СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року Справа № 480/2956/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2956/23

за позовом ОСОБА_1

до Роменського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1

про визнання рішення незаконним, визнання незаконним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Роменського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1. Визнати незаконним рішення Роменського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов 13.02.2023 на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 11 від 13.02.2023 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно рішення Роменського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.02.2023 позивача призвано на військову службу під час мобілізації про, що на 4 сторінці його військового квитка зроблено відповідну відмітку. Цього ж дня, 13.02.2023 відповідно до наказу № 11 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2014 позивача було засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років позбавлення волі та 13.05.2022 звільнено по відбуттю покарання.

Позивач вважає, що його незаконно призвано на військову службу, оскільки, на його думку, особа, яка має судимість за вчинення тяжкого злочину, підлягає виключенню з військового обліку, а відтак не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а тому вважає наказ про зарахування його до списків особового складу військової частини протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.04.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також від відповідача витребувано додаткові докази.

У відзиві на позовну заяву відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) позовні вимоги визнав у повному обсязі. Та зазначив, що відповідно до ст. 23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ст. 37 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Тяжким, згідно ст. 12 КК України, визнається злочин, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до листа ГУНП в Сумській області від 16.03.2023 № 913/117/05/27-2023 ОСОБА_1 був засуджений Роменським міськрайонним судом Сумської області: 27.03.2007 за ч. 1 ст. 153 КК України до 7 років позбавлення волі; 27.03.2014 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років позбавлення волі.

Також він притягувався до кримінальної відповідальності у 2000 році за ч. 2 ст. 206 КК України та 2003 році за ч. 3 ст. 296 КК України.

Отже, у відповідності до вимог ст. 23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ст. 37 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу ОСОБА_1 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, як особа, раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину

Про наявність у позивача судимостей за вчинення тяжкого злочину військовій частині НОМЕР_1 стало відомо вже після його зарахування до списків особового складу військової частини.

Військова частина НОМЕР_1 позбавлена можливості самостійно скасувати свій наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини. Підстави для звільнення позивача з військової служби, визначені ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу, відсутні (а.с. 23-24).

Відповідач (Роменський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) у відзиві нав позовну заяву зазначив, що у зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, ОСОБА_1 09.02.2023 року було вручено під особистий підпис повістку про явку на 13.02.2023 року для відправки на військову службу за призовом по мобілізації і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України. За станом здоров`я позивач відповідно до картки дослідження та медичного огляду військовозобов`язаного від 03.02.2023 року № 129 був визнаний придатним до військової служби, скарг на стан здоров`я не повідомляв.

13.02.2023 року було проведено призов ОСОБА_1 Роменським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/22 Про загальну мобілізацію, Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 30.12.2022 року № 1487.

Станом на момент призову позивач ніяких скарг, заяв чи клопотань, які б вказували на його небажання проходити військову службу не заявляв. Натомість ОСОБА_1 висловлювалось бажання бути мобілізованим та стати на захист своєї Батьківщини.

Проте, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи придатним до військової служби та знаючи про його відправку, грубо порушив вимоги п.1 пп. 8 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, тим, що особисто в семиденний строк органу, в якому він перебуває на військовому обліку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не надав документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Станом на день відправки (13.02.2023 року) документів, які підтверджують право ОСОБА_1 на відстрочку до ІНФОРМАЦІЯ_3 надано не було, про наявність судимостей не повідомляв.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі до Роменського районного центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з відсутністю доказів порушення вимог чинного законодавства (а.с. 32-33).

Ухвалою суду від 05.07.2023 у задоволенні клопотання Роменського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про закриття провадження по справі № 480/2956/23 за позовом ОСОБА_1 до Роменського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення незаконним, визнання незаконним та скасування наказу відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Роменського районного центру комплектування та соціальної підтримки (з адміністративно-господарської діяльності) № 52 від 13.02.2023 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації солдат ОСОБА_1 убув до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 36).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 11 від 13.02.2023 солдата ОСОБА_1 з 13 лютого 2023 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення (а.с. 6).

22.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до командира НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з лав Збройних Сил України у зв`язку з наявністю у нього чотирьох судимостей (а.с.9).

Листом військової частини НОМЕР_2 № 212 від 24.03.2023 (а.с. 10) на рапорт командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2023 року за №101 щодо вирішення питання про звільнення з військової служби військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , призваного під час мобілізації 13.02.2023 року до військової частини НОМЕР_1 , останнього повідомлено про наступне.

Питання виключення з військового обліку громадян України, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину віднесено у відповідності до п.6 ч.6 ст.37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу виключно до компетенції районних, (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Крім цього, наявність або відсутність інформації щодо осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину повинна якісно та в повній мірі перевірятись створеними комісіями із складу фахових спеціалістів на пунктах прийому особового складу перед прийняттям рішення по зарахуванню особи до особового складу військової частини, призваного по мобілізації.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий, обов`язок, та військову службу визначено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, па особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема під час дії воєнного стану. За таких обставин, звільнення військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , з списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за визначених ним підстав у рапорті від 22.03.2023року не відповідає вищезазначеним нормам чинного законодавства.

Одночасно, роз`яснено, з наступним доведенням до відома військовослужбовця, який звернувся з відповідним рапортом, що порядок оскарження дій службових осіб, пов`язаних з його незаконною мобілізацією передбачено в інший спосіб, а саме - шляхом звернення до компетентних органів.

Крім цього, судом встановлено, що згідно відомостей інформаційно-аналітичної системи Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості наявна інформація про засудження щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, а саме:

-засуджений 17.10.2000 Роменським міським судом Сумської області за ч. 2 ст. 206 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 09.08.2001 на підставі ст. 3 п. в Закону України Про амністію від 05.07.2001 достроково на 8 місяців 8 днів.

-засуджений 24.07.2003 Роменським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 296 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 14.11.2005 умовно-достроково на 1 місяць 3 дні.

-засуджений 27.03.2007 Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 3 ст. 153 КК України до 7 років позбавлення волі. Звільнений 13.09.2013 по відбуттю покарання.

-засуджений 27.03.2014 Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років позбавлення волі. Звільнений 13.05.2022 по відбуттю покарання, що підтверджується листом Головного управління Національної поліції в Сумській області № 913/117/05/27-2023 від 16.03.2023 (а.с. 25).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Розділом ІІ Конституції України визначені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація визначена як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до частин п`ятої та шостої статті 4 Закону №3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною 4 пункта 2 частини 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, абз. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Щодо доводів позивача про те, що згідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки згідно вироку Роменського міськрайонного суду від 27.03.2014 по справі №585/4328/13-к визнаний винуватим у вчиненні тяжкого злочину та засуджений до позбавлення волі, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.6 ч.6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які раніше засудженні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно частин 5, 6 ст. 38 Закону №2232-XII органи досудового розслідування зобов`язані в семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про призовників, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суди - про призовників, кримінальні справи стосовно яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників і військовозобов`язаних, які набрали законної сили. Посвiдчення про приписку призовників. військові квитки військовозобов`язаних, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі або арешту, надсилаються судами до відповідних районних (міських) військових комісаріатів.

Підставою для виключення військовозобов`язаного з військового обліку за п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII є відповідне судове рішення та/або документи установ виконання покарань.

Проте, суд наголошує, що в ході судового розгляду не встановлено надходження таких повідомлень на адресу відповідача.

Більше того, не подавалась така інформація і самим позивачем.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на ту обставину, що наявність чи відсутність підстав для зняття позивача з військового обліку, не є предметом дослідження у даній справі, оскільки таких вимог позивачем не заявлено.

В той же час, як зазначалось судом вище, у відповідача не було підстав не вчиняти дій щодо призову військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Як наслідок, у військової частини НОМЕР_1 виник обов`язок щодо видання наказу від 13.02.2023 за №11.

Слід також зазначити, що на позивача як на військовослужбовця поширюється дія Закону №2232-XII, статтею 4, якого встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами. які мають судимість за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ст. 111 КК України, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Отже, вказаний нормативний акт не містить застережень щодо комплектування військових формувань військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу під час мобілізації з числа осіб раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 1 КАС України).

Таким чином, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувані дії в частині мобілізації, переміщення та направлення позивача для проходження військової служби є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такі вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача направлення його для проходження військової служби та зарахування до списків особового складу військової частини.

Після видання спірних рішень, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, які не передбачать звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про мобілізацію та про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання дій відповідних протиправними.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що відповідачами належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами правомірність дій та оскаржуваного наказу, то суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог та таких, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Роменського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення незаконним, визнання незаконним та скасування наказу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук