Справа № 420/11307/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського (м. Ізмаїл) (Військової частини НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ 14321860, місце знаходження68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Г. Музиченка, 31) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 травня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського (м. Ізмаїл) (Військової частини НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ 14321860, місце знаходження68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Г. Музиченка, 31), в якій позивач просив:

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 років вислуги на військовій службі;

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 років вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (зі змінами).

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 липня 2022 року № 316-ОС виключено Позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас Збройних Сил України

Згідно із вказаним наказом загальна вислуга років Позивача станом на 12 липня 2022 становить 18 років 03 місяці 29 днів, з них календарна: 17 років 06 місяців 13 днів, пільгова: 00 років 09 місяців 16 днів.

Позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Однак, Відповідачем вищезазначений обов`язок щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, не виконаний.

Адвокат позивача звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом щодо надання інформації про види грошового забезпечення, які не були ним отримані при звільненні (та/або, які пов`язані із проходженням мною військової служби) із зазначенням конкретних розмірів (сум, тощо) та строків їхнього нарахування.

Листом від 16.11.2022 року № 11/7871-22-Вих Відповідач надав архівну відомість за січень-липень 2022 рік.

Також Відповідач повідомив, що питання про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби буде розглянуто додатково, про що позивача пізніше проінформують.

Позивач зазначив, що через свого представника він повторно звернувся до Відповідача із адвокатським запитом з метою отримання інформації про виплату Позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та отримав від Відповідача відповідь, з якої вбачається, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за сімейними обставинами або з інших поважних причин з моменту оголошення мобілізації- та протягом строку її проведення, з моменту введення воєнного стану - та до оголошення демобілізації згідно (підпункту «г») пункту 3 частини п`ятої статті26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач вважає зазначену відмову протиправною та такою, що порушує гарантоване Законом право військовослужбовців на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, звернувши увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», на яку посилається Відповідач як на підставу для відмови у виплаті обов`язкової одноразової грошової допомоги при звільненні, є нормативно-правовим актом на реалізацію бланкетної норми, визначеної абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України №2011 -XII.

Також позивач зазначив, що у зв`язку з тим, що право на виплату грошової допомоги позивач набув у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження військової служби, він вважає, що Відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Так, позивач посилається на те, що відповідно до «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально- виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4 та 5 вищезазначеного Порядку визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, на думку позивача, обов`язок Відповідача виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 виникне під час виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні на виконання рішення суду.

У встановлений судом строк від відповідача Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/5618/23 від 05.06.2023), відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно з абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) законодавець визначив, що для військовослужбовців, які звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позивача було звільнено з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХП (через такі сімейні обставини або інші поважні причини).

Відповідач звернув увагу, що обов`язковими умовами для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачені у абз. 2п. 2 ст. 15 Закону № 2011 -XII, є дві обставини:

- наявності сімейних обставин або інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (постанова № 413);

- наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 № 413 затверджений Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Постанова № 413).

У переліку обставин та причин Постанови № 413 відсутня обставина, з якої було звільнено позивача, а саме: військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, тому відповідач вважає, що позивач не набуває право на виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, адже дотримана одна з двох обов`язкових умов визначених абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ (наявність вислуги 10 років і більше).

Також, відповідач звертає увагу, що позивач просить суд зобов`язати військову частину НОМЕР_3 компенсувати суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 постанови № 44 Кабінету Міністрів України від 15.01.2004, проте згідно з тим, що ОСОБА_1 не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, то відповідно, також, право на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб позивач не набуває.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України на підставі паспорту серії НОМЕР_4 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено відповідним посвідченням від 11 березня 2015 року.

Згідно з витягу з Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 липня 2022 року № 316-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії-номера обслуги кулеметної групи відділення вогневої підтримки прикордонної застави Острів Зміїний» (з місцем дислокації н.п. Біле) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років), пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 12 липня 2022 року.

Згідно із вказаним наказом загальна вислуга років Позивача станом на 12 липня 2022 становить 18 років 03 місяці 29 днів, з них календарна: 17 років 06 місяців 13 днів, пільгова: 00 років 09 місяців 16 днів.

Цим наказом не передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокат позивача звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом щодо надання інформації про види грошового забезпечення, які не були ним отримані при звільненні (та/або, які пов`язані із проходженням мною військової служби) із зазначенням конкретних розмірів (сум, тощо) та строків їхнього нарахування.

Листом від 16.11.2022 року № 11/7871-22-Вих Відповідач надав архівну відомість за січень-липень 2022 рік.

Також Відповідач повідомив, що питання про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби буде розглянуто додатково, про що позивача пізніше проінформують.

Також матеріалами справи підтверджено, що адвокат позивача повторно звернувся до Відповідача із адвокатським запитом з метою отримання інформації про виплату Позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та отримав від Відповідача відповідь від 07.02.2023 року, з якої вбачається, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за сімейними обставинами або з інших поважних причин з моменту оголошення мобілізації- та протягом строку її проведення, з моменту введення воєнного стану - та до оголошення демобілізації згідно (підпункту «г») пункту 3 частини п`ятої статті26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з таких підстав.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі, в тому числі, - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям» при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, обов`язковими умовами для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачені у абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, є дві обставини:

- наявності сімейних обставин або інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (постанова № 413);

- наявності вислуги 10 років і більше.

Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі по тексту - Інструкція № 558).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції № 558 ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

Пунктом 2 глави 9 розділу V Інструкції № 558 визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років), пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд зазначає, що пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): зокрема, військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, які чітко зазначено у пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за наявності календарної вислуги років 10 і більше років вислуги, у даному випадку у позивача 18 років вислуги, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Щодо посилань відповідача на відсутність у постанові Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 № 413, якою затверджений Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, причини для звільнення з військової служби як військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, є безпідставним, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 № 413 затверджений Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Згідно «Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як, зокрема, виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено підпунктом "г" : «г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): … військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років», згідно із Законом № 2169-IX від 01.04.2022.

Тобто наведений у статті п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перелік сімейних та інших поважних причин, що є підставою для звільнення з військової служби, був розширений.

Разом з цим за смисловим значенням інша підстава для звільнення «військовослужбовців, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років» охоплюється визначеною у постанові Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 поважною причиною: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Таким чином, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 передбачена така підстава звільнення, як виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері), а звільнення позивача з військової служби відбулось на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з тим, що позивач самостійно виховує дитину віком до 18 років, має вислугу більше 10 років, що відповідає вимогам абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для надання одноразової грошової допомоги при звільненні, тому відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стосовно позовних вимог виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до п. 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками

Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 558, у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких входить одноразова грошова допомога при звільненні.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Системний аналіз Порядку №44 доводить, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, так й особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 років вислуги на військовій службі та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 років вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (зі змінами).

Суд вважає задовольнити позовні вимоги вищезазначеним способом, оскільки за результатами досліджених судом доказів, суд встановив, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність в нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського (м. Ізмаїл) (Військової частини НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ 14321860, місце знаходження68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Г. Музиченка, 31) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського (м. Ізмаїл) (Військової частини НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ 14321860, місце знаходження68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Г. Музиченка, 31) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 років вислуги на військовій службі.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського (м. Ізмаїл) (Військової частини НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ 14321860, місце знаходження68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Г. Музиченка, 31) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 років вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (зі змінами).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко