Не дивлячись на твердження представника відповідачки у відзиві, що придбана в шлюбі з позивачем квартира це особиста приватна власність відповідачки отже оскільки, відповідач ОСОБА_10 придбала спірну квартиру за особисті кошти які були отримані нею від свого батька до реєстрації шлюбу, то спірна квартира у відповідності до положень п.3 ч.1 ст. 57 СК України є її особистою приватною власністю не зважаючи на той факт, що право власності на неї було зареєстровано за час шлюбу з відповідачем, та відповідно не підлягає поділу як об`єкт спільної сумісної власності подружжя в порядку ст. 69 СК України, відповідачка не подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання спірної квартири її особистою приватною власністю (в ухвалі Полтавського районного суду Полтавської області від 01.09.2022 року було чітко вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов).

Так дійсно, згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Зазначаючи вказану обставину відповідачка надає доказ, який повністю спростовується її ж твердженям, оскільки відповідачка отримала кошти в борг від батька. Тобто, особистих грошей вона не мала.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя просить задовольнити повністю.

Від представника відповідача за первісним позовом надійшло заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , згідно якого представником відповідача до суду було подано відзив на вищевказану позовну заяву, а 14.03.2023 року представником позивача до суду було подано відповідь на відзив на позовну заяву, зі змістом якої представник відповідача ознайомився лише 22.03.2023 року під час ознайомлення з матеріалами справи, оскільки на поштову адресу відповідача та його представника дана відповідь на відзив не надходила. Крім того, через зайнятість представника відповідача в інших судових справах, а також через значний об`єм інформації який необхідно було вивчити та опрацювати для підготовки обґрунтованих заперечень, представник позивача не взмозі був надати заперечення у встановлений судом строк з вищевказаних причин, які ми просимо суд визнати поважними та прийняти дані заперечення до матеріалів справи.

На даний час прізвище відповідачки змінено зі ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, копія якого додана до даного заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.180 ЦПК України, - у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Так,відповідач непогоджується знаведеними позивачем у відповіді на відзив поясненнями, міркуваннями і аргументами виходячи з наступного.

Так, у відповіді на відзив, позивач просить суд критично віднестися до поданих відповідачем доказів, а саме, до розписки яку ОСОБА_6 написала своєму батькові ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість позивач стверджує, що ніякої розписки не було, йому про це точно відомо, так як в той період вони з відповідачем вже спільно проживали та готувалися до весілля, а ОСОБА_6 вже була вагітною від нього.

Разом з тим, в обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач ОСОБА_6 дійсно пояснює , що вищевказана квартира була придбана за її особисті кошти, які їй надав ще до укладення шлюбу її батько ОСОБА_4 . На підтвердження своїх заперечень відповідачем до відзиву додано копію розписки датованої 05.11.2018 року з тексту якої вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала від свого батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 грошові кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США для купівлі для себе квартири за адресою АДРЕСА_2 . Дані кошти вона отримала на безоплатній основі , але зобов`язується їх повернути своєму батькові в тому разі, якщо квартиру купити не вдасться по будь-яким причинам.

Також, на адвокатський запит ОСОБА_4 було надано письмову відповідь в якій він пояснив , що кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США ОСОБА_4 05.11.2018 року надав своїй доньці ОСОБА_2 для купівлі квартири за адресою АДРЕСА_2 про що остання написала йому відповідну розписку, копію якої ним додано до даної відповіді на запит. Вказані кошти ним були надані добровільно в якості матеріальної допомоги своїй доньці для купівлі нею собі квартири для власних потреб, кошти були надані ним на безоплатній основі, однак він просив їх повернути в тому разі, якщо квартиру купити не вдасться по якимсь причинам.

Таким чином, той факт, що кошти на купівлю квартири відповідачці ОСОБА_6 надав її батько ОСОБА_4 повністю підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, а саме вищевказаними розпискою та відповіддю на адвокатський запит. Натомість єдиними аргументом позивача на підставі якого він просить суд віднестись до даних доказів критично є те, що позивач просто стверджує, що ніякої розписки не було, йому про це точно відомо, так як в той період вони з відповідачем вже спільно проживали та готувалися до весілля, а ОСОБА_6 вже була вагітною від нього.

Натомість позивач на підтвердження своїх вищевказаних доводів не надає суду жодних належних та допустимих доказів, а просто посилається на те, що йому про це « точно відомо».

Крім того, позивач не пояснює суду як ті доводи на які він посилається, а саме на те що в той період вони з відповідачем вже спільно проживали та готувалися до весілля, а ОСОБА_6 вже була вагітною від нього, - спростовують або заперечують факт написання розписки та надання коштів.

Окрім того, позивач також не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини що вони з відповідачкою на той час вже проживали разом, та як дана обставина може спростувати факт написання розписки та надання коштів.

Позивач у своєму позові визнав ту обставину що квартира була куплена за кошти які надав батько відповідачки, а саме в позовній заяві позивачем дослівно зазначено : « Зокрема, кошти на внесок по договору про уступку майнових прав надавала родина відповідача…»

Так, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, вищевказана обставина, про те що спірна квартира була куплена не за спільні сумісні кошти подружжя а за кошти які надала родина відповідача ( зокрема батько відповідачки) визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню.

Натомість в подальшому, а саме у відповіді на відзив позивач вже почав стверджувати, що « на придбання спірної квартири та проведення в ній ремонту кошти надавали батьки обох сторін» тобто почав відмовлятись від раніше визнаної ним обставини того, що квартира була куплена виключно за кошти які надав батько відповідачки, чим фактично почав заперечувати право особистої приватної власності відповідачки на спірну квартиру

Разомз тим,відповідно до ч.2ст.82ЦПК України,- відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Таким чином, оскільки позивач спершу визнав ту обставину що кошти на придбання квартири надавав батько позивачки, а потім безпідставно відмовився від визнання цієї обставини, але не надав суду жодних належних та допустимих доказів того що він визнав цю обставину внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості його представника з другою стороною, то вищевказана відмова позивача від визнання даної обставини не може бути прийнята судом, а вищевказане твердження позивача слід розцінювати виключно як намагання увести суд в оману для задоволення своїх позовних вимог.

Також, у відповіді на відзив, позивач окрім того, що стверджує про надання коштів на придбання квартири батьками обох сторін, також посилається на те, що батько позивача нібито багато років працював у Польщі і нібито постійно пересилав кошти, які нібито використовувались для придбання матеріалів для ремонту та облаштування придбаної квартири.

Разом з тим, на відміну від відповідача, позивач не надає суду жодних доказів на підтвердження того, що його батьками надавались хоч якісь кошти на купівлю вищевказаної квартири, не зазначається які саме кошти, коли саме та в якій саме сумі , в якій валюті і кому надавались кошти. Позивачу до цього часу невідомо навіть за яку ціну придбавалась вищевказана квартира. Крім того, позивачем не надано жодних доказів того, що в нього взагалі існує батько, не надано свідоцтва про народження, не вказано з якого та по який час його батько працював в Польщі, де саме він там працював, який розмір доходу він там отримував, які саме, коли саме, в якій сумі та кому він пересилав кошти та відповідно не надано жодних доказів відносно вищевказаних обставин. Крім того, позивачем так само і не вказується який саме ремонт проводився в квартирі, ( в той час коли позивачем повністю доведений той факт, що квартира була куплена з готовим ремонтом), яка сума коштів була на нього витрачена, хто проводив ремонт, скільки він коштував, які саме матеріали придбавалась для його проведення та ким, що саме було придбано з облаштування квартири і знову ж таки не надає суду на підтвердження даних обставин жодних доказів.

Однак в даному випадку, слід зауважити що позивач у відповіді на відзив все ж таки визнає ту обставину , що сторони не мали необхідних заощаджень для придбання спірної квартири, а отже джерелом набуття спірної квартири були не спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Також, у відповіді на відзив, позивач безпідставно стверджує, що він нібито приймав безпосередню участь у пошуку та підборі квартири, що квартира нібито купувалася для їх з відповідачем сім`ї, а не особисто для відповідачки, що меблі та побутова техніка, які були придбані за час спільного проживання, нібито купувалися і на їх спільні кошти, які були подаровані та заощаджені, а також посилається на те, що йому важко довести свої слова.

Разом з тим, як і в попередньому випадку позивач не надає суду на підтвердження своїх доводів, жодних належних та допустимих доказів, натомість всі вищевказані твердження позивача повністю спростовуються письмовими доказами, які додані відповідачем до відзиву та містяться в матеріалах справи.

Посилання позивача на ту обставину, що йому важко довести свої слова не звільняють його від встановленого процесуальним законодавством обв`язку доводити всі обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем як до позову так і до відповіді на відзив не додано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме не надано жодних доказів того , що джерелом набуття спірної квартири були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, а також доказів того що ним за особисті кошти чи за кошти його батьків було проведено ремонт в квартирі та придбано всі необхідні меблі та устаткування внаслідок чого квартира істотно збільшилась у своїй вартості.

Також, у відповіді на відзив, позивач безпідставно стверджує, що відповідач до шлюбу особистих коштів не мала, а кошти на купівлю квартири отримала в борг від батька.

Разом з тим, вищевказане твердження позивача також спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, які додані відповідачем до відзиву, зокрема розпискою ОСОБА_13 та відповіддю на відзив її батька ОСОБА_4 , з яких вбачається, що вищевказані кошти були надані ним своїй доньї не в борг а на безоплатній основі для купівлі для неї квартири, а отже це були її особисті кошти які отримані нею до шлюбу від батька на безоплатній основі для купівлі квартири.

Таким чином оскільки, відповідач придбала спірну квартиру за особисті кошти які були отримані нею від свого батька до реєстрації шлюбу, то спірна квартира у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.57 СК України є її особистою приватною власністю не зважаючи на той факт, що право власності на неї було зареєстровано за час шлюбу з позивачем, та відповідно не підлягає поділу як об`єкт спільної сумісної власності подружжя в порядку ст.69 СК України.

На підставі зазначеного, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя відмовити в повному обсязі.

На адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру в якому просить визнати за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 .

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_6 зазначає, що квартира за адресою АДРЕСА_2 була придбана за її особисті кошти, які їй надав ще до укладення шлюбу її батько ОСОБА_4 . Також позивачка стверджує, що вищевказана квартира була куплена повністю з готовим ремонтом і ніяких додаткових фінансових вкладень в ремонт не потребувала. Однак оскільки квартира була куплена без меблів та побутової техніки, то її батько ОСОБА_4 за свій рахунок самостійно прибав до вказаної квартири всю необхідну побутову техніку та меблі. Для пошуку вказаної квартири вона разом з батьком зверталась до ФОП ОСОБА_5 ще до укладення шлюбу з відповідачем. Однак оскільки оформлення необхідних документів зайняло певний період часу,то договір про уступку майнових прав було укладено лише 12.02.2019 року , а право власності зареєстровано 18.02.2019 року тобто вже після укладення шлюбу з позивачем. Однак право власності на квартиру так само як і договір про уступку майнових прав було зареєстровано саме на неї, оскільки кошти на придбання квартири надавав її батько, і на той час відповідач не заперечував проти цього оскільки повністю розумів що квартира була куплена за особисті кошти позивачки.

Крім того, на час придбання даної квартири та реєстрації права власності на неї позивач та відповідач дійсно були студентами Полтавського державного медичного університету в якому навчались на третьому курсі, ніде не працювали і не мали жодного джерела самостійного доходу, їм обом було по 20 років, а їхньому шлюбу було три місяці, та відповідно жодних спільних сумісних коштів здобутих ними спільною сімейною працею в подружжя той час не було і не могло бути, а тим більше такої значної суми, якої б вистачило для придбання квартири.

Відповідач почав працювати у Першій клінічній міській лікарні вже після придбання позивачем квартири, де отримував заробітну плату, яку витрачав на власні особисті потреби.

Разом з тим, ОСОБА_1 у своєму позові визнає ту обставину що квартира була куплена за кошти які надав батько позивачки, а саме в позовній заяві ОСОБА_1 дослівно зазначено : « Зокрема, кошти на внесок по договору про уступку майнових прав надавала родина відповідача…»

Так, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, вищевказана обставина, про те що спірна квартира була куплена не за спільні сумісні кошти подружжя а за кошти які надала родина ОСОБА_6 ( зокрема батьком позивачки за зустрічним позовом) визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню.

Крім того, обставини на які посилається позивачка ОСОБА_6 як на підставу своїх позовних вимог, також підтверджуються рядом письмових доказів, копії яких додані до відзиву на позовну заяву, а саме.

Так, ОСОБА_4 було надано письмову відповідь на запит, в якій він пояснив , що кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США ОСОБА_4 05.11.2018 року надав своїй доньці ОСОБА_2 для купівлі квартири за адресою АДРЕСА_2 про що остання написала йому відповідну розписку, копію якої ним додано до даної відповіді на запит. Вказані кошти ним були надані добровільно в якості матеріальної допомоги своїй доньці для купівлі нею собі квартири для власних потреб, кошти були надані ним на безоплатній основі, однак він просив їх повернути в тому разі, якщо квартиру купити не вдасться по якимсь причинам. Ці кошти були його особистими заощадженнями які він відкладав протягом певного періоду часу зі своїх доходів, отриманих ним від здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження джерела походження вказаних коштів та його доходів ним додано до вказаної відповіді на запит відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків. Також пояснював, що вищевказана квартира була придбана його донькою повністю з готовим ремонтом та придатною для проживання а тому коштів для проведення ремонту він їй не надавав, бо в цьому не було жодної необхідності. Однак оскільки квартира була куплена без меблів та побутової техніки, то всі меблі та побутову техніку він купував особисто також за власні кошти, на підтвердження чого ним додано до даної відповіді на запит копії відповідних чеків та документів які в нього збереглися.

До вищевказаної відповіді на запит було додано копію розписки датованої 05.11.2018 року з тексту якої вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала від свого батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 грошові кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США для купівлі для себе квартири за адресою АДРЕСА_2 . Дані кошти вона отримала на безоплатній основі , але зобов`язується їх повернути своєму батькові в тому разі, якщо квартиру купити не вдасться по будь-яким причинам.

Також до вищевказаної відповіді на запит було додано копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків з яких вбачається джерело походження та кількість доходів отриманих ОСОБА_4 від здійснення підприємницької діяльності з 2014 по 2022 рік.

Крім тогодо вищевказаної відповіді на запит було додано копії чеків та видаткових накладних на купівлю меблів та побутової техніки.

Вищевказане підтверджується копію даного адвокатського запиту та відповіді на нього разом з додатками які були додані до відзиву на позовну заяву, та містяться в матеріалах справи.

Також , на адвокатський запит ФОП ОСОБА_5 було надано письмову відповідь в якій він пояснив , що дійсно, 01.11.2018 року до нього як до фізичної особи підприємця зверталась ОСОБА_6 з проханням надати їй консультативні послуги пов`язані з підбором варіанту купівлі-продажу об`єкту нерухомості та з питань оформлення права власності на вибраний об`єкт нерухомості, внаслідок чого між ними було укладено відповідний договір від 01.11.2018 року № 21561, копію якого ним додано до даної відповіді на запит.

Наскільки він пам`ятає, ОСОБА_6 на той час зверталась до нього разом зі своїм батьком, який йому повідомляв, що хоче купити квартиру своїй доньці і зареєструвати право власності на неї, а тому саме з ОСОБА_6 було укладено відповідний договір на надання послуг по купівлі (обміну) об`єкту нерухомості від 01.11.2018 року № 21561.

05.11.2018 року ним було запропоновано ОСОБА_6 та її батьку для купівлі-продажу об`єкт нерухомості що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується додатком № 1 до вищевказаного договору, копію якого ним додано до даної відповіді на запит. Під час огляду вказаного об`єкту нерухомості була присутня ОСОБА_6 та її батько. Вказана квартира була з проведеним ремонтом та повністю готова для проживання, однак відсутні були меблі та побутова техніка.

Наступного дня, а саме 06.11.2018 року ОСОБА_6 та її батько повідомили йому що вони готові придбати дану квартиру, внаслідок чого між ним та ОСОБА_6 було укладено акт здачі-приймання робіт за надання консультативних послуг, пов`язаних з підбором варіанту для купівлі-продажу об`єкту нерухомості, копію якого ним додано до даної відповіді на запит. Більше нічого з даного приводу повідомити не може.

До вищевказаної відповіді на запит було додано копію договору № 21561 від 01.11.2018 року про надання послуг по купівлі (обміну) об`єкту нерухомості укладеного між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 . Згідно з п.1.1. даного договору, - Замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати Замовнику консультативні послуги пов`язані з підбором варіанту купівлі-продажу об`єкту нерухомості, та з питань оформлення права власності на вибраний об`єкт нерухомості, в замовник зобов`язується прийняти послугу і оплатити.

Також до вищевказаної відповіді на запит було додано копію додатку № 1 до договору № 21561 на надання консультативних послуг пов`язаних з підбором варіанту купівлі-продажу об`єкту нерухомості від 01.11.2018 укладеного між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 , який містить в собі перелік інформації, яку Виконавець передав Замовнику, зі змісту якого вбачається, що виконавцем було запропоновано а замовником обрано для купівлі наступний об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_3 вартістю 1088000 грн., дата показу об`єкта 05.11.2018 рік.

Крім того, до вищевказаної відповіді на запит було додано копію Акту здачі-приймання робіт за надання консультативних послуг пов`язаних з підбором варіанту для купівлі-продажу (обміну) об`єкту нерухомості № 21561 від 06.11.2018 року за договором № 21561 від 01.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 з тексту якого вбачається , що замовник та виконавиць склавши цей акт засвідчили, що роботи по договору № 21561 від 01.11.2018 виконані в повному обсязі, сума передана замовником за виконану роботу виконавцеві складає 32640 грн., сторони взаємних претензій не мають.

Вищевказане підтверджується копію даного адвокатського запиту та відповіді на нього разом з додатками які додані до даного відповіді на відзив та містяться в матеріалах справи.

Також у відповідь, на адвокатський запит, Полтавським державним медичним університетом було надано довідки № 594 та №593 від 01.02.2023 року з тексту яких вбачається, що ОСОБА_1 був здобувачем вищої освіти з 01.09.2017 року по 30.06.22 року 2-го медичного факультету та навчався на денній формі навчання за контрактом за спеціальністю «222-медецина (магістр)». ОСОБА_2 була здобувачем вищої освіти з 01.09.2017 року по 10.01.22 року 2-го медичного факультету та навчалась на денній формі навчання за контрактом за спеціальністю «222-медецина (магістр)».

Також Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 27.02.2022 року було надано письмову відповідь в якій зазначається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно був прийнятий 03.09.2020 року на посаду сестри медичної палатної хірургічного відділення на 0,50 ставки,як студент V курсу Української медичної стоматологічної академії наказ № 99 від 31.08.2020 року. Звільнений з посади 17.06.2022 року за власним бажанням, ст.38 КЗпП України - наказ №131 к-к/ос/тр від 17.06.2022 року.

Оскільки в позасудовому порядку вирішити даний спір не можливо, змушена звертатися до суду з зустрічним позовом.

Представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвокатом Перебийніс С.В. було подано відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого як вбачається з зустрічної позовної заяви, ОСОБА_6 вважає, що придбана у шлюбі з ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_3 є її особистою приватною власністю, а не спільним сумісним майном подружжя.

ОСОБА_6 до зустрічного позову не додає жодних доказів того, що спірна квартира була придбана за її особисті кошти. При цьому, в позові вона посилається на докази, які були нею подані разом із відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

ОСОБА_3 до відзиву додавалася розписка, яку ОСОБА_6 нібито писала своєму батькові ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (за 12 днів до свого одруження!). ОСОБА_1 стверджує, що ніякої розписки не було. Йому це точно відомо, так як в той період вони з ОСОБА_14 вже спільно проживали ( ОСОБА_6 на той час вже була вагітною від нього) та готувалися до весілля. З тексту розписки вбачається, що ОСОБА_8 ...отримала від свого батька ... грошові кошти.... для купівлі для себе квартири.... Дані кошти я отримала на безоплатній основі, але зобов`язуюсь їх повернути..... Дані твердження не відповідають дійсності. Так як майбутнє подружжя чекало на народження діток, то вони разом із своїми батьками вирішували питання майбутнього місця проживання сім`ї. А так, як молоді люди на той час ще не мали необхідних заощаджень, то батьки обох сторін вирішили допомогти своїм дітям придбати квартиру. На придбання спірної квартири та проведення в ній ремонту кошти надавали батьки обох сторін.

Норми ст. ст. 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно- правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.06.2021 у справі №394/876/17 акцентував на тому, що немає значення, чи працювала дружина чи ні, чи отримувала вона достатній дохід від своєї діяльності, майно, за умов, визначених СК України, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно (постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі №318/1863/17).

Зокрема, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя може виключатися в разі набуття такого майна за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Зазначаючи вказану обставину ОСОБА_6 надає доказ, який повністю спростовує її ж твердження, оскільки позивачка за зустрічним позовом отримала кошти в борг від батька. Тобто, особистих грошей вона не мала.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до пунктів 1-3 частини першої та частини сьомої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Виходячи із наведених норм, ОСОБА_6 мала довести, що квартира набута за подаровані їй кошти, або за особисті кошти, які належали їй до шлюбу.

Звертаємо увагу суду, що матеріали справи не містять допустимих доказів того, що позивач за зустрічним позовом ( ОСОБА_6 ) придбала спірну квартиру за кошти, які подарував їй батько на придбання квартири, або що кошти, за які була придбана квартира, перебували у особистій приватній власності позивача з інших підстав.

Ми виходимо з того, що всі кошти, які існують в сім`ї на час шлюбу за відсутності належних та допустимих доказів того, що вони належать одному із подружжя на праві особистої приватної власності - є спільними сумісними коштами подружжя. Сам по собі факт надання цих коштів родичами одного із подружжя не може бути підставою для визнання цих коштів особистою приватною власністю цього подружжя. Навіть якщо ці кошти надавались для придбання квартири, то вважається, що квартира набувалась для сім`ї, оскільки позивач за зустрічним позовом на момент купівлі квартири перебувала у шлюбі. А на момент отримання коштів ОСОБА_6 вже очікувала народження діток, а тому питання придбання квартири постало так гостро.

Враховуючи зазначене, просила відмовити повністю у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.

Представником відповідачаза первіснимпозовом тапозивача зазустрічним позовомадвокат КрекотеньО.А.подано відповідьна відзив,згідно якогопозивач не погоджуєтьсяз наведеними відповідачем у відзиві запереченнями виходячи з наступного.

Так, у відзиві , відповідач за зустрічним позовом просить суд критично віднестися до поданих відповідачем доказів, а саме, до розписки яку ОСОБА_6 написала своєму батькові ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість відповідач стверджує, що ніякої розписки не було, йому про це точно відомо, так як в той період вони з позивачкою вже спільно проживали та готувалися до весілля, а ОСОБА_6 вже була вагітною від нього.

Разом з тим, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 дійсно пояснює , що вищевказана квартира була придбана за її особисті кошти, які їй надав ще до укладення шлюбу її батько ОСОБА_4 . На підтвердження своїх доводів ОСОБА_6 до матеріалів справи подано копію розписки датованої 05.11.2018 року з тексту якої вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала від свого батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 грошові кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США для купівлі для себе квартири за адресою АДРЕСА_2 . Дані кошти вона отримала на безоплатній основі , але зобов`язується їх повернути своєму батькові в тому разі, якщо квартиру купити не вдасться по будь-яким причинам.

Також, на адвокатський запит ОСОБА_4 було надано письмову відповідь в якій він пояснив , що кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США ОСОБА_4 05.11.2018 року надав своїй доньці ОСОБА_2 для купівлі квартири за адресою АДРЕСА_2 про що остання написала йому відповідну розписку, копію якої ним додано до даної відповіді на запит. Вказані кошти ним були надані добровільно в якості матеріальної допомоги своїй доньці для купівлі нею собі квартири для власних потреб, кошти були надані ним на безоплатній основі, однак він просив їх повернути в тому разі, якщо квартиру купити не вдасться по якимсь причинам.

Таким чином, той факт, що кошти на купівлю квартири відповідачці ОСОБА_6 надав її батько ОСОБА_4 повністю підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, а саме вищевказаними розпискою та відповіддю на адвокатський запит. Натомість єдиними аргументом відповідача на підставі якого він просить суд віднестись до даних доказів критично є те, що відповідач просто стверджує, що ніякої розписки не було, йому про це точно відомо, так як в той період вони з позивачкою вже спільно проживали та готувалися до весілля, а ОСОБА_6 вже була вагітною від нього.

Натомість відповідач на підтвердження своїх вищевказаних доводів не надає суду жодних належних та допустимих доказів, а просто посилається на те, що йому про це « точно відомо».

Крім того, відповідач не пояснює суду як ті доводи на які він посилається, а саме на те що в той період вони з відповідачем вже спільно проживали та готувалися до весілля, а ОСОБА_6 вже була вагітною від нього, - спростовують або заперечують факт написання розписки та надання коштів.

Окрім того, відповідач також не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини що вони з позивачкою на той час вже проживали разом, та як дана обставина може спростувати факт написання розписки та надання коштів.

Відповідач ОСОБА_1 у своєму первісному позові визнав ту обставину що квартира була куплена за кошти які надав батько позивачки, а саме в первісній позовній заяві дослівно зазначено : « Зокрема, кошти на внесок по договору про уступку майнових прав надавала родина відповідача…»

Так, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, вищевказана обставина, про те що спірна квартира була куплена не за спільні сумісні кошти подружжя а за кошти які надала родина ОСОБА_12 ( зокрема батько відповідачки) визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню.

Натомість в подальшому, а саме у відповіді на відзив на первісний позов та у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 вже почав стверджувати, що « на придбання спірної квартири та проведення в ній ремонту кошти надавали батьки обох сторін» тобто почав відмовлятись від раніше визнаної ним обставини того, що квартира була куплена виключно за кошти які надав батько відповідачки, чим фактично почав заперечувати право особистої приватної власності ОСОБА_6 на спірну квартиру.

Разомз тим,відповідно до ч.2ст.82ЦПК України,- відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Таким чином, оскільки відповідач спершу визнав ту обставину що кошти на придбання квартири надавав батько позивачки, а потім безпідставно відмовився від визнання цієї обставини, але не надав суду жодних належних та допустимих доказів того що він визнав цю обставину внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості його представника з другою стороною, то вищевказана відмова відповідача від визнання даної обставини не може бути прийнята судом, а вищевказане твердження відповідача слід розцінювати виключно як намагання увести суд в оману для задоволення своїх позовних вимог.

Крім того, на відміну від позивачки, відповідач ОСОБА_1 не надає суду жодних доказів на підтвердження того, що його батьками надавались хоч якісь кошти на купівлю вищевказаної квартири, не зазначається які саме кошти, коли саме та в якій саме сумі , в якій валюті і кому надавались кошти. Відповідачу до цього часу невідомо навіть за яку ціну придбавалась вищевказана квартира. Крім того, відповідачем так само і не вказується який саме ремонт проводився в квартирі, ( в той час коли позивачем повністю доведений той факт, що квартира була куплена з готовим ремонтом), яка сума коштів була на нього витрачена, хто проводив ремонт, скільки він коштував, які саме матеріали придбавалась для його проведення та ким, що саме було придбано з облаштування квартири і знову ж таки не надає суду на підтвердження даних обставин жодних доказів.

Однак в даному випадку, слід зауважити що відповідач у відзиві на зустрічний позов все ж таки визнає ту обставину , що сторони не мали необхідних заощаджень для придбання спірної квартири, а отже джерелом набуття спірної квартири були не спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

ОСОБА_1 до відзиву на зустрічний позов не додано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме не надано жодних доказів того , що джерелом набуття спірної квартири були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, а також доказів того що ним за особисті кошти чи за кошти його батьків було проведено ремонт в квартирі та придбано всі необхідні меблі та устаткування внаслідок чого квартира істотно збільшилась у своїй вартості.

Також, у своєму відзиві на зустрічний позов відповідач безпідставно стверджує, що позивач до шлюбу особистих коштів не мала, а кошти на купівлю квартири отримала в борг від батька.

Разом з тим, вищевказане твердження відповідача також спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, які були додані ОСОБА_6 до відзиву, зокрема розпискою ОСОБА_13 та відповіддю на відзив її батька ОСОБА_4 , з яких вбачається, що вищевказані кошти були надані ним своїй доньї не в борг а на безоплатній основі для купівлі для неї квартири для власних потреб, а отже це були її особисті кошти які отримані нею до шлюбу від батька на безоплатній основі для купівлі собі квартири.

Таким чином оскільки, позивачка придбала спірну квартиру за особисті кошти які були отримані нею від свого батька до реєстрації шлюбу, та для купівлі собі квартири, то спірна квартира у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.57 СК України є її особистою приватною власністю не зважаючи на той факт, що право власності на неї було зареєстровано за час шлюбу з позивачем, та відповідно не підлягає поділу як об`єкт спільної сумісної власності подружжя в порядку ст.69 СК України.

Також, з метою з`ясування всіх обставин справи, мною Адвокатом Крекотень О.А., 02.02.2023 року було подано до ТОВ «БК «КВП» адвокатський запит , в якому просив надати належним чином завірену копію договору про уступку майнових прав від 12.02.2019 року укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ТОВ «БК «КВП» відносно квартири розташованої за адресою АДРЕСА_2 ., що підтверджується копією цього запиту, яка додана до даної відповіді на відзив.

У відповідь на вищевказаний запит 10.05.2023 року ТОВ «БК «КВП» надало належним чином завірену копію договору про уступку майнових прав від 12.02.2019 року укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ТОВ «БК «КВП» відносно квартири розташованої за адресою АДРЕСА_2 ., копія якого , також додана мною до даної відповіді на відзив.

Так, з вищевказаного договору вбачається, що він був укладений 12.02.2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ТОВ «БК «КВП» про уступку майнових прав на квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Знову ж таки, як вбачається зі змісту цього договору відповідач ОСОБА_1 ніякої участі в ньому не брав, так само як і не брав участі в пошуку,купівлі та оформленні права власності на цю квартиру. Крім того, як вбачається зі змісту даного договору, відповідач ОСОБА_1 не надавав жодної згоди ОСОБА_6 на купівлю даної квартири(майнових прав) вже навіть будучи на час укладення цього договору з нею у шлюбі, оскільки чудово розумів, що квартира (майнові права на квартиру) придбаваються ОСОБА_6 виключно за її особисті кошти, а не за кошти що є їх спільною сумісною власністю, та не за їх спільні кошти.

Зметою з`ясуваннявсіх обставинсправи,адвокатом КрекотеньО.А.,20.04.2023року булоподано до ОСОБА_15 адвокатський запит,в якомувін просив надати інформацію з наступних питань : 1. Чи зверталась до Вас ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу купівлі-продажу об`єкту нерухомості? 2. Якщо так, то зверталась самостійно чи разом з іншими особами? 3. Якщо зверталась то коли саме ? Який саме об`єкт нерухомості вона хотіла у Вас придбати та які документи при цьому між вами укладались? Також прошу надати копії відповідних документів на підтвердження запитуваної інформації в разі їх наявності. 4. Хто саме був присутнім на огляді об`єкту нерухомості, який Вами був запропонований для купівлі-продажу ОСОБА_6 ?

У відповідь на вищевказаний запит 06.05.2023 року ОСОБА_15 надала мені письмову відповідь в якій зазначалось наступне, - « З приводу Вашого запиту можу пояснити, що до мене дійсно зверталась ОСОБА_6 разом зі своїм батьком який повідомляв мені, що хоче купити квартиру для своєї доньки. Вони хотіли купити в мене квартиру що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , інформацію про яку їм надало агентство нерухомості. На огляд квартири ОСОБА_6 також приходила разом зі своїм батьком, квартира їм сподобалась, хоча й була без меблів та техніки але з проведеним ремонтом та готова для проживання. На наступний день після огляду квартири, а саме 06.11.2018 року вони повідомили мені що готові купити в мене вищевказану квартиру та через три дні , а саме 09.11.2018 року повністю розрахувались зі мною за цю квартиру. Всі необхідні документи для продажу ми оформили через декілька місяців оскільки для цього потрібен був певний час. Ніяких копій документів в мене не збереглося. Більше я нічого не пам`ятаю та повідомити з цього приводу не можу.» Копія вищевказаної відповіді на запит також додана мною до даної відповіді на відзив.

Таким чином, як вбачається з вищевказаної відповіді на адвокатський запит наданої ОСОБА_15 , нею як колишнім власником майнових прав на спірну квартиру повністю підтверджено ті обставини на які ОСОБА_6 посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме про те, що пошуком та купівлею даної квартири вона займалась самостійно разом зі своїм батьком ще до укладення шлюбу з відповідачем, а відповідач ніякої участі в цьому не брав.

Крім того, як вбачається з вищевказаної відповіді на запит, ОСОБА_15 було отримано повний розрахунок за вказану квартиру від ОСОБА_6 ще 09.11.2018 року тобто ще до укладення шлюбу та до укладення відповідного трьохстороннього договору про уступку майнових прав на квартиру за участю забудовника.

Таким чином, фактично момент укладення даного договору настав ще до укладення шлюбу а саме 09.11.2018 року, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, прийняли пропозицію купити квартиру, та провели з продавцем повний розрахунок за купівлю-продаж майнових прав за вказану квартиру.

Зустрічний позов ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим і підлягає задоволенню, а обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог повністю підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвокат Перебийніс С.В. в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, дала пояснення аналогічні покладеному в позовній заяві, в задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвокат Крекотень О.А. проти первісного позову заперечив та дав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на первісний позов, зустрічний позов просив суд задовольнити з підстав викладених в позові

Суд, заслухавши пояснення представників, дослідивши письмові матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_16 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.11.2018 року. Від шлюбу мають двох дітей.

26 липня 2022 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області шлюб між сторонами було розірвано.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності на квартиру зареєстровано 18.02.2019 року за ОСОБА_17 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.06.2022 року.

Сторони не заперечують ту обставину, що придбана спірна квартира в період перебування у шлюбі, та те що придбана за кошти батька ОСОБА_18 .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їхпереконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПУ України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

При поділі майна суд виходить із того, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Статтями 70, 71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічна норма права закріплена і в ст. 372 ЦК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 № 7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки в судовому засіданні сторонами було підтверджено та доведено факт того, що спірна квартира дійсно була придбана за кошти батька ОСОБА_2 , що виключає факт спільного придбання майна подружжям, а отже і виключає факт поділу даної квартири , як спільного майна подружжя нажитого за час шлюбу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, а саме визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити поділ квартири між сторонами у рівних частках та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 65,8 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Вимоги по зустрічному позову є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На даний час прізвище позивачки змінено зі ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені.

Як встановлено Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 придбала квартиру за адресою АДРЕСА_2 за її особисті кошти, які їй надав ще до укладення шлюбу її батько ОСОБА_4 . Також як встановлено вище вказана квартира була куплена повністю з готовим ремонтом і ніяких додаткових фінансових вкладень в ремонт не потребувала та ОСОБА_1 не надано до суду жодного доказу на спростування вказаної обставини. Оскільки квартира була куплена без меблів та побутової техніки, то ОСОБА_4 за свій рахунок самостійно прибав до вказаної квартири всю необхідну побутову техніку та меблі. Для пошуку вказаної квартири ОСОБА_6 разом з батьком зверталась до ФОП ОСОБА_5 ще до укладення шлюбу з відповідачем. Однак оскільки оформлення необхідних документів зайняло певний період часу,то договір про уступку майнових прав було укладено лише 12.02.2019 року , а право власності зареєстровано 18.02.2019 року тобто вже після укладення шлюбу з позивачем. Однак право власності на квартиру так само як і договір про уступку майнових прав було зареєстровано саме на ОСОБА_18 , оскільки кошти на придбання квартири надавав її батько, і на той час відповідач не заперечував проти цього оскільки повністю розумів що квартира була куплена за її особисті кошти .

На час придбання даної квартири та реєстрації права власності на сторони були студентами Полтавського державного медичного університету в якому навчались на третьому курсі, ніде не працювали і не мали жодного джерела самостійного доходу, їм обом було по 20 років, а їхньому шлюбу було три місяці, та відповідно жодних спільних сумісних коштів здобутих ними спільною сімейною працею в подружжя той час не було і не могло бути, а тим більше такої значної суми, якої б вистачило для придбання квартири.

Таким чином, вище вказана обставина, про те що спірна квартира була куплена не за спільні сумісні кошти подружжя, а за кошти які надала родина ОСОБА_6 , зокрема батьком позивачки за зустрічним позовом, визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню.

Так, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 60 СК України, - майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України, - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно п.23 ППВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», - вирішуючи спори між подружжям про майно,необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час

припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до актуальних позицій Верховного Суду, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки за фактом придбання його під час шлюбу, але й за спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Визначаючи право спільної сумісної власності, суд встановлює як факт набуття майна під час шлюбу, так і те, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто чи були вкладені спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя на його придбання. Таким чином, головними критеріями поділу майна будуть час його набуття та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя таке майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Слід зазначити, що суди визнають особистими кошти, які були отримані одним з подружжя до реєстрації шлюбу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 р. у справі №6- 2641цс15 та у рішенні від 24 січня 2020 р. у справі №546/912/16-ц., а також з правовими висновками Верховного суду викладеними усправі №711/1550/18у постановівід 2червня 2021року та у справах № 711/2302/18; № 264/2232/19

Як вбачається з вищевказаних фактичних обставин справи та письмових доказів, джерелом набуття спірної квартири були кошти батька позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 які вінвідкладав протягомпевного періодучасу зісвоїх доходів,отриманих нимвід здійсненняпідприємницької діяльностіта безоплатно передав свої дочці - ОСОБА_6 до укладення шлюбу з позивачем, з метою придбання нею собі у власність квартири, а не спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Оскільки, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 придбала спірну квартиру за особисті кошти які були отримані нею від свого батька до реєстрації шлюбу, то спірна квартира у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.57 СК України є її особистою приватною власністю не зважаючи на той факт, що право власності на неї було зареєстровано за час шлюбу з відповідачем, та відповідно не підлягає поділу як об`єкт спільної сумісної власності подружжя в порядку ст.69 СК України.

Доводи позивача та надані нею докази в підтвердження викладеним обставинам за зустрічним позовом відповідачем за зустрічним позовом в судовому засіданні спростовані не були, а тому зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

А отже підлягають відмові в задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про:

- визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та здійснення поділу квартири між сторонами у рівних частках;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартири загальною площею 65,8 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Підлягає задоволенню зустрічна позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , про визнання за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно дост. 141 ЦПК України.

Так судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. понесені ОСОБА_1 віднести за його рахунок.

Підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави суму недоплаченого судового збору при зверненні до суду в розмірі 4447,60 грн.

Підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5440,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 319, 328, 392 ЦК України, ст. ст.57, 60, 69-71 СК України, ст.ст. 12, 13, 78-80, 141, 258 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про:

- визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та здійснення поділу квартири між сторонами у рівних частках;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартири загальною площею 65,8 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. понесені ОСОБА_1 віднести за його рахунок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави суму недоплаченого судового збору при зверненні до суду в розмірі 4447,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5440,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

В разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 28 червня 2023 року.

Суддя: А.Г. Потетій