ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 440/5726/22

адміністративне провадження № К/990/3086/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 440/5726/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про стягнення середнього заробітку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року (у складі судді Алєксєєвої Н. Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року (у складі суддів: Перцової Т. С., Русанової В. Б., Жигилія С. П.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи щодо вирішення питання строку звернення до суду з позовом

1. 06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі також - ГУНП в Полтавській області, перший відповідач), Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі також - Ліквідаційна комісія ДЗЕ НП України, другий відповідач) у якому просив:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09.01.2020 по дату проведення фактичного розрахунку 28.12.2022, з розрахунку середньоденного розміру заробітної плати - 595,33 грн;

- стягнути з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09.05.2018 по дату проведення фактичного розрахунку 11.03.2022, з розрахунку середньоденного розміру заробітної плати - 395,64 грн.

2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено позивачеві строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску; роз`яснено, що у разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.

3. 19 липня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

Короткий зміст та мотиви ухвалення оскаржених судових рішень

4. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року, позовну заяву повернуто позивачеві у зв`язку з визнанням судом причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав неповажними. Роз`яснено, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

5. Повертаючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. При цьому, позивачем не наведено поважних підстав, які унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухваленими у цій справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. У касаційній скарзі вказано про застосування статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) без врахування правових висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

8. Скаржник стверджує, що строк на звернення до суду з цим позовом ним не пропущений, адже вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Позиція інших учасників справи

9. 23 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ГУНП в Полтавській області на подану в цій справі касаційну скаргу.

10. 01 березня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив голови Ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України на подану в цій справі касаційну скаргу.

11. Обидва відзиви обґрунтовані ідентичними позиціями щодо правильного вирішення судами попередніх інстанції в цій справі питання строку звернення до суду із адміністративним позовом та його повернення позивачу.

Рух касаційної скарги

12. 26 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року.

13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М. - для розгляду цієї судової справи.

14. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 ; витребувано справу № 440/5726/22 з Полтавського окружного адміністративного суду.

15. 09 червня 2023 року справа № 440/5726/22 надійшла до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

20. Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

21. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

22. Частиною першою статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

23. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

24. За змістом статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

25. В цій справі, з викладених у позові обґрунтувань позивача, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 440/4015/21, зокрема, зобов`язано Ліквідаційну комісію ДЗЕ НП України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 07.11.2015 по 08.05.2018 відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю», пункту 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, підпункту 2 пункту 5 Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 та пункту 7 розділу II Наказу Міністерства Внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 та зобов`язано ГУ НПУ в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в період з 09.05.2018 по 08.01.2020 відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю», пункту 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, підпункту 2 пункту 5 Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 та пункту 7 розділу II Наказу Міністерства Внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016.

26. Згідно обґрунтувань позивача у позові суди зазначили, що цю постанову апеляційного суду ГУНПУ в Полтавській області виконало лише 29.12.2021, а Ліквідаційна комісія ДЗЕ НП України - 11.03.2022.

27. Уважаючи, що відповідачі зобов`язані виплатити середній заробіток за час затримки виконання указаного судового рішення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

28. Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, жодних причин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк, позивачем не наведено і таких судом не з`ясовано. Водночас суди попередніх інстанцій наголошували на тому, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду визначається спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України.

29. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі № 755/12623/19 визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. Водночас виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

31. Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

32. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

33. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

34. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

35. За наведеного Верховний Суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

36. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України.

37. Аналогічна за своїм змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 420/10861/21, від 04.08.2022 у справі № 380/6129/20, від 18.08.2022 у справі № 560/7496/20, від 04.05.2023 у справі № 560/3294/22.

38. Позовні вимоги в цій справі стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин), не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

39. З огляду на зазначене, Верховний Суд уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

40. Також безпідставним є застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20, оскільки у вказаній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиплатою позивачу у день звільнення грошової компенсації вартості речового майна, відповідальність за яку передбачена статтею 117 КЗпП України, а в цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із затримкою невиконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідальність за яку встановлена статтею 236 КЗпП України, тобто спірні правовідносини у вказаній справі та у цій справі мають різне нормативно-правове регулювання.

41. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

42. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у цій справі - ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанцій для продовження розгляду.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року скасувати, а справу № 440/5726/22 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов А.Г. Загороднюк