490/264/22 від03.06.2022

н\п 3/490/113/2022

Центральнийрайонний судм.Миколаєва

_____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2022 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Тішко Д.А., за участю секретаря Буніна Д.Є., особи, відносно якого складено протокол ОСОБА_1 , адвокатів Діденка А.О., Хорунжий Ю.А., прокурора Вільчак З.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого Миколаївським міським головою Миколаївської міської ради VIII скликання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.1ст.172-7,ч.2ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2022 року від Національного агентства з питань запобігання корупції до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли адміністративні протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП.

18 січня 2022 року від Національного агентства з питань запобігання корупції до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли адміністративні протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу від 23.12.2021 № 34-02/924 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», на засіданні 2-ї позачергової сесії Миколаївської міської ради VIIІ скликанняв умовах реального конфлікту інтересів вніс пропозицію щодо обрання секретарем Миколаївської міської ради ОСОБА_2 та брав участь у розгляді та голосуванні за проєкт рішення «Про обрання секретаря Миколаївської міської ради» (надалі прийнято як рішення Миколаївської міської ради від 18.12.2020 № 2/2), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу від 23.12.2021 №34-02/926 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», в умовах конфлікту інтересів під час розгляду та голосування за проєкт рішення «Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючи справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради» щодо обрання на посаду керуючого справами виконавчого комітету міської ради ОСОБА_3 проголосував «ЗА» вказаний проєкт рішення, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу від 23.12.2021 № 34-03/928 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: розглянув заяву ОСОБА_4 від 22.02.2021 призначення її на посаду голови адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради та видав відповідне розпорядження від 23.02.2021 № 59рк «Про призначення», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу від 23.12.2021 № 34-03/930 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: розглянув заяву ОСОБА_5 від 21.01.2021 про призначення його на посаду радника міського голови та видав відповідне розпорядження від 27.01.2021 № 38рк «Про призначення», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу від 23.12.2021 № 34-03/932 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», підписав наказ №197-к від 22.12.2020 року «про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 25.01.2021 року №8-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 22.02.2021 року № 15-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 23.03.2021 року №32-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 26.04.2021 №57-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», від 22.06.2021 року №76-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», від 22.07.2021 року №89-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», від 25.08.2021 року №103-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», 24.09.2021 року №119-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», яким здійснено преміювання зокрема і його як Миколаївського міського голову, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу від 23.12.2021 №34-02/923 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», самостійно публічно не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, який виник на засіданні 2-ї позачергової сесії Миколаївської міської ради VIIІ скликання під час внесення ним пропозиції щодо обрання секретарем Миколаївської міської ради ОСОБА_2 та під час розгляду проєкту рішення «Про обрання секретаря Миколаївської міської ради(надалі прийнято як рішення Миколаївської міської ради від 18.12.2020 № 2/2)., за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу від 23.12.2021 №34-02/925 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», самостійно публічно не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів на засіданні 2-ї чергової сесії Миколаївської міської ради VIIІ скликання під час розгляду та голосування за проєкт рішення «Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради» (надалі прийнято як рішення Миколаївської міської ради від 24.12.2020 № 2/33), зокрема щодо обрання на посаду керуючого справами виконавчого комітету міської ради ОСОБА_3 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу від 23.12.2021 №34-02/927 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час розгляду заяви ОСОБА_4 від 22.02.2021 про призначення її на посаду голови адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради та видання розпорядження від 23.02.2021 № 59рк «Про призначення», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу від 23.12.2021 №34-02/929 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час розгляду заяви ОСОБА_5 від21.01.2021 про призначення його на посаду радника міського голови та видання розпорядження від 27.01.2021 № 38рк «Про призначення», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу від 23.12.2021 №34-03/931 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, Миколаївський міський голова Миколаївської міської ради VIII скликання, діючи всупереч п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив Національне агентство про реальний конфлікт інтересів, який виник під час підписання наказів №197-к від 22.12.2020 року «про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 25.01.2021 року №8-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 22.02.2021 року № 15-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 23.03.2021 року №32-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради»,від 26.04.2021 №57-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», від 22.06.2021 року №76-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», від 22.07.2021 року №89-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», від 25.08.2021 року №103-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», 24.09.2021 року №119-к «Про преміювання працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради», яким здійснено преміювання зокрема і його як Миколаївського міського голову, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

02.02.2022 об`єднано в одне провадження під спільним номером №490/264/22 справу справу №490/264/22 про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, справу №490/266/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, справу №490/415/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, справу №490/416/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, справу №490/417/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, справу №490/418/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, справу №490/419/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, справу №490/420/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, справу №490/421/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, справу №490/422/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-7,ч.2ст.172-7КУпАП та надав суду пояснення.

Захисники ОСОБА_1 - адвокат Діденко А.О., Хорунжий Ю.А. підтримали позицію свого підзахисного та просили закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні вказала, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, і матеріали справи містять належні достатні докази для встановлення цього факту, просив визнати особу винуватою та накласти адміністративне стягнення.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокатів, думку прокурора, суддя дійшов наступного.

Частина 1 статті 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Частина 2 статті 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, та у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї - безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Пунктом 9 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 2.8. Положення про преміювання працівників виконавчих органів Миколаївської міської ради, схваленого на зборах трудового колективу протоколом від 04.07.2019 №1, визначено, що рішення про преміювання працівників приймається міським головою та оформлюється наказом. З вказаної норми вбачається, що затвердження премій працівників виконавчого комітету Миколаївської міської ради належить до виключних повноважень Миколаївського міського голови. В той же час, в структурі Миколаївської міської ради перебуває Департамент фінансів, який, серед іншого, здійснює визначення розмірів премій відповідно до затверджених видатків на оплату праці.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, для висновку про наявність в особи реального конфлікту інтересів та про прийняття нею рішення в умовах реального конфлікту інтересів необхідно встановити: 1) наявність в особи приватного інтересу; 2) наявність суперечності між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями; 3) наявність впливу цієї суперечності на об`єктивність або неупередженість рішення; 4) наявність повноважень на прийняття рішення.

При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення.

Разом з тим, в протоколах про адміністративні правопорушення не зазначено й не розкрито змісту зазначених обставин, без яких реальний конфлікт інтересів відсутній.

ОСОБА_1 обіймаючи посаду Миколаївського міського голови виконував обов`язки Миколаївського міського голови, підписував подання та накази про преміювання всьому складу виконавчого комітету Миколаївської міської ради, у тому числі і собі на рівні з іншими працівниками, - що були підготовлені працівниками Департаменту фінансів Миколаївської міської ради, діяв відповідно до чинного законодавства в інтересах усіх працівників органу, які мали право на законне одержання премії і надбавки як складових заробітної плати посадової особи органу місцевого самоврядування, та не мав умислу на неповідомлення компетентних органів про конфлікт інтересів, оскільки вважав, що не діє в умовах конфлікту інтересів, на що мав усі правові підстави.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 самостійно не визначав собі розмір надбавок та премій, не готував подання на встановлення їх розміру собі. В свою чергу підписання відповідних наказів, підготовлених Департаментом фінансів Миколаївської міської ради, було виключно в межах його повноважень, як Миколаївського міського голови, оскільки підписувати вказані накази міг тільки Миколаївський міський голова.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадянина, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, що визначено ст. 10 КУпАП.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції » під корупційним правопорушенням розуміється діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та /або цивільно-правову відповідальність. Відповідно до п.9 ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 Закону, за яке Законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну чи цивільно-правову відповідальність.

Кодекс України про адміністративне правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення по своїм суб`єктивним властивостям - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв`язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб`єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов`язкова умова адміністративної відповідальності.

Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб`єкта до вчиненого ним діяння. Його обов`язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.

Отже, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного, корупційного правопорушення, правопорушення пов`язаного з корупцією, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення, яка виходячи із визначення поняття, викладеного в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з врахуванням положень ст.1 цього Закону, сутність правопорушення, що полягає у порушенні вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів характеризується прагненням особи, яка усвідомлює наявність реального конфлікту інтересів, вчинити юридично-значущі дії в умовах такого реального конфлікту інтересів.

Заст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

При цьому наявність приватного інтересу може створюватипотенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень,тареальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів має три елементи. Перший елемент це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу. Другий елемент це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження. І третій елемент це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому. При цьому всі три елементи повинні бути доведені, а не ґрунтуватися на припущеннях. Зокрема, стверджуючи про приватний інтерес необхідно зазначити в чому він проявляється чи може бути проявлений.

Згідно з ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення, прийняте особою, зазначеною у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів.

Між правовідносинами дарування та правовідносинами, пов`язаними із виборчим внеском, відсутня будь-яка фактична аналогія.

Надходження коштів на виборчий рахунок та подальше розпорядження ними згідно вимог ст. 215 ВК України не є прийняттям дарунка. Аналогія закону не може бути застосована для притягнення особи до адміністративної відповідальності, так, у пункті 4 листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18 зазначено, що аналогія не застосовується у сфері кримінального законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не укладались договори дарування, і вищевказані особи не дарували ОСОБА_1 , вказані кошти у щорічній декларації, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) за 2020 у розділі «11. Доходи, у тому числі подарунки».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 213 Виборчого кодексу України виборчий фонд кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови має один поточний рахунок, на який надходять кошти для фінансування виборчої кампанії. Підставою для відкриття поточного рахунку виборчого фонду є копія рішення територіальної виборчої комісії про реєстрацію відповідного кандидата або про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку організації партії.

Відповідно до ч. 2 та ч. 10 ст. 215 Виборчого кодексу України виборчий фонд кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, висунутого організацією партії, формується за рахунок його власних коштів, добровільних внесків фізичних осіб, а також за рахунок коштів відповідної організації партії. Невикористані кошти виборчого фонду кандидата у п`ятиденний строк після офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів перераховуються розпорядником накопичувального рахунка виборчого фонду на поточний банківський рахунок відповідного кандидата. У разі неперерахування невикористаних коштів у зазначений строк вони не повертаються і перераховуються банком у безспірному порядку до бюджету Автономної Республіки Крим чи відповідного місцевого бюджету у десятиденний строк з дня офіційного оприлюднення територіальною виборчою комісією результатів відповідних виборів.

ОСОБА_1 були вказані у щорічній декларації, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) за 2020 у розділі «11. Доходи, у тому числі подарунки» внески у виборчий фонд кандидата не тільки від ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , але і від інших фізичних осіб ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Виборчого кодексу України вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Відповідно до ст. 215 Виборчого кодексу України внески до виборчого фонду здійснюються добровільно. Тому, надаючи внесок до виборчого фонду кандидата ніхто не може сприяти його обранню на посаду, оскільки вибори відбуваються на основі рівного та прямого виборчого права, а внески до виборчого фонду є добровільними.

Поповнення виборчого фонду за рахунок виборчих внесків фізичних осіб є законним механізмом, безпосередньо встановленим ВК України. Виборчий внесок приймається банком або відділенням зв`язку. Неприйняття (повернення) виборчого внеску розпорядником виборчого фонду можливо за умови невідповідності такого внеску вимогам, установленим частинами 2 а 3 статті 215 ВК України, рішення про що приймається не кандидатом, а розпорядником виборчого фонду.

Відповідно до ч. 9 ст. 215 ВК України вибірковий контроль за надходженням, обліком і використанням коштів виборчого фонду здійснюється відповідною територіальною виборчою комісією та банком, в якому відкрито рахунок виборчого фонду.

У матеріалах адміністративних справ відсутні посилання на будь-які докази, що свідчили б про порушення розпорядником виборчого рахунку вимог закону, зокрема на результати перевірок виборчої комісії або банку.

Судом було встановлено, що що між кандидатами на посади міських голів та особами, що здійснили внески, не виникають будь-які відносини майнового характеру чи будь-які зобов`язання. Виборчий внесок не є борговим зобов`язанням, кредитом, подарунком, подарунком з відкладальною умовою або іншою формою правовідносин, передбаченою Цивільним кодексом України. Виборчий внесок не передбачає його повернення особі, що здійснила внесок, у майбутньому (у тому числі після завершення виборчого процесу), не створює зобов`язань, не передбачає спілкування між кандидатом та ініціатором внеску. За таких умов, сам по собі факт виборчого внеску не породжує будь-яких особистих, сімейних, дружніх чи інших позаслужбових стосунків з фізичними особами, що їх здійснили.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключних повноважень міського голови входить внесення на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради.

ОСОБА_1 вносячи пропозицію щодо обрання секретаря міської ради, виконував виключно власні повноваження як міського голови, діяв в межах, порядок та спосіб, визначений законом та жодним чином не порушував чинне законодавство.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради належить до виключних повноважень відповідної ради.

Таким чином, рішення про призначення ОСОБА_2 на посаду секретаря Миколаївської міської ради, приймалося колегіально, всім депутатським корпусом Миколаївської міської ради.

Крім того, в Протоколі за фактом призначення ОСОБА_2 секретарем Миколаївської міської ради про «участь ОСОБА_1 в голосуванні», ОСОБА_1 участь в такому голосуванні не приймав, у витягу зі стенограми позачергової сесії Миколаївської міської ради VIII від 18.12.2020 (а.с. 42), бюлетень таємного голосування ОСОБА_1 було визнано недійсним та останній відмовився отримувати повторний бюлетень та брати участь в голосуванні.

Щодо розгляду та голосування за проєкт рішення «Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради», зокрема щодо обрання на посаду керуючого справами виконавчого комітету міської ради ОСОБА_3 , голосування «ЗА» вказаний проєкт рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Відтак, вносячи пропозицію щодо обрання керуючого справами виконавчого комітету міської ради, ОСОБА_1 виконував виключно власні повноваження як міського голови, діяв в межах, порядок та спосіб, визначений законом.

Рішення про призначення ОСОБА_3 на посаду керуючого справами виконавчого комітету міської ради, приймалося колегіально, всім депутатським корпусом Миколаївської міської ради.

Щодо призначення ОСОБА_4 на посаду голови адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради та видачу відповідного розпорядження від 23.02.2021 №59рк «Про призначення» та призначення ОСОБА_5 на посаду радника міського голови та видачу відповідного розпорядження від 27.01.2021 №38рк «Про призначення» вказуємо на наступне.

Приймаючи та видаючи розпорядження щодо призначення на посаду голови адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради ОСОБА_4 та призначення ОСОБА_5 на посаду радника міського голови ОСОБА_1 виконував власні повноваження як міського голови, діяв в межах, порядок та спосіб, визначений законом та жодним чином не порушував чинне законодавство.

Згідно з п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» голови районних, районних у містах, обласних рад, Київський та Севастопольський міський голова та міські голови (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу).

Відповідно до п. 6.1. Положення про адміністрацію Інгульського району Миколаївської міської ради від 23 лютого 2017 № 16/32 адміністрацію району очолює голова адміністрації Інгульського району миколаївської міської ради, який призначається на посаду і звільняється з посади міським головою у порядку, визначеному законодавством.

Щодо радників мера, то радники мера входять до патронатної служби, яка забезпечує своєчасне і якісне виконання доручень міського голови, підготовку матеріалів та документів, складає план його щоденної роботи, допомагає в організації прийому громадян, робочих зустрічей, проводить аналітичну роботу, оперативно інформує мера про події, що відбуваються в місті, регіоні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

У листі № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 р. Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначено, що для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: ... 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться в ч.1 ст.1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН від 29.04.2016 №126/50-е щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто, відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше - приватний інтерес наявний, по-друге - він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє - така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

З огляду на викладене, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є виникнення у такої особи реального конфлікту інтересів, обов`язковим елементом якого є приватний інтерес цієї особи, що суперечить її повноваженням та відповідно неповідомлення її про наявність такого конфлікту інтересів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.

За вищевказаних обставин,аналізуючи наявнів матеріалахсправи доказиу їхсукупності зточки зоруналежності,допустимості тадостатності длявисновку провчинення особоюадміністративного правопорушення,суд вважає,що вданому випадкуне маломісця адміністративнеправопорушення,передбачене ч.1 ст.172-7,ч.2ст.172-7КУпАП та відповідно, у діях ОСОБА_1 відсутній склад такого правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 172-7, 247, 251, 268, 277, 278, 280, 283, 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ,- закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Д.А. Тішко