Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

З матеріалів справи слідує, що Фастівською окружною прокуратурою Київської області за результатами опрацювання інформації виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства.

Так, прокуратурою встановлено, що з грудня 2021 року по березень 2022 року виявлено незаконну рубку 12 дерев різних порід на ділянці лісу у кварталі 35 виділ 5 Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство».

За вказаним фактом незаконної самовільної рубки дерев Фастівською окружною прокуратурою 14.02.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112310000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Згідно протоколу огляду місця події від 15.02.2022 у кримінальному провадженні №42022112310000028 від 14.02.2022, проведеного слідчим відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Шаровим А.Г. у кварталі 35 виділ 5 Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» виявлено 12 дерев щодо яких здійснено незаконну порубку

Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Погодіним О.С. розраховано збитки завдані внаслідок самовільної порубки дерев у сумі 18 379,61 грн.

У зв`язку з викладеним, за результатами розгляду листа Фастівської окружної прокуратури №57-1746вих-22 від 07.07.2022, наказом директора ДП «Макарівське лісове господарство» «Про проведення службового розслідування» №55 від 19.07.2022 комісії з проведення службових розслідувань доручено провести службове розслідування з метою встановлення факту незаконної порубки лісових насаджень під виглядом рубок і заходів формування та оздоровлення, і виявлення можливих винуватців.

Згідно з висновком службового розслідування ДП «Макарівське лісове господарство», комісією у складі голови Нархова Ю.Р. та членами комісії Місюна М.Ю., Любас-Ткаченко Ю.Б., Сорочан Н.М., затвердженого директором ДП «Макарівське лісове господарство» Смоліним В.О., встановлено, що в діях майстра лісу Бишівськоіо лісництва ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного правопорушення, яке полягає в невиконанні своїх посадових обов`язків, затверджених керівником підприємства, погоджених головним лісничим та доведених до працівника під розпис, яке полягає: «Головним завданням майстру лісу є охорона лісових багатств на довіреній йому території держлісфонду» (пункт 4), що потягнуло за собою негативні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди підприємству від самовільних рубок. Вказаним висновком вирішено, за невиконання посадових обов`язків, оголосити догану майстру лісу Бишівського лісництва ОСОБА_1 , а також доручено провідному інженеру з охорони та захисту лісу провести оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративне правопорушення.

Згідно з проведеним провідним інженером ОЗЛ ДП «Макарівське лісове господарство» Місюною М. розрахунком розміру шкоди заподіяної незаконною рубкою дерев у кварталі 35 виділ 5 Бишівського лісництва ДП «Макарівсьий лісгосп» (наказ службове розслідування №55 від 19.07.2022) загальна сума заподіяної шкоди, яка підлягає відшкодуванню становить 18 379,60 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що, так як ДП «Макарівське лісове господарство» є постійним лісокористувачем, в тому числі, земельної ділянки на якій відбулась незаконна вирубка, тому саме воно зобов`язане здійснювати державну лісову охорону, проте, оскільки ДП «Макарівське лісове господарство» допустило незаконну порубку лісу на підвідомчій йому території, то саме воно має відшкодувати збитки, заподіяні порушенням лісового та природоохоронного законодавства.

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив зазначивши про те, що:

- дійсно, на ділянці лісу у межах кварталу №35 виділу №5 Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» було виявлено місце незаконної порубки 12 дерев різних порід, чим державі було завдано матеріальних збитків на загальну суму 18 490,6 грн.;

- вказана незаконна порубка дерев була вчинена у період грудня 2021 - березня 2022 року, за вказаним фактом співробітниками було проведено невдале досудове слідство і винні особи залишилися не відомим та до відповідальності не притягнутими;

- водночас комісією ДП «Макарівське лісове господарство» була проведена службова перевірка за результатами проведення якої в діях майстра лісу Бишівського лісництва встановлено наявність дисциплінарного порушення, у зв`язку із чим до майстра лісу застосовано дисциплінарне стягнення;

- окрім того, у подальшому, 02.08.2022 майстер лісу ОСОБА_1 був підданий адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 65 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2 550,00 грн., згідно постанови головного лісничого серії КХ № 000001, а відповідні документи, що підтверджують вказані обставини були направлені до Фастівської окружної прокуратури для відома, при цьому копії зазначених документів прокуратурою були долучені до матеріалів позову, який розглядається на даний час;

- також, усвідомлюючи необхідність відшкодування завданих державі збитків відповідачем в особі ОСОБА_1 згідно заяви про переказ готівки 0.0.2633626720 на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 сплачено грошові кошти у сумі 18 490,6 гривень, що підтверджується квитанцією АТКБ «Приватбанк» №9277-6448-2015-8858. При цьому копія вказаної квитанції була надана разом з іншими документами до Фастівської окружної прокуратури для відома, однак з невідомих причин не врахована прокуратурою при зверненні із позовом до Господарського суду Київської області і до матеріалів позову не долучена;

- за таких обставин у даному випадку взагалі відсутній предмет спору, оскільки збитки завдані державі незаконною порубкою 12 дерев різних порід були відшкодовані 08.08.2022, тобто ще раніше, ніж прокурором подано даний позов.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що:

- ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище;

- ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах;

- усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 1 ст. 16 Лісового кодексу України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі, серед іншого, зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частина 1 ст. 86 Лісового кодексу України встановлює, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, а також в постановах від 15.02.2019 у справі, № 927/1096/16, від 23.08.2019 у справі № 917/1261/17, від 09.08.2018 у справ №909/976/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16.

Як встановлено вище фактично земельна ділянка на якій виявлено незаконну порубку 12 дерев різних порід станом на дату такої вирубки перебувала у постійному користуванні ДП «Макарівське лісове господарство».

Водночас згідно Статуту ДП «Макарівське лісове господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.07.2021 №446, підприємство створено, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Отже, саме на ДП «Макарівське лісове господарство» як постійного користувача спірних лісів, серед іншого, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

При цьому, наданими доказами фактично підтверджено, що ДП «Макарівське лісове господарство», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, чим допустило, на підпорядкованій йому території, самовільну порубку, що є порушенням вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 ЦК України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Як встановлено вище, ДП «Макарівське лісове господарство» як постійний лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим було заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.

В свою чергу з наданої відповідачем квитанції АТКБ «Приватбанк» №9277-6448-2015-8858 від 08.08.2022 слідує, що платником ОСОБА_1 на рахунок Головного управління державної казначейської служби України у Київській області (ідентифікаційний код 37955989) з приміткою Бишівська сільська рада, код класифікації доходів 24062100 (Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - примітка суду), перераховано грошові кошти в сумі 18 490,60 грн. з призначенням платежу «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

З відмітки банку на вказаній квитанції дорученні слідує, що вона банком проведена.

Колегія суддів зазначає про те, що сам лише той факт, що платником згідно квитанції зазначено ОСОБА_1 в той час, як шкоду мало сплатити Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» та те, що платником фактично перераховано на 110,99 грн. більше, ніж заявлено до стягнення у цій справі (18 490,60-18 379,61), не може свідчити про те, що спірну шкоду, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної вирубки дерев не було відшкодовано.

Колегія суддів виходить з того, що за змістом положень ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Слід зазначити про те, що матеріли справи не містять ані доказів того, що вказані кошти були повернуті їх платнику ( ОСОБА_1 ), а ні доказів того, що ОСОБА_1 мав будь-які інші підстави для перерахування таких коштів.

В свою чергу наявними у матеріалах справи доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 є працівником Державне підприємство «Макарівське лісове господарство», діями якого фактично і було завдано спірну шкоду.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності підтверджується, що найбільш вірогідним є те, що 18 379,61 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної вирубки у період з грудня 2021 року по березнь 2022 року 12 дерев різних порід у кварталі 35 виділ 5 Бишівського лісництва ДП «Макарівсьий лісгосп» було 08.08.2022 (тобто до дати звернення до суду з цим позовом - примітка суду) сплачено.

З огляду на вказані обставини правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 18 379,61 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної вирубки дерев відсутні. Рішення суду першої інстанції про задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2023 у справі № 911/2388/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовляється у повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Філії «Макарівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом, з цією апеляційною скаргою покладаються Київську обласну прокуратуру.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Філії «Макарівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2023 у справі № 911/2388/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2023 у справі № 911/2388/22 скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Філії «Макарівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 08072, Київська область, Фастівський р-н, село Бишів, вул. Київська, буд. 2А, ідентифікаційний код 45125514) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/2388/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров