Справа № 540/60/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Водночас позивачу було відмовлено у призначенні такої грошової допомоги, оскільки у неї немає 30 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно пунктів «е» і «ж» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим ОСОБА_1 не згодна із зазначеними діями пенсійного органу щодо відмови їй у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки в неї наявний відповідних страховий стаж, з огляду на що остання звернулась за захистом своїх прав та інтересів до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області був прийнятий до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

01.02.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 16.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

28.09.2021 року позивачем були надані додаткові документи для призначення та виплати їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.10.2021 року №212950006127 позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, оскільки переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 не передбачено посади «викладач» в позашкільних навчальних закладах.

При цьому відповідач у відзиві зауважив, що за записами трудової книжки до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років та додатково доданими документами, ОСОБА_1 можна зарахувати лише 7 років 2 місяці 25 днів., а саме:

з 18.08.1981 року по 29.08.1983 року - у Дитячій музичній школі №8 на посаді педагога класу скрипки - 2 роки 12 днів;

з 20.09.1983 по 18.09.1986 року - у Гладківській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу скрипки - 2 роки 11 місяців 29 днів;

з 01.09.1989 по 22.10.1990 року - у Гладківській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу скрипки - 1 роки 1 місяць 22 дні;

з 15.11.1990 року по 06.09.1991 року - у ясла-садок No67 Західно-Сибірської залізничної дороги станції Новосибірськ на посаді вихователя, музичного керівника - 9 місяців 22 дні;

з 01.10.1991 по 31.12.1991 року - у Гладківській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу скрипки - 3 місяці.

Водночас страховий стаж з 01.01.1992 року не було зараховано до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугою років, оскільки Переліком №909, що застосовується з 01.01.1992 року, посада викладача у позашкільних навчальних закладах не передбачена.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року №11/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.

Відповідно до протоколу від 03.03.2023 року автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративна справа №540/60/22 була передана судді Білостоцькому О.В.

Ухвалою суду від 08.03.2023 року адміністративну справу №540/60/22 судом було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

31.03.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшов відзив, за змістом аналогічний відзиву, поданому до Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 року.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року судом було залучено до участі у справі №540/60/22 в якості співвідповідача Головне управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області. Встановлено зазначеному відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

25.05.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зазначає, що відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж, зокрема, для жінок - 30 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року за №1191, відповідно до якої до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі Перелік №909).

Переліком №909 встановлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

У Переліку закладів, організацій та посад, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року №1397, в розділі І «Учбові заклади і дитячі установи» передбачались викладачі в середніх музичних школах, музичних школах-семирічках, школах музичних вихованців.

Водночас посада викладача у позашкільних навчальних закладах Переліком №909 не передбачена.

04.04.2023 року представником позивача до суду надано відповідь на відзив, заперечень на яку до суду не надавалось.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за віком.

16.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення їй та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Листом від 09.09.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №2100-0304-8/43501 повідомило позивача, що їй для зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів з 01.01.1992 року по 31.12.2020 року в Таврійській музичній школі на посаді викладача по класу скрипки та з 04.01.2021 року в КЗ «Голопристанська дитяча школа мистецтв» Голопристанської міської ради Херсонської області на посаді викладача по класу скрипки необхідно визначити за установчими документами, до якого навчального закладу належать зазначені школи (загальноосвітньої або позашкільної). Тобто необхідно надати установчі документи (статут).

В подальшому 28.09.2021 року позивач повторно звернулась із додатковими документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення їй та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Водночас заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності (відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1) була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.10.2021 року №212950006127 позивачу було відмовлено у призначенні та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, оскільки переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 не передбачено посади «викладач» в позашкільних навчальних закладах.

Не погоджуючись із зазначеними діями пенсійного органу щодо відмови їй у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій та вважаючи їх протиправними, позивач звернулась за захистом своїх прав та інтересів в адміністративному судочинстві.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви відповідачів, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" - статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).

Вказаний Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV.

Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Не заперечуючи факту досягнення позивачем на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, а також не заперечуючи того, що позивач на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1058-ІV, відповідач вказує на те, що спеціальний стаж ОСОБА_1 становить 7 років 2 місяці 25 днів. Водночас для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій необхідно 30 років спеціального страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності.

При цьому до спеціального стажу роботи позивача не було враховано періодів її роботи з 01.01.1992 року, оскільки Переліком №909, що застосовується з 01.01.1992 року, посада викладача у позашкільних навчальних закладах не передбачена.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 26 статті 1 Закону України «Про освіту» питання освіти регулюються Законом України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року №2145-VIII (далі Закон № 2145) та рядом спеціальних законів, до яких належить, зокрема, Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 року №1841-ІІІ.

Частиною третьою статті 3 Закону №2145 передбачено, що право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої, вищої освіти та освіти дорослих. Держава у свою чергу забезпечує розвиток позашкільної освіти (стаття 4 Закону України «Про освіту»).

Також частиною першою статті 10 Закону №2145 визначено, що позашкільна освіта є невід`ємним складником системи освіти.

Відповідно до статті 14 Закону №2145 метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації або професійної діяльності.

Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової перед вищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.

Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом, а саме - Законом України «Про позашкільну освіту».

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року № 1841-III (далі Закон №1841) заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Правове визначення мистецької школи міститься у статті 1 Закону №1841. Так, мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.

Статтею 21 Закону України №1841-III передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433 затверджений Перелік типів позашкільних навчальних закладів, до складу яких включено початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Таким чином, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

З урахуванням вказаних норм законодавства суд дійшов висновку, що Таврійська дитяча школа мистецтв та Комунальний заклад «Голопристанська дитяча школа мистецтв» Голопристанської міської ради Херсонської області є закладами позашкільної освіти та повністю керується законодавчою базою, яка регулює питання надання позашкільної освіти - законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту», а це означає, що і перед викладачами позашкільного навчального закладу ставляться усі вимоги, які передбачені вказаними законами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Відповідно до вказаного Переліку №909, до нього включена робота в: загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, на посадах: учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; робота в дошкільних навчальних закладах на посадах: директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів; робота в дитячих клініках, поліклініках, лікарнях, санаторіях, диспансерах, будинки дитини, дитячі відділення в лікарнях, санаторіях, диспансерах і установах для виконання покарань, на посадах учителів, вихователів, логопедів, сурдопедагогів, тифлопедагогів.

Таким чином Переліком №909 не передбачена посада викладача позашкільного навчального закладу, однак суд зауважує, що згідно з пунктом 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону №1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року (справа №876/5312/17, провадження №11-860апп18) відступила від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.05.2016 року у справі №419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років.

Отже Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року дійшла правового висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Подібну правову позицію було висловлено також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17. Аналогічний висновок викладений також і у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №756/9879/16-а.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що стаж роботи ОСОБА_1 у період з 01.01.1992 року по 31.12 2020 року у Таврійській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу скрипки, та з 01.01.2021 року у Комунальному закладі «Голопристанська дитяча школа мистецтв» Голопристанської міської ради Херсонської області на посаді викладача по класу скрипки був безпідставно не зарахований відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки педагогічний стаж позивача на день досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.

При цьому суд зауважує, що належним способом захисту прав та інтересів позивача в даному випадку буде саме визнання протиправним рішення рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.10.2021 року №212950006127 щодо відмови у призначенні позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком.

Згідно п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.4 ст.245 КАС України).

Разом з тим суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 року по справі №540/5533/21.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 992,40 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, оскільки саме його рішенням були порушенні права та інтереси позивача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул.28 Армії, 6) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Олега Ольжича,7) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.10.2021 року №212950006127.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький