ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________

_______________________________________________________________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/416/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "ОСНОВА ЦЕНТР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпі 2010"

про стягнення 7 442,13 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарським судом Житомирської області відповідно до ухвали суду від 29.03.23р. справу за позовом Приватного підприємства "ОСНОВА ЦЕНТР" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпі 2010" про стягнення 7442,13 грн розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.04.23р. о 12:00.

12.04.23р. до суду повернулася ухвала суду від 29.03.23р., надіслана на адресу відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 25-27).

Ухвалою суду від 10.05.23р. призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11:00год. 25.05.2023.

У день проведення судового засідання на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача від 25.05.23р. ( вх. № г/с 8645) про розгляд справи без її участі та про підтримку позовних вимог.

У день проведення судового засідання судом на офіційному сайті Укрпошти за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html за штрихкодовим ідентифікатором 1000814382889 перевірено рекомендовану кореспонденцію суду , якою надіслано копію ухвали суду від 10.05.23р. відповідачу на юридичну адресу та встановлено , що останню адресату не вручено.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач не отримав також копію позовної заяви.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" здійснено електронний запит та отримано витяг стосовно місцезнаходження юридичної особи-відповідача та встановлено, що адреса останнього співпадає з тією, на яку було надіслано ухвали суду від 29.03.23р. та від 10.05.23р.

Ухвалою від 25.05.23р. відкладено розгляд справи по суті на 15.06.23р. о 10:00, зазначено позивачу надати докази надіслання відповідачу листа від 06.09.22р. та докази вручення/невручення вимоги про повернення грошових коштів від 13.10.22р. ( штрихкодовий ідентифікатор 0113516493690) та письмово підтвердити, чи інформував відповідач у будь-який спосіб про готовність товару до передання покупцеві у відповідному місці 30.08.2022р.

13.06.23р. до суду повернулася ухвала суду від 25.05.23р., надіслана на адресу засновника відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

До початку судового засідання з розгляду справи по суті на електронну пошту суду, з дотриманням вимог про КЕП, від представника позивача ТОВ "Основа центр" адвоката Юлії Ващук надійшла заява від 15.06.23р. (вх. г/с №9933 від 15.06.23р.) про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості у іншому провадженні та необхідності взяти участь у слідчих діях, одночасно повідомила суд про те, що інформацію та витребувані докази буде надано в наступне судове засідання.

Судом на офіційному сайті "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором 1000233462512 перевірено та встановлено, що відповідач не отримав ухвалу суду від 25.05.23р., надіслану судом на його юридичну адресу, визначену у Витязі з ЄДР від 25.05.23р. за №581957061095 (а.с. 40-41).

До початку судового засідання з розгляду справи по суті 29.06.23р. на електронну пошту суду, з дотриманням вимог про КЕП, від представника позивача ТОВ "Основа центр" адвоката Юлії Ващук надійшла заява від 29.06.23р. (вх. г/с № 10745 від 29.06.23р.) про розгляд справи без участі представника та про надання витребуваних судом доказів.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до змісту п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цієї особою суду; або за адресою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270.

Відповідно до витягу з ЄДР від 25.05.23р. № 581957061095 місцезнаходження відповідача відповідає тому, за яким надсилались позовна заява та ухвали суду у справі.

Однак відповідач, попри визначений для нього Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов`язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР.

З врахуванням викладеного, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Приватне підприємство "ОСНОВА ЦЕНТР" звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙПІ 2010" про стягнення 6 816,00 грн безпідставно отриманих коштів, 511,85 грн інфляційних втрат та 114,28 грн 3% річних (надалі за текстом - Позивач, Відповідач).

В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач посилається на те, що між ним та Відповідачем була досягнута усна домовленість про поставку скоби металевої у строк до 30.08.22р.

Виставлений Відповідачем рахунок на оплату №108 від 17.08.22р. на суму 6 816, 00 грн за скобу металеву М16 в кількості 40 шт. згідно платіжного доручення №3680 від 30.08.22р. був сплачений в повному обсязі на суму 6816,00 грн. Проте Відповідач скобу металеву М16 не поставив, потреба у товарі після 30.08.2022 у Позивача відпала.

У зв`язку з не поставкою скоби металевої М16 листом від 06.09.22р. за №06/09/22 Позивач просив повернути сплачені кошти за рахунком №108 від 17.08.22р. в розмірі 6 816,00 грн за платіжним дорученням №3680 від 30.08.22р. Однак прохання не було задоволено.

В подальшому Позивач надіслав вимогу від 13.10.22р. про повернення грошових коштів на суму 6816,00грн на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. Однак вимога також не була виконана.

Позивач вважає, що грошові кошти в сумі 6816,00грн мають бути стягнуті з Відповідача як безпідставно отримані за приписами ст. 1212 ЦК України. Зокрема згідно з п. 3 ч. 3 цієї статті Кодексу положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави ( висновок викладений у постанові ВПВС від 26.06.18 у справі № 910/9072/17). Тлумачення ч.3 ст. 651, ч.4 ст. 653, п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна ( коштів) на підставі п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Справу розглянуто за наявними у ній доказами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Позивачем та Відповідачем було досягнуто усної домовленості про поставку скоби металевої М16.

17.08.22р. за №108 Відповідач виставив Позивачу рахунок на оплату на суму 6 816, 00 грн за товар - скобу металеву М 16 в кількості 40 шт, ціна з ПДВ 170,40 грн, сума з ПДВ 6 816, 00 грн, у якому містяться застереження наступного змісту: «Увага ! Оплата цього рахунку означає погодження поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта» (а.с. 9).

30.08.22р. згідно платіжного доручення №3680 Позивач здійснив повну оплату Відповідачу за рахунком №108 від 17.08.22р. за скобу металеву (а.с. 10).

06.09.22р. за №06/09/22 Позивач надіслав Відповідачу лист в якому просив помилкову оплату по рахунку №108 від 17.08.22р. на суму 6 816, 00 грн, здійснену згідно платіжного доручення №3680 від 30.08.22р. повернути на р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299 (а.с. 11).

13.10.22р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення грошових коштів на суму 6 816, 00грн, сплачених платіжним дорученням №3680 від 30.08.22р. згідно рахунку на оплату №108 від 17.08.22р. на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України (а.с. 12).

Як зазначено у письмовому поясненні Позивача на виконання вимог ухвали суду від 25.05.23р., вимогу про повернення грошових коштів на суму 6 816,00грн від 13.10.22р., що надсилалась рекомендованим повідомленням за штрихкодовим ідентифікатором 0113516493690, Відповідачем не отримано, та повернуто Позивачу.

Додатково Позивач на виконання вимог ухвали суду від 25.05.23р. письмово підтвердив, що Відповідач у будь-який спосіб про готовність товару до передання покупцеві у відповідному місці 30.08.2022 не інформував. Інформація про необхідність отримати товар, за який Позивач здійснив попередню оплату, не надходила від Відповідача і після 30.08.2022.

Оскільки Відповідач залишив без задоволення вимогу Позивачу від 13.10.22р., останній звернувся з позовом до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів на суму 6 816, 00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Додатково Позивач заявив до стягнення 511, 85 грн інфляційних втрат та 114, 28 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. За частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

На підтвердження вчинення усного правочину щодо купівлі-продажу скоби металевої М 16 в кількості 40 шт. надано рахунок на оплату №108 від 17.08.22р. на суму 6816,00грн та платіжне доручення №3680 від 30.08.22р. на суму 6 816, 00 грн.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону ( постанова ВПВС від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури на оплату товару та його безпосередня оплата, свідчать про їх бажання для настання відповідних правових наслідків.

У силу вимог частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 662, статтею 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України).

Судом встановлено, що Позивачем на виконання умов усного договору купівлі-продажу сплачено 6816,00грн згідно платіжного доручення №3680 від 30.08.22р. в призначенні платежу якого визначено "за скобу металеву, згідно р/ф №108 від 17.08.22р."

Позивач самостійно визначений товар не вивіз, проте у застереженні, яке вказано у платіжному дорученні № 108 від 17.08.22р, визначено, що повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника , самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Таким чином, отримавши 30.08.22р. кошти в сумі 6816,00грн, Відповідач зобов`язаний був проінформувати покупця про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці станом на 30.08.22р.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 25.05.23р. письмово підтвердив, що Відповідач у будь-який спосіб про готовність товару до передання покупцеві у відповідному місці 30.08.2022 не інформував. Інформація про необхідність отримати товар, за який Позивач здійснив попередню оплату, не надходила від Відповідача і після 30.08.2022.

У частині 1 статті 665 Цивільного кодексу України врегульовано, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачу було направлено вимогу від 13.10.22р. щодо повернення грошових коштів на суму 6 816, 00грн, сплачених згідно платіжного доручення №3680 від 30.08.22р. на підставі виставленого рахунку на оплату №108 від 17.08.22р. та зазначено, що потреба в поставці скоби металевої у Позивача станом на 13.10.22р. відсутня.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з фактичним закінченням строку поставки Позивачу товару - скоби металевої на загальну суму 6816,00грн станом на 30.08.22р., у Відповідача припинилося зобов`язання з поставки товару, тому на підставі частини другої статті 693 ЦК України, Відповідач прострочив грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

Позивачем заявлено до стягнення 511, 85 грн 3% річних та 114, 28 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови ВПВС від 07.04.20р. у справі №910/4590/19).

Судом перевірено арифметичні розрахунки (постанова ОП КГС у складі ВС від 18.09.20р. у справі №916/4693/15) та встановлено, що розрахунки 3% річних на суму 114, 28 грн та інфляційних втрат на суму 511, 85 грн є обґрунтованими, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Правовою підставою виникнення зобов`язання з повернення сплачених коштів в сумі 6 816, 00 грн Позивач визначив ст. 1212 ЦК України.

Суд констатує, що в даному випадку між сторонами існували договірні відносини на підставі усного договору купівлі-продажу, адже визначені предмет, ціна та строк , тому не підлягає застосуванню норми ст. 1212 ЦК України, оскільки останні застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

У постанові ВП ВС від 26 червня 2018 року у справі N 910/9072/17, визначено, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Після закінчення строку дії договору невикористаний аванс, переданий на виконання такого договору, не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Оскільки між Позивачем та Відповідачем існують договірні відносини, а кошти, які Позивач просить стягнути, набуті останнім за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 ).

У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Частина 1 статті 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Відповідач не скористався правом подати суду власні розрахунки стягуваних сум боргу попередньої оплати, 3% річних та інфляційних втрат або довести безпідставність вимоги Позивача про їх стягнення повністю чи частково.

Щодо розподілу судового збору.

При зверненні з цим позовом до суду Позивачем сплачено 2684 грн судового збору ( платіжне доручення №4116 від 08.02.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України.

Так, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІ 2010» ( 11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського , буд. 42 код ЄДРПОУ 41428852) на користь Приватного підприємства «ОСНОВА ЦЕНТР» ( 04086, м. Київ, вул. Олени Теліги , 41, код ЄДРПОУ 35331525): 6 816,00грн основного боргу; 114,28грн 3 % річних; 511,85грн інфляційних витрат; 2684 грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 29.06.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2 - позивачу (рек.) + на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2,

3- відповідачу на юр. адресу (рек. з пов.) + на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3