ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 594/363/23 пров. № А/857/8623/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

позивач: не з`явився не з`явився

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2023 року у справі № 594/363/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції Зушман Г.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Борщів,

дата складання повного тексту рішення 26.04.2023,-

В С Т А Н О В И В:

30.03.2023 ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (далі також відповідач, ГУ ДСНС у Тернопільській області) та просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ТЕ №000031 від 23 березня 2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.77-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3060,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно оскаржуваної постанови державного інспектора з нагляду контролю у сфері пожежної та техногенної безпеки Чортківського району лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 його визнано винним в тому, що він 23 березня 2023 року о 15 год. 10 хв. на подвір`ї, що належить його синові ОСОБА_3 та знаходиться на АДРЕСА_1 , здійснював випалювання сухої рослинності та її залишків (суха трава, залишки опалого листя, гілля дерев тощо) без дотримання порядку випалювання сухої рослинності та залишків у населених пунктах, чим порушив вимоги «Порядку випалювання сухої рослинності або її залишків», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.08.2021 року за № 541.

Позивач вважає, що вказані у постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки він не може нести відповідальність за дії, так як в оскаржуваній постанові вказано про випалювання сухої рослинності та її залишків на подвір`ї, яке є приватною власністю, що не охоплюється об`єктивною стороною ч.1 ст.77-1 КУпАП. Стверджує, що він не здійснював випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя, сухої трави, а на подвір`ї свого сина запікав картоплю. Окрім того звертає увагу на те, що дії мали місце по АДРЕСА_2 , а не по АДРЕСА_1 .

Відтак вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, є незаконною та підлягає скасуванню.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2023 року позов задоволено. Постанову серії ТЕ № 000031 від 23 березня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.77-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3060,00 грн. на ОСОБА_1 , винесену Державним інспектором з нагляду контролю у сфері пожежної та техногенної безпеки Чортківського району, лейтенантом служби цивільного захисту Шкуркою О.О. скасовано та закрито провадження у справі.

Стягнуто в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області судові витрати по справі, понесені на сплату судового збору в сумі 536,80 грн..

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. У апеляційній скарзі зазначає про те, що суд необґрунтованою залишив поза увагою твердження відповідача про те, що подвір`я, на якому відбулось випалювання залишків сухої рослинності належить до інших зелених насаджень у населеному пункті, та дійшов помилкового висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена. Апелянт вважає, що в матеріалах справи містяться фотодокази, які підтверджують факт вчинення відповідного адміністративного правопорушення позивачем, окрім цього, у позовній заяві позивач не заперечує, що мова йде про одне і те саме місце вчинення адміністративного правопорушення, а лише наводить офіційну адресу реєстрації земельної ділянки, а тому на думку апелянта, доводи позивача, не доказують те, що зафіксоване адміністративне правопорушення не мало місця і було вчинене не ОСОБА_1 .

Також апелянт звертає увагу суду на те, що доводи позивача про те, що останній не здійснював випалювання залишків сухої рослинності, а запікав картоплю, спростовані відповідачем, зокрема чітким визначенням залишків сухої рослинності (залишки сухої трави, опалого листя, сухе опале гілля дерев), чіткими умовами, за дотриманням яких дозволено спалювати залишки сухої рослинності для приготування їжі (спалювання залишків у печі, мангалі або іншому пристосуванні).

Щодо адреси реєстрації земельної ділянки, зокрема вулиці вказаної в договорі купівлі-продажу земельної ділянки та вулиці біля якої відбулось дане адміністративне правопорушення, яка вказана в постанові про накладення адміністративного стягнення, то просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на те, що мова йде про одну й ту саму земельну ділянку (місце вчинення адміністративного правопорушення). Під час документування даного адміністративного правопорушення на місці його вчинення, посадова особа, що складала протокол про адміністративне правопорушення зазначила адресу його вчинення с. Озеряни, та безпосередньо вулицю, ближче до якої відбулися дії щодо випалювання залишків сухої рослинності, оскільки земельна ділянка, на якій відбулися вказані дії обмежується декількома вулицями, зокрема: Констанська, Базарна, Центральна в с, Озеряни Чорківського району.

З цих та інших наведених у апеляційній скарзі підстав просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 березня 2023 року державним інспектором з нагляду контролю у сфері пожежної та техногенної безпеки Чортківського району, лейтенантом служби цивільного захисту Шкуркою О.О.щодо позивача ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ТЕ № 000031 за ч.1 ст.77-1 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 23 березня 2023 року о 15 год.10 хв. на подвір`ї, що належить сину ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 здійснював випалювання сухої рослинності та її залишків (суха трава, залишки опалого листя, гілля дерев, тощо) без дотримання порядку випалювання сухої рослинності та її залишків у населених пунктах, чим порушив вимоги Порядку випалювання сухої рослинності та її залишків, який затверджений наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.08.2021 № 541.

На підставі вказаного вище протоколу державним інспектором з нагляду контролю у сфері пожежної та техногенної безпеки Чортківського району, лейтенантом служби цивільного захисту Шкуркою О.О. 23 березня 2023 року винесено щодо позивача ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення серії ТЕ № 000031 за ч.1 ст.77-1 КУпАП, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3060 гривень.

Відповідно до оскаржуваної постанови 23 березня 2023 року о 15 год.10 хв. ОСОБА_1 на подвір`ї, що належить сину ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 здійснював випалювання сухої рослинності та її залишків (суха трава, залишки опалого листя, гілля дерев, тощо) без дотримання порядку випалювання сухої рослинності та її залишків у населених пунктах, чим порушив вимоги Порядку випалювання сухої рослинності та її залишків, який затверджений наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.08.2021 № 541 та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.77-1 КУпАП.

Не погодившись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вказав про те, що ні в доданому до матеріалів справи протоколі про адміністративне правопорушення від 23 березня 2023 року серії ТЕ №000031, ні в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ТЕ №000031 від 23 березня 2023 року не зазначено, які саме норми Порядку випалювання сухої рослинності або її залишків порушено позивачем.

Суд також виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується інформація, що зазначена територія подвір`я є землями сільськогосподарського призначення, чи смугами відводу автомобільних доріг і залізниць, або парком чи іншими зеленими насадженнями та газонами у населеному пункті, а відтак взяв до уваги те, що ОСОБА_1 здійснював випалювання сухої рослинності та її залишків на подвір`ї свого сина ОСОБА_3 . Відтак, суд дійшов висновку, що дана обставина не відповідає диспозиції ч.1 ст.77-1 КУпАП, яка встановлює особливості щодо місцевостей, на яких випалювання рослинності або її залишків є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена наведеною нормоюКУпАП, а твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, що вказане вище подвір`я належить до інших зелених насаджень у населеному пункті є не обґрунтованими.

Також суд зазначив про те, що складений державним інспектором з нагляду контролю у сфері пожежної та техногенної безпеки Чортківського району Шкуркою О.О. 23 березня 2023 року щодо позивача ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ТЕ № 000031 за ч.1 ст.77-1 КУпАП не містить інформації, яка б підтверджувала факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.77-1 КУпАП, а жодних інших доказів, на думку суду першої інстанції, відповідачем не надано, матеріали справи таких не містять.

Однак, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст.242-1 КУпАП передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.47 - 50, ч.1 ст.52 , ст.ст.53, 53-1, 54, 59 - 77-1, ст.78 (крім порушень санітарних норм), ст.ст.78-1, 79, 79-2, ст.ст.80-83 (крім порушень санітарних норм), ч.ч.1 і 3 ст.85, ст.ст.86-1, 87, ст.89 (щодо диких тварин), ст.90-1 (крім порушень санітарних норм), ст.ст.91-1 - 91-4, ст.95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), ст.153, ст.167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і ст.188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Справа про адміністративне правопорушення відповідно до частини першої статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, а також якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку та здійснює державний ринковий нагляд у сфері своєї відповідальності, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 278КУпАП вирішують такі питання:

чи належить до їх компетенції розгляд цієї справи;

чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Слід вказати про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справа № 463/1352/16-а.

Згідно статті 77-1 КУпАП, яка складається з двох частин, передбачено відповідальність за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина 1), а також за ті самі дії, вчинені в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина 2).

Об`єктивна сторона полягає, зокрема, у вчиненні дій, спрямованих на випалювання сухої природної рослинності або її залишків без відповідного дозволу або з порушенням умов такого дозволу.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення може характеризуватися у формі умислу або необережності.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України «Про рослинний світ» та ч.6 ст.39 Закону України «Про тваринний світ» випалювання сухої рослинності або її залишків без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, забороняється.

Порядок випалювання сухої рослинності або її залишків, затверджено наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.08.2021 № 541 (далі також Порядок №541). У даному Порядку вжито терміни «випалювання сухої рослинності», за яким це контрольоване спалювання рослинного покриву на земельних ділянках, що призводить до його знищення; «суха рослинність» - сукупність рослинних організмів з відмерлою надземною частиною на певній площі їх природного зростання, у тому числі після покосів.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлюється зі змісту постанови державного інспектора з нагляду (контролю) у сфері пожежної та технологічної безпеки Чортківського району лейтенанта служби цивільного захисту Шкурко О.О. № 000031 від 23.03.2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 77-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3060 грн..

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою був протокол про адміністративне правопорушення серії ТЕ № 000031 за ч.1 ст.77-1 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 23 березня 2023 року о 15 год.10 хв. на подвір`ї, що належить сину ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 здійснював випалювання сухої рослинності та її залишків (суха трава, залишки опалого листя, гілля дерев, тощо) без дотримання порядку випалювання сухої рослинності та її залишків у населених пунктах, чим порушив вимоги Порядку випалювання сухої рослинності та її залишків, який затверджений наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.08.2021 № 541.

Згідно пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що запалив сухе гілля дерев, оскільки хотів запекти картоплю. По даному факту більше пояснити нічого не може та з рішенням не згідний.

При цьому, у матеріалах справи наявна копія матеріалів справи № 2 про адміністративне правопорушення на гр. ОСОБА_1 , та згідно фотоматеріалів, які є додатками до протоколу, встановлюється, що на земельній ділянці спалювалась рослинність та її залишки, ОСОБА_1 особисто знаходиться біля багаття та за допомого палки підтримує його. Свої дії мотивував тим, що запікав картоплю.

Слід звернути увагу на те, що розділом ІІ Поряку №541 визначено, що випалювання сухої рослинності допускається виключно у випадку гасіння пожеж в екосистемах пожежно-рятувальними підрозділами (частинами) визначеними статтями 60-63 Кодексу цивільного захисту України за рішенням керівника гасіння пожежі у відповідності до Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 квітня 2018 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2018 року за № 802/32254.

Випалювання залишків сухої рослинності допускається у наступних випадках:

для приготування їжі (у печі, на мангалі чи за допомогою іншого обладнання), обігріву оселі (дрова, хмиз, брикети);

у традиційно-культурних цілях (багаття на Івана Купала, тощо). Таке випалювання здійснюється за попереднім узгодженням місця та часу з органами місцевого самоврядування.

Забороняється проводити будь-які випалювання у вітряну погоду, окрім випалювання залишків сухої рослинності у закритих приміщеннях. Розпалювання багать для випалювання залишків сухої рослинності має проводитись у відповідності до Правил пожежної безпеки в Україні затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 та інших норм законодавства.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що спалювання залишків сухої рослинності на відкритій території (зеленому насадженні у населеному пункті), не у печі, мангалі чи не за допомогою іншого обладнання, є прямим порушенням Порядку №541.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, про те, що він не здійснював випалювання залишків сухої рослинності, а запікав картоплю, оскільки таке твердження спростовано фотознімками, які наявні в матеріалах справи та з яких зокрема встановлюється паління залишків сухої рослинності (залишки сухої трави, опалого листя, сухе опале гілля дерев).

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач в порушення вимог закону притягнув його до відповідальності на підставі ст. 77-1 КУпАП, оскільки випалювання сухої рослинності він здійснив на подвір`ї, що належить його сину, земельна ділянка є приватною власністю, а відтак така земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, до смуг відводу автомобільних доріг і залізниць, до парків чи інших зелених населеннь та газонів у населених пунктах.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що земельна ділянка, на якій відбулось випалювання сухої рослини розташована в населеному пункті та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», які затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Зелені насадження обмеженого користування - насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров`я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.

Отже, відповідно до вищенаведеного, трав`яна, квіткова, чагарникова, деревна рослинність природного та штучного походження, що зростає на території житлового будинку (присадибній ділянці, ділянці для обслуговування житлового будинку) є зеленим насадженням у населеному пункті, на якому заборонено випалювання рослинності або її залишків та опалого листя.

Окрім цього, згідно цих Правил, на об`єктах благоустрою зеленого господарства, зокрема забороняється:

вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, сміття, траву, гілки, деревину, сніг, листя тощо;

спалювати суху рослинність, розпалювати багаття та порушувати інші правила протипожежної безпеки.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, прибудинкова територія повинна постійно утримуватися в чистоті, систематично очищатися від сміття, тари, опалого листя. Спалювання всіх видів відходів на даній території домоволодінь і в сміттєзбірниках забороняється.

Відтак, із врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що вина позивача у вчиненні даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП, доведена повністю, факт порушення позивачем правил пожежної безпеки, що давало підстави для притягнення його до встановленої законом відповідальності підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи. Такі докази, представлені відповідачем, в силу ст. ст. 251, 252 КУпАП суд вважає належними та допустимими.

Посилання позивача на процесуальні порушення при складенні такої постанови суд вважає, як намагання уникнути від відповідальності за скоєне.

З огляду на вищевказане, суд дослідивши матеріали справи, приходить до переконливого висновку про те, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення посадова особа структурного підрозділу Головного управління діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то питання про стягнення судового збору не вирішується.

Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 3 ст. 243,ст.ст. 250, 268, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області задовольнити

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2023 року у справі № 594/363/23 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 04 липня 2023 року