Справа № 463/4713/20 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/632/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М. Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

в травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року № 429 ТОВ «Львівенергозбут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії. Вказує, що ТОВ «Львівенергозбут» є постачальником електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 , де зареєстрований та проживає ОСОБА_1 , за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Стверджує, що постачання електроенергії у спірний період здійснювалося за тарифами, встановленими п.п. 5 п.1 постанови НКРЕ КП від 26.02.2015 року № 220, а саме, 0,90 коп. (з ПДВ) за 1 кВт до 100 кВт та 1,68 грн. за 1 кВт за обсяги понад 100 кВт. Згідно даних оператора системи розподілу (ПрАТ «Львівобленерго»), за період з 01.11.2018 року по 01.01.2020 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 спожито 5786 кВт. У зв`язку із несвоєчасною оплатою послуг, борг за електроенергію за період з 01.11.2018 року по 01.01.2020 року становить 6999,54 грн. З наведених підстав просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» заборгованість в розмірі 6 999,54 грн.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 26 грудня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» заборгованість в розмірі 6 999,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» судовий збір в розмірі 2 102 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує,що між сторонами відсутній договір на постачання електроенергії, що свідчить про порушення п.п.1 п.5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, згідно якого споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів). Зазначає, що йому невідомо, з яких причин відбулось відключення електроенергії 23.12.2019 року, оскільки електрощиток знаходиться в приміщенні загального користування будинку, а відтак будь- хто має до нього доступ. Вважає, що внаслідок пошкодження приладу обліку під час пожежі, чи зміні параметрів, саме на позивача покладено обов`язок провести експертизу такого приладу. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року призначено на 12 год. 30 хв. 03 липня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст постанови складено 05 липня 2023 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 03 липня 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 05 липня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протягом спірного періоду користувався послугами з постачання електричної енергії, а відтак мав обов`язок оплатити надання цих послуг у розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, однак через неоплату наданих послуг у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 999,54 грн. за період з 01.11.2018 року по 23.12.2019 року, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року №429 ТОВ «Львівенергозбут» було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Постачання електроенергії у спірний період здійснювалося за тарифами, встановленими п.п. 5 п.1 постанови НКРЕ КП від 26.02.2015 року № 220, а саме, 0,90 коп. (з ПДВ) за 1 кВт до 100 кВт та 1,68 грн. (з ПДВ) за 1 кВт за обсяги понад 100 кВт. (а.с.39)

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки виданої ЛКП «Господар» від 18.11.2019 року №8929, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_1 .

З довідки ТОВ «Львівенергозбут» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період з 01.11.2018 року по 23.12.2019 року заборгованість за спожиту електричну енергію по даному особовому рахунку становить 6999,54 грн. (а.с.11).

26.12.2019 року Личаківським районним судом м. Львова було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Львівенергозбут» заборгованості в сумі 6695,22 грн. за спожиту електроенергію, однак ухвалою від Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2020 року судовий наказ скасовано.

Згідно даних, внесених в білінгову систему оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго», за період з 01.11.2018 року по 23.12.2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 спожито 5786 кВт.

Крім того, згідно даних оператора системи розподілу (інформація про обсяги споживання і розрахунки з побутовими споживачами містяться в білінгу, програмному забезпеченні ТОВ «Львівенергозбут») в спірний період фіксувалося за вказаним особовим рахунком споживання електричної енергії, що підтверджується актом контрольного огляду вузла обліку (засобу обліку) та пломб (індикаторів) встановлених на об`єкті споживача та завданням на обхід (маршрут) № 5 (а.с. 140-141).

Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим не побутовим споживачам.

Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із копії договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, вбачається, що відповідно до п. 2.1 цього договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Пункт 6.2 договору визначає зобов`язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_1 є абонентом відкритого рахунку, що ним не оспорюється, належних та допустимих доказів на спростування цієї обставини відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, не надав.

Окрім того, із довідки позивача вбачається, що 21.12.2018 року, 23.01.2019 року, 20.02.2019 року, 14.03.2019 року та 16.05.2019 року відповідачем частково оплачувались послуги з постачання електричної енергії, остання оплата в розмірі 579,84 грн., а відтак, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про приєднання відповідача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору).

Звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів відсутності у нього заборгованості за надані позивачем послуги з постачання електричної енергії.

Крім того, відповідач не оспорював розмір зазначеної позивачем заборгованості шляхом звернення з цього приводу до ТзОВ «Львівенергозбут», як постачальника універсальних послуг, та/або шляхом звернення до суду з позовними вимогами до позивача про неправомірне нарахування заборгованості, іншого розрахунку, на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, не надав.

Доводи апеляційної скарги про те, що 21 грудня 2018 року в квартирі АДРЕСА_2 сталася пожежа та за цей час квартира була відключена від електропостачання, а відтак з цього часу мало місце припинення електропостачання до квартири відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що у встановленому законом порядку припинення постачання електроенергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 було припинено лише у грудні 2019 року, доказів того, що за встановленою процедурою електропостачання припинялось раніше, відповідачем суду не надано.

Твердження апелянта про те, що між сторонами відсутній договір на постачання електроенергії є безпідставними, оскільки фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач у спірний період користувався послугами з постачання електричної енергії, а відтак у нього виник обов`язок щодо оплати вартості наданих послуг у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, і оскільки надані послуги оплачувалися відповідачем не в повному розмірі, а в окремі місяці взагалі ним не оплачувалися, то у відповідача склалася заборгованість по оплаті послуг з постачання електричної енергії в розмірі 6999,54 грн. за період з 01.11.2018 року по 23.12.2019 року, яка підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, що свідчить про підставність позовних вимог та їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 05.07.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк