ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

"28" червня 2023 р. Cправа № 902/327/23

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарафіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Компанії B&B TRENDS S.L. (реєстраційний номер В86880473; Каталонія, 24, Полігон інд. Ка Ноллер, 08130 Санта-Парпетуа-да-Мугоза, Іспанія; адреса для листування: вул. Антоновича, 41, оф. 22, м. Київ, 03150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмотор" (вул. Ватутіна, 10Б, м.Вінниця, 21011; код ЄДРПОУ 43616114)

про припинення порушення прав інтелектуальної власності

Представники:

позивача: Місечко В.М.

відповідача: Якименко Є.П.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/327/23 за позовом представника Компанії B&B TRENDS S.L. до ТОВ "Зелмотор" про припинення порушення прав інтелектуальної власності.

Ухвалою від 16.05.2023 року відкладено підготовче засідання у справі на 28.06.2023 року. Ухвалено забезпечити участь представника Позивача - адвоката АО "Місечко та Партнери" Усіченко І.Г. та представника Відповідача - адвоката Якименка Є.П. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №902/327/23, яке призначено на 28.06.2023 року - 11:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

14.06.2023 року, під час перебування судді Тісецького С.С. у відпустці, до суду від представника Компанії B&B TRENDS S.L. надійшла заява б/н від 07.06.2023 року (вх.№ 01-48/35/23) про забезпечення позову у справі № 902/327/23.

В зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.06.2023 року було здійснено повторний автоматизований розподіл заяви представника Компанії B&B TRENDS S.L. б/н від 07.06.2023 року про забезпечення позову у справі № 902/327/23, за результатами якого вказану заяву передано на розгляд судді Лабунської Т.І.

Ухвалою від 15.06.2023 року (суддя Лабунська Т.І.) справу № 902/327/23, в частині розгляду заяви представника Компанії B&B TRENDS S.L. б/н від 07.06.20203 року (вх. № 01-48/35/23) про забезпечення позову прийнято до свого провадження. Заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2023 року о 12:00 год.

19.06.2023 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

19.06.2023 року на підставі заяви судді Лабунської Т.І., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище заяву про забезпечення позову у справі № 902/327/23 передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 20.06.2023 року заяву представника Компанії B&B TRENDS S.L. б/н від 07.06.2023 року про забезпечення позову у справі № 902/327/23, прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.06.2023 року - 11:00 год. Задоволено клопотання представника Компанії B&B TRENDS S.L. б/н від 16.06.2023 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь представника Компанії B&B TRENDS S.L. - адвоката АО "Місечко та Партнери" Усіченко І.Г. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №902/327/23, яке призначено на 28.06.2023 року - 11:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

21.06.2023 року до суду від представник відповідача надійшло заперечення б/н від 20.06.2023 року на заяву про забезпечення позову.

В судове засідання на визначену дату з`явились представники позивача та відповідача.

В ході розгляду справи представник позивача надав пояснення щодо обставин, наведених у заяві про забезпечення позову, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Також, представником позивача в судовому засіданні подано додаткові пояснення б/н від 28.06.2023 року.

Представник відповідача щодо забезпечення позову заперечив, з підстав наведених у запереченні на заяву про забезпечення позову.

Дослідивши заяву представника Компанії B&B TRENDS S.L. б/н від 07.06.2023 року (вх.№ 01-48/35/23) про забезпечення позову у справі № 902/327/23, заслухавши учасників справи, суд враховує таке.

Так, вказана заява мотивована тим, що 20.01.2022 року компанія B&B TRENDS S.L. звернулась до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України з заявою про проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності та надати обґрунтовані відповіді на питання щодо схожості зареєстрованих торгівельних марок "В&В Trends, S.L.", Zelmer; zelmer; zelmer NERO; BASIC by zelmer; та позначень на товарах "zelmotor" та "zelmotor professional", що імпортуються та реалізуються ТОВ "Зелмотор".

24.08.2022 року судовим експертом Дорошенко О.Ф. було надано висновок експерта згідно якого визначено, що позначення на товарах "zelmotor" та "zelmotor professional", для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг за зареєстрованими торговельними марками B&B TRENDS, S.L.:

є схожими настільки, що їх можна сплутати;

такими, що можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Як зазначає позивач, на сьогодні, на офіційному сайті польської компанії Zelmotor sp.z.o.o за посиланням: https://zelmotor.com/ не пропонується для продажу побутова техніка зі знаком для товару та послуг "zelmotor" та "zelmotor professional". Тоді ж як здійснюється пропонування для продажу дрібна побутова техніка торговельної марки "SMAPP".

Водночас, пропонування для продажу, імпорт та продаж в межах України побутової техніки зі знаком для товарів і послуг "zelmotor" та "zelmotor professional" і досі здійснюється українською компанією ТОВ "Зелмотор" за посиланням: https://zelmotor.com.ua/.

14.03.2023 року Державною митною службою України, в рамках судової справи №902/327/23, на виконання вимог ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.03.2023 року про витребування доказів, було надано інформацію за відомостями інформаційних баз Державної митної служби України стосовно митного оформлення товарів, здійсненого ТОВ "Зелмотор", за період з 01.01.2021 року по 21.12.2022 року, станом на 13.03.2023 року, згідно з цими даними ТОВ "Зелмотор" було завезено на митну територію України дрібну побутову техніку загальною кількістю - 75 002 штук, загальною вартістю - 102 822 706,00 грн.

На основі аналізу наданих Державною митною службою України відомостей, а також з метою належного захисту прав Позивача, недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот, імпорт чи експорт яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності необхідним є застосування таких способів забезпечення позову:

заборони митного оформлення товарів, ввезених під торговою маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", одержувачем яких є ТОВ "Зелмотор";

накладення арешту на товар під торговою маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", одержувачем яких є ТОВ "Зелмотор", який вже ввезений на територію України, та який пройшов митне оформлення.

Щодо заборони митного оформлення товарів ввезених під торговою маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", одержувачем яких є ТОВ "Зелмотор".

Необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, пов`язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот, імпорт чи експорт яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності (Постанова Верховного Суду від 16.07.2021 у справі №910/19065/20).

Здійснення митного оформлення та переміщення товарів Відповідача, через митний кордон України може призвести до безконтрольного розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передачі права власності на спірний товар іншим особам, які не беруть участі в даному судовому процесі, що в свою чергу може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених, на думку Позивача, прав/інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, зазначені обставини можуть призвести:

до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору;

неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, в зв`язку із наявністю нових власників спірного товару;

можуть зумовити необхідність звернення Позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.

Тобто:

з метою мінімізації ризиків безконтрольного розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, що в свою чергу може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених, на думку Позивача, прав/інтересів, за захистом яких він звернувся до суду;

з метою застосування превентивних заходів захисту прав інтелектуальної власності Позивача, які потенційно можуть порушуватися Відповідачем;

усунення виникнення ситуації за якою реалізація придбаних Відповідачем товарів буде вводити в оману пересічного споживача, щодо її виробника, якості даного товару;

з метою усунення ситуації, за якої Відповідачу буде присвоюватися ділова репутація Позивача тощо.

Необхідним є застосування такого способу забезпечення позову як зупинення митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності.

Щодо накладення арешту на товар під маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", одержувачем яких є ТОВ "Зелмотор", який вже ввезений на територію України, та який пройшов митне оформлення.

Як вже відзначалося вище, необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, пов`язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот, імпорт чи експорт яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності.

Однак, Відповідачем вже була ввезена та пройшла митне оформлення побутова техніка, яка у даний період часу може порушувати права інтелектуальної власності Позивача, вводити в оману реальних споживачів, які купують, чи мають бажання купити товари Відповідача, та розраховують отримати товар, від виробника, який має певну ділову репутацію, рівень якості, до якої звикли та у якій впевнені споживачі, тому застосування такого способу забезпечення позову як зупинення митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності, буде не ефективним, та таким, що не забезпечать захист прав та інтересів Позивача, на які він розраховував звертаючись з даним позовом до суду.

Тому, з метою належного захисту прав Позивача, недопущенням розповсюдження товарів, який вже введений у цивільний оборот, імпорт чи експорт яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності необхідним є застосування такого способів забезпечення позову як арешт на товар, який вже ввезений на територію України, та який пройшов митне оформлення.

Накладення такого арешту на товар сприятиме не тільки забезпеченню захисту прав та свобод Позивача, надання йому ефективного судового захисту його порушених прав та інтересів, надасть гарантію можливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, але і забезпечить захист прав споживачів, які можуть потенційно бути введені в оману, щодо товару, які вони придбають тощо.

Тому, необхідно також застосувати такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на товар, який вже ввезений на територію України, та який пройшов митне оформлення.

Посилаючись на наведені обставини, заявник просить суд:

заборонити митне оформлення товарів ввезених під торговою маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", одержувачем яких є ТОВ "Зелмотор";

накласти арешт на товар під торговою маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", власником якого є ТОВ "Зелмотор", та який ввезений на територію України, пройшовши митне оформлення, згідно переліку.

Відповідач - ТОВ "Зелмотор" у запереченні б/н від 20.06.2023 року на заяву про забезпечення позову, окрім іншого, зазначає, що позивач не повідомив суд про те, що ним до 5-ти окружних судів з питань інтелектуальної власності в Польщі (Варшаві, Гданську, Познані, Любліні та Катовіце) були подані позови та/або заяви про заборону польської компанії Zelmotor sp.z.о.о. виготовляти товар з торговельною маркою "Zelmotor" та "Zelmotor professional".

Так, по останній справі № XXІІ GW 204/22 від 15.02.2023 окружним судом у Любліні, 12-го відділу інтелектуальної власності у складі головуючого судді Роберта Васевича, за позовом компанії B&B TRENDS S.L. до польської компанії Zelmotor sp.z.о.о. про захист торгової марки від недобросовісних дій, відмовлено у наданні забезпечення позову.

Аналогічні рішення приймались іншими окружними судами з питань інтелектуальної власності в Польщі.

15.06.2020 року польською компанією Zelmotor sp.z.о.о. до Укрпатенту подано заяву про реєстрацію в Україні торговельної марки "Zelmotor" та "Zelmotor professional".

Компанією B&B TRENDS S.L. подані до Укрпатенту заперечення.

Укрпатентом проведено формальну та кваліфікаційну експертизу, заперечення компанії B&B TRENDS S.L. відхилено. За польською компанією Zelmotor sp.z.о.о. зареєстровано торговельну марку "Zelmotor" та "Zelmotor professional".

Викладене свідчить про те, що фахівцями Укрпатенту проведено відповідні кваліфікаційні дослідження та встановлено відсутність будь-яких порушень законних прав та інтересів компанії B&B TRENDS S.L., а також про законні підстави використання на території України товарів з торговельною маркою "Zelmotor" та "Zelmotor professional".

Викладені обставини підтверджуються роздруківкою з офіційного сайту УКРНОІВІ (СІС) за посиланням https://sis.ukrpatent.org/uk/search/detail/1434313/.

Висновок експерта Дорошенко О.Ф., на який посилається позивач в своїй заяві, спростовується вищезазначеними доводами та доказами. Крім того, слід врахувати, що експертиза проведена на підставі інформації, що була надана позивачем.

Крім того, експертний висновок не стосується питання завезення відповідачем на митну територію України товару з торговельною маркою "Zelmotor".

Щодо посилання позивача на отриману від ДМС України інформацію про ввезення ТОВ "Зелмотор" на митну територію України в 2022 році певної кількості товару, відповідач зауважує, що зазначена інформація витребовувалась як доказ немайнових позовних вимог; зазначена інформація свідчить про те, що після подання в 2020 році польською компанією Zelmotor sp.z.о.о. заявки на реєстрацію в Україні торговельних марок, в 2020-2022 рр здійснювалось ввезення на митну територію товару із цими торговельними марками. Залишається невідомим, яким чином вказана інформація за 2022 рік підтверджує необхідність застосування заходів забезпечення позову в 2023 році.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 16.07.2021 року у справі № 910/19065/20, відповідач зазначає, що у вказаній справі позивачем було подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони видавати висновок про рекомендацію до реєстрації ЛЗ "Костор"; заборонити вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів ЛЗ "Костор". У зазначені справі не розглядався таких захід забезпечення позову, як митне оформлення товару.

При цьому, в заяві позивача про забезпечення позову не зазначено, які існують ризики того, що в майбутньому можуть з`явитись труднощі у виконанні рішення суду щодо заборони ТОВ "Зелмотор" вводити у цивільний оборот продукцію або вилучити із цивільного обороту.

Незазначення у заяві позивача ризиків можливого невиконання відповідачем рішення суду в майбутньому, свідчить про надуманість заяви та наявності правових підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, заборона митного оформлення та арешт товару порушує законні права та інтереси польської компанії Zelmotor sp.z.о.о., яка не є учасником даної справи, але є власницею товару з торговельною маркою "Zelmotor" та "Zelmotor professional", а також власницею цих торгових марок в Україні.

На думку відповідача, в зв`язку невдачею позивача в отриманні судових рішень (польського суду) на свою користь та реєстрацію Укрпатентом зазначених торговельних марок, позивач намагається перешкодити законній господарській діяльності ТОВ "Зелмотор" та польської компанії Zelmotor sp.z.о.о., шляхом арешту належного їм товару.

Також, відповідач звертає увагу, що позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, а просить накласти арешт на майно (товар), в даному випадку не має взагалі застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходу забезпечення позову, як арешт товару, оскільки відсутнє будь-яке обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У додаткових поясненнях б/н від 28.06.2023 року, позивач зазначає, що на основі аналізу поданого відповідачем заперечення на заяву про забезпечення позову, а також з метою всебічного, повного та належного встановлення всіх обставин справи та ухвалення справедливого та законного судового рішення, позивач вважає за необхідне подати ці додаткові пояснення та повідомити суд нижченаведені важливі фактичні дані.

27.11.2019 року Позивач (B&B TRENDS SL), подав до відомства Європейського Союзу інтелектуальної власності (EUIPO) заяву про скасування торговельної марки ЕС, зареєстрованої за заявкою, поданою заявником 20.06.2012 року на позначення: Zelmotor.

Підстава для подання заяви про анулювання була викладена у статті 58(1)(а) Регламенту (С) 2017/1001 Європейського Парламенту та Ради від 14.06.2017 року про торговельну марку Європейського Союзу (OJ 2017 L 154, ст. 1).

Водночас слід зазначити, що відповідно до статті 58(1)(а) Регламенту (С) 2017/1001 Європейського Парламенту та Ради від 14.06.2017 року про торговельну марку Європейського Союзу, права власника торговельної марки ЄС повинні бути оголошені анульованими за заявою EUIPO, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду торговельна марка не використовувалася в Європейському Союзі у зв`язку з товарами або послугами, щодо яких вона зареєстрована, і немає жодних поважних причин для її невикористання.

24.03.2021 року EUIPO задовольнив заяву, скасувавши оскаржуваний знак щодо всіх товарів і послуг, на які поширюється дія цього знаку, починаючи з 27.11.2019 року.

20.05.2021 року Zelmotor sp.z.о.о. подав апеляцію до Апеляційної ради EUIPO відповідно до статей 66-71 Регламенту 2017/1001 на рішення Відділу анулювання.

04.02.2022 року оскаржуваним рішенням Друга апеляційна рада EUIPO задовольнила апеляційну Скаргу частково, а саме в частині, що стосується "статорів [частин машин]; роторів Т-194/22 (крильчатки)" у класі 7 і відхилила апеляцію щодо решти.

12.04.2022 року Zelmotor sp.z.о.о. подав позов до Суду загальної юрисдикції (Друга палата) з вимогою часткового скасування рішення Другої апеляційної ради EUIPO від 04.02.2022 року (справа R 927/2021-2) ("оскаржуване рішення"),

15.03.2023 року Суд загальної юрисдикції (Друга палата) прийняла рішення за наслідками розгляду позову Zelmotor sp.z.о.о., відмовив у задоволенні позову.

Отже, на основі прийнятих рішень позначення; Zelmotor вважається таким, що є анульованим, через те, що протягом безперервного п`ятирічного періоду торговельна марка не використовувалася в Європейському Союзі.

Також на основі відомостей з Глобальної бази даних брендів (Global Brands Database): https://branddb.wipo.int/en із зображувальним позначенням Zelmotor відображається три торговельні марки, наведені у таблиці.

Отже, на основі відомостей з Глобальної бази даних брендів (Global Brands Database) під зображувальним позначенням Zelmotor були зареєстровані три торгові марки, дві з яких є завершеними, а одна під серійним номером: 010980225, зареєстрована на підставі регіональної заявки від 20.06.2012 року очікує на скасування реєстрації.

Саме ця торгова марка і була предметом розгляду про анулювання торговельної марки в Відомстві Європейського Союзу інтелектуальної власності (EUIPO), Другій апеляційній раді EUIPO та в Суді загальної юрисдикції (Друга палата), та згідно з останнім рішення Суду загальної юрисдикції рішення EUIPO про анулювання торговельної марки під серійним номером: 010980225, зареєстрована на підставі регіональної заявки від 20.06.2012 року є чинним, адже суд відмовив у задоволенні поданого позову Zelmotor sp.z.о.о. про скасування рішення EUIPO про анулювання такої торговельної марки.

Таким чином, фактично на даний момент на території ЄС Zelmotor sp.z.о.о. не володіє та не використовує торговельну марку із зображувальним позначенням Zelmotor.

Отже, посилання відповідача на те, що у справі N0 XXІІ GW 204/22 від 15.02.2023 окружним судом у Любліні, 12-го відділу інтелектуальної власності у складі головуючого судді Роберта Васевича, за позовом Компанії B&B TRENDS S.L. до польської компанії Zelmotor sp.z.о.о. про захист торгової марки від недобросовісних дій, відмовлено у наданні забезпечення позову є таким, що лише фрагментарно описує ситуацію, а фактично суд відмовив у забезпеченні такого позову, через те, що через закінчення строку дії торговельних марок із зображувальним позначенням Zelmotor чи анулювання такої торгової марки здійснення забезпечення позову є недоцільним та не відповідає самій меті інституту забезпечення позову.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та №916/3545/15.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 року у cправі № 902/1308/22.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2023 року у cправі № 916/2865/22, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Також, суд зауважує, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Так, позивач звертаючись до суду з позовом до ТОВ "Зелмотор" про припинення порушення прав інтелектуальної власності, заявляє немайнові вимоги, а саме:

припинити порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки "Zelmer" за міжнародними реєстраціями №№ 982311, 985233, 992993, 1128849 шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити в цивільний обіг продукцію з використанням позначення "Zelmotor" та "Zelmotor professional" на продукції класів 7, 9, 11 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніццька класифікація);

вилучити з цивільного обороту товари, виготовлені або введені у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, що містять назву торговельної марки "Zelmotor", "Zelmotor professional".

Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити митне оформлення товарів ввезених під торговою маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", одержувачем яких є ТОВ "Зелмотор";

накласти арешт на товар під торговою маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", власником якого є ТОВ "Зелмотор", та який ввезений на територію України, пройшовши митне оформлення, згідно переліку.

Позовні вимоги та вимоги заяви про забезпечення позову, зокрема, ґрунтуються на тому, що позивач - компанія B&B TRENDS S.L. звернувся до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України з заявою про проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності та надати обґрунтовані відповіді на питання щодо схожості зареєстрованих торгівельних марок "В&В Trends, S.L.", Zelmer; zelmer; zelmer NERO; BASIC by zelmer; та позначень на товарах "zelmotor" та "zelmotor professional", що імпортуються та реалізуються ТОВ "Зелмотор".

24.08.2022 року судовим експертом Дорошенко О.Ф. було надано висновок експерта згідно якого визначено, що позначення на товарах "zelmotor" та "zelmotor professional", для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг за зареєстрованими торговельними марками B&B TRENDS, S.L.: є схожими настільки, що їх можна сплутати; такими, що можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

При цьому, пропонування для продажу, імпорт та продаж в межах України побутової техніки зі знаком для товарів і послуг "zelmotor" та "zelmotor professional" і досі здійснюється українською компанією ТОВ "Зелмотор", що на думку позивача є порушенням належних йому прав інтелектуальної власності.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Так, розгляд справи наразі триває та перебуває на стадії підготовчого провадження та відповідно судом на даний час не було встановлено факту порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача, що є предметом даного спору, що в свою чергу має бути досліджено та встановлено в ході розгляду справи по суті, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову щодо заборони митного оформлення та накладення арешту товарів, є тотожними тим, що зазначені ним в позові, перевірка судом яких може призвеcти фактично до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі.

Також, як вбачається з позовної заяви та заяви про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, які співвідносяться з вимогами заявленими позивачем у позові. Відповідно, вжиття таких заходів забезпечення позову є фактично вирішенням по суті позовних вимог, що в даному випадку не допускається.

Крім того, на переконання суду, вжиття таких заходів забезпечення, про якій йдеться у заяві позивача, спричинять втручання суду у господарську діяльність відповідача, що є неприпустимим.

Суд зважає також на те, що позивач заявляючи позовні вимоги немайнового характеру про припинення порушення прав інтелектуальної власності шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати до продажу, будь-яким іншим чином вводити в цивільний обіг товар та про вилучення з цивільного обороту товари та звертаючись до суду з даною заявою про забезпечення позову шляхом заборони митного оформлення товарів та накладення арешту на товар не навів достатньо обґрунтованих припущень та не надав належних на те доказів щодо того, що невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, суд зазначає, що будь-яких переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в господарській справі у разі задоволення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, заявником у заяві про забезпечення позову не було наведено та не надано відповідних доказів на підтвердження таких обставин.

Крім того, заявником також не було надано доказів щодо того, що на час звернення з даною заявою про забезпечення позову, зазначений у прохальній частині заяви товар, на який заявник просить накласти арешт (згідно наданої ДМС України інформації за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року), перебуває у власності відповідача.

Стосовно ж посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.07.2021 у справі №910/19065/20, суд зауважує, що такі висновки не є релевантними для даної справи, оскільки предметом розгляду у цій справі було питання щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Підприємству видавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу, вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу, в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо, тоді як предметом розгляду у дані справі є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони митного оформлення товарів та накладення арешту на товар; відповідно у вказаних справах також відмінний і предмет спору.

За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд не вбачає передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим заява Компанії B&B TRENDS S.L. б/н від 07.06.2023 року про забезпечення позову у справі № 902/327/23, задоволенню не підлягає.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 6 ЗУ "Про судовий збір" та ст. 129 ГПК України покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 18, 73, 74, 76-79, 86, 136-140, 234, 235, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви Компанії B&B TRENDS S.L. б/н від 07.06.2023 року про забезпечення позову у справі № 902/327/23.

2. Копію ухвали надіслати сторонам на електронні адреси: представникам компанії B&B TRENDS S.L.: адвокату Місечку В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адвокату Усіченко І.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Зелмотор" - info@zelmotor.com.ua; представнику ТОВ "Зелмотор" - адвокату Якименку Є.П. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1- до справи