предметіпотеки врахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 902/06-034-260 від 25 квітня 2008, в сумі 35129,57 доларів США, а саме: за кредитом 17028 доларів США, за відсотками 18101,57 доларів США.

Отже позивачем фактично зменшено позовні вимоги на стадії апеляційного розгляду справи, що не відповідає положенням пункту 2 частини 2 статті 49 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак, наведені судом мотиви для відмови у позові не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» слід задовольнити частково, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді

Джерело: ЄДРСР 112176832
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку