КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року справа № 320/4795/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за участю:

представників позивача - Миклуш М.І., Марініча В.К.,

представника відповідача - Гуньковської М.Д.,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» (далі позивач та/або ТОВ «ТЕС Україна) з позовом до Міністерства економіки України (далі відповідач та/або Мінекономіки) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економіки України про відмову у видачі висновку Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» за операціями, що здійснюються відповідно до контракту від 22.09.2021 №2209/2021, укладеного з «Т-Т Electric» (Франція), яке затверджено Наказом Міністерства економіки України від 25.01.2023 за №620;

- зобов`язати Міністерство економіки України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» (код ЄДРПОУ 41261304) висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту Електродвигунів постійного струму LAK 6315А відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2021 №2209/2021, укладеного з компанією-нерезидентом «Т-Т Electric» (Франція) в частині здійсненої 30.09.2021 передоплати в сумі 137 520 Євро на строк з 04 грудня 2022 року до 04 березня 2023 року.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним разом із заявою від 04.12.2022 щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту Електродвигунів постійного струму LAK 6315А відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2021 №2209/2021 було подано повний пакет необхідних документів для прийняття Міністерством економіки України позитивного рішення. Проте, не зважаючи на вказані обставини, відповідач не тільки протиправно відмовив у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, а й прийняв таке рішення поза межами строків, встановлених законом.

Окрім наведеного представник позивача посилається на дотримання принципу мовчазної згоди та правову позицію, викладену в адміністративній справі №160/9440/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

13.04.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, де останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Міністерства економіки України вказує, що ним не порушено строки розгляду заяви позивача, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 та стверджує, що ТОВ «ТЕС Україна» надано не повний пакет документів, що і стало підставою для прийняття відповідного наказу. Водночас, представник відповідача наполягає на тому, що висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком не є дозвільним документом, а висновки, які викладені в адміністративній справі №160/9440/21 не підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні даного спору по суті.

04.05.2023 представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначає, що у розпорядженні Міністерства економіки України були наявні всі документи, необхідні для прийняття позитивного рішення за заявою від 04.12.2022. Також представник ТОВ «ТЕС Україна» вказує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже суперечить вимогам Закону України «Про валюту та валютні операції» та зазначає про хибність тверджень відповідача щодо відсутності правових підстав для врахування висновків, які викладені в адміністративній справі №160/9440/21 при вирішенні даного адміністративного позову.

У свою чергу, 04.05.2023 до суду від представника Міністерства економіки України надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де ним, окрім раніше висловлених заперечень вказано про те, що ТОВ «ТЕС Україна» не було позбавлено можливості подати повний пакет документів, перелік яких регламентовано чинним законодавством. При цьому, представник відповідача повторно наголосив, що висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, не є дозвільним документом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.06.2023.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовну заяву у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» подано відповідачу заяву від 21.09.2022 щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту Електродвигунів постійного струму LAK 6315А відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2021 №2209/2021, до якої долучено: копію контракту від 22.09.2021 №2209/2021; копію додатку №1 від 22.09.2021 до контракту від 22.09.2021 №2209/2021; копію платіжного доручення на перерахування валюти від 30.09.2021; копію листа «Т-Т Electric» від 10.08.2022 стосовно результатів виробничих випробувань та вдосконалень; копію доповнення №1 від 09.09.2022 до контракту від 22.09.2021 №2209/2021; сертифікат партнера від «Т-Т Electric» (т. 1, а.с. 149-168).

Наказом Міністерства економіки України від 07.10.2022 №3656, на підставі матеріалів ТОВ «ТЕС Україна» від 21.09.2022 (вх. №П 908 від 22.09.2022) надано позивачу висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, яким продовжено граничні строки розрахунків по контракту від 22.09.2021 №2209/2021 до 04.12.2022 (т. 1, а.с. 169-171).

В подальшому, ТОВ «ТЕС Україна» подано відповідачу заяву від 04.12.2022 з додатками щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, межах зовнішньоекономічного договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021, до якої долучено наступні документи: лист ТОВ "ТЕС Україна" від 04.12.2022 №97 "Стосовно видачі Висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями" із додатками, копію контракту №2209/2021 від 22.09.2021; копію додатку №1 від 22.09.2021 до контракту №2209/2021 від 22.09.2021; копію платіжного доручення на перерахування валюти від 30.09.2021; копію листа «Т-Т Electric» від 25.11.2022 стосовно результатів виробничих випробувань та вдосконалень; копію доповнення №2 від 01.12.2022 до договору №2209/2021 від 22.09.2021 (т. 1, а.с. 172-194, далі заява від 04.12.2022).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, керуючись статтею 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», абзацом 3 пункту 10 Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 №104, наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 27.02.2019 №329 «Про затвердження форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2019 №218/33189, наказу Міністерства економіки України від 19.12.2021 №944 «Про надання права підпису деяких наказів Міністерства економіки України та свідоцтв про реєстрацію представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності» відповідачем видано наказ №620 від 25.01.2023 «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ «ТЕС Україна» (далі оскаржуване та/або спірне рішення, наказ) (т. 1, а.с. 195-196).

26.01.2023 о 17:58 Міністерством економіки України сформовано лист №4432-10/3564-07 «Щодо розгляду звернення», яким позивача повідомлено про видачу спірного наказу та роз`яснено підстави його прийняття (т. 1, а.с. 110-111). Вказаний лист отримано позивачем 27.02.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» категорично не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі Закон № 2473-VIII).

Частинами 1, 2 статті 3 вказаного Закону регламентовано, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Постановою Кабінету міністрів України від 11.09.2019 №838 затверджено Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у відповідності до пункту 1 якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, інноваційної діяльності в реальному секторі економіки, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю; формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності; формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу; формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу; формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Мінекономіки є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення.

Отже, Мінекономіки є суб`єктом владних повноважень, який уповноважений, з урахувань вимоги статті 13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів продовжувати граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, шляхом видачі висновку.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі Порядок №104), який визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду.

Відповідно до пункту 2 Порядку №104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв`язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов`язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.

Згідно із пунктом 3 Порядку №104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:

заяву на одержання висновку (далі - заява) за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;

копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;

копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;

копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.

Оформлення та подання резидентами в електронній формі для одержання висновку документів, оформлення та видача Мінекономіки в електронній формі висновку здійснюються через Єдиний державний портал адміністративних послуг згідно з вимогами законодавства у сфері електронних довірчих послуг і цього Порядку.

У разі коли документи подано резидентом в електронній формі у вихідний, святковий, інший неробочий день або в неробочий час робочого дня, днем подання таких документів вважається перший робочий день, що настає за таким днем.

За правилами, визначеними у пунктах 4-9 Порядку №104, Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.

Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінекономіки не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Строк продовження розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів обчислюється не раніше одержання Мінекономіки документів.

Висновок оформлюється в електронній формі та/або паперовому вигляді в одному примірнику за формою, затвердженою Мінекономіки.

Видача висновку здійснюється безоплатно.

Висновок видається резиденту в паперовому вигляді за наявності документа, що посвідчує його особу, або уповноваженому представникові резидента за умови подання до Мінекономіки оригіналу довіреності, що засвідчує право на одержання висновку, та документа, що посвідчує особу представника.

Видача висновку, оформленого в електронній формі, здійснюється шляхом його надсилання через Єдиний державний портал адміністративних послуг до персонального кабінету резидента (за його наявності), зазначеного у заяві на одержання висновку, протягом одного робочого дня з дня видачі висновку.

Разом з цим, в розрізі положень пункту 10 Порядку №104 у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли: у поданих резидентом документах виявлено недостовірну інформацію; документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів; заява, додані до неї документи (документ) підписані (засвідчені) особою, яка не має на це повноважень; у зовнішньоекономічному договорі (контракті) відсутні істотні умови договору, передбачені законодавством; операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку; операція резидента здійснюється з товарами, що включені до переліку товарів, за якими звернення про видачу висновку залишаються без розгляду, згідно з додатком; продовження строків розрахунків виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) за операцією з експорту (імпорту) товарів зумовлено форс-мажорними обставинами; у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про резидента або наявні відомості про його припинення.

Згідно із пунктом 12 Порядку №104 у рішенні про відмову у видачі висновку зазначаються причини відмови з посиланням на положення законодавства.

Повідомлення про відмову у видачі висновку надсилається резиденту поштою на адресу його місцезнаходження та/або в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг до персонального кабінету резидента (за його наявності) не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відмову у видачі висновку. За вибором резидента повідомлення про відмову у видачі висновку може бути отримано резидентом особисто.

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

По-друге, Порядком №104 визначено перелік документів, які подаються резидентом для отримання висновку, не подання яких має своїм наслідком відмову у видачі висновку.

По-третє, строк розгляду поданих резидентом документів для отримання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України становить 10 робочих днів з дати їх одержання.

В четверте, рішення про відмову у видачі висновку має містити причини відмови у його видачі із посиланням на положення чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відмови у видачі позивачу висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів стало те, що ТОВ «ТЕС Україна» не було подано відповідачу копії, зокрема додаткових угод до зовнішньоекономічного договору (контракту), а саме Доповнення №1 до Контракту та надання ним копії зовнішньоекономічного договору (контракту) російською та англійською мовою без перекладу останнього на українську мову.

У той же час, як вже було вказано судом вище, ТОВ «ТЕС Україна» подано відповідачу заяву встановленої форми від 04.12.2022 з додатками щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, межах зовнішньоекономічного договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021, до якої долучено наступні документи: лист ТОВ "ТЕС Україна" від 04.12.2022 №97 "Стосовно видачі Висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями" із додатками, копію контракту №2209/2021 від 22.09.2021; копію додатку №1 від 22.09.2021 до контракту №2209/2021 від 22.09.2021; копію платіжного доручення на перерахування валюти від 30.09.2021; копію листа «Т-Т Electric» від 25.11.2022 стосовно результатів виробничих випробувань та вдосконалень; копію доповнення №2 від 01.12.2022 до договору №2209/2021 від 22.09.2021 (т. 1, а.с. 172-194).

У додатках до листа ТОВ "ТЕС Україна" від 04.12.2022 №97 "Стосовно видачі Висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями" вказані такі документи: 1. Копія Контракту №2209/2021 від 22.09.2021. 2. Копія додатку №1 від 22.09.2021 до Контракту №2209/2021 від 22.09.2021. 3. Копія платіжного доручення на перерахування валюти. 4. Копія листа «Т-Т Electric» від 25.11.2022 стосовно результатів виробничих випробувань та вдосконалень. 5. Копія доповнення №2 від 01.12.2022 до Договору №2209/2021 від 22.09.2021.

Мінекономіки надано разом із відзивом на позовну заяву наведену вище заяву резидента (позивача) встановленої форми із доданими до неї документами, в тому числі лист ТОВ "ТЕС Україна" від 04.12.2022 №97.

Згідно із доповненням №2 сторони домовилися в додатку №1 від 22.09.2021 до контракту №2209/2021 від 22.09.2021 пункт 3 викласти в наступній редакції (т. 1, а.с. 194):

«Товар у відповідності до додатку №1 до даного контракту має бути поставлений покупцю в строк 520 днів з моменту передоплати».

Відповідно до пункту 3 доповнення №2 дане доповнення вступає в силу з дати його підписання та є невід`ємною частиною контракту №2209/2021 від 22.09.2021.

Лист «Т-Т Electric» від 25.11.2022 стосовно результатів виробничих випробувань та вдосконалень (т. 1, а.с. 193) підтверджує ті обставини, що постачальник згідно контракту №2209/2021 від 22.09.2021 не має змоги поставити обладнання в строк, найближчий термін закінчення робіт 01.03.2023, у зв`язку з чим просило позивача узгодити нові умови додатковою угодою №2 до договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021.

Звідси слідує, що ТОВ «ТЕС Україна» було надано разом із заявою від 04.12.2022 щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком пакет документів, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків за договором (контрактом) №2209/2021 від 22.09.2021.

При наданні оцінки обставин не подання позивачем доповнення №1 до договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021 суд вважає за доцільне вказати, що таке доповнення надавалось ТОВ «ТЕС Україна» разом із заявою від 21.09.2022 (т. 1, а.с. 167), що не заперечується відповідачем.

Суд враховує, що положення пункту 3 Порядку №104 регламентують необхідність подання заявником (резидентом) разом із заявою щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку, проте вказує, що останній не визначає (не регламентує) пакет документів, який має бути поданий заявником, у разі подання заяви про отримання висновку щодо одного і того ж контракту.

Окрім цього, суд частково погоджується із твердженнями відповідача, що ТОВ «ТЕС Україна» було подано дві окремі заяви щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, а саме від 21.09.2022 та від 04.12.2022, проте відмічає, що вказані заяви стосувались продовження строків розрахунків по одному і тому ж контракту №2209/2021 від 22.09.2021.

Тобто, на переконання суду, обставини не подання позивачем доповнення №1 до контракту №2209/2021 від 22.09.2021, за наявності його у Мінекономіки беззаперечно не може свідчити про порушення ТОВ «ТЕС Україна» положень пункту 3 Порядку №104 та вказувати на наявність підстав для відмови у видачі такого висновку.

Суд ще раз акцентує увагу, що доповнення №1 до договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021, ненадання якого позивачем до заяви від 04.12.2022 зумовило прийняття оспорюваного наказу, було наявне у відповідача, оскільки надавалось ТОВ «ТЕС Україна» разом із заявою від 21.09.2022 і було враховано при прийнятті Наказу Міністерства економіки України від 07.10.2022 №3656, яким на підставі матеріалів ТОВ «ТЕС Україна» від 21.09.2022 надано позивачу висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, яким продовжено граничні строки розрахунків по контракту від 22.09.2021 №2209/2021 до 04.12.2022.

Суд вважає, що розгляд заяв (резидентів) щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, має здійснюватися Мінекономіки з урахуванням всіх документів, які наявні в останнього щодо таких операцій, за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом в сукупності.

Більше того, зміст доповнення №1 до договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021 змінює строки поставки товару, а саме визначає такий строк на рівні 430 днів з моменту першої передоплати. Натомість, доповненням №2 до договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021 такий строк збільшується до 520 днів з моменту першої передоплати.

Отже, доповнення №1 до договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021 при розгляді заяви ТОВ «ТЕС Україна» від 04.12.2022 фактично не має жодного значення, врахування останнього здійснено Мінекономіки при прийнятті наказу від 07.10.2022 №3656 «Про видачу висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених ТОВ «ТЕС Україна».

Щодо ненадання відповідачу копії зовнішньоекономічного договору (контракту) російською та англійською мовою без перекладу останнього на українську мову, що стало другою підставою для відмови у видачі висновку, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 3 Порядку №104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи, зокрема копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову.

Суд зазначає, що будь-яких спеціальних вимог щодо такого перекладу зовнішньоекономічного контракту законодавство не висуває, отже достатнім є будь-який письмовий переклад, вчинений особою, яка має відповідний диплом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що контракт від 22.09.2021 №2209/2021 між Компанією «Т-Т Electric» та ТОВ "ТЕС Україна" укладений двома мовами, а саме англійською та російською, про що також вказано в пункті 13.7 контракту.

Судом було витребувано від відповідача копії обох заяв позивача від 21.09.2022 та від 04.12.2022 із усіма доданими до них документами.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано витребувані докази.

З наданих відповідачем пакетів документів до заяв позивача від 21.09.2022 та від 04.12.2022 слідує, що позивачем до обох заяв надавався контракт від 22.09.2021 №2209/2021 між Компанією «Т-Т Electric» та ТОВ "ТЕС Україна" без його перекладу на українську мову.

Натомість відповідачем на підставі заяви позивача від 21.09.2022 було видано позивачу висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, яким продовжено граничні строки розрахунків по контракту від 22.09.2021 №2209/2021 до 04.12.2022 на підставі Наказу Міністерства економіки України від 07.10.2022 №3656 (т. 1, а.с. 169-171).

Отже, відсутність письмового перекладу на українську мову контракту від 22.09.2021 №2209/2021, укладеного між Компанією «Т-Т Electric» та ТОВ "ТЕС Україна" англійською та російською мовами, не зумовила відмову у видачі висновку за заявою позивача від 21.09.2022.

Натомість позивач стверджує, що ним було подано у складі пакету документів за заявами як від 21.09.2022, так і від 04.12.2022 письмовий переклад контракту №2209/2021 від 22.09.2021, вчинений 19 вересня 2022 року перекладачем ОСОБА_1 , яка має диплом магістра з відзнакою №087059 від 31.12.2017 про закінчення в 2017 році Національного трехнічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" та здобула кваліфікацію магістр за спеціальністю філологія, професійна кваліфікація: перекладач.

Позивачем надано до матеріалів справи письмовий переклад контракту №2209/2021 від 22.09.2021, вчинений 19 вересня 2022 року перекладачем ОСОБА_1 (т.1, а.с.39-51), письмовий переклад Додатку №1 від 22.09.2021 до Контракту №2209/2021 від 22.09.2021, вчинений 19 вересня 2022 року перекладачем ОСОБА_1 (т.1, а.с.55-58), письмовий переклад Доповнення №1 від 09.09.2022 до Контракту №2209/2021 від 22.09.2021, вчинений 19 вересня 2022 року перекладачем ОСОБА_1 (т.1, а.с.62-63), а також письмовий переклад Доповнення №2 від 12.12.2022 до Контракту №2209/2021 від 22.09.2021, вчинений 03 грудня 2022 року перекладачем ОСОБА_1 (т.1, а.с.105-106).

Також позивачем додано копію диплому магістра з відзнакою №087059 від 31.12.2017 про закінчення ОСОБА_1 в 2017 році Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" та здобуття кваліфікації магістр за спеціальністю філологія, професійна кваліфікація: перекладач.

Суд зазначає, що спростувати доводи позивача про ненадання позивачем письмового перекладу контракту №2209/2021 від 22.09.2021 в пакеті документів до заяв від 21.09.2022 та від 04.12.2022 суд не може, адже бланк заяви встановленої форми, надрукований за допомогою комп`ютерної техніки, взагалі не містить такої графи як додатки до заяви. При цьому опис документів відповідачем при прийнятті заяви та пакету документів не складався. В тексті заяв позивача встановленої форми від 21.09.2022 та від 04.12.2022 відсутнє посилання на надання контракту №2209/2021 від 22.09.2021 із письмовим перекладом на українську мову, але при цьому в тексті заяв не згадуються й інші документи, які додані до заяв, проте їх надання відповідач підтверджує, наприклад сертифікат партнера від «Т-Т Electric» до заяви від 21.09.2022.

Отже, суд виходить з того, що письмовий переклад контракту №2209/2021 від 22.09.2021, вчинений 19 вересня 2022 року перекладачем ОСОБА_1 , був доданий позивачем до заяв від 21.09.2022 та від 04.12.2022, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. При цьому представник відповідача не зміг заперечити в судовому засіданні факт видачі позитивного висновку за заявою позивача від 21.09.2022 у відсутність у відповідача, як він стверджує, письмового перекладу контракту №2209/2021 від 22.09.2021.

При цьому навіть за умови відсутності у відповідача письмового перекладу контракту №2209/2021 від 22.09.2021, вчиненого 19 вересня 2022 року перекладачем Миклуш Мариною Ігорівною, суд зазначає, що така обставина не може бути підставою для відмови у наданні позивачу позитивного висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, виходячи з такого.

За фактичних обставин справи слід звернути увагу на те, що згідно із пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд вказує, що спірний наказ прийнято Мінекономіки необгрунтовано, адже не враховано раніше подані позивачем документи, що стосуються одного і того ж договору (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021.

Більше того, відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Суд вважає, що Мінекономіки формально підійшов до розгляду заяви позивача від 04.12.2022 щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком за договором (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021, що може мати свої наслідком застосування до ТОВ «ТЕС Україна» санкцій, визначених частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII.

Згідно із пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Окрім цього суд вважає прийнятним застосування до спірних правовідносин те, що у практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

В даному випадку, оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за наслідком застосування ним формального підходу до розгляду заяви ТОВ «ТЕС Україна» від 04.12.2022 щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком за договором (контракту) №2209/2021 від 22.09.2021, без врахування раніше поданих ним документів, що має своїм наслідком непропорційність такого рішення, адже останнє не забезпечує баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване таке спірне рішення.

Інші доводи та заперечення сторін в цій частині суд вважає такими, що не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд також вважає за доцільне звернути увагу на доводи та заперечення сторін щодо строків розгляду заяви ТОВ «ТЕС Україна» від 04.12.2022.

Як вже було вказано вище, як Закон № 2473-VIII, так і Порядок №104 встановлює строк розгляду Мінекономіки поданих резидентом документів для отримання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком - 10 робочих днів з дати їх одержання.

Матеріалами справи підтверджено, що заяву від 04.12.2022 та додані документи отримані відповідачем 05.12.2022. У той же час спірне рішення прийнято 25.01.2023, а повідомлено про його прийняття ТОВ «ТЕСА України» 27.02.2023 засобами поштового зв`язку.

Доказів зворотного Міністерством економіки України до суду не надано.

Звідси слідує, що Мінекономіки мав розглянути вказану заяву у строк до 19.12.2022, проте фактично розглянув лише 25.01.2023, про що повідомив позивача 27.02.2023.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» (далі Постанова №165) відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1, 20 Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні Кабінет Міністрів України постановлено зупинити строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності).

Разом з цим, суд нагадує, що частиною 2 статті 3 Закону № 2473-VIII регламентовано, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону (ч. 3 ст. 3 Закону № 2473-VIII).

В даному випадку, на переконання суду застосування Постанови №165 суперечить вимогам статті 3 Закону № 2473-VIII.

Суд відмічає, що жодних змін до абзацу 2 частини 4 статі 13 Закону № 2473-VIII в частині строків прийняття Мінекономіки рішення про видачу чи відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України, не внесено.

Отже, суд вважає, що Мінекономіки суттєво порушено строки розгляду заяви ТОВ «ТЕС Україна» про отримання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком від 04.12.2022, визначені в абзаці 2 частини 4 статті 13 Закону № 2473-VIII та пункті 4 Порядку №104.

Суд відмічає, що наведене не є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, проте вказує на порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В розрізі положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про не відповідність оскаржуваного рішення, критеріям, які встановлені пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України, а відтак останнє є таким, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд зазначає про наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Як вже неодноразово було вказано судом вище, ТОВ «ТЕС Україна» із відповідною заявою від 04.12.2022, в межах контракту від 22.09.2021 №2209/2021, зверталось до Міністерства економіки України вдруге, та останнім вже видавався наказ від 07.10.2022 №3656 про видачу позивачу висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, з аналогічних підстав, які були покладені ТОВ «ТЕС України» в основу повторної заяви (лист «Т-Т Electric» стосовно результатів виробничих випробувань та вдосконалень).

Приймаючи до уваги те, що при розгляді заяви від 04.12.2022, на думку суду, відповідач діяв формально, із порушенням строків розгляду такої заяви, прийнявши рішення, яке не є пропорційним наслідкам, на досягнення яких воно спрямоване та враховуючи відсутність інших підстав, визначених у пункті 10 Порядку №104 для відмови у видачі відповідного висновку, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання Міністерства економіки України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» (код ЄДРПОУ 41261304) висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту Електродвигунів постійного струму LAK 6315А відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2021 №2209/2021, укладеного з компанією-нерезидентом «Т-Т Electric» (Франція) в частині здійсненої 30.09.2021 передоплати в сумі 137 520 Євро на строк з 04 грудня 2022 року до 04 березня 2023 року є обґрунтованими та такими, що мають на меті повний та ефективний захист порушених прав позивача.

Водночас, суд наголошує, що незважаючи на те, що 27.12.2022 продавцем «Т-Т Electric» (Франція) поставлено ТОВ «ТЕС Україна» товар відповідно до договору (контракту) від 22.09.2021 №2209/2021 27.12.2022, суд вважає, що наведений спосіб захисту порушеного права позивача є доцільним, обґрунтованим та таким, що забезпечує повний та ефективний захист його порушених прав, у тому числі статті 1 Протоколу, адже не забезпечення такого захисту, з урахування відсутності вини позивача, може мати своїм наслідком застосування до останнього пені за порушення строків розрахунків ЗЕД, яке розцінюється як втручання в право особи на вільне володіння майном.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановлено судом, а їх оцінка не є визначальною для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1298 від 27.02.2023 (т. 1, а.с. 10).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2684 гривні.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2. При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною.

Отже, позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якою до суду становить 2684,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Міністерства економіки України у розмірі 2684,00 грн.

Питання щодо повернення позивачу судового збору, сплаченого при подачі позову надмірно, відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" може бути вирішено за заявою позивача. Оскільки такої заяви на день ухвалення судового рішення на адресу суду не надійшло, суд не вирішує питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 2684,00 грн. Суд роз`яснює, що позивач може звернутися з такою заявою і після ухвалення судового рішення у справі.

У судовому засіданні 13.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення суду складено 26.06.2023.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економіки України про відмову у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями, що здійснюються відповідно до контракту від 22.09.2021 №2209/2021, укладеного з «Т-Т Electric» (Франція), яке затверджено Наказом Міністерства економіки України від 25.01.2023 за №620.

3. Зобов`язати Міністерство економіки України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» (ідентифікаційний код 41261304) висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту Електродвигунів постійного струму LAK 6315А відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2021 №2209/2021, укладеного з компанією-нерезидентом «Т-Т Electric» (Франція) в частині здійсненої 30.09.2021 передоплати в сумі 137 520 Євро на строк з 04 грудня 2022 року до 04 березня 2023 року.

4. Стягнути з Міністерства економіки України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 12/2, ідентифікаційний код 37508596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС Україна» (місцезнаходження: 03186, м. Київ, вул. Архітектора Антонова, б.4, ідентифікаційний код 41261304) судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.