П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11335/22

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного відділу, треті особи: Приморська районна адміністрація м. Одеси, товариство з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

15 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не вчинення всіх необхідних дій згідно ст. 110 ЖК УРСР, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міноборони України від 31.07.2018 року № 380 щодо подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу ОСОБА_1 і членам його сім`ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатацiйний відділ м. Одеса вчинити всі необхідні дії згідно ст. 110 ЖК УРСР, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міноборони України від 31.07.2018 року № 380 щодо подання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 2 особи, а саме: ОСОБА_1 члену його сім`ї - i дружині ОСОБА_2 , ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на квартирному обліку у житловій комісії військової частини НОМЕР_1 Одеського гарнізону по забезпеченню житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. У 2017 році у зв`язку з відселенням сім`ї позивача з аварійної будівлі військового містечка № НОМЕР_2 , їм була розподілена для постійного проживання житлова квартира АДРЕСА_1 . Однак, через протиправну бездіяльність відповідачів, сім`я ОСОБА_1 досі не отримала ордер на вказану квартиру, а відтак позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, який в подальшому змінив свою назву на Одеське КЕВ, заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що житлова квартира АДРЕСА_1 не є службовою. При цьому Міністерство оборони України не приймало наказ про закріплення на праві оперативного управління вказаного майна за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси, тому здійснити розподілення майна не вбачається за можливим.

Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що квартира, на яку ОСОБА_1 просить видати ордер, не значиться в числі фонду службового житла відомства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, апелянт наполягає, що відповідачі своєю протиправною бездіяльністю порушили його права на поліпшення житлових умов, оскільки створили перешкоди в отриманні ОСОБА_1 ордеру на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, не витребував та не дослідив докази від відповідачів на підставі заявленого клопотання про витребування доказів.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому через безпідставність доводів апелянта просило залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса 20.06.2014 видано спеціальний дозвіл на проживання в спеціально пристосованій казармі № 91 на право зайняття з сім`єю з 2 осіб жилої площі в спеціально пристосованій казармі АДРЕСА_2 , розміром 33,0 кв.м.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (Пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) укладено договір №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей предметом якого є фінансування та будівництво пайовиком в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації та будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою площею 35 тис. кв.м на земельній ділянці загальної площею орієнтовано 2,5 га в АДРЕСА_3 ).

За умовами пункту 3.1 договору, пайовик здійснює у повному обсязі фінансування будівництва об`єкту на умовах, передбачених цим договором. Замовник вносить свою пайову участь у будівництві у вигляді виконання обов`язків, надання послуг, передбачених в пункті 4.1 договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору замовник зобов`язався виконати всі необхідні дії для відведення земельної ділянки та приведення її у стан, придатний для будівництва об`єкту (у тому числі укладення та реєстрація договору оренди землі, отримання дозвільної документації) до 31.12.2005, та виконувати в повному обсязі функції замовника відповідно до умов договору та чинного законодавства (підпункт «а»); узгодити з пайовиком завдання на проектування на передпроектній стадії та на стадії «Проект» (підпункт «б»); замовник до початку робіт передає пайовику за актом прийому-передачі будівельний майданчик з усіма необхідними документами, які дозволяють використовувати його для будівництва об`єкту, дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт, точки підключення до діючих інженерних комунікацій (підпункт «е»); відселення сімей військовослужбовців (громадян) та членів їх сімей з будівель, розташованих на земельній ділянці, яка підлягає забудові, здійснюється в установленому законодавством порядку за рахунок частки замовника, передбаченої пунктом 3.4 договору.

Відповідно до п.3.4 вказаного договору, розподіл об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином: замовнику: 20% від загальної площі житла об`єкту, що на момент укладання угоди орієнтовно складає 7000 кв.м; пайовику: 80% від загальної площі житла об`єкту, що на момент укладання угоди орієнтовно складає 28000 кв.м, а також кінцеву будівельну продукцію.

Пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках в м. Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в п.3.4 договору в термін до кінця 2007 року (п.3.7. Договору).

Відповідно до підпункту «м» пункту 4.1 договору, відселення сімей військовослужбовців (громадян) та членів їх сімей з будівель, розташованих на земельній ділянці, яка підлягає забудові, здійснюється в установленому законодавством порядку за рахунок частки замовника, передбаченої пунктом 3.4. договору.

В подальшому протягом 2005-2015 років сторони уклали три додаткових угоди, якими передбачали надання готових квартир в інших будинках, обов`язок та черговість відселення сімей військовослужбовців.

14.11.2016 Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України скерувало на адресу ТОВ «УВГП-Система» лист за №303/36/641/1, у якому інформувало, що Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса сформовані списки осіб, проживаючих в будівлях та спорудах військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого в АДРЕСА_4 та встановлено, що кількість проживаючих становить: військовослужбовці, яких необхідно забезпечити житлом 36; відселені за рішенням суду - 1; для переселення до іншого гуртожитку 13.

Також Південне УКБ Міноборони зазначало, що в якості розрахунку з Міністерством оборони України згідно з додатковою угодою №3/70 СП від 16.10.2015, ТОВ «УВГП-Система» зобов`язувалось передати у 2016 році 16 квартир. По даним ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відсутні житлові фонди для безумовного відселення всіх проживаючих в будівлях та спорудах військового містечка № НОМЕР_2 та просило розглянути можливість: збільшити кількість житла для передачі та заселення їх в рахунок виконання додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015 в 2016 році (з укладанням додаткової угоди); відселення пенсіонерів та службовців Збройних Сил України в житлові фонди, які знаходяться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» шляхом передачі даних фондів в оренду Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса; строк відселення жильців із плями забудови продовжити (через додаткову угоду) до 30.03.2017 (т.1 а.с.65).

Аналогічний за змістом лист скерований Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса від 09.12.2016 №303/8/32/1369 на адресу ТОВ «УВГП-Система» (т.1 а.с.66).

Матеріали справи містять додаткову угоду №303/36/2 від 17.02.2017 до договору №227/УПБ-70Д «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» від 25.11.2004, відповідно якої сторони домовились, окрім іншого, затвердити перелік квартир для Міністерства оборони України по договору №227/УПБ-70Д (Додаток №1).

Відповідно до Додатку №1 до додаткової угоди №303/36/2 від 17.02.2017, до переліку квартир для Міністерства оборони України за договором №227/УПБ-70Д входить й квартира за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.69-72).

24.02.2017 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси скерував на адресу ТОВ «УВГП-Система» лист за №626, у якому зазначав, що на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_4 , яка спланована для забудови, розташовані будівлі, що використовуються для тимчасового проживання, в яких мешкає 62 сім`ї, а саме: військовослужбовці, які проходять дійсну службу та перебувають на квартирному обліку 30 сімей; військовослужбовці, які проходять дійсну службу та не перебувають на квартирному обліку 2 сім`ї; військовослужбовці в запасі, перебувають на квартирному обліку 9 сімей; працівники ЗСУ, які не перебувають на квартирному обліку 7 сімей; безпідставно займають приміщення 14 сімей (т.1 а.с.90).

Матеріали справи містять акт прийому-передачі квартир АДРЕСА_6 від 29.03.2017, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» передає, а Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України приймає на підставі та згідно умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 квартири, у т.ч. за адресою: АДРЕСА_5 , з відселенням в них військовослужбовців та членів їх сімей, що мешкають в аварійних будівлях та спорудах, розташованих в плямі забудови та які відносяться до числі тих, що мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла та підлягають відселенню з плями забудови згідно листа КЕВ м. Одеси №626 від 24.02.2017 та враховуючи наявність в них ордерів.

До зазначеного акту прийому-передачі додані списки, у т.ч. Список №1 осіб, які заселені в квартири за адресою: АДРЕСА_7 згідно п.6.4. договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 та які відносяться до числа осіб, які мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла та підлягають відселенню із забудови згідно листа КЕВ м. Одеси №626 від 24.02.2017 та враховуючи наявність в них ордерів.

У вказаному списку перебуває й ОСОБА_1 (т.1 а.с.91).

Матеріали справи містять договори, укладені 30.03.2017 між ОСОБА_1 (споживач) та надавачами послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення; надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території; користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_5 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровано 15.06.2017, форма власності: державна, власник: Міністерство оборони України.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси скерував на адресу ОСОБА_1 лист від 04.08.2021 №1937, у якому зазначав, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 відсутній наказ Міністерства оборони України щодо закріплення в оперативне управління, взяття на баланс КЕВ м. Одеса та акт прийому-передачі до КЕМ в Одеса. А відтак, відділ не має можливості вчиняти будь-які дії щодо розподілу даної квартири.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, в свою чергу, скерувала на адресу ОСОБА_1 лист від 30.03.2021 №І-516, з питання надання квартири для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_5 у якому зазначила, що виконавчий комітет районної адміністрації видає громадянинові ордер, який є підставою для вселення на підставі рішення про надання житлового приміщення. Зазначене житло є відомчим та є власністю Міністерства оборони України, отже, з питань, пов`язаних з її розподілом потрібно звертатись до власника квартири.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022, скерував лист від 07.10.2022 №3132 у якому зазначив, що квартира за адресою АДРЕСА_5 станом на теперішній час відсутня в числі фонду службового житла відділу. Наказ Міністерства оборони України про закріплення даної квартири на праві оперативного управління за відділом не надходив. Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси не вчинялось жодних дій щодо забезпечення ОСОБА_1 вказаним приміщенням як службовим. Забезпечення ОСОБА_1 жилим приміщенням для постійного проживання не здійснювалось.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2020 №2991, майор запасу ОСОБА_1 , в узагальнених списках військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання), станом на 01.07.2020 перебуває в загальній черзі з 08.06.2005 №1598, в першочерговій черзі з 27.10.2014 №533 (учасник бойових дій), в позачерговій черзі з 17.05.2017 №837 (інвалід війни 2 групи, ветеран збройних сил) зі складом родини 2 особи ( ОСОБА_1 та дружина), при військовій частині НОМЕР_1 .

Аналогічний листу від 21.10.2020 №2991 зміст містить й лист квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса від 21.10.2020 №4445.

Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не вчинення всіх необхідних дій згідно ст. 110 ЖК УРСР, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року № 380, щодо подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу ОСОБА_1 і членам його сім`ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення стосовно надання позивачу квартири АДРЕСА_1 для постійного проживання відповідного до вимог Порядку № 1081 та Інструкції № 737 не приймалося. Отже, відсутні підстави для зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу позивачу ордеру на житлове приміщення для постійного проживання.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини склалися з приводу надання у постійне користування ОСОБА_1 житла як військовослужбовцю, який проходив військову службу та перебуває на квартирному обліку у житловій комісії військової частини НОМЕР_1 Одеського гарнізону, та врегульовані Конституцією України,Житловим кодексом України, Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 03.08.2006 року № 1081, Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 №737.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови,за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 12 Закону№ 2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до ст. 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до ст.110 Житлового кодексу УРСР, громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв`язок із Збройними Силами СРСР.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців визначається Порядком № 1081, відповідно до п.2 якого у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Згідно з п.3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Військовослужбовці, які визнані у встановленому законодавством порядку інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та члени сімей військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел, чи грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення з урахуванням пільг, установлених законами.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Пункт 4 Порядку № 1081 визначає, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями:

видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання;

виділяють до 20 відсотків житла для забезпечення осіб, зазначених в абзаці другому пункту 3 цього Порядку, жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел і розташовані у населених пунктах, у яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, чи грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в таких же обсягах.

Відповідно до п.33 Порядку № 1081 житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарнимта технічним вимогам.

Пункт 34 визначає, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритомувійськовому містечку -

квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житловеприміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він

виписаний, або за його дорученням іншій особі.

Відповідно до Порядку №1081, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2011 року № 238 Про Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов (із змінами) та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства і вдосконалення порядку забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 №737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція №737) (у редакції станом на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.3 Інструкції №737, забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом:

надання службових жилих приміщень військовослужбовцям;

надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби;

надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення;

участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням);

надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України;

надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі;

оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання (п.1.4 Інструкції №737).

Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі:

поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення;

отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання;

переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;

звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;

звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу);

обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;

в інших випадках, передбачених законодавством (п.2.18 Інструкції №737).

Розділ ІV Інструкції №737 визначає порядок забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції №737, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11).

Згідно з п.4.4 Інструкції № 737 військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання за рішенням КЕВ (КЕЧ) району, погодженим з гарнізонною житловою комісією.

Пунктом 4.5 Інструкції № 737 визначено, що КЕВ (КЕЧ) району подає затверджений начальником гарнізону витяг зі Списку розподілу постійного житла у гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України (додаток 21), разом з документами, що знаходяться в облікових справах (додаток 7), до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера, а в закритому військовому містечку КЕВ (КЕЧ) району видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер вручається безпосередньо військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, на ім`я якого він виданий, або за їх довіреністю іншій особі. У разі якщо військовослужбовець (особа, звільнена з військової служби) загинув (помер) або пропав безвісти, ордер вручається одному з членів його сім`ї, на ім`я якого він виданий, або за їх довіреністю іншій особі.

Вказана Інструкція № 737 діяла до 16.10.2018 року, тобто до часу набрання чинності новою Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України а членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року № 380 та зареєстрованої в Мінюсті Україні 06.09.2018 за № 1020/32472.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що у періоді до жовтня 2018 року надання особі, звільненої з військової служби, житлового приміщення для постійного проживання здійснювалось на підставі списку розподілу постійного житла, складеного КЕВ(КЕЧ), погодженого з Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, та направленого до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера.

Інструкція № 380, яка почала діяти з 16.10.2018 року, передбачає тіж самі загальні умови забезпечення осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, що і попередня Інструкція № 737, а саме: забезпечення жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини (пункт 1).

Відповідно до п.3 Інструкції № 380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Пунктом 4 Інструкції № 380 визначено, що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Згідно з п.5 Інструкції № 380 для розгляду списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Згідно з п.7 затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Отже, з набранням чинності Інструкції № 380 порядок видачі ордеру на постійну житлову площу майже не змінився, лише збільшився обсяг документів, які КЕВ (КЕЧ) надає до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради.

За обставинами справи ОСОБА_1 , складом сім`ї 2 особи перебуває у черзі в\ч № НОМЕР_3 на поліпшення житлових умов з 08.06.2005 року - у загальній черзі, з 27.10.2014 року - у першочерговій черзі, як учасник бойових дій, з 17.05.2017 у позачерговій черзі, я інвалід війни 2 групи, ветеран ЗСУ (т.1 а.с.63-64).

З червня 2004 року до березня 2017 року ОСОБА_1 разом із дружиною проживав на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується спеціальним дозволом на проживання в пристосованій казармі (т.1 а.с.62).

У відповідності до вимог п.4.4 Інструкції № 737 КЕВ м.Одеси, яка діяла на час переселення позивача, склало списки мешканців, які проживають в будівлях військового містечка № НОМЕР_2 , підпали під пляму забудови та мають право на отримання постійного житла, в якому значиться і ОСОБА_1 (т.1 а.с.90-92). Ці ж списки містять конкретну адресу (номера квартир та будинок), куди підлягають переселенню родини військовослужбовців, у тому числі родина ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується листом Південного управління капітального будівництва Міноборони України у листі від 14.11.2016 на адресу ТОВ «УВГП-Система» з проханням відселення пенсіонерів та службовців ЗСУ в житлові фонди, які знаходяться на балансі товариства (всього 36 сімей) (т.1 а.с.65). Аналогічного змісту лист до ТОВ «УВГП-Система» направлений и Головним КЕУ ЗСУ 09.12.2016 з проханням строк відселення жильців продовжити до 30.03.2017 року (т.1 а.с.66).

У відповідності до п.20 додаткової угоди № 3/70 СП від 16.10.2015 року до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» договір доповнений п.6.4, яким передбачений обов`язок пайовика ТОВ «УВГП-Система» у разі невідселення замовником Південним управлінням капітального будівництва Міноборони України сімей військовослужбовців та членів їх сімей з будівель, розташованих наземельній ділянці, яка підлягає забудові до 25.12.2016, самостійно здійснити відселення осіб, що мешкають на території земельної ділянки, яка підлягає забудові, за рахунок частки замовника, передбаченої п.2.4 договору. При цьому пайовик самостійно визначає черговість та місця відселення, про що повідомляє замовника у письмовій формі.

29.03.2017 року ТОВ «УВГП-Система» (пайовик) та Південне управління капітального будівництва Міноборони України (замовник) уклали акт про передачу пайовиком замовнику квартир на підставі та згідно умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» (т.1 а.с.88-89). Цим актом ТОВ «УВГП-Система» передало, а Південне управління капітального будівництва Міноборони України прийняло квартири, загальною площею 2 614,2 кв.м., у тому числі квартиру АДРЕСА_1 , в яку був переселений ОСОБА_1 .

Доводи представника Міноборони, що оскільки вони не займались відселенням військовослужбовців та членів їх сімей, у тому числі ОСОБА_1 , з військового містечка № НОМЕР_2 , таке переселення здійснено з порушенням процедури, визначеної Порядком № 1081 та Інструкції № 737, судова колегія вважає хибними та такими, що не перешкоджає відновленню порушеного права позивача на отримання ордеру на житлове приміщення.

Так, в ході апеляційного перегляду справи представник КЕВ м.Одеси підтвердив факт складання та направлення на адресу ТОВ «УВГП-Система» 24.02.2017 року списків осіб, які проживають в будівлях військового містечка № НОМЕР_2 , підпали під пляму забудови та мають право на отримання постійного житла, в тому числі і ОСОБА_1 .

