ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"28" червня 2023 р. Справа № 909/250/23

Суддя Західного апеляційного господарського суду Плотніцький Б.Д. член колегії у складі суддів: головуючого (судді доповідача) Плотніцького Б.Д., суддів Матущак О.І., Кравчук Н.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Івано-Франківської митниці Державної митної служби України б/н від 15.06.2023 (вх. №01-05/1931/23 від 16.06.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2023 (повний текст складено та підписано 29.05.2023, суддя Скапровська І.М.)

у справі №909/250/23

за позовом: фізичної особи-підприємця Луцького Володимира Петровича, м. Калуш, Івано-Франківська область,

до відповідача: Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, м. Івано-Франківськ,

про стягнення шкоди в розмірі 101 398,62 грн., з яких: 10 738,99 грн - 3% річних, 90 659,67 грн - інфляційних збитків та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України (Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646) на користь ФОП Луцького Володимира Петровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 90 659,63 грн - інфляційних збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Івано-Франківська митниця Державної митної служби України звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 16.06.2023.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Кордюк Г.Т.

В подальшому, розпорядженням керівника апарату суду №216 від 27.06.2023 у зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Кордюк Г.Т., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Матущак О.І.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділ IV Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Однак всупереч вимогам п.п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги апелянт не додає докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Разом з тим, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява № 28249/95), ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".

При цьому процесуальна норма частини другої статті 123 ГПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України "Про судовий збір", в якому визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону.

Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовної заяви ФОП Луцького Володимира Петровича є вимоги про стягнення шкоди в розмірі 101 398,62 грн. внаслідок неправомірних дій відповідача Івано-Франківської митниці Державної митної служби України.

Згідно з частиною другою та третьою статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; 6) пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях господарського процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним господарським процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушеного права.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Поряд з цим, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.

При цьому звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем у справах за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, дана стаття не містить.

Отже, правом на звільнення від сплати судового збору наділяються виключно позивачі за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відтак, апелянт не відноситься до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору.

З приписів ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI в редакції Закону № 465-IX від 16 січня 2020 року (далі Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, особа, яка подає позовну заяву повинна сплатити судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, особа, яка подає апеляційну скаргу повинна сплатити судовий збір 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відтак, враховуючи вищевикладене та ціну позову, за подання апеляційної скарги апелянту належить до сплати судовий збір в розмірі 4 026 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що апелянтом при поданні апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі та такі відсутні як додатки до апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Однак всупереч вимогам п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 ГПК України, апелянтом до апеляційної скарги не долучено доказів на підтвердження надсилання позивачу копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, засобами поштового зв`язку листом з описом вкладення.