Справа № 757/31189/22-п Головуючий в суді І інстанції Шапутько С.В.

Провадження № 33/824/2646/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП за епізодом від 19 вересня 2022 року. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 184 КУпАП за епізодом, що мав місце 19 вересня 2022 року - закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 184 КУпАП за епізодами, що мали місце 3 жовтня 2022 року та 17 жовтня 2022 року - закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Як встановив суддя місцевого суду, що 19 вересня 2022 року о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не виконав розпорядження від 4 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні малолітньої дитини», а саме не відчинив двері і не передав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері - ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Київського апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2021 року Розпорядження №444 є обов`язковим до виконання, що підтверджується Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 5 ст. 184 КУпАП (з урахуванням уточнень, внесених до протоколу під час дооформлення адміністративного матеріалу).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 4 листопада 2022 року б/н, 3 жовтня 2022 року о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не виконав розпорядження від 4 вересня 2020 року №444 «Про визнання участі матері у вихованні малолітньої дитини», а саме не відчинив двері та не передав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері - ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Київського апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2021 року Розпорядження №444 є обов`язковим до виконання, що підтверджено Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, чим вчинив правопорушення, передбачене частинами 5 ст. 184 КУпАП (з урахуванням уточнень, внесених до протоколу під час дооформлення адміністративного матеріалу).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 4 листопада 2022 року б/н, 17 жовтня 2022 року о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не виконав розпорядження від 4 вересня 2020 року №444 «Про визнання участі матері у вихованні малолітньої дитини», а саме не відчинив двері та не передав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері - ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене частинами 5 ст. 184 КУпАП (з урахуванням уточнень, внесених до протоколу під час дооформлення адміністративного матеріалу).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП за епізодом від 19 вересня 2022 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На обґрунтування таких вимог зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Сімейного Кодексу України та норми КУпАП, дійшов неправильного висновку, що суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5. ст. 184 є той з батьків, з ким проживають діти, оскільки суб`єктом притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання рішення органу опіки та піклування (ч. 5. ст. 184) може бути тільки той з батьків, для якого згідно статей 157 та 158 передбачено обов`язок виконувати таке рішення органу опіки та піклування, а це тільки той з батьків, хто проживає окремо від дитини, оскілки тільки для нього і ні для кого іншого орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини.

Зазначає, що суд першої інстанції в своїй постанові від 20 квітня 2023 року встановив, що згідно Розпорядження № 444 від 4 вересня 2020 року Печерська РДА саме ОСОБА_3 , повинна забирати та повертати дитину. Отже, обов`язок діяти та виконувати зазначене Розпорядження лежить на ОСОБА_3 і тільки на ОСОБА_3 , яка єдина і може бути притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання зазначеного Розпорядження органу опіки та піклування у відповідності до ч. 5. ст. 184., оскільки саме вона проживає окремо від дітей, саме для неї орган опіки та піклування встановив способи участі у вихованні дітей, і саме для неї відповідно до ч. 2 ст. 158 це Розпорядження є обов`язковим до виконання. ОСОБА_1 не може бути притягнутим до відповідальності за невиконання того, що для нього, як особи яка проживає з дітьми і для якого орган опіки та піклування нічого не встановлював - не є обов`язковим.

Зазначає, що протоколи (від 21 жовтня 2022 року - події 19 вересня 2022 року, та від 4 листопада 2023 року - події 3 жовтня 2022 року та 17 жовтня 2022 року), які розглядались у справі складались не у присутності апелянта, не пред`являвся йому для ознайомлення і підпису чи надання своїх пояснень і заперечень до нього. Свідків складання жодного із протоколів - також немає, що ще раз доводить їх протиправний, замовний та фальшивий характер, що вони складені з порушеннями нормативних документів, які визначають порядок їх складання, а також особисту неприязнь, помсту, дискримінацію за ознакою статі та знущання щодо апелянта зі сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Вказує, що в протоколах працівниками ССДС зазначається місце проживання та перебування апелянта в АДРЕСА_1 , що ще раз доводить їх обізнаність з тим, що апелянта із дітьми немає і не може бути в квартирі АДРЕСА_3 , і нічого біля чи в квартирі АДРЕСА_4 відбуватись не може і не відбувалось нічого з того, про що безпідставно зазначено в протоколах.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив скасувати постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП за епізодом від 19 вересня 2022 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_3 , її представник Старенький С.Є. та представник Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації - Лунін А.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 184 КУпАП, є невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Аналіз змісту положень ст. ст. 153, 157, 158 СК України та ч. 5 ст. 184 КУпАП вказує на те, що дія рішення органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею спрямована на забезпечення прав того із батьків, хто проживає окремо та не може добровільно вирішити з іншою стороною дане питання. Відповідно обов`язок по виконанню даного рішення покладається на того з батьків, з ким проживає дитина.

Отже, суб`єктом адміністративного правопорушення, у даному випадку передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП, є особа, на яку покладається обов`язок виконувати рішення органу опіки та піклування щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, тобто той з батьків з ким проживає дитина.

З матеріалів справи вбачається, що батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 .

Відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації від 4 вересня 2020 року № 444, ОСОБА_3 визначено участь у вихованні малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступним чином:

- з понеділка 8:00 год. до неділі 19:00 год., забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_2 ;

- встановлено черговість участі у вихованні дитини - ОСОБА_3 - тиждень через тиждень, починаючи з 7 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Отже судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 184 КУпАП, оскільки дитина проживає із ним, і доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.

Так, судом встановлено, що вина ОСОБА_1 за епізодом, що мав місце 19 вересня 2022 року, і який оскаржує апелянт, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 21 жовтня 2022 року б/н;

- заявою від 21 вересня 2022 року з додатками, у якій ОСОБА_3 зазначає, що вона, на підставі розпорядження № 444, 19 вересня 2022 року прийшла за адресою: АДРЕСА_2 щоб забрати сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте особа, що притягується до адміністративної відповідальності, не передала їй дитину. Після цього ОСОБА_3 викликала поліцію. На її виклик приїхали працівники патрульної поліції, які піднялися разом з нею до вхідних дверей квартири, установили, що двері ніхто не відкривав. Після цього вона спускалась вниз разом із працівниками патрульної поліції і написала заяву.

- відповіддю Печерського управління поліції, з якої вбачається, що 19 вересня 2022 року по прибуттю працівниками поліції на виклик ОСОБА_3 було виявлено заявницю, яка підтвердила суть свого звернення. Працівники поліції разом з нею прослідували до квартири, де, з її слів, знаходився її син, проте, двері ніхто не відчинив. На місці було відібрано заяву та передано до Печерського УП.

- розпорядженням № 444 від 4 вересня 2020 року, яким ОСОБА_3 визначено її участь у вихованні дитини, а саме з 7 вересня 2020 року, тиждень через тиждень, з понеділка 8:00 год. до неділі 19:00 год., забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_2 .

З урахуванням встановлених обставин, в матеріалах справи та в апеляційній скарзі не міститься доказів, у підтвердження об`єктивних обставин, які б перешкоджали особі, що притягується до адміністративної відповідальності виконати 19 вересня 2022 року приписи розпорядження № 444 від 4 вересня 2020 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , у відповідності до розпорядження № 444 від 4 вересня 2020 року, повинен був забезпечити можливість ОСОБА_3 забрати малолітнього ОСОБА_2 в день, час та за адресою, які встановлені у розпорядження, проте, цього не зробив, є правильним та ОСОБА_1 не спростований.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за епізодом, що мав місце 19 вересня 2022 року, за ч. 5 ст. 184 КУпАП, як невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, а також правильно виходив із того, що правопорушення вчинено 19 вересня 2022 року, а відтак на час судового розгляду строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закінчився, а тому провадження у справі за протоколом від 21 жовтня 2022 року б/н - підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність ОСОБА_1 та дитини за адресою вказаною в розпорядженні, то вони є необґрунтованими, оскільки вказані в апеляційній скарзі обставини не звільняли ОСОБА_1 від обов`язку виконувати вказане розпорядження.

Як слідує із матеріалів справи, батьки дитини не дійшли згоди щодо порядку забезпечення побачень матері з дитиною, тому такий порядок був визначений у розпорядженні від 4 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні малолітньої дитини», відповідно до якого мати має забрати, а батько обов`язок передати дитину матері саме за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 у доводах апеляційної скарги та у поясненнях суду не навів переконливих аргументів, за яких передача матері дитини має відбуватись у інший, аніж визначено розпорядженням № 444 спосіб.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 намагався довести, що їх син знаходиться за іншою адресою, про що він неодноразово заявляв. Мати ОСОБА_3 спростовує такі пояснення, надавши суду апеляційної інстанції докази, які свідчать про відсутність ОСОБА_1 та їхнього сина за адресою місця проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Також неспростованими ОСОБА_1 є ті доводи матері ОСОБА_3 , що їхня дитина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина навчається у школі, яка знаходиться у місті Києві, сам батько постійно перебуває у місті Києві у зв`язку з його роботою. Тому жодних переконливих доводів щодо неможливості виконання розпорядження №444 щодо забезпечення побачень матері з дитиною саме за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не надав.

Ураховуючи наведене судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено об`єктивну сторону правопорушення, яке полягає у невиконанні ОСОБА_1 рішення органу опіки та піклування щодо визначення участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, за що передбачена відповідальніст, встановлена ч. 5 ст. 184 КУпАП.

Заперечення ОСОБА_1 щодо невиконання безпосередньо ОСОБА_3 своїх зобов`язань щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, є безпідставними, оскільки вона підтвердила своє бажання та намагання бачитись з дитиною, чому перешкоджає ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги, в яких заперечується вина у вчиненні адміністративного правопорушення, є непереконливими, оскільки не містять жодних даних про реальні, об`єктивні перешкоди у виконанні розпорядження № 444 від 4 вересня 2020 року.

Згідно п. 3 Інструкції з оформлення посадовими особами органів опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України 06.08.2019 року №1201, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 року за №976/33947, уповноважена посадова особа складає протокол у разі: невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у тому числі вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення; невиконання законних вимог посадових (службових) осіб органу опіки та піклування; недопущення тим із батьків або тим з інших членів родини, з яким проживає дитина, або особою, яка проживає з таким із батьків (дитиною), посадових (службових) осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання дитини; створення перешкод посадовим (службовим) особам органу опіки та піклування при здійсненні інших покладених на них законом повноважень. Зазначені адміністративні правопорушення можуть бути виявлені під час виконання посадовими особами органу опіки та піклування своїх посадових (службових) обов`язків та за результатами розгляду звернень фізичних і юридичних осіб.

Отже, доводи апелянта щодо недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення від 21 жовтня 2022 року як доказу, оскільки його було складено у невідомому місці та не у присутності ОСОБА_1 , є неспроможними.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого місцевим судом рішення.

За таких обставин вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Писана