РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2023 року м. Рівне№460/11030/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільський області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи періодів з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023 і призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати до загального стажу роботи вказані періоди, призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 08.04.2023.

Позов обґрунтовано тим, що сукупний стаж його роботи та період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю дає право на призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак, пенсійний орган безпідставно відмовив у призначенні такої пенсії.

Ухвалою суду від 09.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

26.06.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю та наявний страховий стаж є меншим ніж передбачено статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відзив на позовну заяву не надійшов, про причини неподання не повідомив.

Враховуючи вимоги ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Березино Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 19.06.1998.

Відповідно до довідки від 09.03.2023 №534-0323 позивач з 30.08.1985 по 12.05.1986 був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Довідкою від 09.03.2023 №533-0323 підтверджується, що позивач з 15.09.1989 по 29.09.1998 був зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою від 09.03.2023 №532-0323 ОСОБА_1 з 29.09.1998 по 24.02.2014 був зареєстрований в АДРЕСА_3 .

Довідкою від 09.03.2023 №531-0323 підтверджується, що ОСОБА_1 з 25.02.2014 по даний час зареєстрований в АДРЕСА_4 .

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07.06.2011 у справі №2-о-44/11, яке набрало законної сили 18.06.2011, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з 23 вересня 1988 року по 15 вересня 1989 року в кімнаті АДРЕСА_5 .

Зазначена обставина відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 03.05.2012.

09.03.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дану заяву прийнято органом Пенсійного фонду 09.03.2023 та зареєстровано за №1036 (а.а.11-12).

Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким за наслідками її розгляду, прийнято рішення від 15.03.2023 №172050004506 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з не підтвердженням факту проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 роки та відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.14).

В даному рішенні також зазначено, що вік заявника становить 54 роки 11 місяців, страховий стаж 17 років 09 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011 згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 дата заповнення 14.09.2011, виданих російською федерацією, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. До зони посиленого радіологічного контролю не враховано період проживання з 23.09.1988 по 15.09.1989 в м.Кузнецовськ (Вараш), згідно рішення суду, оскільки довідка про місце проживання не надана.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Зокрема, частиною першою цієї норми визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, не може перевищувати 5 років.

Згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч.1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4).

Судом встановлено, що позивач є особою, яка проживає на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та має право на пільги і компенсації встановлені для осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 .

Згідно з п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до п.2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до п.10 Порядку №51 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом №796-XII для такої категорії, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №212/12245/13-а, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17, від 15 січня 2021 року у справі № 520/7846/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, надаючи особі посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, зазначене посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно з положеннями Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони радіоактивного забруднення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, м.Кузнецовськ (Вараш) Рівненської області до 01.01.2015 відносилося до 4 зони посиленого радіологічного контролю.

Довідками від 09.03.2023 №534-0323, №533-0323, №532-0323, №531-0323 підтверджується, що позивач з 30.08.1985 по 12.05.1986, з 15.09.1989 по 29.09.1998, з 29.09.1998 по 24.02.2014, з 25.02.2014 по даний час зареєстрований у місті Вараш (Кузнецовськ).

Доказів того, що позивач у вказані періоди не проживав у місті Вараш (Кузнецовськ) відповідачами не надано.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07.06.2011 у справі №2-о-44/11, яке набрало законної сили 18.06.2011, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з 23 вересня 1988 року по 15 вересня 1989 року в м.Кузнецовськ.

Крім того, з 26.09.1983 по 24.07.1985 позивач навчався в Кузнецовському СПТУ-12, що підтверджується дипломом № НОМЕР_5 , виданим 25.07.1985.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується те, що позивач сукупно прожив у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 6 років 9 місяців 24 дні, що надає йому право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, позивач набув право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки, оскільки постійно проживав в м.Кузнецовськ з моменту аварії по 31 липня 1986 року.

Таким чином, позивач має право на зменшення пенсійного віку на 4 роки.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вже зазначалося судом, згідно зі статтею 26 Закону№1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.

На момент звернення позивача (09.03.2023) за призначенням пенсії на пільгових умовах, йому виповнилося 54 роки 11 місяців.

Відтак, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 4 роки, позивач набуде права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону №796-ХІІ у 56 років.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023, суд зазначає таке.

Згідно із записів у трудовій книжці НОМЕР_3 , що стосується спірних періодів, позивач:

-26.10.2001 прийнятий на посаду водія в Закрите акціонерне товариство «Монарх и Б» (наказ №37-к від 26.10.2001);

-13.09.2010 звільнений за власним бажанням (наказ від 13.09.2010 №214/1);

-16.09.2010 прийнятий на посаду водія легкового автомобіля в Закрите акціонерне товариство «Монарх и Б» (наказ від 16.09.2010 №217);

-13.09.2011 звільнений за власним бажанням (наказ від 13.09.2011 №63-к).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 , що стосується спірних періодів:

-14.09.2011 прийнятий на посаду водія легкового автомобіля в Закрите акціонерне товариство «Монарх и Б» (наказ від 14.09.2011 №64-к);

-03.07.2013 трудовій договір розірваний за ініціативи працівника (наказ від 03.07.2013 №40/2К);

-04.07.2013 прийнятий на посаду водія вантажного автомобіля в Закрите акціонерне товариство «Монарх и Б» (наказ від 04.07.2013 №40/3-к);

-16.10.2013 звільнений в порядку переведення в ЗАО «Монарх и М» (наказ від 16.10.2013 №95-К);

-17.10.2013 прийнятий на посаду водія легкового автомобіля в порядку переведення в ЗАО «Монарх и М» (наказ від 17.10.2013 №97);

-30.05.2014 трудовий договір припинено у зв`язку із закінченням строку трудового договору (наказ від 30.05.2014 №36);

-10.06.2014 прийнятий на посаду начальника змін в ЗАО «Монарх и М» (наказ від 10.06.2014 №41);

-11.09.2015 переведений на посаду водія автомобіля (наказ від 11.09.2015 №46);

-15.07.2020 трудовий договір припинено у зв`язку із закінченням терміну дії патенту (наказ від 15.07.2020 №16);

-15.02.2021 прийнятий водієм автомобіля у відділ механізації в ЗАО «Монарх и М» (наказ від 15.02.2021 №11);

-23.01.2023 трудовий договір припинено в зв`язку із закінченням строку дії на території російської федерації полісу добровільного медичного страхування (наказ від 23.01.2023 №04).

Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, зроблені в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного Товариства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Відповідно до відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи (форма СЗИ-ИЛС) від 01.03.2022 стаж, що враховується для цілей призначення пенсії становить 7 років 11 місяців 26 днів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано його періоди роботи у російській федерації.

Згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, (з якої Україна вийшла на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення»), пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 вказаної Угоди було встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (чинній до 24.06.2023 на час виникнення спірних правовідносин), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць - відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.

Згідно зі статтею 2 федерального закону російської федерації від 17.12.2001 №173-фз «Про трудові пенсії в російській федерації», страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду російської федерації, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.

Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

Відповідно до частини першої статті 10 федерального закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації» до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди роботи та (або) іншої діяльності, передбачені статтями 10 та 11 даного федерального закону, до реєстрації громадянина у якості застрахованої особи відповідно до федерального закону «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджується документами, які видаються в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами.

При підрахунку страхового стажу періоди роботи та (або) іншої діяльності, передбачені статтями 10 та 11 даного федерального закону, після реєстрації громадянина в якості застрахованої особи відповідно до федерального закону «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджується на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку (ч. ч. 1, 2 ст. 13 федерального закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-фз «Про трудові пенсії в російській федерації»).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу 2 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Отже, страховий стаж позивача за спірний період має бути підтверджений відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та (або) документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації.

Довідками від 01.03.2022 №17, №18, №19, виданими ООО «Монарх и Б» від 01.03.2022 №33, №35, №34, виданими ООО «Монарх и М» підтверджується, що позивачу за 2001-2005, 2006-2009, 2010-2013, 2013-2017, 2018-2022 нараховувалася заробітна плата.

У вказаних довідках зазначено, що податки на всі суми доходів, зазначені в довідках, нараховані в повному обсязі і перераховані до федерального бюджету росії та пенсійного фонду росії повністю.

Жодних документально обґрунтованих сумнівів щодо правомірності видачі таких довідок та достовірності зазначеної в них інформації відповідачі суду не надали.

Таким чином, позивачем подано усі документи для підтвердження стажу його роботи на території іншої держави, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.

Крім цього, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку (обрахунку) пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування відповідних періодів роботи позивача у російській федерації у зв`язку з тим, з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд вважає неприйнятними, адже у силу пункту 1 ст.13 названої Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

При цьому, суд звертає увагу, що 29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», водночас в силу вимог пункту 2 ст. 13 цієї Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць під час дії цієї Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території російської федерації підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Отже, не зарахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу позивача та періодів його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю при вирішенні питання про призначення йому пенсії свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії від 15.03.2023 №172050004506.

Попри це, щодо вимоги зобов`язального характеру про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, то суд враховує, що в силу вимог Законів №796-XII та №1058-ІV позивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 4 роки в 56 років.

Оскільки як на момент звернення до органу Пенсійного фонду, так і на момент звернення до суду з цією позовною заявою позивач не досяг необхідного віку для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії.

А отже, в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, рішення якого судом визнано протиправним і скасовано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.03.2023 №172050004506 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Закритому акціонерному товаристві «Монарх и Б» та Закритому акціонерному товаристві «Монарх и М» з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 липня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління пенсійного фонду України у Тернопільський області (майдан Волі, б.3,м.Тернопіль,46001, ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769)

Суддя Н.С. Гудима