ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 року м. Дніпро Справа № 908/2258/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19

за позовом Бердянської міської ради (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд.2)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шевченка, буд.13)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9)

про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Бердянськ

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Бердянської міської ради до відповідача Приватного акціонерного товариства Бердянськбуд, в якій позивач просив передати на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожиток, включений до статутного капіталу ПрАТ Бердянськбуд за адресою: м. Бердянськ, вул. Європейська, 72 у розмірі 10642/21000 частки.

В обґрунтування позову позивач посилався на норми ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 3, 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020р. у справі № 908/2258/19 (головуючий суддя - Топчій О.А., судді Дроздова С.С., Горохов І.С.) в задоволенні позовних вимог Бердянської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Бердянськ - відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19 (головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В):

- апеляційну скаргу Бердянської міської ради задоволено;

- рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020р. у справі № 908/2258/19 скасовано;

- прийнято нове рішення;

- позов задоволено;

- зобов`язано Приватне акціонерне товариство Бердянськбуд передати на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожиток, включений до статутного капіталу ПрАТ Бердянськбуд за адресою: м. Бердянськ, вул. Європейська, 72 у розмірі 10642/21000 частки;

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" на користь Бердянської міської ради 1 921,00 грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Запорізької області;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" на користь Бердянської міської ради 2 881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

23.11.2021р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19 за виключними обставинами, згідно з якою заявник просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу Бердянської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 у справі № 908/2258/19 залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи заяви, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 15.12.2020р. у справі № 908/2258/19 при задоволенні позову застосував підпункту „б п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

При цьому заявник зазначає, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту „б п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020 (440/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт б п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 р. № 500VI зі змінами. Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт б п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України № 500, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин 1, 2 ст. 8, ч. 3 ст. 22, частин 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Заявник наголошує на тому, що згідно п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Водночас, заявник повідомляє суд, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19 не виконана.

Заявник вважає, що для перегляду за виключними обставинами значення має, насамперед, не нечинність закону, а його неконституційність. У свою чергу, навіть чинний закон не підлягає застосуванню (навіть і без рішення Конституційного Суду, адже норми Конституції є нормами прямої дії), якщо судом загальної юрисдикції буде встановлено, що він суперечить акту вищої юридичної сили - Конституції. Це загальновідома доктрина застосування акту, який має вищу юридичну силу, за наявності факту суперечності між двома такими актами. По суті, сам Центральний апеляційний господарський суд ще при першому перегляді справи і без рішення Конституційного Суду мав би застосувати ст. 41 Конституції як норму прямої дії, чого необґрунтовано не зробив.

Разом з тим, можливість перегляду судового рішення за виключними обставинами, якщо судове рішення ще не виконано, передбачено не Конституцією України або Законом України Про Конституційний Суд України, а процесуальним законодавством (в тому числі, п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України ).

01.12.2021 на запит Центрального апеляційного господарського суду надійшла справа № 908/2258/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021р. відкрито провадження за виключними обставинами за заявою Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19 за виключними обставинами, розгляд заяви призначено в судове засідання на 10.01.2022 о 11:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2022р. у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про зупинення виконавчого провадження за наказом Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021р. у справі № 908/2258/19 - відмовлено; в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 07.02.2022р. о 16:00 год.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Чередка А.Є. (доповідача) на лікарняному та неможливістю проведення судового засідання 07.02.2022р., розгляд апеляційної скарги у справі № 908/2258/19 не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. клопотання представника Бердянської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, розгляд заяви призначено в судове засідання на 28.02.22р. о 12:30 год.

Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №2102-IX) в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. запроваджено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України, який неодноразово продовжувався.

Оскільки значна частина учасників провадження у справі знаходиться на тимчасово окупованій території або в районі проведення воєнних (бойових) дій, а нових адрес сторонами суду не повідомлено, справа до розгляду не призначалась.

З метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), апеляційним судом розгляд заяви призначено в судове засідання на 20.06.2023р. о 15:00 год.

Бердянська міська рада надала відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просила в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд за виключними обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відмовити в поному обсязі, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 908/2258/19 залишити без змін.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України, можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією, тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ЦАГС) відповідні докази повідомлення долучені до матеріалів справи.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19 за виключними обставинами за відсутності представників учасників справи.

Перевіривши доводи заяви про перегляд вищенаведеної постанови за виключними обставинами, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про перегляд постанови за виключними обставинами, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2017 рішенням № 3 Бердянської міської ради VII скликання (37 сесія) було вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків гуртожитки у м. Бердянську за адресою, зокрема, м. Бердянськ, вул. Європейська, 72 (колишня вул. Кірова).

Пунктом 8 даного рішення передбачено, що у випадку відсутності згоди власників (володільців, балансоутримувачів) гуртожитків, вказаних у п. 6, юридичному управлінню виконавчого комітету Бердянської міської ради ради здійцснити претензійно-позовну роботу направлену на виконаня цього ріщення.

Оскільки ПрАТ "Бердянськбуд", як власник гуртожитку, рішення про передачу його у власність територіальної громади, не приймало, позивачем, з посиланням на положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" ініційовано спір про передачу гуртожитку у власність територіальної громади за рішенням суду на безоплатній основі.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Під час розгляду справи сторони посилалися на обставини, які встановлені рішеннями судів у справах № 2/5009/5276/11, 8/25д/09, № 20/81, як на підстави своїх вимог і заперечень, відповідно до яких встановлювалися обставини, що мають значення для розгляду справи № 908/2258/19.

Отже, обставини набуття у власність Закритим акціонерним товариством "Бердянськбуд" спірного гуртожитку вже досліджувались судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням встановлених судами фактів під час розгляду справ № 8/25д/09 та 2/5009/52767/11 щодо обставин та підстав створення Закритого акціонерного товариства "Бердянськбуд", набуття ним у власність спірного гуртожитку шляхом викупу, на підставі діючого на момент приватизації (1993р.) законодавства, зокрема приписів Закону України Про приватизацію майна державних підприємств, Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затверджених наказом Фонду державного майна України від 0402.19993 № 56, Декрету Кабінету міністрів України Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду від 20.05.1993 № 57-93, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Закрите акціонерне товариство "Бердянськбуд" було створено в процесі приватизації державного майна.

Разом з тим, під час перегляду Вищим господарським судом України рішення суду першої інстанції по справі № 8/25д/09 встановлено, що ЗАТ "Бердянськбуд" є правонаступником прав і обов`язків орендаря відповідно до закону, оскільки згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла з 11.06.1993 по 01.08.1993 під час реєстрації статуту ЗАТ "Бердянськбуд") з моменту реєстрації товариства договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, створеного на базі орендованого майна, або будь-якого суб`єкта підприємницької діяльності, який орендує майно, припиняється, товариство стає правонаступником прав і обов`язків орендаря.

При цьому, відповідно до п. 2.1. Статуту зазначено що Приватне акціонерне товариство "Бердянськбуд" є повним правонаступником Закритого акціонерного товариства "Бердянськбуд" створеного рішенням засновників 02.07.1993 року протокол № 39 на базі Орендного підприємства Бердянськбуд організацією орендарів на підставі договору купівлі-продажу № КП-119 від 23 червня 1993 року з Фондом держмайна України цілісного майнового комплексу орендного підприємства Бердянськбуд.

Відтак, за висновком господарського суду приписи Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" все ж розповсюджуються на відповідача у справі - Приватне акціонерне товариство "Бердянськбуд", далі Закон.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 22.12.2017р. Бердянська міська рада Запорізької області прийняла рішення № 3 "Про майнові питання", згідно з п. 6 якого, міська рада вирішила прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків", зокрема, гуртожитку за адресою: м. Бердянськ, вул. Європейська, 72 (колишня вул. Кірова). П. 8 зазначеного рішення передбачено, що у випадку відсутності згоди власників (володільців, балансоутримувачів) гуртожитків, вказаних у пункті 6 юридичному управлінню виконавчого комітету Бердянської ради необхідно здійснити претензійно-позовну роботу, направлену на виконання цього рішення.

Бердянська міська рада Запорізької області звернулась до ПрАТ "Бердянськбуд" листом від 28.12.2017 р. № 01-8297/41 "Про передачу гуртожитків до комунальної власності", в якому просила розглянути питання передачі до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська гуртожитку. У вказаному листі міська рада зазначила про те, що у випадку відсутності згоди власника міська рада буде ініціювати вирішення вказаного питання в судовому порядку.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, позивачем не надано доказів надсилання відповідачеві звернень щодо врегулювання питання способу передачі спірного гуртожитку.

Приватне акціонерне товариство Бердянськбуд є власником гуртожитку, розташованого у м. Бердянськ, вул. Європейська, 72 (колишня вул. Кірова).

Оскільки ПрАТ "Бердянськбуд", як власник гуртожитку, рішення про передачу його у власність територіальної громади, не приймало, позивачем, з посиланням на положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" ініційовано спір про передачу гуртожитку у власність територіальної громади за рішенням суду на безоплатній основі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020р. у справі № 908/2258/19 в задоволенні позовних вимог Бердянської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Бердянськ - відмовлено.

Суд відмовив в позові з тих підстав, що в рішенні Бердянської міської ради VII скликання (37 сесія) від 22.12.2017 № 3 не вирішено способу передачі гуртожитку - безоплатно, з частковою чи повною компенсацією. Крім цього, суд вказав, що Позивачем не надано доказів надсилання Відповідачеві звернень щодо врегулювання питання способу передачі спірного гуртожитку, як і не надано доказів відмови Відповідача передати такий гуртожиток.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19 апеляційну скаргу Бердянської міської ради задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020р. у справі № 908/2258/19 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; зобов`язано Приватне акціонерне товариство Бердянськбуд передати на безкомпенсаційній основі без згоди власника у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська гуртожиток, включений до статутного капіталу ПрАТ Бердянськбуд за адресою: м. Бердянськ, вул. Європейська, 72 у розмірі 10642/21000 частки.

Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що передача спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська з урахуванням цілей прийняття Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, а відтак, припинення права власності Відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна не порушує положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном з огляду на дотримання у даному випадку справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи власника.

Так, за висновком апеляційного суду, спірний гуртожиток, який увійшов до статутного капіталу Відповідача в процесі приватизації державного майна, підлягає передачі у власність територіальної громади, у тому числі за рішенням суду, відповідно до положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", дія якого поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації і в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних або відчужені в інший спосіб. Одночасно Бердянською міською радою, як позивачем у справі, було дотримано встановлений чинним законодавством порядок передачі гуртожитків, зокрема, щодо прийняття рішення, яким фактично надано згоду прийняти до комунальної власності спірний гуртожиток, та звернення до відповідача для вирішення питання щодо такої передачі.

Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Бердянськбуд" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2021року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 року у справі № 908/2258/19 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом спору у даній справі є передача у комунальну власність територіальної громади гуртожитку, право власності на який зареєстровано за Відповідачем.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (надалі - Закон).

За змістом частин 3, 4 статті 1 цього Закону сфера його дії поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ). Разом із цим дія Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів ( до 01.12.1991 року ) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти ( крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб ).

Згідно з положеннями статті 1-1 Закону для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 2) гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом; 7) житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об`єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).

У відповідності до частини 1 статті 3 Закону забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, яку передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

Виходячи з положень Закону гуртожиток, який увійшов до статутного капіталу відповідача в процесі приватизації підлягає передачі у власність територіальної громади, у тому числі за рішенням суду.

Водночас, ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (стаття 3 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності).

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Частина 3 статті 14 Закону встановлює, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1. На безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку за рішенням суду; 2. На частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3. На компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Таким чином, у зазначеному Законі диференційовано форми такої передачі (безкомпенсаційна, частково-компенсаційна, компенсаційна), а також частково врегульовано підстави та порядок такої передачі.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Чернігівоблбуд щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту „б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт „б пункту 1 частини третьої ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 р. № 500-VI зі змінами.

Відповідно до частини 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 3 ст. 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Зі змісту положень пункту 1 частини 3 ст. 320 ГПК України вбачається, що якщо після прийняття судового рішення, яке набрало законної сили, та щодо якого подано заяву (заяви) про його перегляд за виключними обставинами, Конституційним Судом України було постановлено відповідне рішення про неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає перегляду у зв`язку з виключними обставинами.

Таким чином наявність рішення Конституційного Суду України про неконституційність окремого положення закону є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо рішення суду ще не виконане.

При цьому ГПК України не містить обмежень щодо можливості такого перегляду при наявності вказаних вище обставин.

Звертаючись із заявою, Заявник обґрунтовано зазначив, що в цьому випадку виключною обставиною є встановлена рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) неконституційність саме того положення закону (підпункту "б" пункту 1 частини 3 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", який було застосовано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у даній справі, що свідчить про дотримання заявником вимог пункту 1 частини 3 ст. 320 ГПК України.

Із судового рішення, прийнятого за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову про зобов`язання передати гуртожитки до комунальної власності територіальної громади вбачається, що гуртожитки у комунальну власність передано на безкомпенсаційній основі. Апеляційний суд дійшов висновку, що до статутного фонду не могли включатися об`єкти, що відносилися до державного житлового фонду, які підлягали приватизації громадянами відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

У рішенні від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20 Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт „б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України, отже є таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

У вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини виплата компенсації за майно є суттєвим фактором при оцінці наявності справедливої рівноваги між інтересами суспільства та приватних осіб; така компенсація має бути обґрунтовано пов`язаною з вартістю майна на час його відчуження.

На можливість впливу рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 р. № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) на спірні правовідносини як такі, що виникли до прийняття цим судом такого рішення, зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2022 р. у справі № 911/152/18.

Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із положень пункту 1 частини 3 статті 320, пункту 4 частини 1 ст. 321 ГПК України вбачається, що подача заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а відтак і перегляд судового рішення можливий лише після офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Також із наведених вище положень пункту 1 частини 3 ст. 320 ГПК України вбачається, що перегляд судового рішення за виключними обставинами можливий якщо рішення суду ще не виконане.

Із оскарженого судового рішення вбачається, що постанова апеляційного суду, про перегляд якої за виключними обставинами просить заявник, ще не виконана.

Згідно пункту 2 частини 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення.

Отже, наявні передбачені п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України підстави для перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/2258/19 у зв`язку з виключними обставинами, тому, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 325 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/2258/19 за виключними обставинами, постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу Бердянської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020р. у справі № 908/2258/19 залишити без змін.

Керуючись статтями 234, 235, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Бердянськбуд" про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020р. у справі № 908/2258/19 за виключними обставинами - задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. у справі № 908/2258/19 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020р. у справі № 908/2258/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2020р. у справі № 908/2258/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 05.07.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль