Ухвала

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 607/6310/21

провадження № 61-7943св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач),Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління Держпраці у Тернопільській області,

треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський обласний Центр медико-соціальної експертизи в особі Психоневрологічної спеціалізованої міжрайонної медико-соціальної експертизи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2022 ,

Історія справи

Короткий зміст позову

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський обласний Центр медико-соціальної експертизи в особі Психоневрологічної спеціалізованої міжрайонної медико-соціальної експертизи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві.

Позов мотивований тим, що 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 був прийнятий як тимчасовий працівник на роботу в будівельну компанію «Sisdo Bouw - en timmerwerken» (Королівство Нідерланди) на посаду різноробочого. Він виконував роботи з демонтажу стін та підлоги, теплоізоляції стелі, бетонування підлоги, вивіз будівельного сміття в контейнери тощо. Перед цим 14 жовтня 2020 року державними органами Королівства Нідерланди позивачу надано дозвіл на працю.

26 листопада 2020 року, працюючи на реконструкції будівлі у Нідерландах, позивач виконував роботи з демонтажу теплоізоляції на стелі. Демонтажні роботи проводились за допомогою риштування висотою 2,7 - 3 м. Перебуваючи на риштуванні та виконуючи роботу, позивач змушений був дотягнутися до стелі, внаслідок чого втратив рівновагу та впав на бетонну підлогу.

В зв`язку з падінням позивач отримав черепно-мозкову травму, перелом кісток черепу, забій головного мозку важкого ступеню, субдуральні гематоми, множинні геморагічні крововиливи обох півкуль головного мозку з наявністю стійкого цефалгічного синдрому, амнестичної афазії, помірно вираженого парезу лівої руки, помірно вираженої змішаної атаксії з порушенням функції ходи, хронічної лівобічної післятравматичної сенсоневральної глухоти.

Позивач був доставлений у непритомному стані у відділення невідкладної допомоги в лікарню Елізабет.

Після проходження курсу лікування, з 26 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року він був виписаний з лікарні та 10 грудня 2020 року прибув за місцем свого постійного проживання в м. Тернопіль.

11 лютого 2021 року ОСОБА_1 повторно госпіталізований до Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, де перебував до 22 лютого 2021 року.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 211713 від 02 березня 2021 року позивачу встановлено другу групу інвалідності. Причиною інвалідності зазначено загальне захворювання, що не відповідає дійсності та позбавляє його права в майбутньому зарахувати до стажу роботи час перебування на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком.

Повноцінне розслідування факту нещасного випадку на виробництві, що стався з позивачем, відповідними державними органами Королівства Нідерланди проведене не було, передбачений законодавством України акт розслідування цього нещасного випадку не складався. Інспекцією з охорони праці Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів надано лише лист № 2020111/04 від 11 січня 2021 року про те, що нещасний випадок стався саме на виробництві під час виконання позивачем трудових обов`язків.

22 березня 2021 року позивач звернувся до Управління Держпраці у Тернопільській області із повідомленням про нещасний випадок на виробництві та проханням провести розслідування нещасного випадку.

Листом № 01-05/01/1554 від 03 березня 2021 року відповідач відмовив у проведення розслідування нещасного випадку.

Позивач просив:

встановити факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ним 26 листопада 2020 року у приміщенні будівлі, що розташована за адресою: «Sisdo Bouw - en timmerwerken» (Adres:Julianastaat 74, 5121 LS Rijen provancie Noord Brabant Nederland KVK nummer 74069276, Vestigingsnr 000001241893),

визнати причиною інвалідності ОСОБА_1 травму, що була отримана ним 26 листопада 2020 року у приміщенні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , Королівство Нідерланди у зв`язку із нещасним випадком на виробництві (трудовим каліцтвом).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2022 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський обласний Центр медико-соціальної експертизи в особі Психоневрологічної спеціалізованої міжрайонної медико-соціальної експертизи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

вирішення питання про встановлення зв`язку нещасного випадку з виробництвом та складання акту за формою Н-1 належить до виключної компетенції спеціальної комісії. Отже, законодавством визначено порядок встановлення факту нещасного випадку на виробництві, так само як і порядок оформлення актів про нещасний випадок та їх оскарження;

нещасний випадок відбувся із позивачем в іноземній державі, а саме у Королівстві Нідерланди на робочому місці при здійсненні реконструкції будівлі Klokkenberg 31 4836 AZ Breda. При цьому, у матеріалах цивільної справи наявний лист Інспекції Міністерства Соціальної політики та зайнятості Нідерландів, у якому зазначено, що під час розслідування щодо нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 26 листопада 2020 року на робочому місці: реконструкція будівлі Klokkenberg 31 4836 AZ Breda, інспектори з охорони праці не змогли встановити причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Закону про охорону та безпеку праці та нещасним випадком на виробництві, тому, було вирішено, що з приводу цього нещасного випадку буде оформлено лише цей лист;

відповідними органами Королівства Нідерланди не встановлено настання нещасного випадку на виробництві із ОСОБА_1 , позивачем не оскаржувалися дії Інспекції Міністерства Соціальної політики та зайнятості Нідерландів під час проведення ним розслідування нещасного випадку, тому відсутні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у позові, оскільки спору щодо травмування ОСОБА_1 в Королівстві Нідерланди із роботодавцем немає, уповноваженими органами Королівства Нідерланди не встановлено настання нещасного випадку, пов`язаного із виробництвом із ОСОБА_1 та оформлено лише лист.Позивачем не доведено і судом не встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 зазначеним ним у даному спорі відповідачем - Управлінням Держпраці у Тернопільській області.

Аргументи учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , у якій просить рішення Тернопільського міськрайонною суду від 04 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2022 року скасувати, постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивач 26 листопада 2020 року, працюючи на реконструкції будівлі у м. Бреда (Нідерланди), отримав виробничу травму. Згідно довідки до акту МСЕК від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. Водночас, причиною інвалідності зазначено загальне захворювання, що, на думку позивача, не відповідає дійсності та позбавляє його права в майбутньому зарахувати до стажу роботи час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та отримати пенсію;

чинним законодавством України не передбачено необхідності складання акту за формою Н-1 для встановлення інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві за кордоном. Крім того, будівельна компанія «Sisdo Bouw- en timmerwerken», у якій на момент трудового каліцтва працював позивач, здійснює свою діяльність поза межами України, а отже, вона не уповноважена і на неї не покладався обов`язок на проведення розслідування нещасного випадку та складання акту за формою Н-1 (на відміну від того, як це вимагає законодавство України щодо роботодавців, які здійснюють свою діяльність в України), тому будівельна компанія не залучалась у даній справі в якості відповідача, оскільки між позивачем та нідерландським роботодавцем не виникло трудового спору саме з приводу встановлення факту трудового каліцтва на виробництві. Тому посилання судів першої та апеляційної інстанцій на відсутність акту за формою Н-1 про факт нещасного випадку на виробництві (трудового каліцтва) за кордоном, як підстави у відмови у задоволенні позову, є необґрунтованим і помилковим. Національним законодавством не унормовано, що у разі тимчасового легальною перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими не укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, за заявою особи, потерпілої від нещасною випадку на виробництві, МСЕК може заочно прийняти рішення про встановлення інвалідності;

відсутність аналогічного правового регулювання встановлення інвалідності особам - громадянам України, потерпілим від нещасного випадку, які тимчасово легально перебували за кордоном на території держав, з яким не укладені міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, ставить цих громадян у нерівні умови з громадянами, які підпадають під дію пункту 5 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», що порушує конституційний принцип рівності у правах, викладений у статтях 21, 24 Конституції України та є дискримінацією та/або соціально-правовою сегрегацією такої частини (групи) громадян України;

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, суди належним чином не дослідили листи Інспекції Міністерства Соціальної політики та зайнятості Нідерландів.

У вересні 2022 року Управління Держпраці у Тернопільській області подало відзив на касаційну скаргу за підписом голови комісії з ліквідації Адрійчука В. П.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що Управління Держпраці у Тернопільській області не є належним відповідачем, оскільки жодним чином не порушувало прав позивача. Позивачем не зазначено стороною спору роботодавця - компанію «Sisdo Bouw- en timmerwerken», яка знаходиться у Королівстві Нідерланди. Повноваження Управління Держпраці поширюються на територію Тернопільської області. Нещасний випадок стався з позивачем у м. Бреда Нідерланди, а тому не підпадає під дію Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, оскільки даний порядок розроблений відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» і статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». До позову долучено лист Інспекції Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів, у якому зазначено, що інспекторами з питань охорони праці було розпочато розслідування щодо нещасного випадку, який трапився з позивачем, та оформлений лише лист. В Управління Держпраці відсутні законні підстави для проведення розслідування нещасного випадку, який трапився із ОСОБА_1 .

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/6310/21, витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2022 року матеріали цивільної справи № 607/6310/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подані Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, повернуті без розгляду, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 13 лютого 2018 року у справі № 580/122/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 679/761/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 227/2360/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 344/12315/16-а та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно листа лікарні «Елізабет», складеного 26 листопада 2020 року, перекладеного із нідерландської на українську, ОСОБА_1 поступив у відділення невідкладної допомоги 26 листопада 2020 року. Ймовірність падіння з драбини висотою 1,5 - 2 м. Пацієнта було виявлено в калюжі крові, була зроблена оцінка по ШКГ з показниками ЕЗМ4V4, стан тривоги, при тому відсутня реакція зіниць на світло та їх розширення. В результаті було поставлено діагноз: гостра субдуральна гематома справа.

Із листа лікарні «Елізабет», складеного 26 листопада 2020 року, перекладеного із нідерландської на українську мову, складеного 02 грудня 2020 року, пацієнт ОСОБА_1 був госпіталізований у відділення інтенсивної терапії з 26 листопада 2020 року до 28 листопада 2020 року, у зв`язку із нейротравмою після падіння з висоти 2 м. 28 листопада 2020 року переведений у відділення неврології для подальшого одужання. Висновок: нейротравма після падіння з драбини висотою 1,5 - 2 м, в тому числі: травматичний субарахноїдальний крововилив (САК) справа, субдуральна гематома (ГСДГ) справа, тимчасові травми з обох сторін. Дифузний набряк та масовий вплив, в зв`язку з субдуральною гематомою (ГСДГ) та місцями травм голови. Численні переломи обличчя зліва: тім`яна кістка, скронева кістка і клівус. Перелом бокової орбітальної стінки зліва, орбітального дна зліва і інфраорбітального каналу. Перелом медіальної стінки і передньої стінки верхньощелепної пазухи зліва, а також сигмоподібної пазухи зліва і завуальованого середнього вуха. Травма в задньому сегменті ока справа з анатомічним походженням. Синусова брадикардія, вегетативна дерегуляція, стосовно пункту 1.

Відповідно до листа лікарні «Елізабет», складеного 07 грудня 2020 року, перекладеного із нідерландської на українську мову, ОСОБА_1 був госпіталізований у відділення неврології інтенсивної терапії з 26 листопада 2020 року до 28 листопада 2020 року та з 28 листопада 2020 року до 07 грудня 2020 року. При виписці з лікарні пацієнт прийшов у стан свідомості, був адекватний. Симптоми порушення зору відсутні, стан пацієнта приходить до норми.

Як вбачається із відповіді Інспекції Міністерства Соціальної політики та Зайнятості Нідерландів , у четвер 26 листопада 2020 року інспекторами з питань охорони праці Інспекції Міністерства Соціальної політики та Зайнятості Нідерландів розпочато розслідування щодо нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 26 листопада 2020 року на робочому місці: реконструкція будівлі Klokkenberg 314836 AZ Breda. Про нещасний випадок на робочому місці повідомлена Інспекція з охорони праці 26 листопада 2020 року третьою особою від імені роботодавця. Під час розслідування встановлено, що на момент нещасного випадку ОСОБА_1 працював в компанії «Sisdo Bouw en timmerwerken» як тимчасовий працівник по контракту і під їх наглядом виконував роботи, які складалися з ізоляції простору між балками та прибиранням залишків ізоляційного матеріалу. У певний момент ОСОБА_1 впав, яким чином відбулося падіння інспекторам з охорони праці Інспекції не вдалося встановити. Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 потрапив до лікарні. Інспектори з охорони праці не змогли встановити причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Закону про охорону та безпеку праці та нещасним випадком, який згідно статті 9 частини першої цього закону, повинен бути повідомленим інспекції, та про який йде мова у статті 1 частині третій пункті 1 цього ж закону. Тому було вирішено, що з приводу цього нещасного випадку буде оформлено лише цей лист.

Після виписки із лікарні, ОСОБА_1 повернувся в Україну для продовження лікування.

Згідно з випискою з історії хвороби № 1740, виданої комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня», ОСОБА_1 поступив на лікування 11 лютого 2021 року, дата виписки 22 лютого 2021 року, діагноз: відновний період ЧМТ (26 листопада 2021 року, перелому кісток черепа, забою головного мозку важкого ступеня, субдуральної гематоми справа, множинні геморагічні крововиливи обох півкуль головного мозку). Згідно анамнезу захворювання: вважає себе хворим з 26 листопада 2020 року, коли отримав ЧМТ, перебуваючи на той час в Нідерландах. Травму отримав під час падіння з висоти 1,5 - 2 м. Хворий швидкою допомогою був доставлений у відділення невідкладної допомоги в лікарню Елізабет.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №211713, ОСОБА_1 01 березня 2021 року вперше встановлено інвалідність другої групи загального захворювання.

Відповідно до пункту 12 висновку - робота в спеціально створених умовах.

22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Тернопільській області із письмовим повідомленням про нещасний випадок на виробництві, у якому зазначив, що у листопаді 2020 року між ним та компанією «Sisdo Bouw en timmerwerken» (Королівство Нідерланди) укладений тимчасовий трудовий контракт. 26 листопада 2020 року на робочому місці: реконструкція будівлі Klokkenberg 31 4836 AZ Breda, з ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме: падіння з риштування, внаслідок якого він отримав численні травми та забої. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 АВВ №211713 від 02 березня 2021 року йому встановлено другу групу інвалідності, при цьому, причиною інвалідності зазначено загальне захворювання. З цих підстав просив провести розслідування нещасного випадку, який стався з ним 26 листопада 2020 року та підтвердити факт отримання ним каліцтва (тілесних ушкоджень) на виробництві.

Згідно з відповіддю від 30 березня 2021 року за № 01-05/01/1554 Управління Держпраці у Тернопільській області повідомило позивача про те, що випадок заподіяння позивачу шкоди здоров`ю в Королівстві Нідерланди не підпадає під дію Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, оскільки розроблений відповідно до Закону України «Про охорону праці», яким встановлено єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Таким чином, Управління Держпраці у Тернопільській області не вправі провести спеціальне розслідування нещасного випадку.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень абзацу четвертого пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV іноземний елемент є ознакою, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема, у такій формі: юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

У справі, що переглядається,

предметом позову є вимога про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у приміщенні будівлі, що розташована в м. Бреда, Королівство Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку із наведеним вище нещасним випадком;

позов пред`явлений до Управління Держпраці у Тернопільській області.

Згідно статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому суд, насамперед, повинен з`ясувати, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.

Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом, підстави визначення підсудності таких справ судам України та виключна підсудність врегульовані статтями 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Зокрема, статтею 76 цього Закону України «Про міжнародне приватне право» визначені підстави визначення підсудності справ судам України та зазначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.

У справах зі спорів, що випливають із трудових правовідносин, головним колізійним принципом визначення міжнародної підсудності, який закріплений в двосторонніх договорах України про правову допомогу та правові відносини, є територія на якій фізична особа виконує, виконувала чи мала б виконувати свої трудові обов`язки. Як додаткові критерії використовуються місце знаходження (проживання) відповідача та, в деяких міжнародних договорах, місце проживання позивача в разі, якщо на цій території знаходиться предмет спору чи майно відповідача.

Регламент ЄС № 1215/2012 про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах від 12 грудня 2012 року в розділі 5 Юрисдикція у сфері індивідуальних трудових контрактах в статті 21 основним критерієм визначення міжнародної підсудності вказав такі критерії: місце знаходження роботодавця, місце виконання працівником роботи, місця останнього виконання працівником роботи.

Наступним критерієм наявності правового зв`язку для визначення міжнародної підсудності, що передбачений в пункті 7 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» є те, що дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Отже, якщо така дія або подія відбулася поза територією України то, як правило, така справа не підсудна судам України.

Обґрунтування підстав для передачі справи на розгляд Великою Палатою Верховного Суду

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.

З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: 1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або у тотожних правовідносинах судами декількох юрисдикцій у зв`язку з чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів за однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.

В ООН підрахували, що станом на 4 лютого 2023 року в Європі зареєструвалися близько 4,8 мільйона біженців з України - у Польщі (1,5 млн), Німеччині (900 тис.) та Чехії (500 тис.). При цьому більшість українців за кордоном змогли адаптуватися в інших країнах, знайти собі роботу.

Відповідно до даних Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, після повномасштабного вторгнення росії в Україну понад 8,1 млн наших співгромадян виїхали за кордон.

Проте не всі вони там лишилися. Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України Елла Лібанова, спираючись на дані Держприкордонслужби, стверджує, що за період з 24 лютого минулого року до 20 лютого 2023-го кількість українців за кордоном збільшилася на 1 млн 830 тис. осіб.

Загалом інститут оцінює кількість українців за кордоном приблизно в 5 млн людей. До цього числа входять ті, хто виїхав під час повномасштабного вторгнення та незадовго перед його початком.

Отже, потенційно можуть виникнути численні подібні спори.

При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Під час розгляду справи Науково-консультативної рада при Верховному Суді надала відповіді на такі питання:

Чи є справа з урахуванням суб`єктивного складу учасників та предмета спору справою з іноземним елементом?

Чи підлягає справа з вимогами про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у приміщенні будівлі, що розташована в м. Бреда, Королівство Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку із наведеним вище нещасним випадком, розгляду в судах України?

1) Відповідно до наукового висновку доктора юридичних наук, професора ОСОБА_6 «за ознаками суб`єктного складу учасників та предметом спору ця справа не може бути віднесена до справ з іноземним елементом, оскільки позивач проживає в Україні, а відповідачем є Управління Держпраці в Тернопільській області, а не іноземна юридична особа (будівельна компанія «Sisdo Bouw en timmerwerken», Королівство Нідерланди). Крім того, позивач не є застрахованою особою і не має права на страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ (в редакції Закону № 2620-ІХ від 21 вересня 2022 року). На позивача не поширюються положення частини першої статті 11 і частини другої статті 12 зазначеного Закону, на які зроблено посилання у зверненні.

Предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 є відмова Управління Держпраці в Тернопільській області проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 під час виконання робіт на реконструкції будівлі за адресою: АДРЕСА_1 цілому метою захисту позивача є фактичний примус державного органу України до розслідування нещасного випадку на виробництві. У цьому випадку відсутній Іноземний елемент. Справа з вимогами про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у приміщенні будівлі, що розташована в м. Бреда, Королівство Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку з наведеним вище нещасним випадком, підлягає розгляду в судах України».

2) Згідно наукового висновку доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри міжнародного, цивільного та комерційного права Державного торговельно-економічного університету Мазаркі Н. «ця справа не є справою, що стосується спору, який виник з приватних правовідносин, ускладнених іноземним елементом, або, використовуючи термінологію законодавства, не є справою з іноземним елементом. Під «справою з іноземним елементом» варто розглядати справу, що стосується спорів, які виникли з приватних правовідносин, ускладнених іноземним елементом, тобто відносин, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи, за умови, що хоча б один учасник правовідносин є іноземною фізичною або юридичною особою або ж об`єкт правовідносин знаходиться за кордоном, або юридичний факт мав місце за кордоном. Із зазначеного випливає, що при з`ясуванні питання чи є справа № 607/6310/21 справою з іноземним елементом, необхідно, передусім, з`ясувати чи носили спірні правовідносини приватно-правовий характер. Як видно з обставин справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою і Управлінням Держпраці у Тернопільській області щодо встановлення факту нещасного випадку на виробництві. Управління Держпраці у Тернопільській області входить до системи Державної служби України з питань праці, яка, в свою чергу, згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 є центральним органом виконавчої влади. Відносини між фізичними особами та органами виконавчої влади, що виникають у зв`язку із здійсненням останніми покладених на них функцій, не є відносинами, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності; вони є відносинами «влади - підпорядкування».

ЦПК України не ставить свою предметну юрисдикцію в справах щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, в залежність від місця настання цих фактів. Позивач є громадянином України і має зареєстроване місце проживання в Україні, а отже може виконати вимоги частини першої статті 316 ЦПК України. Таким чином, справа з вимогами про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у приміщенні будівлі, що розташована в м. Бреда, Королівство Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку із наведеним вище нещасним випадком, підлягає розгляду в судах України».

3) Відповідно до наукового висновку доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри цивільного процесу Київського національного університету ім. Т. Шевченко Притики Ю. Д. «за підставами виникнення правовідносин, особливостями предмета спору, з огляду на приписи статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» справа № 607/6310/21 може вважатися з іноземним елементом, оскільки сам юридичний факт, який просить встановить позивач та який є підставою для виникнення спірних правовідносин, відбувався в м. Бреда, Королівство Нідерланди.

При розгляді справи № 607/6310/21 суди України повинні з`ясувати ряд фактів та обставин, які тісно пов`язані з місцем виникнення правовідносин на території Королівства Нідерланди. Так, до обставин, які повинен з`ясувати суд для винесення обґрунтованого рішення належить: встановлення факту нещасного випадку на виробництві; встановлення наявності трудових відносин з іноземним роботодавцем; встановлення причинно-наслідкового зв`язку між завданням каліцтва та виконанням трудових обов`язків; встановлення зв`язку між порушенням або не порушенням правил безпеки праці працівником та нещасним випадком; чи роботодавець забезпечив належні умови праці роботодавцем тощо.

Оскільки всі обставини справи мають більший правовий зв`язок з територією Королівства Нідерландів, зокрема, подія відбулася в Королівстві Нідерланди, роботодавець має місцезнаходження в Нідерландах, нові можливі докази, які необхідні для вирішення справи, а також можливі свідки (службові особи Інспекції Міністерства соціальної політики та зайнятості Нідерландів) знаходяться в Нідерландах, то компетентним судом, який може встановити факт нещасного вимпадеку на виробництві, якій стався під час виконання трудових обов`язків у компанії «Sisdo Bouw en timmerwerken», є відповідний суд Королівства Нідерланди, рішення якого відповідно до статті 471 ЦПК України може біти визнане в Україні».

4) Згідно наукового висновку докторів юридичних наук, професорів кафедри соціального права Львівського національного університету ім. І. Франка Рим О. та ОСОБА_7 «з урахуванням предмета спору, справа, яка переглядається Верховним Судом є справою з іноземним елементом, адже нещасний випадок, що зумовив інвалідність особи, як юридичний факт, що потенційно може спричинити виникнення, зміну чи припинення правовідносин, мав місце на території іноземної держави. Справа з вимогами про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з особою у приміщенні будівлі, що розташована в Королівстві Нідерланди, а також визнання причиною інвалідності особи травму, що була отримана у зв`язку із наведеним вище нещасним випадком, може бути предметом розгляду в судах України, у разі якщо між сторонами (працівником та роботодавцем) про це було домовлено. Встановлення факту нещасного випадку на виробництві є складовою процесу надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві, для якого визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи (комісії з розслідування нещасних випадків та МСЕК).

Пункт 29 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі Порядок № 337) закріплює формулювання, що факт настання нещасного випадку на виробництві може бути встановлено у судовому порядку. Водночас, цей пункт наголошує, що якщо такий факт встановлено у судовому порядку і нещасний випадок не підлягає спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадки, або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації). У разі ліквідації підприємства (установи, організації) без правонаступника розслідування всіх нещасних випадків, факт яких встановлено у судовому порядку, проводить спеціальна комісія, склад якої визначений пунктом 15 цього Порядку № 337. Таким чином, насамперед передбачено, що нещасні випадки, що сталися з працівниками підприємств (установ, організацій), їх філій, представництв та інших відокремлених і структурних підрозділів під час виконання трудових обов`язків (крім катастрофи, аварії чи події під час руху транспортних засобів усіх видів) за межами області, де суб`єкт господарювання пройшов державну реєстрацію як юридична особа або фактично перебуває, розслідуються за місцем їх настання. Для цього на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків, що не підлягають спеціальному розслідуванню. За умов, визначених законодавством, Державною службою України з питань праці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування.

В судовому порядку можливо встановити факт нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, лише в разі оскарження рішень комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку. Адже під час вирішення комісією (спеціальною комісією) підлягають дослідженню ті самі обставини, на які особа посилається, обґрунтовуючи заяву про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом. Розгляд такої заяви судом фактично можна тлумачити як перебирання органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію. Тож заява про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, безвідносно до оскарження рішень комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавство передбачає позасудову процедуру підтвердження факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, визначає орган, який уповноважений ухвалювати таке рішення, встановлює алгоритм відповідного розслідування.

Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, та поставило б у нерівні умови осіб, які дотримуються цієї процедури. Проте особа, яка не згодна із рішенням уповноваженого органу (комісії/спеціальної комісії), не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення. На відміну від українських загальнообов`язкових правил страхування від нещасних випадків на виробництві, правила Королівства Нідерландів щодо окремих схем загальнообов`язкового страхування для нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відсутні. Правила оплати тимчасової непрацездатності у разі хвороби та допомоги по непрацездатності є однаковими для всіх випадків хвороби або непрацездатності. Правильному трактуванню зазначених обставин сприяв би аналіз умов працевлаштування особи, визначені у трудовому договорі. Попри той факт, що укладення трудового договору у Королівстві Нідерландів може відбутись усно, основні умови трудових відносин, за правилами Європейського Союзу , мають бути повідомленні працівнику письмово. До таких умов могли б належати правила щодо визначення суду та права країни, застосовних у разі виникнення спору між сторонами трудового договору, як це визначено у Регламенті ЄС № 1215/2012 Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2012 року, що діє у Королівстві Нідерланди.

Громадяни України, реалізувавши своє конституційне право на працю шляхом працевлаштування за трудовим договором на території іноземної держави, зокрема, Королівства Нідерланди, визнають відповідний правопорядок для регулювання відносин, що виникають між ними та їхніми роботодавцями. Тож мають йому підпорядковуватись, навіть якщо вважають усталений у відповідній країні правопорядок несправедливим. Наведене також засвідчує, що за таких обставин особа не вправі одночасно шукати протекторату у державі, громадянином якої вона є, щодо окремих аспектів вирішення дискусійних моментів, що є для неї незручними у правопорядку іноземної держави. Правила визначення підсудності справ судам України з іноземним елементом описані у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 № 2709-ІУ. Згідно з нею суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у низці випадків, жоден з яких не охоплюється проблематикою, яка є предметом перегляду Верховним Судом. Водночас, цей висновок ґрунтується на наданих матеріалах, в яких відсутня інформація щодо укладення між працівником та роботодавцем угоди, якою вони могли б визначити підсудність справи з іноземним елементом судам України, адже укладення такої угоди допустиме за правом Королівства Нідерландів».

5) Відповідно до наукового висновку доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, завідувача кафедри цивільного процесу, професора кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» Голубєвої Н. Ю. «за ознакою того, що юридичний факт, що є предметом судового спору, мав місце на території іноземної держави (Королівства Нідерландів), зазначена цивільна справа є справою з іноземним елементом. Згідно з пунктом З частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань про підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Цивільна справа, що розглядається, може бути віднесена до підсудності українського суду на підставі пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача». Звичайно, підсудність може визначатися на підставі вищезазначеної норми за умови, що позов було пред`явлено до належного відповідача».

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).

Обміркувавши викладене, з урахуванням відмінних доктринальних підходів, та потенційно значної кількості подібних спорів, що свідчить про виключність правової проблеми касаційний суд зобов`язаний звернутися до використання повноважень Великої Палати Верховного Суду, задля вирішення виключної правової проблеми та визначення: чи є справа з урахуванням суб`єктивного складу учасників та предмета спору справою з іноземним елементом? чи підлягає справа з вимогами про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем в іноземній державі, а також визнання причиною інвалідності позивача травму, що була отримана у зв`язку із вказаним нещасним випадком, розгляду в судах України?

Касаційний суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України єдиним суб`єктом, що уповноважений доходити висновку про наявність у справі виключної правової проблеми є суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.

З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: 1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

Згідно частини 3 статті 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом цієї норми, зважаючи на визначені нею предмет вибору і застосування норми права висновки викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду врахуванню не підлягають.

З цих підстав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не враховує висновки Великої Палати Верховного Суду про необхідність наявності кількісного та якісного показників щодо вирішення спорів у подібних правовідносинах як умови можливості реалізації судом, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, його передбаченого частиною 5 статті 403 ЦПК України права передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які були висловлені зокрема у таких ухвалах: від 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18 (провадження № 14-78цс21); від 09 червня 2021 року у справі № 335/11743/19 (провадження № 14-71цс21); від 30 червня 2021 року у справі № 708/1348/18 (провадження № 14-101цс21); від 07 липня 2021 року у справі № 393/126/20 (провадження № 14-120цс21); від 13 липня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц (провадження № 14-103цс21); від 14 вересня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц (провадження № 14-88цс21); від 28 вересня 2021 року у справі № 308/10255/17 (провадження № 14-132цс21).

З урахуванням того, що єдиною передбаченою законом умовою реалізації зазначеного вище права є доходження судом висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини 4 статті 403 ЦПК України вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку у контексті наявності у Великої Палати Верховного Суду права та повноважень:

надавати правову оцінку такому висновку на предмет його дочасності чи обґрунтованості, а також визначати додаткові, порівняно із законодавчо встановленими, умови реалізації судом, який розглядає справу в касаційному порядку, прав такого суду;

встановлювати для суду, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, критерії оцінки виключної правової проблеми («виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв»)».

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати справу №607/6310/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук