Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 червня 2023 року № 520/11634/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.04.2023 № 963280854702 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести з дати подання даної позовної заяви до суду ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 23.05.2023 позовну заяву було залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 23.05.2023 позивачем 26.05.2023 було надано уточнену позовну заяву, в якій позивач просив додати до складу відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДР 14035769) та виклав позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.04.2023 № 963280854702 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.»

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято Рішення № 963280854702 від 11.04.2023, яким позивачу було відмовлено у переході на пенсію як держслужбовцю згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки у позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015. Зважаючи на те, що нормативно-правовими актами було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що позивач з 12.05.1995 безперервно працював в митних органах, у 1995 році прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом від 25 червня 1991 року №1262-ХП порядку, одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Ухвалою суду від 31.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач Головне управління ПФУ в Тернопільській області - не погодився з позовними вимогами та подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що Рішенням № 963280854702 від 11.04.2023 року Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та переході на пенсію як держслужбовцю згідно статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ у зв`язку з відсутністю правових підстав, так як у позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до ЗУ Про державну службу №889-VIII від 10.12.2015 року. Беручи до уваги надані для перерахунку документи ОСОБА_1 , встановлено, що у заявника відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015 року.

Відповідач Головне управління ПФУ в Харківській області - не погодився з позовними вимогами та подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що Головним управлінням лише прийнято від позивача документи, при цьому жодні права позивача цими діями не порушені, протиправного впливу не завдано. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звертає увагу суду, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення №963280854702 від 11.04.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Таким чином, будь-яка вимога до Головного управління в Харківській області про призначення пенсії, зарахування відповідного стажу є необґрунтованою. У зв`язку з прийняттям Закону № 889 було змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №963280854702 від 11.04.2023 року ОСОБА_1 відмовлено в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

03.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перехід на пенсію за віком згідно статті 37 Закону України Про державну службу.

Разом із заявою ОСОБА_1 надав такі документи:

- паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий 26 жовтня 2006 року Комінтернівським РВ УМВС України в Харківській області;

- картку платника податків № НОМЕР_3 від 25.07.2013 видану Основ`янським органом Державної податкової інспекції м.Харкова;

- трудову книжку НОМЕР_4 заповнену 19.04.1983 р. та вкладиш до трудової книжки НОМЕР_5 (без дати заповнення);

- довідку від 16.03.2023 р. № 71422.02/34 видану Харківською митницею державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- довідку від 16.03.2023 р. № 71422.02/32 видану Харківською митницею державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

- довідку від 16.03.2023 р. № 71422.02/33 видану Харківською митницею державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням № 963280854702 від 11.04.2023 року Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та переході на пенсію як держслужбовцю згідно статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме, оскільки у позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до ЗУ Про державну службу №889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон № 889-VІІІ).

Надаючи оцінку обґрунтованості прийнятого рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон 1058-IV) особі, яка маг одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до Закону № 889-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-Х1І (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок па загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями. - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності ним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р.. №52. ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 25 Закону №3723-ХІІ було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_4 станом на 01.05.2016 загальний стаж державної служби складає більше 20 років, у тому числі :

06.05.1975 - 17.05.1977 - служба в Збройних Силах:

12.05.1995 - прийнятий на посаду інспектора Магістральної митниці 1;

08.06.1995 - прийняв присягу державного службовця;

02.11.1995 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу;

з 15.04.1997 - звільнений з займаної посади в зв`язку з ліквідацією Магістральної митниці п. 1 ст. 40 КзпП України;

з 16.04.1997 р. - прийнятий на посаду інспектора Магістральної митниці 1 Державної митної служби України зі збереженням персонального звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу»;

14.11.1997 - присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби II рангу»;

01.03.2000 - присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

з 16.09.2003 - переведений на посаду старшого інспектора митного поста «Гоптівка»;

з 01.04.2004 - переведений па посаду провідного інспектора сектору експлуатації технічних засобів митного контролю митного поста «Гоптівка»;

01.04.2004 - присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»;

29.06.2004 - присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»;

з 16.06.2005 - переведений на посаду провідного інспектора пасажирського відділу митного поста «Гоптівка»;

25.06.2005 - присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

з 01.03.2006 - переведений на посаду провідного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Гоптівка»;

01.06.2007 - переведений на посаду провідного інспектора сектору експлуатації технічних засобів митного контролю митного поста «Гоптівка» як такого, що успішно пройшов стажування;

з 29.04.2008 - звільнений з займаної посади в порядку переведення до Харківської митниці по п. 5 ст. 36 КзпП України;

з 01.05.2008 - прийнятий на роботу на посаду провідного інспектора сектору експлуатації технічних засобів митного контролю митного поста «Гоптівка» Харківської митниці у порядку переведення з Магістральної митниці;

з 31.05.2010 - звільнений з займаної посади у порядку переведення до Харківської обласної митниці у відповідності до п. 5 ст. 36 КзпП України;

з 01.06.2010 - прийнято на роботу на посаду провідного інспектора сектору експлуатації технічних засобів митного контролю відділу митного оформлення «Гоптівка» митного поста «Автомобільний» Харківської обласної митниці у порядку переведення з Харківської митниці;

з 20.01.2012 переведено на посаду старшого інспектора сектору № 4 митного поста «Гоптівка»;

з 23.04.2012 - переведено на посаду старшого інспектора митного поста «Гоптівка»;

01.06.2013 прийнято на роботу на посаду головного інспектора митного поста «Гоптівка» Харківської митниці Міндоходів у порядку переведення з Харківської обласної митниці відповідно до ст. 32 ч. З ст. 36 КзпП України, як такого який був зарахований до кадрового резерву на цю посаду;

01.06.2013 - присвоєно 11 ранг державного службовця;

з 02.12.2013 - переведено на посаду головного державного інспектора митного поста «Гоптівка»:

24.12.2013 - присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу»;

24.12.2014 - присвоєно достроково спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу»

25.12.2014 - Харківську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці ДФС;

з 25.12.2014 прийнято на роботу до Харківської митниці ДФС в порядку переведення з Харківської митниці Міндоходів на посаду головного державного інспектора митного поста «Готівка»;

з 25.02.2016 - переведено на посаду головного державного інспектора митного поста « Щербаківка»:

з 08.06.2019 - переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Готівка» митного посту «Магістральний»;

з 07.12.2019 - звільнено з займаної посади в порядку переведення до Слобожанської митниці Держмитслужби. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про державну службу», п. 5 ч. 1 ст. 36 КзпП України:

з 08.12.2019 - призначено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Готівка» митного поста «Магістральний» Слобожанської митниці Держмитслужби в порядку переведення з Харківської митниці ДФС;

08.12.2019 - присвоєно 6 ранг державного службовця;

01.08.2020 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»:

з 04.08.2020 - переведено на посаду головного державного інспектора митного поста «Готівка»;

з 02.11.2020 - переведено на посаду головного державного інспектора митного поста «Щербаківка»:

з 12.07.2021 - звільнено за займаної посади в порядку переведення до Харківської митниці, відповідно до ст. 41.89 ЗУ «Про державну службу», ст. 36 КзпП України;

з 13.07.2021 - призначено на посаду головного державного інспектора митного поста «Гоптівка» Харківської митниці у порядку переведення з Слобожанської митниці Держмителужби »;

14.03.2023 - присвоєно наступне спеціальне звання «Радник митної служби II рангу»;

з 14.03.2023 - припинено державну службу та звільнено з займаної посади у зв`язку з досягненням 66-річного віку, відповідно до п. 4 ч. 12 ст. 91. п. 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 83 ЗУ «Про державну службу», ст. 38 КзпП України.

Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ, який був чинним протягом роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Частиною 3 статті 569 Митного кодексу України передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-IV, спеціальним Законом України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-ХІІ.

Приписами статті 4 Закону України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-ХІІ (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних у правлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIIl стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

В свою чергу, порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №283).

Так, згідно з абзацами третім та п`ятим пункту 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів, на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Відтак, суд приходить до висновку, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами чинних до нього Законів України "Про державну службу" №3723-ХІІ та №509-ХІІ та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 12.05.1995 безперервно працював в митних органах, прийняв присягу державного службовця 08.06.1995, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), позивачу присвоювались відповідні ранги державних службовців (вперше 02.11.1995) та спеціальні звання у визначеному Законом від 25.06.1991 №1262-ХІІ порядку, позивач одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету.

З огляду на зазначене, наявні підстави для зарахування всіх періодів роботи (служби) позивача до стажу державної служби.

Доводи відповідача, ГУ ПФУ в Тернопільській області, покладені в основу спірного рішення, стосовно того, що займані позивачем посади не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, не є обґрунтованими, не містять чітких доводів, не визначають, які саме періоди не зараховані до такого стажу.

При наданні оцінки спірному рішенню суд виходить з таких нормативних приписів.

Відповідно до ст. 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоюватися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного віку.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (далі - Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

З аналізу наведених норм вбачається, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Згідно з пунктами 343.1.343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу: радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи ІІІ рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих. яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями із спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до етапі 37 Закону України "Про державну службу".

З урахуванням зазначеного, станом на момент виходу на пенсію за віком стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

Таким чином, вказані відповідачем, ГУПФУ в Тернопільській області, у спірному рішенні підстави відмови стосовно того, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, є необґрунтованими. Інших підстав відмови в задоволенні заяви позивача спірне рішення не містить.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача в митних органах мають бути зараховані до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в повному обсязі.

З огляду на зазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.04.2023 № 963280854702 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч.2 ст. 19 Конституції України та наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, відмова уповноваженого органу у призначенні пенсії позивачу повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 р., зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Отже, відмовляючи у призначенні пенсії, територіальним органом пенсійного фонду не зазначено належних доводів, які б свідчили про наявність законодавчих підстав для такої відмови.

Щодо вимоги позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3- рп/2003 визначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Зазначене право на ефективний засіб захисту закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Частина 1 ст. 2 КАС України вказує на те, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАСУ судовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Більше того, ч. 4 ст. 245 КАСУ прямо вказує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Додатково, ч. 2 ст. 9 КАСУ передбачає право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах: від 22 вересня 2021 року по справі №810/881/17, від 26.04.2021 по справі №820/3520/16, від 29.01.2021 по справі №646/6177/17, від 05.05.2021 по справі №826/6103/16, прямо зроблено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

В даному випадку доцільно врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним у Рішенні по справі «Пономаренко проти України» від 14.06.2007 р., відповідно до якого «право на суд», включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися «вирішення» спору судом. Крім того, Європейський Суд з прав людини у справах: «Волохи проти України» (Рішення від 02.11.2006 р.), «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Рішення від 14.06.2007 р.) визначив, що рішення, ухвалені з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу вищевикладених норм КАС України, постанов Верховного Суду та Практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що суд повинен відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.

В даному випадку, коли ГУ ПФУ в Тернопільській області було відмовлено позивачу в переведенні пенсії з підстав, не передбачених законодавством, за наявності необхідного стажу та віку, єдиним правомірним та ефективним способом відновлення порушеного права на соціальний захист в установленому порядку, є саме зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 за його заявою від 03.04.2023 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

При цьому вказаний спосіб суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Постановою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 також визначено, що дискреційними є повноваженнями суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

З викладеного вбачається, що «власний розсуд» органів державної влади та місцевого самоврядування або осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування це вибір між двома або більше альтернативами рішеннями, коли кожне відповідне рішення є законним, або юридично допустимим (правомірним). З цього випливає, що у разі якщо відсутня законна альтернатива прийняття правомірного рішення, не може йтися про прийняття рішення органом державної влади та місцевого самоврядування або особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «на власний розсуд».

В даному випадку відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області не мав можливості прийняти будь-яке інше законне альтернативне рішення, яке було б відмінним від рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, у зв`язку з відсутністю будь-яких законних підстав для прийняття такого іншого рішення.

Згідно ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, враховуючи, що позивачем, з урахуванням вищезазначених норм Закону, подано відповідні документи, наслідком скасування неправомірного рішення відповідача є необхідність зобов`язання відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 за його заявою від 03.04.2023 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити виплату пенсії, суд зазначає, що повноваження по виплаті пенсії позивачу належать ГУ ПФУ в Харківській області. Обов`язок здійснити відповідні виплати виникне після надходження відповідного рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Відтак, за відсутності прийнятого ГУ ПФУ в Тернопільській області рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця, права позивача в цій частині не є порушеними ГУ ПФУ в Харківській області, а тому вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області виплатити пенсію на підставі такого рішення є передчасними, з огляду на що задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення на користь позивача з ГУ ПФУ в Тернопільській області сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.04.2023 № 963280854702 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 за його заявою від 03.04.2023 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 14035769) суму сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.06.2023.

Суддя Білова О.В.