Справа № 184/945/23

Номер провадження 2-о/184/43/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

заявник ОСОБА_1 ,

представник заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Шаврова Наталія Михайлівна, заінтересована особа: ОСОБА_3 «про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини»,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років померла її рідна матір ОСОБА_4 . Після смерті матері відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.02.2000 року, яке було видано виконкомом Покровської міської ради Дніпропетровської області. Державна реєстрації права власності на квартиру на була здійснена КП « МБТІ» м. Нікополь, 29 вересня 2010 року. На випадок своєї смерті матір склала заповіт посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. в якому належну їй на праві особистої власності квартиру заповіла рідній сестрі позивача ОСОБА_3 . 13 квітня 2023 року ОСОБА_3 склала нотаріально посвідчену заяву в який зазначила, що на спадщину яка залишилася після смерті матері вона не претендує, і не заперечує проти того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано іншим спадкоємцям. Після смерті матері позивач протягом встановленого законом строку не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Разом з тим, вона вважається спадкоємцем за законом, такою що прийняла спадщину після смерті матері відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки протягом останніх років життя матері постійно проживала разом з нею, у тому числі і на час відкриття спадщини. Також позивач не подавала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_4 . В 2023 році позивач звернулася до державного нотаріуса Покровської міської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилася після смерті матері та надала усі необхідні документи. Однак державний нотаріус Полянський Ю.М. постановою від 30 берези 2023 року відмовив позивачу в видачі свідоцтва про право на спадщин, посилаючись на те, що нею пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини, а також наданими документами не підтверджується факт прийняття позивачем спадщини після смерті померлої матері та не підтверджується факт родинних стосунків. Наведене стало підставою для звернення до суду.

Заявник та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Заінтересована особа до суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Суд, вислухав пояснення заявниці та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років померла рідна матір позивача ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала померлій ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.02.2000 року, яке було видано виконкомом Покровської міської ради Дніпропетровської області. Державна реєстрації права власності на квартиру була здійснена КП « МБТІ» м. Нікополь, 29 вересня 2010 року.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. в якому належну їй на праві особистої власності квартиру заповіла ОСОБА_3 .

У той же час, 13 квітня 2023 року ОСОБА_3 склала нотаріально посвідчену заяву в якій зазначила, що на спадщину, яка залишилася після смерті матері вона не претендує, і не заперечує проти того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано іншим спадкоємцям.

Після смерті матері позивач протягом встановленого законом строку не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

В 2023 році позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Покровської міської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилася після смерті матері та надала усі необхідні документи.

Однак державний нотаріус Полянський Ю.М. постановою від 30 берези 2023 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщин, посилаючись на те, що нею пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини, а також наданими документами не підтверджується факт прийняття позивачем спадщини після смерті померлої матері та не підтверджується факт родинних стосунків.

Як вказує позивач, останні роки свого життя її матір страждала на онкологічне захворювання, а саме на захворювання печінкового кута товстого кишечника ТдН М група II. За станом свого здоров`я вона потребувала постійного стороннього догляду. Окрім неї більше нікому було здійснювати за нею постійний догляд. Батько позивача помер ще в 1999 року, а сестра ОСОБА_3 проживає зі своєю сім`єю в м. Київ. Протягом останнього року життя матері стан її здоров`я значно погіршився. У 2020 року вона вже не виходила з дому, пересувалася по квартирі за допомогою ходунків. На при кінці 2020 року вона вже не могла самостійно здійснювати необхідні гігієнічні процедури, не могла користуватися ванною кімнатою та туалетом. З січня 2021 року мати взагалі не могла піднятися з ліжка. Внаслідок чого стан її здоров`я вимагав постійної присутності разом з нею за місцем її проживання. Тому ще в 2020 році позивач поселилася на постійне місце проживання разом з матір`ю у квартирі АДРЕСА_2 та залишалася постійно проживати разом з нею до дня її смерті. В цей час вони проживали однією сім`єю та вели спільне господарство, мали спільний бюджет сім`ї. Ми разом харчувалися, витрачали грошові кошти на придбання ліків, на оплату комунальних послуг та на інші необхідні витрати для проживання. Після смерті матері позивач продовжує користуватися її квартирою та несе необхідні витрати по її утриманню.

Крім того, наведене підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_1 доглядала за своєю матір`ю, жили вони разом останні два роки, тобто до дня смерті ОСОБА_4 . Проживали за адресою АДРЕСА_3 .

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що вона знає ОСОБА_1 з 1984 року. Стверджує, що оскільки матір ОСОБА_1 хворіла, то вона проживала разом зі своєю матір`ю, піклувалася про неї, та постійно доглядала її.

Також, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_4 вона знає дуже давно. ОСОБА_4 останні два роки дуже хворіла, тому її донька ОСОБА_1 проживала разом з нею за адресою АДРЕСА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказала, що ОСОБА_9 доглядала за своєю матір`ю та жила разом з нею до дня її смерті. ОСОБА_1 піклувалася про свою матір.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказала, що позивач ОСОБА_1 останні два роки життя своєї матері проживала разом з нею, оскільки матір дуже хворіла та не могла сама піклуватися про себе.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом.

Згідно до ч.2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 1постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суду 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) зазначив наступне: «Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутності реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надай позивачем, та оцінені судом.

Аналогічна правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду: 1 від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18 ).

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 вц 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, ще мають юридичне значення», заява про встановлення факту прийнятті спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження».

Дослідивши матеріали справи,у суду не виникає сумнівів відносно того, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своєю померлою матір`ю на час відкриття спадщини, а отже заява останньої підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 263-265, 279, 317 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Шаврова Наталія Михайлівна, заінтересована особа: ОСОБА_3 «про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини» задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, з її матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс рішення складено 04.07.2023 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш