ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Київ № 640/20361/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення від 19.09.2018 року №0269051302, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.09.2018 року №0269051302.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами перевірки позивача контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 року №0269051302. Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано відповідну скаргу до ДФС від 24.09.2018 року. Однак, рішення за результатами розгляду скарги була отримана позивачем лише 26.11.2018 року, тобто з порушенням 20-ти денного строку, передбаченого статтею 56.9 ПК України. Також, відповідач не повідомив позивача про рішення яким було продовжено строк розгляду скарги до 24.11.2018 року.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що у висновках акту зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення термінів сплати авансових внесків Єдиного податку, разом з тим, контролюючим органом розрахунки штрафних санкцій виконано з помилкою, а саме не відображено та не враховані перші суми платежів по сплаті сум Єдиного податку за липень, серпень та вересень 2015 року , які були сплачені позивачем до граничного терміну. Факт повноти та своєчасності сплати позивачем Єдиного податку підтверджується платіжними дорученнями, в яких вказано за який період здійснювався платіж. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідачем засобами поштового зв`язку надано письмовий відзив, який 02.01.2019 року зареєстровано через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) та відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позовної заяви з тих підстав, що на підставі акту камеральної перевірки позивача від 31.08.2018 року №266/26-15-13-14-11/НОМЕР_1, відповідно до статті 122 Кодексу, за порушення термінів сплати авансових внесків єдиного податку, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення 19.09.2018 року №0269051302 та донараховано штрафну санкцію в сумі 7842,60 гривень (50% ставки єдиного податку). Позивачем подано відповідь на відзив, який 08.01.2019 року зареєстровано через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія). У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач посилається на загальні норми податкового законодавства України, однак не надає будь-яких доказів, обґрунтування причин не врахування доданих до скарги письмових доказів, які підтверджують вчасний факт сплати позивачем Єдиного податку.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі. Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Установлено, що: територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій;

права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом 1 якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві. Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ ДПС Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована в ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві 15.10.2007 року за №21431. Як платник єдиного податку (2-га група) позивач зареєстрована з 01.07.2015 року. Головне управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 19-1.1.1 підпункту19-1.2, пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс) проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ОСОБА_1 за 2015-2018 роки, за результатами якої складено акт від 31.08.2018 року №266/26-15-13-14-11/ НОМЕР_1 .

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення термінів сплати авансових внесків в сумі 15684,60 грн. по Єдиному податку з фізичних осіб протягом строків визначених пуктом 295.1 статті 295 Кодексу.

19.09.2018 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0269051302, згідно якого на підставі акту перевірки від 31.08.2018 року №266/26-15-13-14-11/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з Єдиного податку з фізичних осіб визначеного пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України та на підставі статті 122 Кодексу за несплату (неперерахування) фізичною особою авансових внесків єдиного податку в сумі 15684,60 грн., зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 7842,60 грн. за платежем Єдиний податок з фізичних осіб.

24.09.2018 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу вх.№9/18-1 на податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 року №0269051302. Рішенням ДФС України від 09.10.2018 року №15543/Г/99-99-11-02-01-14 було продовжено строк розгляду скарги до 24.11.2018 року.

Рішенням ДФС України від 21.11.2018 року №18197/Г/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги від 24.09.2018 року залишено податкове повідомлення - рішення від 19.09.2018 року №0269051302 без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення від 19.09.2018 року №0269051302 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1.1. статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно пункту 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно пункту 76.2. статті 76 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 55.1. статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства

Згідно з підпунктом 55.2 статті 55 ПК України контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Відповідно до пункту першого Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236 Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику є Державна фіскальна служба України (далі - ДФС). Отже, в межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами справи, ДФС є контролюючим органом вищого рівня, в той час, як ГУ ДФС у м. Києві є контролюючим органом, яким визначено позивачу спірне грошове зобов`язання.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку

Згідно з пунктом 56.2. статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.16. статті 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно з пунктом 56.8. статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до пункту 56.9. статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З аналізу податкового законодавства висновується, що у контролюючого органу є дві альтернативні дії, а саме, в продовж наступних 20 календарних днів прийняти та направити платнику податків рішення про: продовження строку розгляду скарги, або прийняти рішення за результатами розгляду скарги.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення від 21.11.2018 року №18197/Г/99-99-11-02-01-14 ДФС України в якому зазначено, що строк розгляду скарги позивача на податкове повідомлення - рішення від 19.09.2018 року №0269051302 було продовжено рішенням ДФС України від 09.10.2018 року №15543/Г/99-99-11-02-01-14 на строк до 24.11.2018 року

Водночас, рішення від 21.11.2018 року №18197/Г/99-99-11-02-01-14 за результатами розгляду скарги від 24.09.2018 року направлено засобами поштового зв`язку листом за №0405340322410 (копія в матеріалах справи).

Позивачем зазначається, що ним отримано вищезазначене рішення лише 26.11.2018 року. Дане твердження не спростовано та не заперечується відповідачем.

Однак, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження про належне повідомлення позивача та відправлення відповідачем рішенням від 09.10.2018 року №15543/Г/99-99-11-02-01-14 яким продовжено строк розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення від 19.09.2018 року №0269051302 до 24.11.2018 року, а саме, немає рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення.

З вказаних обставин, суд вважає за доцільне дослідити саме підстави прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, встановити правомірність чи протиправність висновків контролюючого органу по суті виявленого порушення, з урахуванням рішення відповідача про результати розгляду скарги позивача.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Так, відповідно допідпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, згідно з 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Зокрема, за змістом пункту 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд цим, у силу припису пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 31.1 і пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України). При цьому, у силу положень норм статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 Податкового кодексу України).

Зокрема, згідно з пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами матеріали суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перебуває на спрощеній системі оподаткування (2-га група) з 01.07.2015 року.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення (пункт 116.1 статті 116 ПК України).

Як зазначає податковий орган, перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків визначених пунктом 295.1 статті 295 Податкового Кодексу за період з 2015 по 2018 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, авансові внески з єдиного податку за спірні періоди сплачувалися позивачем щомісячно.

Так, позивачем авансові внески по єдиному податку були сплачені, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими квитанціями (копії наявні в матеріалах справи), а саме:

- за липень-серпень 2015 року сплачено 07.08.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4 на суму 487,20 грн.;

- за вересень 2015 року сплачено 17.09.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 8 на суму 243,60 грн.;

- за жовтень 2015 року сплачено 15.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 13779361 на суму 243,60 грн.;

- за листопад 2015 року сплачено 11.11.2015 року, що підтверджується квитанцією № 14115028 на суму 243,60 грн.;

- за грудень 2015 року сплачено 10.12.2015 року, що підтверджується квитанцією №ПН1404 на суму 243,60 грн.;

- за січень 2016 року сплачено 15.01.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1 на суму 275,60 грн.;

- за лютий 2016 року сплачено 16.02.2016 року, що підтверджується квитанцією №15297714 на суму 275,60 грн.;

- за березень 2016 року сплачено 10.03.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 12 на суму 275,60 грн.;

- за квітень 2016 року сплачено 08.04.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 16 на суму 275,60 грн.; - за травень 2016 року сплачено 06.05.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 21 на суму 275,60 грн.;

- за червень 2016 року сплачено 07.06.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 28 на суму 275,60 грн.;

- за липень 2016 року сплачено 11.07.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 29 на суму 275,60 грн.;

- за серпень 2016 року сплачено 09.08.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 32 на суму 275,60 грн.;

- за вересень 2016 року сплачено 09.09.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 38 на суму 275,60 грн.;

- за жовтень 2016 року сплачено 12.10.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 42 на суму 275,60 грн.;

- за листопад 2016 року сплачено 10.11.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 49 на суму 275,60 грн.;

- за грудень 2016 року сплачено 06.12.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 57 на суму 275,60 грн.;

- за січень 2017 року сплачено 05.01.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 63 на суму 640 грн.;

- за лютий 2017 року сплачено 13.02.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 72 на суму 640 грн.;

- за березень 2017 року сплачено 09.03.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 74 на суму 640 грн.;

- за квітень 2017 року сплачено 07.04.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 79 на суму 640 грн.;

- за травень 2017 року сплачено 15.05.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 81 на суму 640 грн.;

- за червень 2017 року сплачено 09.06.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 88 на суму 640 грн.;

- за липень 2017 року сплачено 11.07.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 94 на суму 640 грн.;

- за серпень 2017 року сплачено 08.08.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 97 на суму 640 грн.;

- за вересень 2017 року сплачено 08.09.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 101 на суму 640 грн.;

- за жовтень 2017 року сплачено 05.10.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 104 на суму 640 грн.;

- за листопад 2017 року сплачено 16.11.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 5 на суму 640 грн.;

- за грудень 2017 року сплачено 18.12.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 12 на суму 640 грн.;

- за січень 2018 року сплачено 18.01.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 17 на суму 744,60 грн.;

- за лютий 2018 року сплачено 16.02.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 20 на суму 744,60 грн.;

- за березня 2018 року сплачено 15.03.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 24 на суму 744,60 грн.;

- за квітень 2018 року сплачено 12.04.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 26 на суму 744,60 грн.;

- за травень 2018 року сплачено 17.05.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 3 на суму 744,60 грн.;

- за червень 2018 року сплачено 14.06.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 110 на суму 749,60 грн.

За приписами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Фізичні особи - платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлені цим Кодексом, через установи банків або відділення операторів поштового зв`язку (пунктом 57.5. статті 57 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що авансові внески з єдиного податку за спірні періоди сплачувались позивачем щомісячно вчасно.

Таким чином, з наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.09.2018 року №0269051302 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Суд вважає, що наведене у позовній заяві доводи є обґрунтованими та знаходять документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд відповідно до квитанції, яка міститься в матеріалах справи №37137494 від 28.11.2018 року, стягує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві

Керуючись положеннями статей 2, 72-78, 79, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.09.2018 року №0269051302.

3. Стягнути, здійснені Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: відокремлений підрозділ Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне рішення суду складено 14.12.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна