ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

справа № 824/891/16-а

адміністративне провадження № К/990/30236/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року (головуючий суддя Григораш В.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді: Боровицький О.А., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Грін Рей» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія «Грін Рей» (далі - Товариство, ТОВ ТПК «Грін Рей») звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Чернівецькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення від 27.10.2016 року:

№0000811400 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 096 480 грн та нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання в сумі 191 129 грн;

№0000831400 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 218 310 грн, застосування штрафної санкції у сумі 609 155 грн та нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання на суму 541 580,05 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Чернівецькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово промислова компанія «Грін Рей» (код ЄДРПОУ 31887196) зареєстровано, як юридична особа Новоселицькою районною державною адміністрацією. Основний вид діяльності - виробництво м`ясних продуктів. Керівник - ОСОБА_3.

Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_1 позивач з 16.03.2007 зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинська АПК» (код ЄДРПОУ 31135805), з 29.12.2000 зареєстроване як юридична особа за адресою Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вул. Шинкаренка, будинок 6. Основний вид діяльності - виробництво м`яса (основний).

В період з 26.08.2016 по 22.09.2016 (термін продовжено з 23.09.2016 по 06.10.2016), на підставі направлень від 26.08.2015 №№105-109 та від 05.09.2016 №110, представниками відповідача проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №720/14/31887196 від 13.10.2016, яким зафіксовано порушення:

- п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1096480 грн, в тому числі у сумі 1096480 грн;

- ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1., ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст.198, ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено заниження сум на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р.25/18.1 Декларації) всього в сумі 1255517 грн, в тому числі за січень 2015 року у сумі 59224 грн, квітень 2015 року у сумі 216659 грн, травень 2015 року у сумі 421181 грн, червень 2015 року у сумі 265166 грн, за липень 2015 року у сумі 270 грн, за серпень 2015 року у сумі 104316 грн, вересень 2015 року у сумі 146687 грн та грудень 2015 року у сумі 42014 грн;

- п.п. 242.1.2, 242.1.3 п. 242.1 ст 242, ст. 245, ст. 246 ПК України, занижено екологічний податок за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 в сумі 4152,02 грн, в т.ч: 1 квартал 2015 року - 655,97 грн, 2 кв.2015 року - 655,97 грн, 3 кв.2015 року - 655,97 грн, 4 кв.2015 року - 655,98 грн, І кв.2016 року - 764,06 грн, 2 кв.2016 року - 764,07 грн;

- порушення пп. 255.11.15. ст. 255 ПК України в період з 01.01.2015 по 30.06.2016 Товариством занижено рентну плату в сумі - 38652,11 грн а саме: І кв.2015 року - 3564,12 грн, півріччя 2015 року - 17 820,60 грн, 3 квартали 2015 року - 35 895,78 грн, ІV квартал 2015 року - 2756,33 грн;

- п.168.1 ст168, пп. 176.2. а) п. 176.2 ст. 176 ПК України - нараховано пені за несвоєчасну перерахування до бюджету у встановлені законодавством строки податку на доходи фізичних осіб в сумі 28584,60 грн;

- п.176.2 ст.176 ПК України - несвоєчасне та неповне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 3259,87 грн.

На підставі акту №720/14/31887196 від 13.10.2016 відповідачем винесено оскаржувані у податкові повідомлення-рішення від 27.10.2016:

- №0000831400, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1255517,00 грн, застосовано штрафну санкцію у сумі 627758,50 грн та нараховано пеню на суму заниженого податкового зобов`язання у сумі 541580,05 грн;

- №0000811400, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1096480,00 грн та нараховано пеню на суму заниженого податкового зобов`язання в сумі 191129 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 27.10.2016 №0000811400 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1096480,00 грн та нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання в сумі 191129,00 грн та №0000831400 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1218310,00 грн, застосування штрафної санкції у сумі 609155,00 грн та нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання на суму 541580,05 грн, Товариство звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнивши позовні вимоги виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлений статтею 77 ПК України.

Пунктом 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 86.1. статті86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Надаючи оцінку правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000811400 від 27.10.2016, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно підпунктів 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення ( стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» - далі ПСБО 16 (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318) прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п. 7 ПСБО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 11 ПСБО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно із п. 12 ПСБО 16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно із довідкою ТОВ ТПК «Грін Рей» в 2015 від ТОВ «Буковинська АПК» було отримано 142,2 т яловичини, з якої виготовлено 163,3 т готової продукції «Говядина тушкована» вищого ґатунку, що підтверджується даними бухгалтерського обліку по балансових рахунках 201,204,26.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно, з дотриманням вимог п.134.1.1. ст.134 ПК України відніс до складу прямих витрат виробництва 6091543,74 грн - вартість сировини, що була придбана ним в ТОВ «Буковинська АПК».

Доводи контролюючого органу про те, що позивачем забезпечувалося лише документальне оформлення постачання сировини від ТОВ «Буковинська АПК», без її фактичного отримання, відповідачем, під час судового розгляду, належними доказами не підтверджено.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення №0000811400 від 27.10.2016, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1096480 грн та нараховано пеню на суму заниженого податкового зобов`язання в сумі 191129 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000831400 від 27.10.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.185.1. а), ст. 185 ПК України (в редакції, чинній на час проведення операцій) операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно із п.187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця як оплату товара на платника податку, або дата відвантаження товарів.

Згідно із п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Відповідно до п.198.1. а) ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Позивач та його контрагент ТОВ «Буковинська АПК» є платниками податку на додану вартість.

Згідно із п. 201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Договірна ціна яловичини, що постачалась на адресу позивача ТОВ «Буковинська АПК», формувалась з нарахуванням податку на додану вартість на кожну товарну партію, що підтверджується податковими накладними, які оформлялися постачальником та надавались позивачу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, наявні у позивача податкові накладні містять всі обов`язкові реквізити, передбачені ст. 201 ПК України і є належними документами, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Згідно із п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оплата отриманої позивачем яловичини здійснювалась на банківські рахунки постачальника з урахуванням сум податку на додану вартість, що підтверджується дослідженим судом актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2015.

Загальна сума податку на додану вартість, сплачена позивачем контрагенту за поставлену продукцію за період з січня 2015 по грудень 2015 яловичину становить 1218310,79 грн, що відповідає даним податкової перевірки.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З урахуванням наведених вище норм податкового законодавства позивач включив до складу податкового кредиту в перевіряємому періоді 1218310,79 грн ПДВ, що був сплачений контрагенту - ТОВ «Буковинська АПК» в ціні придбання сировини - м`яса яловичини.

Всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними постачальника.

Відповідно до норм п.198.6. ст.198 КП України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.10. ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (п.201.10 ст.201 ПК України).

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції ( п.201.10 ст.201 ПК України)

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (ст. 201 ПК України)

Факт реєстрації постачальником податкових накладних, на кожну партію отриманої позивачем сировини в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджений дослідженими судом квитанціями з Єдиного реєстру податкових накладних, що доводить дотримання постачальником та позивачем вимог ст. ст. 200, 201 ПК України та правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту 1218310,79 грн ПДВ, що сплачений контрагенту - ТОВ «Буковинська АПК» в ціні придбання сировини - м`яса яловичини.

Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення №0000831400 від 27.10.2016, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1218310,79 грн, нарахування штрафної санкції та пені є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій з постачання сировини ТОВ «Буковинська АПК» обґрунтовано спростовуються доказами про наявність у позивача власної виробничої бази для виробництва м`ясних консервів (зазначено в акті податкової перевірки), дозвільними документами на здійснення виробництва консервованої продукції, наявністю штатного персоналу, виготовленням товарної продукції та її реалізацію з повним відображенням результатів такої діяльності в бухгалтерському та податковому обліку, сплатою податків з отриманих доходів.

Вказані докази доводять відсутність у позивача мети на отримання необґрунтованої податкової вигоди при укладенні договорів з ТОВ «Буковинська АПК» та не надають підстав для покладання на позивача відповідальності за неналежне ведення податкового та бухгалтерського обліку його контрагентом - ТОВ «Буковинська АПК».

Окрім того, висновком судово-економічної експертизи №57 від 28.12.2021 встановлено, що господарські операції з придбання та постачання сировини з ТОВ «Буковинська АПК» протягом січня-листопада 2015 року безпосередньо вплинули на структуру активів та зобов`язань ТОВ ТПК «Грін-Рей» у вказаних податкових періодах.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами доводиться факт безпосереднього використання отриманої сировини в господарській діяльності позивача, виготовленні з неї готової продукції та отримання доходу від її реалізації.

За змістом Акту податкової перевірки №720/14/31887196 від 13.10.2016 основними доказами безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Буковинська АПК» є посилання на матеріали позапланової перевірки цього контрагента податковим органом та виявлені в нього в ході досудового слідства у кримінальному провадженні порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку.

З дослідженого судом першої інстанції вироку Хотинського районного суду від 25.05.2017 року у кримінальному провадженні №42015260000000209 щодо ОСОБА_1 за ст. ст. 358 ч.1,358 ч.3, 358 ч.4, 366 ч.1 КК України вбачається, що судовим розглядом справи встановлено наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 вини у скоєнні правопорушень, передбачених ст. 358 ч.1, 358 ч.3, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України, внаслідок того, що особи, які здавали тварини на забій відмовлялися повідомляти свої дійсні дані, але суд встановив, що не знайшов підтвердження факт незаконного збагачення Товариства внаслідок таких дій.

Зазначене обґрунтовано спростовує твердження відповідача про завідоме використання позивачем підроблених документів, якими оформлено безтоварні операції, з метою отримання податкової вигоди.

Вказані доводи податкового органу не є належним доказом наявності в діях позивача порушень податкового законодавча, які надають підстав для збільшення йому податкового зобов`язання та нарахування фінансових санкцій.

З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції було викликано та допитано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Водночас, заявлений відповідачем свідок ОСОБА_6 на неодноразові виклики суду не з`явився, прибуття його в судове засідання відповідач не забезпечив, під час розгляду справи відмовився від його подальшого виклику до суду.

Таким чином, посилання апелянта на пояснення, які надавались ОСОБА_6 оперативним працівникам податкової поліції під час досудового розслідування як на доказ безтоварності операцій з ТОВ ТПК «Грін Рей» є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що забій тварин не був зареєстрований та не задекларований ТОВ «Буковинська АПК», слід зазначити наступне.

Згідно із Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» обов`язок здійснення нагляду та контролю за ідентифікацію тварин покладається на органи ветеринарної медицини. Пунктом 2.2. Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, який затверджено наказом Мінагропроду України від 04.12.2017 року №642 на суб`єкти господарювання, які проводять забій тварин, покладений обов`язок зареєструвати місця забою у Реєстрі тварин з моменту надходження до них першої ідентифікованої та зареєстрованої у встановленому порядку тварини.

Отже, невиконання контрагентом позивача вимог законодавства щодо реєстрації місця забою та обліку зареєстрованих тварин не може бути підставою для покладання на позивача додаткових податкових зобов`язань, за відсутності в його діях порушень норм податкового законодавства.

В свою чергу, наказом Мінагрополітики України від 14.01.2004 №4 «Про затвердження ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санитарних пунктів господарств та подвірного забою тварин» контроль за забоєм тварин покладений на службових осіб ветеринарної медицини, які здійснюють нагляд за дотриманням ветеринарного законодавства на місцях забою тварин. Згідно пп. 5.3., 5.6. Правил худобу, що надходить на бойню, піддають ветеринарному огляду, вибірковій термомітрії, за необхідності біркують. Облік передзабійного ветринарного огляду тварин та результатів ветеринарно-санітарної експертизи м`яса ведуть ветеринарні лікарі у відповідних журналах встановленої форми.

Згідно Інструкції із застосування позначки придатності та ветеринарних штампів, що затверджена наказом Держкомітету з ветеринарної медиціни України № 46 від 02.02.2010 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.04.2010 за №278/17573) перелік державних інспекторів ветеринарної медицини, яким надано право нанесення позначок придатності та ветеринарних штампів затверджується наказом головних лікарів ветеринарної медицини в містах обласного значення (п.1.9.). Ветеринарні штампи зберігаються в державних інспекторів ветеринарної медицини, які отримали право їх нанесення, за умови, що повністю виключається їх несанкціоноване використання ( п.11).

За таких обставин, безпідставним є посилання відповідача, як на доказ безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Буковинська АПК» щодо постачання півтуш яловичини в певних податкових періодах 2015 року, на пояснення ветеринарного лікаря ОСОБА_6 наданих оперативним працівникам про те, що він не знав про забій тварин на ТОВ «Буковинська АПК» в 2015 році і зберігав свій ветеринарний штамп в місці, до якого мали безперешкодний доступ службові особи ТОВ «Буковинська АПК».

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції порушено норми ст.44, 90, 196 КАС України, відмовивши у витребовувані матеріалів кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ «Буковинська АПК», є такими, що не відповідають дійсності.

Так, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року від ГУНП в Чернівецькій області було витребувано матеріали, що стосуються правовідносин між ТОВ ТПК «Грін Рей» та ТОВ «Буковинська АПК» з кримінальних проваджень №42015260000000209 від 24 листопада 2015 року та №3201626000000023 від 06.04.2016 року.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.

Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 10.07.2020 року у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі №820/1379/16, від 17.03.2020 року у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі №806/705/15 тощо).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 27.10.2016 №0000811400 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1096480,00 грн та нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання в сумі 191129,00 грн та №0000831400 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1218310,00 грн, застосування штрафної санкції у сумі 609155,00 грн та нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання на суму 541580,05 грн.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх