Справа № 183/6033/22

Провадження № 2/229/115/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Фролової Н.О., за участю секретаря судового засідання Бочарової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дружківка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «АРТЕМСІЛЬ» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом ОСОБА_1 просить стягнути з ДП «АРТЕМСІЛЬ» на його користь заборгованість по компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 20645,94 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, моральну шкоду в розмірі 6500,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач у період з 12 червня 2002 року по 02 серпня 2022 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «АРТЕМСІЛЬ».

02 серпня 2022 року позивачем було подано заяву про звільнення до Державного міськрайонного центру зайнятості населення м. Нікополь, відповідно до п. 5-1 розділу XI Закону України «Про зайнятість населення», у зв`язку із переїздом на нове місце проживання (ст. 38 КЗпП України). Державне підприємство «АРТЕМСІЛЬ» територіально знаходиться у м. Соледар, в зоні проведення активних бойових дій, а він фактично перебуває у с. Орлівщина, де зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа відповідно до довідки ВПО від 26.05.2022 №1226-7500909569.

Відповідачем не була нарахована та відповідно не виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2021-2022 роки тривалістю 30 календарних днів у розмірі 20645,94 грн. Під час знаходження позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього не була нарахована, та відповідно не виплачена виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2021-2022 роки тривалістю 30 календарних днів у розмірі 20 645,94 грн.

З 03 серпня 2022 р. трудові відносини з ДП «АРТЕМСІЛЬ» були фактично припиненні, відповідно наказу та розрахунку від відповідача позивач так і не отримав.

В порушення норм ч.1 ст. 47, ч.1 ст. 116 КЗпП ч.ч. 1, 2 ст. 83 КЗпП України в день звільнення позивача 02.08.2022 р., та після цього відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів.

Згідно із підрахунком позивача на день звернення до суду середній заробіток за час затримки розрахунку складає 31 676,79 грн.

Крім того, як зазначає позивач внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, він був повинний докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи на воєнні дії внаслідок чого позивач залишився без свого житла та усього нажитого за все життя, щомісячної заробітної плати, зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко, він зазнав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану, він є людиною досить хворобливою, і через незаконні дії відповідача його переживання негативно вплинули на фізичний стан, через погане самопочуття він був вимушений звернутися до медичних закладів, а саме до лікара - невропатолога через погіршення стану. Позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 6500,00 грн.

23.01.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який сформований в системі «Електронний суд» 22.01.2023 р., в якому, зокрема, зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не відповідають чинному законодавству України. Позивач вважає, що з ним трудові відносини з ДП «АРТЕМСІЛЬ» були фактично припинені з 3 серпня 2022 року. При цьому, підтвердженням цього факту, вважає, заяву про звільнення від 02.08.2022 року до Державного міськрайонного центру зайнятості населення м. Нікополь. На запит Держпраці від 24.08.2022 року № СХ/3/2228-22 «Про надання інформації» щодо підтвердження/спростування інформації, що надійшла до Міжрегіонального управління, стосовно можливого порушення ДП "АРТЕМСІЛЬ" вимог законодавства про працю України, в частині не виплати всіх сум, що належать звільненому працівнику - ОСОБА_2 , відповіддю від 30.08.2022 року, повідомило, що ОСОБА_1 до сьогоднішнього дня є працівником ДП «АРТЕМСІЛЬ» та ніяких заяв щодо звільнення зазначеного робітника до відділу кадрів підприємства не надходило. Крім цього, повідомлялося, що згідно з Наказом від 15.06.2022 року № 79к в ДП «АРТЕМСІЛЬ» призупинені трудові відносини з працівниками за переліком, який наведений у Додатку до цього Наказу відповідно до ст.13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Призупинення діє з 16.06.2022 р., і закінчується не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. При цьому, під час призупинення дії трудового договору працівник продовжує перебувати в трудових відносинах, але тимчасово припиняє роботу за трудовим договором, тобто не працює. Призупинено трудові відносини і з позивачем. Тобто, ОСОБА_1 є працівником ДП «АРТЕМСІЛЬ», тому відповідач вважає безпідставними висновки позивача, відносно того, що з ним трудові відносини припинено. Більш того, ніяких заяв на звільнення ОСОБА_1 від Центру зайнятості м. Нікополь до ДП «АРТЕМСІЛЬ» не надходило. При цьому, саме Центр зайнятості, згідно п.4 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», зобов`язаний повідомити роботодавця, територіальний орган Пенсійного Фонду України та територіальний орган Державної податкової служби, про припинення трудового договору. Тому відповідач вважає, що якщо про звільнення працівника Центр зайнятості не повідомив роботодавця, то провина роботодавця в затримці остаточного розрахунку чи у видачі копії наказу (ст.47 КЗпП України) відсутня. Щодо стягнення моральної шкоди відповідач вважає за необхідне зазначити, що позивачем жодним чином не доведено наявність шкоди, протиправність дій відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на день ухвалення судового рішення та моральної шкоди в розмір 6500 грн., в частині заборгованість по компенсації за невикористану щорічну основну відпустку не підтримав, оскільки така сума йому була виплачена відповідачем в ході судового розгляду. Крім того, у письмових поясненнях зазначив, що під час судового засідання, яке відбулося 22.06.2023 року та після нього через систему «Електронний суд» він дізнався про наданий відповідачем наказ від 16.06.2023 року про його звільнення. Відповідач помилково на свою користь трактує норми трудового законодавства навіть під час дії воєнного стану спочатку у відзиві повідомляє суд про, те, що йому не відомо про його заяву про звільнення від 02.08.2022 року поданну до Державного міськрайонного центру зайнятості населення м. Нікополь, відповідно до п. 5-1 розділу XI Закону України «Про зайнятість населення», потім у клопотанні повідомляє вже зовсім інше, відповідач занадто часто міняє свою позицію, на ту, яка є вигідніша наразі. Позовна заява була подана до суду, ще 13.09.2022 року, вже після багатьох спроб отримання ним законного звільнення, зокрема наказу та розрахунку і вже тоді ДП «Артемсіль», через ту ж систему «Електронний суд», було повідомлене про даний спір вже у офіційній площині, коли він був змушений звернутися до суду, оскільки його так ніхто не почув та навіть посміялись з нього. Тому наказ виданий ДП «Артемсіль» від 16.06.2023 року №190 вже сам по собі є доказом та підтвердженням того факту, що відповідач винний у затримці розрахунку з ним і повинен сплатити йому середній заробіток за всі дні затримки, наприклад станом на 28.06.2023 року - 240 дня * 1060,65 грн. (середній заробіток виходячи із довідки ДП «Артемсіль» від 12.06.2023 року №25) та становитиме вже 254 556,00 грн.

В судове засідання не з`явився представник відповідача, явка якого визнана судом визнавалася обов`язковою, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлявся належним чином. Від представника відповідача Сороки І.В. надходили заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника у судовому засідання. Крім того зазначено, що після 16.06.2022 року та по сьогоднішній день позивач перебуває у трудових відносинах з ДП «АРТЕМСІЛЬ» та йому бухгалтерією підприємства здійснюється розрахунок заробітної плати, яка в подальшому буде стягнута з країни-агрессора. Також просить прийняти до уваги, що наданий Центром зайнятості скріншот як доказ направлення заяви на звільнення в адресу роботодавця не може бути доказом отримання даної заяви відповідачем, направлений не з офіційної електронної адреси Центру зайнятості (в адресу ПФУ та ДПС направлені за вих.№ з офіційної адреси). Крім того, сервера ДП «АРТЕМСІЛЬ» у серпні-вересні 2022 року працювали зі збоями з причин постійних відключень електроенергії. Крім того, наказом від 16.06.2023 року №190 ОСОБА_1 звільнено за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, з 03.08.2022 року, та здійснено повний розрахунок. Підставами для звільнення працівника, стали заява позивача про звільнення подана через Центр зайнятості, про наявність якої відповідачу стало відомо лише 11.01.2023 року після ознайомлення з матеріалами справи (позовної заяви з додатками) по справі №183/6033/22 через систему «Електронний суд»; копії документів на підтвердження факту направлення Центром зайнятості, на який згідно п.4 ст7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» покладено обов`язок повідомляти роботодавця про припинення трудових відносин (без доказів отримання відповідачем) в адресу роботодавця заяви на звільнення позивача наданими на виконання ухвали суду від 07.06.2023 року (лист, скріншот), з якими відповідач ознайомився 14.06.2023 року через систему «Електронний суд». Тому відповідальність роботодавця за несвоєчасне звільнення та відповідно здійснення розрахунків не могла наступити 03.08.2022 року, а значно пізніше, тільки після ознайомлення з матеріалами справи 11.01.2023 року та отримання копій документів від Центру зайнятості.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах. 03.07.2009 року прийнятий машиністом штабелеформувальної машини дільниці по затарюванню солі рудника №1,3 по 5 розряду, 21.05.20221 переведений машиністом штабелеформувальної машини виробничої дільниці з розфасування та затарювання солі рудника №1,3 5 розряду у зв`язку із скороченням штату, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.06.2002 року (а.с.7-13).

Як вбачається з паспорту громадянина України, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-17).

Як вбачається з довідки переселенця 1226-7500909569, яка видана УСЗН Новомосковської РДА 26.05.2022 р. ОСОБА_1 має фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_2 (а.с.19).

02.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості із заявою до директора ДП «Артемсіль» про звільнення з роботи з 03.08.2022 у зв`язку із переїздом на нове місце проживання згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується заявою від 02.08.2022 року (а.с.20,127).

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 року № 3910 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» Нікопольський міськрайонний центр зайнятості (код ЄРДПОУ 21910812) було реорганізовано шляхом приєднання до Дніпропетровського обласного центру зайнятості та утворенням наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 23.12.2022 № 319 « Про утворення філій Дніпропетровського обласного центру зайнятості» Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (код ЄРДПОУ 45108216) (а.с.206-213).

Законом України від 21.04.2022року №2220-ІХ « Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану», що набрав чинності 07.05.2022року, передбачено спрощену процедуру набуття статусу безробітного, зокрема для осіб які перебувають на тимчасово окупованій території, які перебувають на території, на якій ведуться бойові дії, для внутрішньо переміщених осіб. На виконання вказаного Закону розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення» доповнено п.5.2.

Відповідно вказаного пункту для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.

Частину 4 статті 7 Закону України « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" доповнено абзацем 2 згідно якого «Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору" . Після абзацу другого доповнити п`ятьма новими абзацами такого змісту: "Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви. Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це: роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними); територіальний орган Пенсійного фонду України; територіальний орган Державної податкової служби".

24.08.2022 року Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці звернулося до ДП «АРТЕМСІЛЬ» з листом за №СХ/3/2228-22 про надання інформації щодо можливого порушення законодавства про працю, а саме невиплати всіх сум, що належать звільненим працівникам, в тому числі ОСОБА_1 (а.с.95)

Листом від 30.08.2022 року ДП «АРТЕМСІЛЬ» повідомило Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 12 серпня 2022 року N 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що знаходженням ДП «АРТЕМСІЛЬ» у Соледарській міській територіальній громаді, яку включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, зупинило свою роботу з 07.04.2022 року й до стабілізації ситуації у регіоні, завжди діяло та діє в межах правового поля, з дотриманням в тому числі, норм трудового законодавства. Не зважаючи на виникнення зрозумілих складнощів, пов`язаних з агресією рф, та відповідно неможливістю виконання своїх посадових обов`язків за місцем розташування ДП «АРТЕМСІЛЬ» посадовими особами підприємства, усі вимоги передбачені КЗпП України, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами дотримуються. ОСОБА_1 до сьогоднішнього дня є працівниками ДП «АРТЕМСІЛЬ», ніяких заяв щодо звільнення від зазначеного робітника до відділу кадрів підприємства не надходило. Згідно з Наказом від 15.06.2022 року № 79к в ДП «АРТЕМСІЛЬ» призупинені трудові відносини з працівниками за переліком, який наведений у Додатку до цього Наказу відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Призупинення діє з 16.06.2022 р. й закінчується не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. При цьому, під час призупинення дії трудового договору працівник продовжує перебувати в трудових відносинах, але тимчасово припиняє роботу за трудовим договором, тобто не працює. Призупинено трудові відносини і з зазначеним працівником, що також підтверджується доданими до цього листа списком працівників Рудника №1,3 з якими з 16.06.2022 року призупинено трудові відносини на час дії воєнного стану, довідкою відділу кадрів №28 від 29.08.2022, №11 від 11.01.2023 р., наказом ДП «АРТЕМСІЛЬ» «Про призупинення дії трудового договору» №79к від 15.06.2022 р. (а.с.86-94).

Листом від 07.03.2023 р. за №87 Нікопольська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості надало суду інформацію про те, що 02.08.2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як внутрішньо перемішена особа, особа, яка перебуває на території, на якій ведуться бойові дії. у якої не розірваний трудовий договір з роботодавцем (ЄДРПОУ 00379790) з урахуванням вимог ст. 7 ЗУ « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" звернувся до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості за місцем свого проживання із заявою від 02.08.2022р. на ім`я роботодавця ДП «Артемсіль» щодо припинення трудового договору з 03.08.2022року згідно ст.38 КЗпП України у зв`язку з переїздом на нове місце проживання. Нікопольський міськрайонний центр зайнятості у день отримання від ОСОБА_1 заяви про припинення трудового договору з ДП «Артемсіль», відповідно до п.5.2. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення», з урахуванням вимог ст. 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» надіслав на електронну адресу ДП «Артемсіль» ( salt@artyomsalt.com) заяву ОСОБА_1 про його звільнення з 03.08.2022р. Про припинення трудових відносин гр. ОСОБА_1 з ДП «Артемсіль» з 03.08.2022 р. за допомогою електронного документообігу повідомлено Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області, Головне управління ДІІС у Дніпропетровській області. У зв`язку з неотриманням ОСОБА_1 наказу ДП «Артемсіль» про його звільнення з роботи з 03.08.2022 р., ОСОБА_1 повторно 09.08.2022р. звернувся до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості щодо повторного повідомлення роботодавця щодо припинення трудового договору за заявою ОСОБА_1 від 02.08.2022р. 09.08.2022 р. Нікопольським міськрайоиним центром зайнятості на електронну адресу ДП «Артемсіль» kadry@artyomsalt.com повторно надіслано заяву гр. ОСОБА_4 про звільнення його з роботи з 03.08.02022р. (а.с.123-124).

Як вбачається з наданих Нікопольською філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості копій листів за №№401,402 від 02.08.2022, які адресовані Державному підприємству «Артемсіль», Головному управлінню ПФК в Дніпропетровській області, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 5-2 розділу ХІ Закону України «Про зайнятість населення» надано адресатам заяву ОСОБА_1 про припинення трудових відносин з ДП «Артемсіль» (а.с.126-127).

З наданих Нікопольською філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості скріншотів вбачається відправлення 02.08.2022 електронною поштою Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області документу вихідний №401 від 02.08.2022, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області документу вихідний №402 від 02.08.2022, відправлення 09.08.2022 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви про звільнення з вказанням, що «ці заяви були скинуті на ел. адресу salt@ artyomsalt.com, також вказану в даних ПОУ 02.08.2022р».

Як вбачається з наказу ДП «АРТЕМСІЛЬ» №190 від 16.06.2023 р. про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з 03.08.2022 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням на підставі заяви ОСОБА_1 з компенсацією з періоду 03.07.2020 по 02.07.2021 з розрахунку 28 осн +4 додатк - 20 к.д. раніше використаного, з періоду 03.07.2021 з розрахунку 28 осн.+6 додатк.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входять: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як вбачається з довідки ДП «АРТЕМСІЛЬ» №28 від 12.06.2023 р. ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану відпустку за 44 календарних дні в сумі 38883,04 грн. з якої утримано податок та інші обов`язкові платежі та перераховано на його картковий рахунок в ПУМБ 19.06.2023 р. сума 23086,80 грн..

Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем є 19.06.2023 року, що також підтверджується і позивачем.

Тож, у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 20645,94 грн., слід відмовити, оскільки така сума була виплачена позивачу відповідачем в ході судового розгляду.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 вищевказаного порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки ДП «АРТЕМСІЛЬ» №25 від 12.06.2023 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1060,65 грн. (а.с.221). Середньоденна заробітна плата розрахована за фактично відпрацьовані дні в березні, квітні, тому що в травні і по 15 червня 2022 р. він знаходився на простої, а з 16.06.2022 р. з ним призупинено трудові відносини (довідка №28 від 15.06.2023 р. а.с.227-229).

Таким чином, з урахуванням положень ст.117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100, суд розраховує середній заробіток за час затримки розрахунку за шість місяців, який становить суму 140006 грн. (1060,65 грн. (середньоденна заробітна плата) х 132 робочих дні за період з 04.08.2022 р. (день наступний за днем звільнення) по 03.02.2023 р. включно (останній день спливу шести місяців).

Тож позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню в розмірі 140006,00 грн.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з душевними стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї самої.

Згідно з п. 3, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд зауважує, що в результаті невиплати заборгованості по компенсації за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні позивач поніс моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, переживаннях, докладання додаткових зусиль для організації свого життя, тому з урахування розміру невиплачених відповідачем сум та строку їх невиплати, встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1000 гривень.

Одночасно, суд не приймає до уваги доводи відповідача, які спроствуються дослідженими в судовому засіданні вищевказаними доказами.

Суд звертає увагу на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції не гарантує встановлення обставин, на існуванні яких наполягає одна зі сторін. Крім того, хоча вказаний пункт зобов`язує суди обґрунтовувати їхні рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення (див. mutatis mutandis § 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04), § 54 рішення цього ж суду від 28 жовтня 2010 року у справі «Трофимчук проти України» (Trofimchuk v. Ukraine, заява № 4241/03)).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1410,06 грн. у дохід держави, тобто 1% від загального розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачу ухвалою суду було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13,76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «АРТЕМСІЛЬ» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 140006 /сто сорок тисяч шість / грн. 00 коп.

Зобов`язати Державне підприємство «АРТЕМСІЛЬ» при виплаті ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 140006 /сто сорок тисяч шість / грн. 00 коп. утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Державного підприємства «АРТЕМСІЛЬ» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 /одну тисячу/ грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «АРТЕМСІЛЬ» на користь держави судовий збір у розмірі 1410 /одна тисяча чотириста десять/ грн. 06 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2023 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання згідно довідки переселенця: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Державне підприємство «АРТЕМСІЛЬ», юридична адреса: Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Чкалова,1 -А, ЄДРПОУ 00379790.

Суддя