Справа № 152/120/23

Провадження № 22-ц/801/952/2023

Категорія: 46

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 рокуСправа № 152/120/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 березня 2023 року, ухвалене суддею Роздорожною А.Г., повне рішення складено 09 березня 2023 року, в цивільній справі за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересахдержави вособі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

встановив:

Усічні 2023 року керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21662,32 грн витрат на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 на користь Національної служби здоров`я України, а також в сумі 1435,37 грн на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року у справі № 152/280/22 ОСОБА_1 , обвинувальний акт відносно якого було направлено до суду за ч.1 ст.286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим. Цією ухвалоюсуду встановлено,що 21 грудня 2021 року близько 17-00 год водій ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв Майдану в м.Шаргород, Жмеринського району, в напрямку с. Слобода-Шаргородська, навпроти СО «Шаргородські ЕМ» Жмеринських електричних мереж, що розташовані по вул. Героїв Майдану 308, в м. Шаргород Жмеринського району, на відстані 8 м від електроопори № 35, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу в момент об`єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала у невстановленому місці проїзну частину зліва-направо по напрямку руху автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на останню. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №6 від 31 березня 2022 року, отримала тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 318/319/22-21 від 7 лютого 2022 року в ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним нормам вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що знаходяться у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» в період з 28 грудня 2021 року по 1 січня 2022 року (5 ліжко-днів) у високоспеціалізованому Центрі ортопедії, ендопротезування та реконструктивної травматології. Сума витрат, затрачених лікарнею на лікування ОСОБА_2 , становить 1 435,37 грн.

Згідно із Законом України «Про медичні гарантії», лікарні відшкодовано вартість лікування потерпілої ОСОБА_2 за рахунок коштів Національної служби здоров`я України в сумі 21 662,32 грн.

Загальна сума витрачених бюджетних коштів за час стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_2 становить 23 097,69 грн. Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої в межах даного кримінального провадження не заявлявся, в добровільному порядку вказані кошти не відшкодовані.

Невідшкодування витрат, здійснених КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» за рахунок державного та місцевого бюджетів на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій. Невжиття Національною службою здоров`я України, Вінницькою обласною Радою в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» заходів щодо стягнення витрат на лікування є підставою для звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України грошові кошти в сумі 21 662 грн 32 коп., а також на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І.Пирогова Вінницької обласної Ради» грошові кошти в сумі 1435 грн 37 коп. витрат на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2 684 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення або змінити рішення.

У скарзі зазначає, що батько потерпілої за передані ним кошти придбав усе необхідне для лікування дочки. Всього було придбано на лікування на суму 20536 грн, що документально підтверджено. За позовом прокурора він провів оплату лікування в Шаргородськй лікарні з 21 грудня 201 року по 28 грудня 2021 року. Тому жодних збитків лікарні чи бюджету завдано не було. Вперше поданий прокурором в інтересах держав позов залишено без розгляду. Судом не надано оцінку доданому до відзиву рахунку, який ним оплачено. Кошти просять стягнути по 01 січня 2022 року включно, хоча потерпілу забрали з лікарні ще 31 грудня 2021 року. Національна служба здоров`я повернула лікарні 27832,36 грн, а прокурор просить стягнути з нього 23097,69 грн. Лікарня не понесла жодних витрат на лікування ОСОБА_2 .

У поданих на апеляційну скаргу відзивах Жмеринська окружна прокуратура та Вінницька обласна Рада просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 13ст. 7 ЦПК України,розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У Шаргородському районному судді Вінницької області перебувало кримінальне провадження № 12021020150000190 від 21.12.2021 року за ч.1 ст.286 КК України, справа №152/280/22.

У рамках цього провадження встановлено, що 21 грудня 2021 року близько 17-00 год водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв Майдану в м. Шаргород, Жмеринського району, в напрямку с. Слобода-Шаргородська, навпроти СО «Шаргородські ЕМ» Жмеринських електричних мереж, що розташовані по вул. Героїв Майдану 308, в м. Шаргород Жмеринського району, на відстані 8 м від електроопори № 35, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу в момент об`єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала у невстановленому місці проїзну частину зліва-направо по напрямку руху автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на останню. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 6 від 31 березня 2022 року, отримала тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Шаргородського районного суду від 27 квітня 2022 року, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілою. Кримінальне провадження закрито у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину під час судового розгляду кримінального провадження не заявлявся.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» з 28 грудня 2021 року по 1 січня 2022 року, в Центрі ортопедії ендопротезування та реконструктивної травматології. Сума витрат, затрачених лікарнею на стаціонарне лікування становить 1 435,37 грн. Згідно із Законом України «Про медичні гарантії» відшкодування НСЗУ складає 21 662,32 грн. Відшкодування закладу вартості лікування ОСОБА_2 не було (лист в.о. директора КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» від 23 листопада 2022 року №01.01-25-25/3303).

Відповідно до копії листа від 9 грудня 2022 року №01.01-25-25/3452, в.о. директора КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради», ОСОБА_2 перебувала у високоспеціалізованому Центрі ортопедії ендопротезування та реконструктивної травматології з 28 грудня 2021 року по 1 січня 2022 року (5 ліжко/днів). Вартість 4 днів у грудні 2021 року склала 1 422,84 грн (1 ліжко/день становить 355,71 грн) та вартість 1 дня в січні 2022 року склала 12,53 грн. Загальна вартість лікування склала 1435,37 грн. Витрати на стаціонарне лікування за рахунок Національної служби здоров`я України становлять 7,506 (ставка) х 2,886 (коефіцієнт складності) = 21 662,32 грн (а.с.66 т.1).

Згідно з копією договору №0841-Е122-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, Національна служба здоров`я України (замовник) та КНП Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» (надавач) визначили, що відповідно до умов договору надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів (а.с.47-61 т.1).

Відповідно до копії листа від 22 листопада 2022 року №40156/2-14-22, голова Національної служби здоров`я України повідомила, що між НСЗУ та КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» укладено ряд договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантів.

Проаналізувавши оскаржуване судове рішення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в даній справі визнав обґрунтованим право прокурора на представництво та захист інтересів держави, а отже підтвердив правомочність прокурора звертатись з цим позовом в інтересах НСЗУ та КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради».

Апелянт у своїй скарзі не акцентує на цьому увагу і не заперечує правомочність прокурора звертатись з даним позовом до суду. Судове рішення оскаржується з інших підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне провадження закрите з нереабілітуючих підстав, потерпіла від вчиненого злочину перебувала на стаціонарному лікуванні, що потягло за собою понесення державою відповідних затрат, а відтак у відповідача, на підставі норм закону, виник обов`язок відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, і апеляційний суд погоджується з цим висновком.

Згідно положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1,3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що жодних витрат лікарня не понесла, адже всі витрати поніс лише він і це підтверджується рахунком на оплату від 30.12.2021.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, в тому числі згаданий скаржником рахунок на оплату, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не довів понесені ним витрати на лікування.

Зокрема, в рахунку на оплату набору імплантів ОМС великогомілковий стрижень (17760 грн) та необхідного до нього набору (2 776 грн), на загальну суму 20 536 грн, не вказано хто покупець і хто платник цих наборів.

Така ж ситуація і з фіскальним чеком на загальну суму 20 536 грн, в якому теж відсутня інформація щодо платника.

Як згадує в скарзі апелянт, батько потерпілої придбав все необхідне для лікування за кошти ОСОБА_1 , які він передав останньому, тому теж виникає питання, хто поніс витрати за лікування потерпілої.

Стверджуючи, що лікарня не понесла жодних витрат, ОСОБА_1 знову ж таки не підтверджує доказами цей факт.

Інших доказів, які б підтверджували витрати відповідача на лікування, останнім не надано.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Крім того, відповідно до Методики розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1075), загальна (повна) вартість - вартість усіх ресурсів, що використовуються закладом охорони здоров`я для виробництва послуги з медичного обслуговування, у тому числі з прямими і непрямими витратами.

Застосовується певний критерій розподілу - правило (або значення параметра), що застосовується для розподілу непрямих витрат між структурними підрозділами закладу охорони здоров`я. Критерій розподілу безпосередньо пов`язаний з витратами, що розподіляються, або з причиною їх виникнення.

Існують: непрямі витрати - вартість виробничих ресурсів (комунальні послуги, адміністративні видатки, накладні витрати тощо), які важко простежити безпосередньо до конкретних об`єктів витрат (організацій, відділень, послуг, пацієнтів тощо) та які мають розподілятися, та прямі витрати - вартість виробничих ресурсів (персоналу, лікарських засобів тощо), які безпосередньо пов`язані з виробництвом медичної послуги та, за даними бухгалтерського обліку, можуть бути безпосередньо віднесені до об`єкта витрат (структурного підрозділу/відділення закладу охорони здоров`я, послуги або конкретного пацієнта).

Беручи до уваги сказане, то, навіть у випадку оплати ОСОБА_1 протезу та необхідного до нього набору - це лише частина прямих витрат на лікування потерпілої.

Відповідач фактично не заперечував відповідним чином проти загальної суми відшкодування, яка згадувалась в описаних у рішенні суду першої інстанції довідках закладу охорони здоров`я та НСЗУ, і не намагався спростувати цей розмір. ОСОБА_1 вважав, що оплативши за протез та набір до нього, він виконав свій обов`язок по відшкодуванню витрат лікарні. Разом з цим, ОСОБА_1 не ототожнює розмір витрат лікарні та НСЗУ з витратами на придбання протезу та набору до нього.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, ОСОБА_1 зобов`язаний надати докази в обґрунтування своїх заперечень, а у разі неможливості самостійно надати докази, ОСОБА_1 вправі був подати клопотання про витребування тих чи інших доказів судом (ст. 84 ЦПК України).

У суді першої інстанції відповідач просив викликати та допитати в якості свідків осіб, які б підтвердили його витрати на лікування потерпілої. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні даного клопотання, і апеляційний суд погоджується з цим, адже, відповідно до ч 2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В даному випадку понесені витрати, їх вид та складова таких витрат, із подальшим визначенням загальної суми таких витрат не можуть доказуватись показаннями свідків, а лише письмовими доказами, зокрема, документами щодо призначення конкретній особі тих чи інших медичних препаратів, накладними та чеками на їх оплату із вказівкою платника, тощо.

Більшість мотивів апеляційної скарги зводяться до постановлення апелянтом запитань, на які сам скаржник не відповідає. Також апелянт стверджує про корупцію в медицині та некомпетентність прокурорів, але разом з цим жодного аргументованого доказу на підтвердження цього апелянт не надає. І в кінці апеляційної скарги ОСОБА_1 , підсумовуючи ним сказане, говорить, що для встановлення об`єктивної істини по справі доказів явно недостатньо і зробити це в рамках цивільного судочинства не є можливим, і це можливо лише в рамках досудового слідства.

Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що позивач у позові просив справу розглянути в спрощеному проваджені і у відзиві на позов він проти цього не заперечував, проте просив суд обов`язково повідомити його про час та місце розгляду справи. Суд відбувся без виклику сторін, однак, після отримання відзиву з доданими до нього доказами в суду не було жодної можливості розглянути справу без його участі.

Вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки відкриваючи 02.02.2023 провадження у справі суд першої інстанції виходив з положень статей 19, 274 ЦПК України та призначив справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, так як ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримав 08.02.2023, заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом визначеного законом строку (до 08.02.2023), як і після цього, відповідач не подав.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 21.02.2023, ОСОБА_1 заявив про його обов`язкову участь у розгляді справи, оскільки у випадку задоволення позову, без отримання його пояснень, він може залишитися без засобів до існування. Разом з цим, у прохальній частині клопотання про розгляд справи з викликом сторін не заявив.

Частиною 5 статті 279 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так як клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач не подав, у суду були відсутні підстави для призначення розгляду справи з викликом сторін (після того, як справу призначено до розгляду без виклику сторін).

Згідно зістаттею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки місцевим судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко