ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 911/2028/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.06.2023

від позивача: Дідик І.М.

від відповідача: Ракоїд М.Ю.

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Стеценко Т.М.

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Стеценко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Служби автомобільних доріг у Київській області (яка змінила найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR"

на рішення Господарського суду Київської області

від 09.02.2023 (повний текст складено та підписано 27.02.2023)

та додаткове рішення Господарського суду Київської області

від 02.03.2023(повний текст складено та підписано 22.03.2023)

у справі № 911/2028/22 (суддя О.Г. Смірнов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR"

до Служби автомобільних доріг у Київській області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології"

про приведення земельної ділянки в попередній стан

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 14.10.2022 до Служби автомобільних доріг у Київській області, яка змінила в подальшому найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - відповідач) про приведення земельної ділянки в попередній стан, розташованої у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) самочинно влаштованого майданчику для паркування автомобілів та заїзду на нього (асфальтованої дороги).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було виконано роботи по прокладенню кабельної лінії 27,5 кВ для електропостачання квіткового комбінату ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR", зокрема, вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, що розташована на земельній ділянці, постійним користувачем якої є Служба автомобільних доріг у Київській області. В свою чергу, на місці прокладення кабелю, яке виділено попереджувальними стовпчиками про проходження кабельної лінії та визначення охоронної (санітарно-захисної) зони, було виявлено майданчик для паркування автомобілів та асфальтовану дорогу вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч. Позивач шляхом листування, звертався до Служби автомобільних доріг у Київській області із вимогою привести земельну ділянку в попередній стан та знести зазначені об`єкти, оскільки вказані об`єкти розміщені на земельній ділянці, постійним користувачем якої є відповідач. Проте, оскільки спірну земельну ділянку до попереднього стану не приведено, а тому позивач звернувся до суду.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що:

- відповідачем, як балансоутримувачем автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, було видано позивачу технічні умови на прокладання кабелю електропостачання вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі з км 21+000 до км 24+000 праворуч та вздовж автомобільної дороги Н100601 Бровари - Княжичі з км 1+200 до км 2+420 праворуч, з 2+420 до км 4+560 ліворуч, з км 4+560 до км 4+701 праворуч з сходами автомобільної дороги НІ 00601 на км 2+420, км 4+560, 4+701;

- 04.10.2006 на підставі акта робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, кабельну лінію введено в експлуатацію;

- відповідач зазначає, що жодних дозвільних документів фізичним юридичним особам на влаштування майданчика для паркування автомобілів вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - 23-170 праворуч (біля Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ВІ ПАК") відповідачем не надавалось;

- ширина смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі на ділянці км 23+000 - км 23+170 праворуч становить 62 м та 60 м відповідно;

- земельна ділянка під автомобільною дорогою загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, в тому числі на ділянці км 23+000 - км 23+170 праворуч, перебуває у постійному користуванні відповідача відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002802;

- майданчик для паркування автомобілів, що розташований праворуч від автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, знаходиться в межах смуги відведення автомобільної дороги;

- асфальтована дорога вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч розташована поза межами межах смуги відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі і є під`їздом до прилеглої нежитлової забудови;

- відповідач не є власником (користувачем) земельної ділянки на якій вона розташована та не є особою, якою було здійснено її будівництво;

- кабельна лінія розташована по центральній частині майданчика для паркування автомобілів на значній відстані від асфальтованої дороги і позначена межовими сигнальними стовпчиками;

- відповідач не є особою, якою було здійснено будівництво вказаного майданчика та не є особою, яка надавала дозвіл на його будівництво (влаштування);

- положеннями чинного законодавства встановлено, що самочинно збудоване майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, а не особою, яка є власником (користувачем) земельної ділянки, на якій таке будівництво здійснено;

- відповідно до п. 11 Правил охорони ліній електрозв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 № 135 саме на позивача покладено обов`язок вживати заходів для збереження кабельних ліній.

Короткий зміст пояснень по суті спору третіх осіб

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" у письмових поясненнях вказувало, що:

- позивач зазначає, що на знімках з програмного забезпечення Google Earth Pro, зокрема, починаючи з лютого 2009 року вбачається, що оспорювана дорога вже була в наявності, однак станом на лютий 2009 року жодна із третіх осіб ще навіть не існувала (ТОВ "НВП Віпак" створено 27.07.2016 р., ТОВ "ПАКУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" створено 30.07.2009 р.);

- станом на сьогодні вказаною дорогою користується близько 10 юридичних осіб;

- поряд з третіми особами знаходяться наступні організації (визначено за вивісками на огорожі та спорудах) - " 100шин", "шиномонтаж", "продаж гуми для вантажних авто", "Металлобаза", ТОВ "Вторсервис", "ремонт автомобілів", "Автомийка", "Покраска автомобілів", "Міні отель на Броварскій", "Столова", "Зона відпочинку з доміками і баней",

"Компанія Фьюжн", "Компанія Дхолландія України", інші суб`єкти господарювання;

- щодня вказаною дорогою користується близько 100 транспортних засобів;

- вказана дорога передбачена генеральним планом, що підтверджується витягом із містобудівної документації від 21.09.2022 р.;

- знесення дороги суперечить чинному законодавству і відповідно позов не підлягає задоволенню в цій частині, а позивачем обрано невірний спосіб захисту;

- "майданчику" для паркування не існує, його ніхто не облаштовував;

- транспорті засоби, які можуть стосуватись та/або відноситись до третіх осіб по справі на так званому "майданчику" не паркувались;

- транспортні засоби які стихійно, хаотично, неорганізовано паркуються не мають жодного відношення до третіх осіб по справі;

- вздовж всього паркану за яким знаходяться треті особи по справі, починаючи зі створення та облаштування території відсутні будь-які знаки, які б означали наявність прокладеного кабелю;

- позивач здійснює свою господарську діяльність у с. Княжичі;

- протягом останніх 15 років, Позивач щодня проїздив повз території третіх осіб по справі (іншого шляху попасти у м. Київ не існує) і ніяким чином він забезпечив встановлення відповідних ні позначальних знаків щодо пролягання кабелів, ні укріплення їх;

- позивачу достовірно відомо про розташування поблизу проходження його підземного кабелю, інших суб`єктів господарювання, а також той фактор, що кабель лежить без жодного захисту (не було прокладено ні тунелі, ні блоки, ні труби), що не відповідає вимогам п. 2.3.72 Правил улаштування електроустановок;

- позивач упродовж останніх 15 років жодних заходів з цього приводу не вжив, як і не вживає їх і понині;

- позивач вже позивався до ТОВ "НВП ВІПАК" із позовом про стягнення коштів (справа № 911/3044/20). В Матеріалах судової справи наявний "Висновок експертного дослідження № 8-08/20 від 25.08.2020 р." яким встановлено, що прокладений Позивачем кабель (його маркування) не відповідає умовам його використання, оскільки він має бути захищений від механічних ушкоджень (як вже зазначалось прокладений в тунелях, блоках, трубах);

- під час розгляду справи було встановлено відсутність збитків позивача (їх недоведеність), відтак решта елементів для відшкодування шкоди - неправомірність поведінки особи, вини, та причинного зв`язку не встановлювалось.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2023 у справі № 911/2028/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" задоволено частково, а саме:

- зобов`язано Службу автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А, ідентифікаційний код 26345736) привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) самочинно влаштованого майданчику для паркування автомобілів;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" відмовлено;

- стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А, ідентифікаційний код 26345736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" (07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, буд. 25, ідентифікаційний код 32183781) витрати зі сплати судового збору в сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок ) грн. 50 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що оскільки Служба автомобільних доріг у Київській області є користувачем земельної ділянки, на якій розташована автомобільна дорога М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, та в смузі відведення якої незаконно було облаштовано спірні майданчик для паркування та з`їзд (асфальтову дорогу), тому, в даному випадку, саме на неї покладається відповідальність за стан смуги відведення зазначеної автомобільної дороги. Доказів надання спірної земельної ділянки у власність або користування позивачу, як то договір оренди, договір сервітуту тощо, до матеріалів справи також не надано.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що:

- з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що асфальтована дорога, яка проходить вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 проходить вздовж спірного паркувального майданчика. Разом з тим, вбачається, що вона знаходиться на відстані від попереджувальних стовпчиків, якими позначено місце прокладання кабельної лінії ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR", та які розташовані на спірному паркувальному майданчику. Вказані попереджувальні стовпчики розташовані над кабельною лінією ТОВ "Камелія-PR", яка, в свою чергу розташована по центральній частині майданчика для паркування автомобілів, що підтверджують як позивач так і відповідач;

- наявність вказаної асфальтованої дороги та ії розташування не порушує прав позивача, оскілки, в даному випадку, дотриманні обмеження для охоронних зон підземних кабельних електричних ліній, встановлені законодавством;

- знаходження чи не знаходження спірної асфальтованої дороги у смузі відведення дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі не впливає на висновки суду першої інстанції;

- враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" про зобов`язання Служби автомобільних доріг у Київській області привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) заїзду до майданчику для паркування автомобілів - асфальтованої дороги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Служба автомобільних доріг у Київській області (17.03.2023 згідно відмітки поштового штемпеля на описі вкладеного, з яким направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині зобов`язання Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А, ідентифікаційний код 26345736) привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) самочинно влаштованого майданчику для паркування автомобілів, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач не є особою, якою було здійснено будівництво спірного майданчика та не є особою, яка надавала дозвіл на його будівництво (влаштування). Крім того, чинним законодавством встановлено, що самочинно збудоване майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, а не особою, яка є власником (користувачем) земельної ділянки, на якій таке будівництво здійснено; саме на позивача покладено обов`язок зі збереження кабельних ліній.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення

25.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено в оскаржуваній частині з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач посилався на те, що:

- оскільки саме відповідач є користувачем земельної ділянки, на які розташована автомобільна дорога М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, та в смузі відведення якої незаконно було облаштовано спірний майданчик для паркування та з`їзд (асфальтову дорогу), саме відповідач має привести вказану земельну ділянку в попередній стан, в т.ч. з причин порушення обмеження щодо використання землі у межах охоронної зони об`єкта енергетики;

- положення ч. 4 ст. 376 ЦК України не обмежують право позивача пред`явити свої вимоги безпосередньо до особи, відповідальної за стан смуги відведення;

- позивач виконав вимоги законодавства щодо отримання дозволу на прокладання кабелю електропостачання біля автодороги М-01, а також забезпечив облаштування попереджувальних стовпчиків про проходження кабельної лінії та визначення охоронної (санітарно-захисної) зони;

- оскільки позивач не є власником (користувачем) земельної ділянки, в межах якої прокладено кабель електропостачання, він відповідно до ст. 25 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» наділений правом та обов`язком вимагати від користувача такої земельної ділянки дотримання обмежень у використанні земель у межах охоронної (санітарно-захисної) зони.

Додатково позивач посилався також на те, що листом №224/09211083/04 від 14.03.2023 Служба автомобільних доріг у Київській області повідомила ТОВ «КАМЕЛІЯ-PR», що біля автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (на м. Гомель) км 23+000 - км 23-170 праворуч, неустановленими особами здійснено розбирання грунтово-щебеневого шару на місці несанкціонованого паркування механічних транспортних засобів, що знаходиться частково в смузі постійного землекористування Служби автомобільних доріг у Київській області, а також на землях Княжицької сільської ради, а також в санітарно - захисній зоні кабельної лінії 27,5 кВ ТОВ «КАМЕЛІЯ-PR».

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2028/22 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі №911/2028/22 задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" (07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вул. Слави, буд. 25, код ЄДРПОУ 32183781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, Автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 Км, буд. 25-Б, код ЄДРПОУ 40690719) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) грн. 00 коп., видавши наказ.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" (07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вул. Слави, буд. 25, код ЄДРПОУ 32183781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, Автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 Км, буд. 25-Б, код ЄДРПОУ 36619923) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) грн. 00 коп., видавши наказ.

- у задоволенні іншої частини вимог заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі №911/2028/22 відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з позивача на користь ТОВ "НВП Віпак" та ТОВ "Пакувальні технології" розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи, в сумі 2500,00 грн. на користь кожного з третіх осіб, відмовивши у решті вимог заяви. Також, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ТОВ "НВП Віпак" та ТОВ "Пакувальні технології" заперечували проти заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" та підтримували правову позицію відповідача у справі, а тому судові витрати третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, стягуються на їх користь з позивача в силу приписів ч. 13 ст. 129 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" (13.04.2023 згідно фіскальної накладної поштової установи на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що розмір присуджених до відшкодування витрат - є необґрунтованим, адже надання правничої допомоги у вигляді надання відповіді на листи Служби автомобільних доріг у Київській області не пов`язане із розглядом судової справи № 911/2028/22, а отже, не підлягають стягненню з позивача; крім того, судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, а тому мав бути застосований принцип пропорційності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 у справі № 911/2028/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2028/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 у справі № 911/2028/22.

30.03.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 911/2028/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2028/22 за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023. Судове засідання призначено на 27.04.2023 року о 10 год. 20 хв.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" (13.04.2023 згідно фіскальної накладної поштової установи на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

25.04.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного суду (канцелярію) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 залишити без змін.

26.04.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного суду (канцелярію) від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з належною назвою відповідача. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 №Н-118 "Про деякі питання діяльності Служби автомобільних доріг у Київській області" перейменовано Службу автомобільних доріг у Київській області на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 26345736 зареєстровано державну організацію - Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, у зв`язку з вищенаведеним відповідач просить здійснювати розгляду справи № 911/2028/22 з належною назвою відповідача - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області відповідно до актуальної назви юридичної назви за кодом ЄДРПОУ 26345736.

Зміна найменування юридичної особи не свідчить про наявність ознак правонаступництва у разі, якщо ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним, тому суд апеляційної інстанції, ознайомившись з даним клопотанням, приймає його до розгляду та вважає за можливе здійснювати розгляду справи № 911/2028/22 з належною назвою відповідача - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області відповідно до актуальної назви юридичної назви за кодом ЄДРПОУ 26345736.

В судове засідання 27.04.2023 з`явились представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR", представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2028/22. Відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2028/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023, судове засідання призначено на 01.06.2023 об 11 год. 50 хв.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 у справі № 911/2028/22 оскаржується Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2028/22 оскаржується Товариством з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR", з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції вирішив об`єднати апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 розгляд справи № 911/2028/22 за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 у справі № 911/2028/22 відкладено, об`єднано апеляційні скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 справі № 911/2028/22 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2088/22, в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 справі № 911/2028/22 призначити для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 911/2028/22 призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2023.

У зв`язку з перебуванням з 22.05.2023 по 02.06.2023 у відрядженні судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2023, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 справу № 911/2028/22 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю., призначено до розгляду апеляційні скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та додаткове рішення у справі № 911/2028/22 в раніше призначеному судовому засіданні.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 01.06.2023 з`явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR", представник відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та представник третіх осіб-1, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології". .

Представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області в судовому засіданні 01.06.2023 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Також, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" заперечував проти доводів апеляційної скарги Служби автомобільних доріг у Київській області (яка змінила найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області), просив залишити оскаржуване основне рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, вказував на необгрутованість додаткового рішення, з присудження з нього витрат на користь третіх осіб.

Представник третіх осіб-1, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" надав пояснення по суті спору,та по суті поданих апеляційних скарг, вказуючи про те, що третіх осіб безпідставно було взагалі залучено до участі у розгляді справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002802 Дирекції автомобільних шляхів, що будуються у Київській області, було надано у постійне користування 44,0 гектарів землі відповідно до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 19.10.1995 № 71.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.06.2006 Службою автомобільних доріг у Київській області було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛІЯ-РК" ордер (дозвіл) на прокладання кабелю електропостачання біля автодороги М-01 Київ-Чернігів з км 21+000 - км 24+000 праворуч та автодороги НІ00601 Бровари-Княжичі з км 1+200 - км 2+420 праворуч, з км 2+420 - км 4+560 ліворуч, з км 4+560 - км 4+701, з переходами (прокол) через автодорогу НІ00601 на км 2+420, км 4+560, км 4+400, км 4+701.

Рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 10.08.2006 погоджено виконання будівельних робіт з зовнішнього електропостачання квіткового комбінату ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR" на землі загального користування в межах Княжицької сільської ради.

В подальшому, позивачем було виконано роботи по прокладенню кабельної лінії 27,5 кВ для електропостачання квіткового комбінату ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR", зокрема, вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, що розташована на земельній ділянці, постійним користувачем якої є Служба автомобільних доріг у Київській області, яка в процесі апеляційного розгляду справи змінила найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.

Відповідно до Акту вибору і обстеження траси кабельної лінії 27,5 кВ для енергопостачання квіткового комбінату ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR" в адмінмежах Княжицької сільської ради від 03.10.2006, траса кабельної лінії проходить по землях, що в адмінмежах Княжицької сільської ради, зокрема, в східному напрямку по землях Київського аблавтодору/шляху/ вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі з км 21+000 до км 24+000 праворуч 2130 м.

В експлуатацію зазначену кабельну лінію введено в 04.10.2006, що підтверджується Актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Позивач вказував про те, що на місці прокладення кабелю, яке виділено попереджувальними стовпчиками про проходження кабельної лінії та визначення охоронної (санітарно-захисної) зони, було виявлено майданчик для паркування автомобілів та асфальтовану дорогу вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч. За допомогою програмного забезпечення Google Earth Pго було проведено аналіз супутникової зйомки вказаної ділянки місцевості в хронологічному порядку починаючи з 2010 року. Було проаналізовано супутникові знімки за 2015 - 2020 роки відповідно та виявлено, що самовільне розміщення майданчику для паркування автомобілів в охоронній зоні відбулося у період починаючи з 15.07.2016 та на момент звернення до суду з відповідним позовом.

29.06.2022 позивач звернувся до Служби автомобільних доріг у Київській області із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про те, чи передбачено будь-якою проектною, технічною, дозвільною та іншою документацією влаштування зазначеного майданчика для паркування автомобілів та асфальтованої дороги, а також чи видавався дозвіл на їх влаштування.

Згідно з листом Служби автомобільних доріг у Київській області № О6с/892 від 01.07.2022, у відповідь на лист позивача, жодних дозвільних документів на влаштування майданчика для паркування автомобілів та асфальтованої дороги вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч (біля ТОВ "Пакувальні технології" та ТОВ "НВП ВІПАК"), - не надавалось.

18.07.2022 позивач листом № 01-04/73 звернувся до Служби автомобільних доріг у Київській області із вимогою привести земельну ділянку в попередній стан та знести зазначені об`єкти, оскільки вказані об`єкти розміщені на земельній ділянці, постійним користувачем якої є відповідач.

Листами від 01.08.2022 Служба автомобільних доріг у Київській області звернулася до ТОВ "Пакувальні технології" та ТОВ "НВП Віпак" з вимогою про проведення робіт з ліквідації несанкціонованого майданчика для паркування автомобілів та приведення до належного експлуатаційного стану земельної ділянки на якій він знаходився.

У відповідь ТОВ "Пакувальні технології" та ТОВ "НВП Віпак", листами від 11.08.2022 повідомили Службу автомобільних доріг у Київській області, що ії листи не підлягають виконанню, зокрема з тих підстав, що товариства не володіють земельною ділянкою в межах а/д км 23+000-км 23+100; приміщення, в яких товариства здійснюють свою господарську діяльність - не належать товариствам і вони здійснюють свою діяльність в приміщеннях, які розташовані на земельній ділянці, на якій відсутній спірний майданчик; ділянка, на якій розташований майданчик, знаходиться в користуванні позивача , оскільки у відповідній земельній ділянці прокладені інженерні мережі позивача, і саме він має вживати заходи для ліквідації майданчика; товариства не є відповідальними ні за організацію, ні за утримання , ні відповідно, за проведення робіт по усуненню майданчика.

19.08.2022 з адвокатським запитом до Служби автомобільних доріг у Київській області звернувся позивач та просив надати відповідну інформацію.

Листом № О6с/1296 від 26.08.2022 Служба автомобільних доріг у Київській області надала відомості, що ширина смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі на ділянці км 23+000 - км 23+170 праворуч становить 62 м та 60 м відповідно; земельна ділянка під автомобільною дорогою загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, в т.ч. ділянка км 23+000 - км 23+170, перебуває у постійному користуванні Служби відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002802; майданчик для паркування автомобілів, що розташований праворуч від автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі знаходиться в межах смуги відведення автомобільної дороги, а асфальтована дорога вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі розташована поза смугою відведення автомобільної дороги.

Позивач вказував, що станом на дату подання цього позову до суду спірну земельну ділянку до попереднього стану не приведено, а тому він звернувся до суду з відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Служби автомобільних доріг у Київській області (яка змінила найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області) на рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2023 у справі № 911/2028/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" задоволено частково, а саме: зобов`язано Службу автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А, ідентифікаційний код 26345736) привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) самочинно влаштованого майданчику для паркування автомобілів; у задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Служба автомобільних доріг у Київській області (17.03.2023 згідно відмітки поштового штемпеля на описі вкладеного, з яким направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині зобов`язання Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А, ідентифікаційний код 26345736) привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) самочинно влаштованого майданчику для паркування автомобілів, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється.

Отже з наведених норм права вбачається, що зверненню з позовом до суду має передувати наявність об`єктивних обставин щодо порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів особи, а не суб`єктивне відношення особи до таких обставин.

Частиною 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

До земель автомобільного транспорту згідно зі ст. 71 Земельного кодексу України належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортноекспедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту, до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, забезпечують функціонування автомобільних доріг.

Частиною 2 ст. 71 Земельного кодексу України визначено, що до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про транспорт", до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв`язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002802 Дирекції автомобільних шляхів, що будуються у Київській області, було надано у постійне користування 44,0 гектарів землі відповідно до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 19.10.1995 № 71.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги", автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про автомобільні дороги", автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення (ст. 8 Закону України "Про автомобільні дороги").

Відповідно до переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1242 від 17.11.2021 "Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення", автомобільна дорога М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі належить до автомобільних доріг загального користування державного значення.

Статтею 9 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів. Об`єкти дорожнього сервісу не є складовими частинами автомобільної дороги загального користування, крім випадків, якщо замовником їх будівництва чи розміщення у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування є власник чи орган управління цих автомобільних доріг загального користування. Розміщення інших об`єктів у межах смуги відведення без дозволу власників доріг, органів, що здійснюють управління автомобільними дорогами, забороняється.

Під смугою відведення автомобільної дороги необхідно розуміти земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги (ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги").

Відповідно до п. 4.1. ДСТУ Б В.2.3-33:2016, мінімальну ширину смуги відведення автомобільної дороги визначають з урахуванням вимог розташування всіх елементів автомобільної дороги: земляного полотна в межах між підошвами насипів або верхніми брівками укосів виїмок; бічних водовідвідних канав (кюветів); забанкетних канав, банкетів та нагірних канав; запобіжних смуг завширшки не менше ніж 1,0 м з кожного боку дороги, що відкладаються від підошви насипу чи брівки виїмки, або від зовнішньої брівки укосу бічних, забанкетних чи нагірних канав.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 11.05.2006 Службою автомобільних доріг у Київській області було видано ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR" технічні умови на прокладання кабелю електропостачання вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі з км 21+000 до км 24+000 праворуч та вздовж автомобільної дороги Н100601 Бровари - Княжичі з км 1+200 до км 2+420 праворуч, з 2+420 до км 4+560 ліворуч, з км 4+560 до км 4+701 праворуч з сходами автомобільної дороги НІ 00601 на км 2+420, км 4+560, 4+701.

Рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 10.08.2006 погоджено виконання будівельних робіт з зовнішнього електропостачання квіткового комбінату ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR" на землі загального користування в межах Княжицької сільської ради.

Відповідно до Акту вибору і обстеження траси кабельної лінії 27,5 кВ для енергопостачання квіткового комбінату ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR" в адмінмежах Княжицької сільської ради від 03.10.2006, траса кабельної лінії проходить по землях, що в адмінмежах Княжицької сільської ради, зокрема, в східному напрямку по землях Київського аблавтодору/шляху/ вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі з км 21+000 до км 24+000 праворуч 2130 м.

В експлуатацію зазначену кабельну лінію введено в 04.10.2006, що підтверджується Актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, листом від 26.08.2022 Служба автомобільних доріг у Київській області надала відомості, що ширина смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі на ділянці км 23+000 - км 23+170 праворуч становить 62 м та 60 м відповідно. Також підтвердила, що земельна ділянка під автомобільною дорогою загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, в т.ч. ділянка км 23+000 - км 23+170, перебуває у постійному користуванні Служби відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002802; майданчик для паркування автомобілів, що розташований праворуч від автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі знаходиться в межах смуги відведення автомобільної дороги, а асфальтована дорога вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі розташована поза смугою відведення автомобільної дороги.

Позивач в обгрунтування позову вказував, що на місці прокладення кабелю, яке виділено попереджувальними стовпчиками про проходження кабельної лінії та визначення охоронної (санітарно-захисної) зони, було виявлено майданчик для паркування автомобілів та асфальтовану дорогу вздовж автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч.

Відповідач в свою чергу, посилався на те, що кабельна лінія розташована по центральній частині майданчика для паркування автомобілів на значній відстані від асфальтованої дороги і позначена межовими сигнальними стовпчиками.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з чим погоджуєтьсяі суд апеляційної інстанції, що по-перше, майданчик для паркування автомобілів, що розташований праворуч від автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі знаходиться в межах смуги відведення автомобільної дороги, а по-друге, що вказаний майданчик для паркування знаходиться на місці розташування кабельної лінії ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR", і вказані обставини приймаються також і судом апеляційної інстанції в порядку ст. 75 Господарського процессуального кодексу України, як такі що не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", санітарно-захисна зона об`єктів енергетики встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою. Санітарно-захисна зона вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі залежно від їх напруги встановлюється у вигляді території, межі якої регламентуються по обидва боки ліній на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів чи/або кабелів на землю в перпендикулярному до електролінії напрямку.

Згідно з ст. 32 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", у межах санітарно-захисних зон електричних мереж забороняється розташовувати, зокрема, житлові і громадські будівлі, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства з обслуговування автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежонебезпечних речовин.

Згідно з ст. 24 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", розмір охоронних зон уздовж підземних кабельних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх кабелів на відстані від 0,6 до 1,0 метра.

Відповідно до п. 2.4.1. Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України 01.08.1996 № 239, з метою захисту населення від впливу ЕП встановлюються санітарно-захисні зони. Санітарно-захисною зоною вважається територія, на якій напруженість ЕП перевищує 1 кВ/м.

Пунктом 2 постанови Кабінету міністрів України від 29 січня 1996 р. № 135 "Про затвердження Правил охорони ліній електрозв`язку визначено, що на трасах кабельних і повітряних ліній електрозв`язку і навколо випромінюючих споруд електрозв`язку встановлюються охоронні зони: для підземних кабельних і повітряних ліній електрозв`язку - це смуга землі, обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку. На трасах підземних кабельних ліній електрозв`язку поза населеними пунктами встановлюються замірні стовпчики, попереджувальні знаки або маркери, які є орієнтирами траси. Замірні стовпчики і попереджувальні знаки встановлюються як безпосередньо на трасі кабелю, так і на деякій відстані від нього, що в останньому випадку позначається на стовпчиках чи знаках.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, і що також перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR" було прокладено кабельну лінію вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі з км 21+000 до км 24+000 потужністю 27,5 кВ для енергопостачання квіткового комбінату.

В свою чергу, Технічними умовами, які були видані Службою автомобільних доріг у Київській області 11.05.2006 прокладання вказаного кабелю передбачено не ближче 1, 0 м від підошви земляного полотна, з км.21+200 до км 24+00 кабель прокладання не ближче 5,0 м від підошви насипу земляного полотна.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку, є підстави для встановлення охоронних зон з урахуванням вищезазначених норм та застосування обмежень, встановлених приписами ст. 32 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" .

Також, суд першої інстанції обгрунтовано дослідив також і додані до справи фотоматеріали, проти яких учасники спору не заперечували, та встановив, що на місці розташування майданчика для паркування містяться попереджувальні стовпчики (стор. 116-117), що підтверджують як позивач так і відповідач. Разом з тим, з фотоматеріалів наданих третьою особою (стор. 157) також вбачається наявність таких стовпчиків.

Таким чином, наявні матеріали справи в сукупності підтверджують факт, що на місці прокладання кабельної лінії ТОВ "КАМЕЛІЯ-PR" встановлено охоронну зону, про що обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух", до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу.

Відповідно до п. 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. № 198, у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється, зокрема, розташовувати будь-які споруди або об`єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що будівництво споруд, об`єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюються згідно з дозволом органів державного управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції в порядку, передбаченому законодавством України. Органи державного управління автомобільними дорогами видають за погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції на платній основі дозволи на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні будь які дозвільні документи та будь-які погодження на розміщення майданчику для паркування автомобілів, що розташований праворуч від автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170, в т.ч. з відповідними підрозділами Національної поліції.

Згідно п. "ж" ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до ч. 1 ст. 736 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здiйcнилa (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 13 Закону України "Про автомобільні дороги", орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, зокрема, за відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.

Згідно з приписами ст. 25 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", власники і користувачі земельних ділянок, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, що експлуатують об`єкти енергетики, повинні вживати заходів щодо охорони об`єктів енергетики та дотримання встановлених обмежень та обтяжень у використанні земель у межах спеціальних зон, передбачених документацією із землеустрою. Особи, на користь яких встановлені обмеження щодо використання земель у межах охоронних та інших зон об`єктів енергетики, повинні вимагати від власників і користувачів земельних ділянок дотримання таких обмежень та обтяжень.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки Служба автомобільних доріг у Київській області є користувачем земельної ділянки, на якій розташована автомобільна дорога М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, та в смузі відведення якої незаконно було облаштовано спірний майданчик для паркування та з`їзд (асфальтову дорогу), тому, в даному випадку, саме на вказану особу покладається відповідальність за стан смуги відведення зазначеної автомобільної дороги. Доводи апеляційної скарги в цій частині - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та спростовуються в сукупності наявними матеріалами справи.

Також, відповідач в апеляційній скарзі також наголошував, що Служба автомобільних доріг у Київській області не є особою, якою було здійснено будівництво вказаного майданчика та не є особою, яка надавала дозвіл на його будівництво (влаштування), і посилався на положення п. 11 Правил охорони ліній електрозв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 №135 відповідно до якого підприємства, установи, організації та громадяни, яким надані у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, по яких проходять лінії електрозв`язку, несуть відповідальність за проведення робіт на ділянках і зобов`язані вживати належних заходів для збереження цих ліній.

Однак, вказані обставини не обмежують право позивача пред`явити свої вимоги безпосередньо до особи, відповідальної за стан смуги відведення, що кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

В свою чергу, як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України надання спірної земельної ділянки у власність або користування позивачу, як то договір оренди, договір сервітуту тощо, - матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" в частині зобов`язання Служби автомобільних доріг у Київській області (яка в процесі розгляду справи змінило найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області) привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч, шляхом знесення (демонтажу) самочинно влаштованого майданчику для паркування автомобілів - є законними, обгрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач на стадії апеляційного розгляду справи посилався на те, що листом №224/09211083/04 від 14.03.2023 Служба автомобільних доріг у Київській області повідомила ТОВ «КАМЕЛІЯ-PR», що біля автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (на м. Гомель) км 23+000 - км 23-170 праворуч, неустановленими особами здійснено розбирання грунтово-щебеневого шару на місці несанкціонованого паркування механічних транспортних засобів, що знаходиться частково в смузі постійного землекористування Служби автомобільних доріг у Київській області, а також на землях Княжицької сільської ради, а також в санітарно - захисній зоні кабельної лінії 27,5 кВ ТОВ «КАМЕЛІЯ-PR». Проте, вказаний лист №224/09211083/04 від 14.03.2023 судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не приймається до розгляду як доказ, оскільки вказаний лист було видано вже після ухвалення оскаржуваного рішення 09.02.2023.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" про зобов`язання Служби автомобільних доріг у Київській області привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) заїзду до майданчику для паркування автомобілів - асфальтованої дороги, і в цій частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та зобов`язано Службу автомобільних доріг у Київській області (яка в процесі розгляду справи змінило найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області) привести в попередній стан земельну ділянку, розташовану у смузі відведення автомобільної дороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 23+000 - км 23+170 праворуч шляхом знесення (демонтажу) самочинно влаштованого майданчику для паркування автомобілів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи в межах вимог апеляційної скарги.

Також, розглянувши доводи позивача в частині оскарження додаткового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, від ТОВ "НВП Віпак" та ТОВ "Пакувальні технології" до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі №911/2028/22, стягнувши з позивача на користь ТОВ "НВП Віпак" 13750,00 грн. та на користь ТОВ "Пакувальні технології" 2500, 00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішення суду першої інстанції у справі №911/2028/22 ухвалено 09.02.2023, отже, граничний п`ятиденний строк для подання доказів у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, становить 14.02.2023 включно, відтак, заява про відшкодування витрат подана третіми особами суду першої інстанції у строк.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

В якості підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник третіх осіб надав копії наступних документів:

- договору про надання правничої (правової) допомоги №АО-07/22 від 11.08.2022;

- додаткової угоди до договору про надання правничої (правової) допомоги №АО-07/22 від 11.08.2022;

- акту приймання наданої правничої допомоги від 31.08.2022;

- платіжної інструкції №3478 від 12.08.2022 на суму 2500,00 грн.;

- договору про надання правничої (правової) допомоги №АО-06/22 від 11.08.2022;

- додаткової угоди до договору про надання правничої (правової) допомоги №АО-06/22 від 11.08.2022;

- акту приймання наданої правничої допомоги від 31.08.2022;

- акту приймання наданої правничої допомоги від 13.02.2022;

- платіжної інструкції №6806 від 13.02.2023 на суму 11250,00 грн. та платіжної інструкції №6246 від 12.08.2022 на суму 2500,00 грн.

11.08.2022 між Адвокатським обєднанням "Саад Лігал" (далі - Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" (далі - Клієнт) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №АО-07/22 від 11.08.2022, далі - Договір 1.

Відповідно до п. 1.1. Договору 1 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, здійснювати представництво інтересів Клієнта, захищати його права, свободи і законні інтереси в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором, з будь-яких питань, які стосуються прав, свобод чи інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду), визначений цим Договором та додатковими угодами до нього.

Згідно з п. 2.1. Договору 1 Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу відповідно до умов Договору та з дотриманням принципів законності, домінантності інтересів клієнта, неприпустимості конфлікту інтересів та конфіденційності.

Пунктом 3.1. Договору 1 встановлено, що правнича допомога може надаватися шляхом:

- надання усних та письмових довідок та консультацій щодо положень законодавства, рекомендацій та роз`яснень щодо суті та юридичних наслідків дій правочинів Клієнта;

- звернення з адвокатськими запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб, збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, здійснення в установленому законом порядку запитів, отримання і вилучення речей, документів, їх копій, ознайомлення з ними та опитування осіб за їх згодою;

- складання заяв, звернень, позовних заяв, пояснень, скарг (включаючи апеляційні та касаційні) та інших документів правничого характеру;

- участі адвокатів та/ або осіб, які є їх помічниками, а також інших залучених осіб, у вчиненні дій за місцем виконання доручення; забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час розгляду цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних та інших справ/ проваджень у системі судоустрою України;

- забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час процедур адміністративного оскарження рішень суб`єктів владних повноважень в органах всіх рівнів;

- забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час представлення його інтересів та прав;

- представництва інтересів Клієнта у правовідносинах з третіми особами, зокрема, але не обмежуючись, фізичними особами, підприємствами, установами, організаціями, правоохоронними органами, органами державної влади та управління, місцевого самоврядування;

- надання правничої (правової) допомоги та здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у кримінальному провадженні та під час розгляду справ про адміністративні правопорушення;

- надання правничої (правової) допомоги та здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта як учасника (сторони) виконавчого провадження;

- надання інших видів правничої допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення Клієнта.

Пунктом 5.2. Договору 1 передбачено, що Клієнт зобов`язується відшкодовувати витрати Адвокатського об`єднання та/або адвоката, якому доручено ведення справи Клієнта, пов`язані з виконанням цього Договору такі, як: поштові витрати, оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатами, транспортні витрати, переклад і нотаріальне посвідчення документів тощо. Відшкодування зазначених вище витрат здійснюється по факту їхнього понесення впродовж двох днів.

Відповідно 6.1. Договору 1, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами усіх визначених ним зобов`язань.

11.08.2022 між Адвокатським об`єднанням "Саад Лігал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" було укладено додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги №АО-07/22 від 11.08.2022, далі - Додаткова угода 1, відповідно до п. 1. якої за надання Адвокатським об`єднанням будь-якої правничої допомоги, в т.ч. за підготовку та складання документів, а також представництва в суді будь якої інстанції, Клієнт зобов`язується оплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. за одну годину надання допомоги Адвокатським об`єднанням без ПДВ, але не менше ніж 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. за кожну судову інстанцію (першу, та/або апеляційну, та/або касаційну), який сплачується впродовж 2 (двох) банківських днів від дати отримання рахунку від Адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди 1 зобов`язання по оплаті Клієнтом коштів у розмірі, визначеному п. 1. цієї Додаткової угоди, виникає незалежно від результату правничої допомоги.

Пунктами 8, 10 Додаткової угоди 1 встановлено, що правнича допомога, передбачена Договором, вважається такою, що надана Адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т.ч. якщо протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Клієнтом Акту Клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого Акту. Після підписання Акту, на підставі рахунку від Адвокатського об`єднання, Клієнт здійснює передоплату за Договором за наступні 5 годин роботи Адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 17 Додаткової угоди 1 ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами (уповноваженими представниками Сторін) і діє до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

З матеріалів справи також вбачається, що між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом був підписаний акт приймання наданої правничої допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги №АО-07/22 від 11.08.2022, в якому зазначено, що Адвокатське об`єднання "Саад Лігал" надало правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології" щодо надання відповіді на лист Служби автомобільних доріг у Київській області №06с/1077 від 01.08.2022.

В акті зазначено, що гонорар по виконанню наданих юридичних послуг згідно п. 1 Додаткової угоди від 11.08.2022 складає 2500,00 грн., а також вказано, що сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання своїх зобов`язань за вказаним Договором, окрім оплати.

Разом з цим, 11.08.2022 між Адвокатським об`єднанням "Саад Лігал" (далі - Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" (далі - Клієнт) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №АО-06/22, далі - Договір 2.

Відповідно до п. 1.1. Договору 2 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, здійснювати представництво інтересів Клієнта, захищати його права, свободи і законні інтереси в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором, з будь-яких питань, які стосуються прав, свобод чи інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду), визначений цим Договором та додатковими угодами до нього.

Згідно з п. 2.1. Договору 2 Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу відповідно до умов Договору та з дотриманням принципів законності, домінантності інтересів клієнта, неприпустимості конфлікту інтересів та конфіденційності.

Пунктом 3.1. Договору 2 встановлено, що правнича допомога може надаватися шляхом:

- надання усних та письмових довідок та консультацій щодо положень законодавства, рекомендацій та роз`яснень щодо суті та юридичних наслідків дій правочинів Клієнта;

- звернення з адвокатськими запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб, збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, здійснення в установленому законом порядку запитів, отримання і вилучення речей, документів, їх копій, ознайомлення з ними та опитування осіб за їх згодою;

- складання заяв, звернень, позовних заяв, пояснень, скарг (включаючи апеляційні та касаційні) та інших документів правничого характеру;

- участі адвокатів та/ або осіб, які є їх помічниками, а також інших залучених осіб, у вчиненні дій за місцем виконання доручення;

- забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час розгляду цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних та інших справ/ проваджень у системі судоустрою України;

- забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час процедур адміністративного оскарження рішень суб`єктів владних повноважень в органах всіх рівнів;

- забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час представлення його інтересів та прав;

- представництва інтересів Клієнта у правовідносинах з третіми особами, зокрема, але не обмежуючись, фізичними особами, підприємствами, установами, організаціями, правоохоронними органами, органами державної влади та управління, місцевого самоврядування;

- надання правничої (правової) допомоги та здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у кримінальному провадженні та під час розгляду справ про адміністративні правопорушення;

- надання правничої (правової) допомоги та здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта як учасника (сторони) виконавчого провадження;

- надання інших видів правничої допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення Клієнта.

Пунктом 5.2. Договору 2 передбачено, що Клієнт зобов`язується відшкодовувати витрати Адвокатського об`єднання та/або адвоката, якому доручено ведення справи Клієнта, пов`язані з виконанням цього Договору такі, як: поштові витрати, оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатами, транспортні витрати, переклад і нотаріальне посвідчення документів тощо. Відшкодування зазначених вище витрат здійснюється по факту їхнього понесення впродовж двох днів.

Відповідно 6.1. Договору 2, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами усіх визначених ним зобов`язань.

11.08.2022 між Адвокатським об`єднанням "Саад Лігал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" було укладено додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги №АО-06/22 від 11.08.2022, далі - Додаткова угода 2, відповідно до п. 1. якої за надання Адвокатським об`єднанням будь-якої правничої допомоги, в т.ч. за підготовку та складання документів, а також представництва в суді будь якої інстанції, Клієнт зобов`язується оплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. за одну годину надання допомоги Адвокатським об`єднанням без ПДВ, але не менше ніж 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. за кожну судову інстанцію (першу, та/або апеляційну, та/або касаційну), який сплачується впродовж 2 (двох) банківських днів від дати отримання рахунку від Адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди 2 зобов`язання по оплаті Клієнтом коштів у розмірі, визначеному п. 1. цієї Додаткової угоди, виникає незалежно від результату правничої допомоги.

Пунктами 8, 10 Додаткової угоди 2 встановлено, що правнича допомога, передбачена Договором, вважається такою, що надана Адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т.ч. якщо протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Клієнтом Акту Клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого Акту. Після підписання Акту, на підставі рахунку від Адвокатського об`єднання, Клієнт здійснює передоплату за Договором за наступні 5 годин роботи Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 17 Додаткової угоди 2 ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами (уповноваженими представниками Сторін) і діє до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

В матеріалах справи також міститься підписаний між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом акт приймання наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №АО-06/22 від 11.08.2022, в якому зазначено, що Адвокатське об`єднання "Саад Лігал" надало правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" щодо надання відповіді на лист Служби автомобільних доріг у Київській області №06с/1076 від 01.08.2022.

В акті зазначено, що гонорар по виконанню наданих юридичних послуг згідно п. 1 Додаткової угоди 2 від 11.08.2022 складає 2500,00 грн., а також вказано, що сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання своїх зобов`язань за вказаним Договором, окрім оплати.

Також, матеріали справи містять підписаний між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом акт приймання наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №АО-06/22 від 11.08.2022, в якому зазначено, що Адвокатське об`єднання "Саад Лігал" надало правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" щодо надання відповіді на лист Служби автомобільних доріг у Київській області №06с/1076 від 01.08.2022.

В акті зазначено, що гонорар по виконанню наданих юридичних послуг згідно п. 1 Додаткової угоди 2 від 11.08.2022 складає 11250,00 грн., а також, що сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання своїх зобов`язань за вказаним Договором, окрім оплати.

В матеріалах справи містяться ордер серія АІ №1264051 від 11.08.2022 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП Віпак" та ордер серія АІ №1264052 від 11.08.2022 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Пакувальні технології". Обидва ордери видані Адвокатським об`єднанням "Саад Лігал" на ім`я адвоката Стеценка Тараса Миколайовича.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ч. 3-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В п. 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №910/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, від представника третіх осіб до суду надійшло три документа:

- клопотання про відкладення підготовчого засідання;

- письмові пояснення на позовну заяву;

- заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі №911/2028/22.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, в рамках договорів про надання правничої допомоги за №№ АО-07/22 та АО-06/22, третім особам було надано правничу допомогу у вигляді надання відповідей на листи Служби автомобільних доріг у Київській області.

Також, представник третіх осіб приймав участь лише в двох судових засіданнях, 09.02.2023 та 02.03.2023, а адвокат Стеценко Т.М. у справі №911/2028/22 одночасно представляв інтереси ТОВ "НВП Віпак" та ТОВ "Пакувальні технології", що підтверджується наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що проаналізувавши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) для ТОВ "НВП Віпак" та ТОВ "Пакувальні технології", об`єм та суть правової допомоги наданої адвокатом ТОВ "НВП Віпак" та ТОВ "Пакувальні технології" - є однаковими.

Також, в підтвердження оплати наданих послуг з правової допомоги ТОВ "Пакувальні технології", представник третіх осіб надав платіжну інструкцію №3478 від 12.08.2022 на суму 2500,00 грн., а в якості підтвердження оплати наданих послуг ТОВ "НВП Віпак" - надав платіжну інструкцію №6806 від 13.02.2023 на суму 11250,00 грн. та платіжну інструкцію №6246 від 12.08.2022 на суму 2500,00 грн.

В свою чергу, дослідивши надані адвокатом до справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Пакувальні технології", суд першої інстанції обгрунтовано присудив до відшкодування суму судових витрат останнього у розмірі 2500,00 грн., з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Проте, за результатами розгляду наданих до справи доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "НВП Віпак", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що розмір вказаних витрат - є неспіврозмірним та необґрунтовано завищеним, порівняно з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), оскільки об`єм наданих адвокатом послуг є ідентичним наданим послугам ТОВ "Пакувальні технології".

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано присудив до стягнення з позивача на користь ТОВ "НВП Віпак" розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 2500,00 грн., з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, відмовивши у стягненні решти заявлених витрат в сумі 11250,00 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 129 ГПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що саме позивачем у позові визначено/заявлено про залучення ТОВ "Пакувальні технології" та ТОВ "НВП Віпак" до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яких було залучено до участі у розгляді справи ухвалою від 19.10.2022, і вказані особи протягом розгляду справи наголошували саме на тому, що жодних правових підстав стосовно користування спірним майданчиком - вони не мають, і суд першої інстанції прийняв відповідні заперечення вказаних учасників, що відображено в судовому рішенні.

Доводи скаржника про те, що розмір присуджених до відшкодування витрат - є необґрунтованим, адже надання правничої допомоги у вигляді надання відповіді на листи Служби автомобільних доріг у Київській області не пов`язане із розглядом судової справи № 911/2028/22 - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки вказані обставини були враховані судом першої інстанції при здійсненні відповідного розподілу судових витрат.

Крім того, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, а тому мав бути застосований принцип пропорційності - судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки заявлені позивачем вимоги у позові є вимогами немайнового характеру, і відповідно, часткове їх задоволення покладає на суд обов`язок визначити відповідну пропорцію не від кількості задоволених вимог, а виходячи з критеріїв, визначених частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що і було враховано судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному додатковому рішенні, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване додаткове рішення у відповідності до ст. ст. 86, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, з присудженням до стягнення з позивача на користь кожної з третіх осіб по 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних частинах рішення та додатковому рішенні, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування наведених оскаржуваного рішення та оскаржуваного додаткового рішення, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг, залишаються з скаржниками.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Служби автомобільних доріг у Київській області (яка змінила найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та додаткове рішення від 02.03.2023 у справі № 911/2028/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та додаткове рішення від 02.03.2023 у справі № 911/2028/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за скаржниками.

4. Матеріали справи № 911/2028/22 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 22.06.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала