ПОСТАНОВА

іменем України

27 червня 2023 року м. Кропивницький

справа № 393/161/23

провадження № 22-ц/4809/873/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новгородківська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2023 року у складі судді Добрострой О.С.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що 14 вересня 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про викуп земельних ділянок, в якій зазначив їх місце розташування, цільове призначення, розміри та площу. У даній заяві він не вказав про згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельних ділянок, оскільки відповідно до п.6-1 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки продаються не за експертною грошовою оцінкою, а за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці. Відповідно до ч.8 ст.128 ЗК України, п.9 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року №381, авансові внески використовуються для фінансування робіт та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Рішенням Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року №1628 у викупі зазначених земельних ділянок йому відмовлено. Вважав, що відповідач оскаржуваним рішенням незаконно та невмотивовано відмовив йому у продажі земельних ділянок. Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року №1628 «Про відмову викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності», яким йому відмовлено у викупі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, кадастровий номер 3523486900:02:002:9009 площею 10,6562 га, та кадастровий номер 3523483600:02:002:9085 площею 43,9960 га; зобов`язати Новгородківську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути його заяву від 14 вересня 2021 року щодо викупу даних земельних ділянок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Новгородківська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської областінаправила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2023 року - без змін. Вважала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи без участі свого представника (а.с.122). Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,35 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, з яких 50,1 га сільськогосподарських угідь, 36,1 га ріллі, 14,0 га кормових угідь, 0,25 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КР №0054 від 08 лютого 1995 року (а.с.10).

У подальшому 0,25 га із вказаної земельної ділянки виділено та передано у приватну власність, а 14 га переведено із кормових угідь в ріллю. При приватизації земельного фонду п`ятьма членами фермерського господарства виділено земельні частки (паї), в результаті чого виокремлено п`ять окремих земельних ділянок на загальну площу 39,0585 га (а.с.19-23).

Також встановлено, що у постійному користуванні ФГ «Луч» залишилася земельна ділянка з кадастровим номером 3523486900:02:002:9009 площею 10,6562 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 липня 2021 року №НВ-3513068112021 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03 грудня 2021 року (а.с.16-18, 33).

Крім того, ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею від 22 березня 2000 року серії КР №0254 надано у постійне користування земельну ділянку площею 44,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства, з яких 41,9 га ріллі, 1,6 га кормових угідь, 1,2 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями (а.с.11).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3513068102021 від 27 липня 2021 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03 грудня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 3523483600:02:002:9085 площею 43,9960 га перебуває у постійному користуванні ФГ «Луч» (а.с.13-15, 32).

Після отримання позивачем державних актів на право користування вказаними земельними ділянками та їх державної реєстрації ним засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією статуту ФГ «Луч» (далі-Статут), затвердженого 25 грудня 2003 року головою господарства ОСОБА_1 та зареєстрованого розпорядженням голови Новгородківської районної державної адміністрації від 12 січня 2004 року №5-р (а.с.26-30).

Згідно з п.п.1.1, 1.3, 1.13 Статуту ФГ «Луч» є правонаступником селянського (фермерського) господарства «Луч». Головою Господарства є власник майна і засновник ОСОБА_1 .

14 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новгородківської селищної ради із заявою, в якій просив прийняти рішення про викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні ФГ «Луч», кадастровий номер 3523486900:02:002:9009, площею 10,6562 га, та кадастровий номер 3523483600:02:002:9085, площею 43,9960 га, загальною вартістю 1114397,08 грн з розстрочкою платежу на 10 років рівними частинами та продати йому у приватну власність дані земельні ділянки (а.с.9).

Рішенням Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року №1628 голові ФГ «Луч» ОСОБА_1 відмовлено у викупу земельної ділянки з кадастровим номером 3523486900:02:002:9009 площею 10,6562 га для ведення селянського (фермерського) господарства, право користування на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 08 лютого 1995 року серії КР №0054, та земельної ділянки з кадастровим номером 3523483600:02:002:9085 площею 43,9960 га для ведення селянського (фермерського) господарства, право користування на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 22 березня 2000 року серії КР №0254, у зв`язку із невідповідністю поданих документів ст.128 ЗК України (а.с.31).

Також судом встановлено, що після отримання позивачем державних актів на право користування вказаними земельними ділянками та їх державної реєстрації ним засновано ФГ «Луч», яке з дати реєстрації набуло статус юридичної особи, і позивач є його головою, що підтверджується Статутом. Тобто у правовідносинах користування зазначеними земельними ділянками відбулася фактична заміна землекористувача і його обов`язки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що після створення фермерського господарства таке право постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства, позивачу не належало, а тому оскаржуваним рішенням відповідача права позивача, як фізичної особи, не порушено.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Як убачається з матеріалів справи предметом спору є правовідносини з приводу викупу позивачем земельних ділянок в порядку, визначеному п. 61 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

А тому предметом спору є правовідносини, що виникли між позивачем та органом місцевого самоврядування з приводу відмови у набутті права приватної власності на земельні ділянки, надані позивачу у постійне користування для ведення фермерського господарства, які врегульовані п. 61 Розділу Х «Перехідні положення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17 відступлено від правового висновку, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, та вказано, що з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тим самим констатувавши наявність у фізичної особи статусу суб`єкту спірних правовідносин щодо земель, наданих у постійне користування для ведення фермерського господарства.

З огляду на зазначене суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що предметом даного спору є правовідносини з приводу землекористування земельними ділянками для ведення фермерського господарства. На думку колегії суддів, предметом спору є правовідносини щодо викупу земельних, які наданні у постійне користування, тобто порядку набуття громадянами України у приватну власність земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні.

Враховуючи те, що орган місцевого самоврядування, відповідно до ч.5 ст.128 ЗК України, яка містить виключний перелік підстав для відмови, у разі заперечення права позивача на викуп, мав відмовити з підстав п. «г» ч.5 ст.128 ЗК України через встановлену цим Кодексом заборону на передачу земельної ділянки у приватну власність.

Відсутність права, визначеного п. 61 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у відповідній редакції), позбавляло б права позивача на викуп земельної ділянки, оскільки згідно ч.7 ст.130 ЗК України продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності забороняється.

Натомість орган місцевого самоврядування фактично відмовив з підстав, передбачених п. «ґ» ч.5 ст.128 ЗК України, тобто у зв`язку з відмовою від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. ст.1, 12, 13, ч.1 ст.14, ст. ст.19, 22 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім`ї. Землі фермерського господарства можуть складатися із: 1)земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Громадяни України, які до 01 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити/, зокрема право користування землею. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, у тому числі, передане до складеного капіталу. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України, але вже з іншим цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

Системний аналіз вказаних положень вказують на те, що земельні ділянки для фермерського господарства мають правовий зв`язок не лише з самим фермерським господарством як з юридичною особою, але й із засновником, який є громадянином України та який має право на створення фермерського господарства. І цей правовий зв`язок залишається при продажі фермерського господарства як цілісного майнового комплексу іншому громадянину України, який має право на створення фермерського господарства. У той же час, у разі продажу фермерського господарства як єдиного майнового комплексу, такий правовий зв`язок засновника із земельною ділянкою втрачається і земельна ділянка змінює своє цільове призначення із земель для ведення фермерського господарства на землі для товарного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що позивачем при зверненні до органу місцевого самоврядування із заявою про викуп земельних ділянок, не був наділений правом, передбаченим положеннями п. 61 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України не передбачало окремих норм права, які б спеціально визначали порядок реалізації громадянами права, передбаченого пунктом 61 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, та продажу відповідних земельних ділянок державної та комунальної власності таким особам.

Спірні правовідносини регулюються загальними нормами визначеними ст. ст. 116, 122 та 128 Земельного кодексу України, а також окремими нормами Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 127 даного кодексу передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності громадянам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, необхідно враховувати, що повноваження сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб передбачено ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно із вказаною нормою права сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 128 вказаного кодексу зазначено, що продаж громадянам земельних ділянок комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частинами 2, 3 та 5 даної статті врегульовано, що громадяни, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до сільської, селищної, міської ради. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставами для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Згідно з ч. 6 зазначеної вище статті рішення сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Подібні за змістом положення визначено у Законі України «Про звернення громадян». За частиною 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Із зазначеного слідує, що реалізація майнового права позивача на викуп вказаних земельних ділянок залежить від прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення у встановленому законом порядку.

При цьому згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, орган місцевого самоврядування не може діяти на власний розсуд, а виключно лише в межах, визначених законом. Водночас реалізація дискреційних повноважень має відбуватись лише у спосіб, встановлений законом. У іншому випадку, якщо орган місцевого самоврядування прийматиме рішення не в межах повноважень, або й в межах повноважень, але не в спосіб, визначений законом, то такі рішення органу місцевого самоврядування є незаконними і такими, що порушують права та справедливі майнові очікування громадян.

Принцип законності, визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України, який в контексті спірних правовідносин, конкретизований у положеннях ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України, ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вимагає від органу місцевого самоврядування, щоб його рішення про відмову у продажі вказаних земельних ділянок ґрунтувалось на положеннях закону та мотивувалось фактичними обставинами - юридичними фактами.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 грудня 2018 року №509/4156/15-а, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування повинно містити належні мотиви та причини відмови, а недотримання таких вимог є підставою для скасування оскарженого рішення.

Як слідує з п.1 оскаржуваного рішення Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року №1628 підставою для відмови у задоволенні заяви позивача була невідповідність поданих документів статті 128 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України підставами для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Однак, на думку апеляційного суду, таке формулювання підстави для відмови не визначає ні правової, ні фактичної підстави для відмови, оскільки ст. 128 Земельного кодексу України не містить такої підстави для прийняття рішення про відмову.

Зазначене свідчить, що орган місцевого самоврядування при реалізації своїх дискреційних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення порушили вимоги закону та допустили свавілля у вигляді прийняття рішення про відмову у продажу земельних ділянок з підстави, яка не передбачена законом, й не мотивувавши своє рішення відповідними юридичними фактами у вигляді посилання на конкретні невідповідності ст. 128 Земельного кодексу України конкретних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 2 статті 95 вказаного кодексу передбачено перелік прав землекористувачів, які користуються земельною ділянкою на праві постійного користування.

Однак даний перелік, за своєю правовою природою, не є вичерпним і розширюється за рахунок прав, визначених іншими нормами закону та договору. Одним з таких прав, який розширює права землекористувача на праві постійного користування, є право на викуп земельної ділянки комунальної власності, яке належить такій особі на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства, передбачене п. 61 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 61 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України, яким належить право постійного користування земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років з рівним річним платежем за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу щодо заборони продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 127 даного кодексу передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб передбачено ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України.

Порядок продажу земельних ділянок визначено положеннями ст. 128 Земельного кодексу України.

Встановлено, що 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про продаж позивачу вказаних земельних ділянок, в якій зазначено було місце розташування земельних ділянок, їх цільове призначення, розміри та площа. До заяви було долучено наступні документи: 1) завірені належним чином копії двох державних актів на право постійного користування на., з яких слідує, що вказані земельні ділянки надані позивачу в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства; 2) оригінали витягів про нормативну грошову оцінку вказаних земельних ділянок, в яких наявні дані про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що є вартістю даних земельних ділянок; 3) оригінали двох витягів з Державного земельного кадастру про вказані земельні ділянки, що засвідчують наявність кадастрових номерів вказаних земельних ділянок та їх формування як об`єктів цивільного обороту; 4) належним чином завірені копії п`яти державних актів на земельні частки (паї), які пояснюють зменшення площі земельної ділянки через приватизацію її частини до розмірів земельної ділянки 3523486900:02:002:9009, площею 10,6562 га; 5) копію мого паспорта та ідентифікаційного номера, які підтверджували мою особу та моє громадянство України; 6) також було долучено копії статутних документів ФГ «Луч», які підтверджували утворення мною фермерського господарства, яке обробляло і обробляє дані земельні ділянки (а.с.9).

Тобто, на думку колегії суддів, позивачем, як фізичною особою, були надані всі документи, надання яких передбачено законом, однак відповідач оскарженим судовим рішенням незаконно та невмотивовано відмовив у продажі вказаних земельних ділянок.

Разом з тим, Новгородківська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, приймаючи оскаржуване рішення чотирнадцятої сесії восьмого скликання розглянула заяву не ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка і була ним подана, а голови Фермерського господарства «Луч» ОСОБА_1, тобто особи, яка представляє інтереси юридичної особи. що тягне за собою інші, ніж для фізичної особи, юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 2, п. п. г, д ч. 3 ст. 152 ЗК землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 3006,76 грн.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, 374, 376, 381, 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2023 рокускасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року №1628 «Про відмову викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності».

Зобов`язати Новгородківську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2021 року щодо викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 3523486900:02:002:9009 площею 10,6562 га та з кадастровим номером 3523483600:02:002:9085 площею 43,9960 га.

Стягнути з Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04367111, вул. Центральна 13, смт Новгородка Кропивницького району Кіровоградської області) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 3006 (три тисячі шість) грн 76 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2023 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л. Карпенко