Зазначені списки, як зазначалось раніше, складені КЕВ м.Одеса відповідно до вимог п.4.4 Інструкції № 737, у списках зазначені конкретні адреси для переселення військовослужбовців.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що з дня переселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 минуло більше 6 років. Представник Міноборони в судовому засіданні зазначив, що з позовними вимогами про виселення ОСОБА_1 та його родини з цієї квартири Міністерство оборони, як власник цього житла, протягом строку позовної давності не звертався та не має наміру цього роботи, а отже, фактично визнає за ним право на проживання у зазначені квартирі.

На підставі викладеного судова колегія не погоджується з тим, що переселення позивача відбулось самовільно, оскільки такі доводи Міністерства оброни України спростовуються наданими поясненнями у судовому засіданні та підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи тривалість проживання позивача у кв. АДРЕСА_1 , неоспорення факту проживання позивача в цій квартирі з боку власника, судова колегія вважає, що порушення військовими установами процедури надання позивачу житла для постійного проживання, а саме: відсутність рішення житлової комісії військової частині за місцем квартирного обліку про надання житла, не погодження списків розподілу постійного житла, які складені КЕВ м.Одеси,Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, а з жовтня 2018 року - Комісією з контролю, не обмежує відповідачів у вчиненні дій, направлених на видачу позивачу ордеру на зазначену квартиру.

Протилежний висновок, з яким помилково погодився суд першої інстанції, породжує продовження стану правової невизначеності позивача, який більше 6 років проживає у квартирі без належних документів на право її зайняття з підстав, які від нього не залежать.

Одеській КЕВ не зазначає про неможливість направлення до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі позивачу ордеру на постійну житлову площу внаслідок відсутності списків розподілу постійного житла, які мають бути погоджені із відповідною комісією, а вказує про неможливість розпорядження спірною квартирою без її закріплення за Одеським КЕВ в оперативне управління на підставі наказу Міністерства оборони України, взяття її на баланс Одеського КЕВ та складання акту прийому-передачі до Одеського КЕВ (т.1 а.с.96).

Такий наказ видається Міністерством оборони України у відповідності до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448, зареєстрованого в Мінюсті 13.09.2013 за № 1590/24122.

Будь-яких законних перешкод у виданні Міністерством оборони наказу про закріплення на праві оперативного управління за Одеським КЕВ квартири АДРЕСА_1 судова колегія не вбачає, а протилежні доводи представника Міноборони, які ґрунтуються на даних Головного управління капітальних вкладень Міноборони України, викладених у листі від 10.05.2023 № 1786/1488, вважає такими, що не мають значення для спірних правовідносин.

У цьому листі Головне управління капітальних вкладень Міноборони України повідомляє Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про необхідність утриматися від вчинення будь-яких дій за договором№227/УПБ-70Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців та додаткової угоди № 3/70 від 16.10.2015 до нього, укладених з ТОВ «УВГП-Система», без погодження з Головним управлінням капітальних вкладень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ГУКВ Міноборони посилається на наявність судових рішень у справі № 916/1674/18, якими визнана недійсною додаткова угода № 3/70 від 16.10.2015 моменту її вчинення, як така, що вчинена за відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності у начальника Південного управління капітального будівництва Міноборони України при укладанні такої угоди, тобто без погодження з Міноборони України (остаточне рішення постанова Касаційного господарського суду ВС від 14.12.2022 року). В ході судового розгляду не було встановлено, що Міністр оборони України погоджував збільшення орієнтовної загальної площі об`єкта до 85 000 кв.м., продовження строків введення в експлуатацію черг будівництва, виключення з договору умови про відсоткове співвідношення часток сторін від фактичної (остаточної) загальної площі об`єкта з встановленням фіксованого розміру частки держави без урахування зміни проектної документації та загальної площі об`єкта.

ГУКВ Міноборони України вважає, що оскільки додатковою угодою № 3/70 від 16.10.2015 фактично зменшено частку Міноборони в об`єкті будівництва з 20% на 9%, така угода була підставою для реєстрації права власності за Міноборони на 40 квартир, розташованих по АДРЕСА_8 , 55/2, АДРЕСА_9 , які заселені мешканцями самовільно, без погодження з органом військового управління, відсутня можливість прийняття Міністерством оборони України від Південного УКБ Міноборони вищезазначених квартир (т.3 а.с.54-57).

В ході апеляційного розгляду отриманий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що станом на 01.06.2023 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Міністерством оборони України (ЄДРПОУ 00034022) на підставі рішення про державну реєстрацію від 19.06.2017 № 35742242 реєстратора КП Новоселівської сільської ради Одеської області «Регіональне бюро державної реєстрації».

Крім того, підставою для прийняття рішення є акт приймання-передачі нерухомого майна від 15.06.2017, видавник ТОВ «УВГП-Система»; технічний паспорт від 02.06.2017; договір інвестування б/н від 01.10.2015, видавник ТОВ «УВГП-Система»; додаткова угода № 1 від 20.02.2017, видавник ТОВ «УВГП-Система».

Наведені дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спростовують посилання представника Міноборони та дані, викладі у листі ГУКВ Міноборони, про те, що підставою для реєстрації права власності за Міноборони на кв. АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі додаткової угоди № 3/70 від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004.

Судова колегія також вважає, що незаконне зменшення додатковою угодою № 3/70 від 16.10.2015 частки Міноборони України в об`єкті будівництва не стосується можливості розподілу вже отриманого Міноборони України житла, у тому числі кв. АДРЕСА_1 .

Отже, скасування в судовому порядку додаткової угоди № 3/70 від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 жодним чином не стосується прав на кв. АДРЕСА_1 .

Щодо самовільного заселення мешканцями переданих 40 квартир, розташованих по АДРЕСА_8 , 55/2, АДРЕСА_9 , у тому числі у кв. АДРЕСА_1 , судова колегія вже раніше давала оцінку таким доводам, як таким, що не відповідають дійсності.

Доводи ГУКВ Міноборони України про неможливість прийняття Міністерством оборони України від Південного УКБ Міноборони 40 квартир, розташованих по АДРЕСА_8 , 55/2, АДРЕСА_9 , серед яких є кв. АДРЕСА_1 , для їх подальшого розподілу спростовуються фактом реєстрації права власності за Міністерством оборони України на кв. АДРЕСА_1 з 2017 року.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що Міністерство оборони України в особі уповноважених підрозділів з надуманих причин відмовляється приймати рішення щодо передачі в оперативне управління на баланс Одеського КЕВ кв. АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим на підстав положень ч.2 ст.9 КАС України судова колегія вважає за можливе вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Міноборони України, яка виразилась у невиданні наказу про закріплення в оперативне управління за Одеським КЕВ квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Міноборони України видати такий наказ, здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

У даному випадку не вбачається порушення дискреційних повноважень Міністерства оборони,оскільки, як встановлено апеляційним судом, у відповідача відсутні законні підстави для невидання наказу про передачу в оперативне управління Одеського КЕВ кв.218 по вул.Люстдорфська дорога, 55/2 корпус 7 м.Одесі.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи, що право ОСОБА_1 на покращення житлових умов з огляду на встановлені обставиниє порушеним протягом тривалого періоду часу, а наведені доводи Міністерства оборони України є неприйнятними через те, що не спростовують доводів позивача про протиправну бездіяльність відомства оборонного призначення, судова колегія з урахуванням завдання адміністративного судочинства вважає за можливе зобов`язати Міністерство оборони України видати наказ про закріплення в оперативне управління за Одеським КЕВ квартири АДРЕСА_1 , здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку.

Разом з цим, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Одеського КЕВ, який до прийняття на баланс кв. АДРЕСА_1 не має повноважень для направлення документів до виконавчого органу міської радидля видачі позивачу ордеру на зазначену квартиру.

У той же час, враховуючи положення п.10 ч.2 ст.245 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача судова колегія вважає за можливе також вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Одеське КЕВ після видання Міністерством оборони України наказу про передачу їм в оперативне управління кв. АДРЕСА_1 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направити до Приморської районної адміністрації, яка є уповноваженим виконавчим органом Одеської міської ради для видачі ордерів на житло військовослужбовцям або особам, звільненим з військової служби, документи для видачі ОСОБА_1 , складом сім`ї 2 особи, ордеру на вказану квартиру.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи,у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у невиданні наказу про закріплення на праві оперативного управління за Одеським КЕВ квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) видати наказ про закріплення на праві оперативного управління квартири АДРЕСА_1 за Одеським КЕВ, здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку.

Зобов`язати Одеське КЕВ (код ЄДРПОУ 08038284) після видання Міністерством оборони України наказу про передачу їм в оперативне управління кв. АДРЕСА_1 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направити до Приморської районної адміністрації документи для видачі ОСОБА_1 , складом сім`ї 2 особи, ордеру на вказану квартиру.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко