Справа № 523/4649/23

Провадження №2-а/523/42/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2023 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючоїсудді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засіданняОрлова В.Я.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Гуляєвої А.А., представників відповідача Сейдаметова Р.Р., Спірідонова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі, в залі судових засідань № 24, адміністративну справу № 523/4649/23 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Т.Д. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та володільцем кав`ярні під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адесою: АДРЕСА_1 . 17.02.2023 року представником Уповноваженого із захисту державної мови Вікто-Присяжнюк Я.В. відносно позивача було складено Протокол про адміністративне правопорушення. Згідно вищевказаного Протоколу, 15.02.2023 року зафіксовано застосування недержавної мови ОСОБА_1 закладу «Cafe de Flore», що знаходиться за адесою: АДРЕСА_1 , під час обслуговування споживачів, що призвело до порушення вимог ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

В подальшому, 02.03.2023 року, ОСОБА_1 отримав на електронну адресу повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбудеться 06.03.2023 року, о 12год. 00хв., в приміщенні Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови. Позивач звернувся до Уповноваженого із захисту державної мови із клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості останньому скористатися правовою допомогою. Однак, 09.03.2023 року, ОСОБА_1 дізнався про те, що 06.03.2023 року Уповноваженим із захисту державної мови ОСОБА_2 складено Постанову про адміністративне правопорушення відносно останнього.

Згідно Постанови № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року, гр. ОСОБА_1 , 15.02.2023 року, застосував недержавну мову під час обслуговування споживачів за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив вимоги ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 188-52 КпАП України. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-52 КпАП України.

Однак, ОСОБА_1 не погоджується із вказаною постановою з тих підстав, що Уповноваженим із захисту державної мови ОСОБА_2 при винесенні вказаної постанови були порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, Уповноважений із захисту державної мови (його представники), яке суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Статтею 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено порядок накладення штрафів на суб`єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у разі порушення суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб`єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті. Таким чином, позивач вважає, що у разі порушення ним вимог ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» Уповноважений із захисту державної мови, або його представник мали право лише на складення акту про результати здійснення контролю застосування державної мови.

Відповідач здійснює державний контроль за застосуванням державної мови лише у двох випадках: у разі надходження скарги та за власною ініціативою. Проте, із Протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної Постанови не вбачається, у який саме спосіб відповідачем здійснювався державний контроль. У Протоколі про адміністративне правопорушення міститься інформація, що до нього додається відеофайл, однак, позивача з цим відеофайлом не ознайомили. Суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 188-52 КпАП України є суб`єкт господарювання, що обслуговує споживачів. Однак, Протокол та Постанова про адміністративне правопорушення складені відносно фізичної особи, а саме позивача ОСОБА_1 . Позивач є власником кав`ярні, проте не обслуговує споживачів, натомість ці повноваження здійснює його працівник ОСОБА_3 , який обслуговує споживачів державною мовою. Відповідач розглянув справу за відсутності акту (актів) про результати здійснення контролю та інших матеріалів, які було потрібно зібрати під час здійснення контролю, або під час розгляду питання.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким скасувати постанову № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 4 ст. 188-52 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Суд констатує, що представником відповідача Сейдаметовим Р.Р. було надано до суду відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні даного позову. Обґрунтовуючи вимоги даного відзиву, представник відповідача вказує на те, що на думку позивача, відповідач був зобов`язаний ухвалити рішення про здійснення державного контролю за застосуванням державної мови, передбаченого положеннями ст. 56 ЗУ стосовно ОСОБА_1 , а за результатами здійсненого державного контролю за застосуванням державної мови скласти акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, та на підставі такого акту скласти протокол про адміністративне правопорушення, за підсумками складеного акту та протоколу винести постанову по справі про адміністративне правопорушення. Здійснення державного контролю за застосуванням державної мови щодо ОСОБА_1 не передбачено Законом та не належить до повноважень відповідача.

Положеннями ст. 244-24 КпАП України передбачено, що Уповноважений із захисту державної мови розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови та невиконанням законних вимог представника Уповноваженого із захисту державної мови (статті 188-52, 188-53). Отже, законодавством передбачена можливість Уповноваженому із захисту державної мови застосовувати стягнення до осіб, які порушують ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», як в рамках заходів державного контролю за застосуванням державної мови відповідно до Закону, так і безпосередньо відповідно до процедури, визначеної КпАП України.

Вітко-Присяжнюк Я.В. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 17.02.2023 року стосовно ОСОБА_1 діяла із дотриманням положень ст. 19 Конституції України, де визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 6 ст. 49 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що Уповноважений здійснює свої повноваження безпосередньо. Для забезпечення виконання повноважень Уповноважений призначає представників. Представник Уповноваженого є працівником секретаріату Уповноваженого і здійснює повноваження, визначені цим Законом, за місцезнаходженням секретаріату або в іншому місці, визначеному Уповноваженим. Згідно приписів п. 24 ст. 255 КпАП України У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати представники Уповноваженого із захисту державної мови (статті 188-52, 188-53). Отже, представники Уповноваженого із захисту державної мови мають право складати протоколи встановленої форми про адміністративні правопорушення, які передаються на розгляд Уповноваженого із захисту державної мови.

Обставини викладені у вищезазначеному протоколі підтверджуються відео доказами, на яких зафіксовано, як позивач відмовляється обслуговувати громадянку державною мовою та зазначає, що саме він є власником цього закладу. Із відео доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 17.02.2023 року, позивач ознайомлюватися відмовився.

20.02.2023 позивачу було направлено цінним листом з описом вкладення із паперовим повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення (20.02.2023 року за № 568/05-Вих.), яка призначена до розгляду Уповноваженим із захисту державної мови на 02.03.2023 року на 11год. 00хв. Це повідомлення не отримано позивачем. 03.03.2023 року повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що справу призначено до розгляду на 12год. 00хв., 06.03.2023 року було вручено позивачу особисто. 05.03.2023 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення складений 17.02.2023 року, переданий на розгляд Уповноваженому із захисту державної мови 20.02.2023 року, граничний строк 15 днів для розгляду справи, передбачений положеннями ч. 1 ст. 277 КпАП, припадав на 06.03.2023 року. Таким чином, Уповноважений із захисту державної мови розглянув справу про адміністративне правопорушення із дотриманням прав позивача та положень, визначених КпАП України.

До позивача як до фізичної особи була застосована процедура притягнення до відповідальності за правопорушення в порядку, визначеному КпАП України, тому позивач хибно вважає, що відповідач мав застосувати до нього процедуру передбачену положеннями ст.ст. 56, 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» яка застосовується виключно до суб`єктів господарювання.

Представником позивача ОСОБА_1 Гуляєвою А.А. було надано відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що позивач наполягає на тому, що в Уповноваженого із захисту державної мови та його представника не було законних підстав для складення щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення та для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки: відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого йому правопорушення, відповідачем та його представником порушена встановлена Законом процедура притягнення до адміністративної відповідальності. Здійснення державного контролю за застосуванням державної мови щодо ОСОБА_1 не передбачено законом та не належить до повноважень відповідача, що, на думку відповідача, надає йому право накладати адміністративні стягнення на фізичних осіб без проведення будь-якої перевірки та без надання цим особам часу для усунення можливих порушень закону.

Фізична особа ОСОБА_1 не входитьдо перелікуосіб перелічениху ч.2ст.30ЗУ «Прозабезпечення функціонуванняукраїнської мовияк державної»,а томудовід відповідачастосовно того,що ст.188-52КпАП Українинадає йомуправо застосовуватиадміністративні стягненнябезпосередньо дофізичних осібпоза процедурою,встановленою Законом,протирічить положеннямКпАП Українита профільномуЗакону відповідача. При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач не міг застосувати ч. 4 ст. 188-52 КпАП України без застосування ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у якій міститься відповідне правило поведінки (диспозиція) та перелік осіб, для яких це правило є обов`язковим. Протокол про адміністративне правопорушення від 17.02.2023 року складений представником відповідача за відсутності законних підстав для його складання, цей протокол не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону та КпАП України. Представник позивача вказує на відсутність акту про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови. Лише у разі повторного протягом року порушення ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», Уповноважений або його представник складає протокол. Процедуру передбачено ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» відповідачем та його представником дотримано не було, а саме протокол від 17.02.2023 року, складений представником відповідача не за наслідками здійснення державного контролю, тобто без законних підстав.

Якщо слідувати логіці відповідача, яка полягає у тому, що відповідач і його представник складали протокол від 17.02.2023 року та оскаржувану постанову поза межами процедури встановленої Законом та у відповідності до процедури встановленої виключно КпАП України, то протокол від 17.02.2023 року, у порушення ч. 2 ст. 254 КпАП України, складений після спливу 24 годин з моменту виявлення особи.

Не відповідають дійсності та не підтверджуються матеріалами справи посилання відповідача на те, що із відео доказами доданими до протоколу від 17.02.2023 року, нібито позивач ознайомлюватися відмовився. Неможливо встановити який саме відеофайл буд приєднаний до протоколу від 17.02.2023 року. Як зазначає відповідач, самостійно він не здійснював фіксацію нібито вчиненого позивачем правопорушення. Не зрозуміло чи перевіряв відповідач або його представник відеофайл, який було приєднано до протоколу від 17.02.2023 року, на предмет його достовірності.

Твердження відповідача про те, що позивач не бажав отримувати та не отримував повідомлення від 20.02.2023 року, спростовується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, копію якого надано відповідачем, з якого вбачається, що воно було отримано позивачем особисто 03.03.2023 року. Про призначення розгляду справи на 02.03.2023 року позивач повідомлений не був, про що повідомив представника Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови, внаслідок чого розгляд справи було відкладено відповідачем на 06.03.2023 року. При цьому, ніяких узгоджень дати наступного розгляду справи відповідач із позивачем не здійснював

Суд констатує, що представником відповідача ОСОБА_4 було надано заперечення навідповідь навідзив в яких зазначає, що представник Уповноваженого із захисту державної мови діяла в межах повноважень, передбачених положеннями п. 24 ст. 255 КпАП, та згідно з процедурою, визначеною КпАП України, склала протокол про адміністративне правопорушення на відповідного суб`єкта адміністративного правопорушення. Уповноважений із захисту державної мови може застосовувати заходи державного контролю за застосуванням державної мови виключно до юридичних осіб. Законодавством передбачена можливість Уповноваженому із захисту державної мови застосовувати стягнення як в рамках заходів державного контролю за застосуванням державної мови стосовно юридичних осіб, в діяльності яких можуть міститься порушення вимог законодавства про державну мову, так і безпосередньо до фізичних осіб, в діях яких є ознаки адміністративних правопорушень, відповідно до процедури, визначеної КпАП України.

Положеннями Закону та КпАП України передбачено, що представники Уповноваженого із захисту державної мови мають право складати протоколи встановленої форми про адміністративні правопорушення, які передаються на розгляд Уповноваженого. До позивача, як до фізичної особи, а не до фізичної особи-підприємця, була застосована процедура притягнення до відповідальності за правопорушення в порядку, визначеному КпАП України. А тому застосування порядку накладання штрафів на суб`єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів, передбачено ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є неможливим.

Під час безпосереднього візиту 17.02.2023 року представником Уповноваженого із захисту державної мови ОСОБА_5 було виявлено особу, яка вчинила правопорушення, та складено вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення в двох примірниках. Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення 17.02.2023 року було безпосередньо вручено позивачу під підпис за місце складення. Посилання позивача на те, що протокол про адміністративне правопорушення від 17.02.2023 року складений з порушенням ч. 2 ст. 254 КпАП України, а саме після спливу 24 годин з моменту виявлення особи, є необґрунтованим та безпідставним.

Позивач ОСОБА_1 та представникпозивача ГуляєваА.А.в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Просили суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 4 ст. 188-52 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Окрім того, позивач пояснив, що він є власником кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке позиціонує себе як музей старої Одеси. Того дня, 15.02.2023 року, до закладу зайшла гр. ОСОБА_6 , метою якої була саме провокація конфлікту, оскільки асортиментом закладу вона не цікавилася, жодного замовлення не зробила, проте, умисно представилася «мовним інспектором», що не відповідає дійсності. ОСОБА_6 розпочала вимагати показати їй чеки закладу, задля з`ясування факту на якій мові вони друкуються. Позивач показав чеки, після чого покликав офіціанта, який обслуговував її українською мовою. Також позивач пояснив, що він є власником кафе та не здійснює обслуговування клієнтів, цим займаються наймані працівники кав`ярні. Позивач дійсно підтвердив той факт, що меню було на російській мові, оскільки нове меню на українській мові ще не було виготовлено, та було прийнято рішення до виготовлення нового меню залишити меню старого зразка, щоб відвідувачі кав`ярні мали змогу ознайомитися із асортиментом закладу.

Представники відповідача Сейдаметов Р.Р., Спірідонов І.О. в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та поданих запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона прийшла з подругою до закладу кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де мала намір випити каву. Меню у даному закладі було складено на російській мові, що свідка обурило, оскільки як громадянка України вона має законне право на обслуговування її як споживача державною мовою. Спочатку її обслуговував офіціант, а потім до неї підійшов власник закладу, яким виявився гр. ОСОБА_1 . Побачивши, що у вказаному закладі відбувається порушення закону, свідок представилася «мовним інспектором», щоб налякати ОСОБА_1 та запитала, чому відбуваються зазначені порушення. Оскільки її відмовлялися обслуговувати державною мовою, свідок увімкнула камеру свого телефону та розпочала зйомку та фіксацію саме тоді, коли почалось спілкування із власником, у зв`язку з тим, що їй дали чітку відповідь, що її не будуть обслуговувати українською мовою. Всі зафіксовані на свій телефон обставини ОСОБА_6 згодом виклала на своїй сторінці у соціальній мережі «Instagram». Після цього до неї особисто звернувся представник Уповноваженого із захисту державної мови із проханням надати відеозаписи, які вона побачила у соціальній мережі на сторінці ОСОБА_6 . На вищевказане прохання остання направила 4 відеофайли через мобільний додаток для обміну повідомленнями «Телеграм». Оригінали відео у свідка в наявності.

Допитаний усудовому засіданняв якостісвідка ОСОБА_3 пояснив,що вінпрацює барістою барменому кав`ярні« ІНФОРМАЦІЯ_2 ».Того днядо закладуприйшла пані ОСОБА_6 ,попросила менюзакладу тапочала настирливозапитувати якоюмовою друкуютьсячеки.Обслуговування даноїгромадянки здійснювавсам свідок,який знею спілкувавсявиключно наукраїнській мові.В тойчас узакладі бувприсутній власник ОСОБА_1 ,який чуврозмову тапоказав гр. ОСОБА_6 чеки,підтвердивши,що такідрукуються наукраїнській мові. ОСОБА_6 представилася «мовнимінспектором» розпочалазапитувати,чому менюдля споживачівнадруковані наросійській мові.Після цього,між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зав`язалася розмова,яка стосуваласявиключно темиісторії Одесита історичнихмісць.В тойже чассвідок пояснив,що гр. ОСОБА_6 у закладінічого незамовляла. Спілкування свідка із ОСОБА_6 було не триваючим, тому що у останній були явно виражені претензії до власника закладу ОСОБА_1 . Також свідок пояснив, що дійсно, того дня меню у закладі було на російській мові, оскільки нове надруковане меню повинно було надійти до закладу тільки на наступний день. А тому, щоб споживачі кав`ярні змогли ознайомитися із асортиментом закладу, власником закладу було прийнято рішення до надходження меню на українській мові залишити у користуванні відвідувачів закладу меню старого зразка на російській мові.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно приписів ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Секретаріатом Уповноваженого із захисту державної мови ініційовано перевірку за застосуванням державної мови гр. ОСОБА_1 .

Так, 17 лютого 2023 року представником Уповноваженого із захисту державної мови Вікто-Присяжнюк Я.В. відносно позивача було складено Протокол про адміністративне правопорушення. Згідно вищевказаного Протоколу, 15.02.2023 року зафіксовано застосування недержавної мови фізичною особою-підприємцем, ОСОБА_1 закладу «Cafe de Fleur», що знаходиться за адесою: АДРЕСА_1 , під час обслуговування споживачів, що призвело до порушення вимог ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищезазначеного документа (а.с. 9-11).

В подальшому, Уповноваженим із захисту державної мови ОСОБА_2 , 20.02.2023 року було направлено цінним листом із описом вкладення, паперовим повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який призначено на 02березня 2023року об 11год. 00хв. Вищевказаний лист вручено особисто під розписку позивачу ОСОБА_1 03 березня 2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0100108640084 (а.с. 60-61).

02.03.2023 року представник Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови зателефонував позивачу із запитанням чи буде останній присутній при розгляді справи. Позивач відповів, що йому невідомо про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а повідомлення про розгляд справи він не отримував. Даний факт підтверджується представником відповідача у відзиві на позовну заяву та представником позивача у відповіді на відзив.

В подальшому, розгляд справи про адміністративне правопорушення було відкладено до 06 березня 2023 року о 12год. 00хв., про що позивач був повідомлений 02 березня 2023 року, за допомого засобів електронного зв`язку, а саме електронної пошти, даний факт підтверджується обставинами викладеними у позовній заяві та копіями Повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення із зазначенням електронної пошти позивача, Клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 12-13).

06.03.2023року Позивач звернувся до Уповноваженого із захисту державної мови із клопотанням про відкладення розгляду справи від 05.03.2023 року, для надання можливості останньому скористатися правовою допомогою, що підтверджується викладеними у позовній заяві обставинами та копією Клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 13).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, 06.03.2023 року Уповноваженим із захисту державної мови Кремінь Т.Д. прийнято постанову № 18 по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 14).

Згідно Постанови № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року, фізична особа-підприємець, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосував недержавну мову під час обслуговування споживачів за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив вимоги ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 188-52 КпАП України. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-52 КпАП України.

Частиною 4 статті 188-52 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за інші, ніж визначені частинами першою - третьою цієї статті, порушення Закону України"Прозабезпечення функціонуванняукраїнської мовияк державної" щодо порядку застосування державної мови.

Об`єкт правопорушення це суспільні відносини: формально врегульовані приписами ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ті, що сутнісно виникають у зв`язку із забезпеченням реалізації статусу «української мови як єдиної державної мови в Україні» (ч.ч. 14 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Об`єктивної сторони правопорушення передбачене ст. 188-52 КУпАП не містить, бланкетно встановлюючи відповідальність за «порушення вимог ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо застосування державної мови в різних публічних сферах суспільного життя.

Бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб`єкта реалізації до інших правових норм. За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки, порушене особою, відповідальність не настає.

Згідно приписів ч. 1 ст. 246 КпАП України порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Спірні відносини врегульовані ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Відповідно доч.7ст.1ЗУ «Прозабезпечення функціонуванняукраїнської мовияк державної» статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 49 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови. Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з метою реалізації покладених на нього завдань Уповноважений здійснює такі повноваження, складає протоколи та застосовує стягнення у випадках, встановлених законом.

Право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови та невиконанням законних вимог представника Уповноваженого із захисту державної мови, надано Уповноваженому із захисту державної мови.

Згідно приписів ч. 6 ст. 49 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» уповноважений здійснює свої повноваження безпосередньо. Для забезпечення виконання повноважень Уповноважений призначає представників. Представник Уповноваженого є працівником секретаріату Уповноваженого і здійснює повноваження, визначені цим Законом, за місцезнаходженням секретаріату або в іншому місці, визначеному Уповноваженим. Акти і протоколи, складені представником Уповноваженого, направляються Уповноваженому.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 255 КпАП України у справах про адміністративні правопорушення передбачених, ст.ст. 188-52, 188-53 КпАП України, протоколи про правопорушення мають право складати представники Уповноваженого із захисту державної мови.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 17.02.2023 складений відносно позивача фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 вказує на порушення останнім ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Окрім цього, згідно Постанови № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року, фізична особа-підприємець, гр. ОСОБА_1 , 15.02.2023 року, застосував недержавну мову під час обслуговування споживачів за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушиввимоги ч.2ст.30ЗУ «Прозабезпечення функціонуванняукраїнської мовияк державної» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 188-52 КпАП України.

Згідно приписів ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи - підприємці, інші суб`єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.

Статтею 57 врегульовано порядок накладення штрафів на суб`єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у разі порушення суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб`єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті. Такий акт повинен відповідати вимогам, встановленим частиною п`ятою статті 56 цього Закону. Копія акта надається відповідному суб`єкту господарювання. У разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає протокол. Такий акт повинен відповідати вимогам, встановленим частиною п`ятою статті 56 цього Закону. Копія акта надається відповідному суб`єкту господарювання.

Частиною п`ятою статті 56 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що Акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови повинен містити таку інформацію: 1) місце складення акта; 2) дата складення акта; 3) ім`я або найменування особи, стосовно якої здійснено контроль за застосуванням державної мови; 4) підстави здійснення контролю за застосуванням державної мови; 5) опис фактів, виявлених під час здійснення контролю за застосуванням державної мови; 6) висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов`язкового застосування державної мови; 7) прізвище, ім`я, по батькові Уповноваженого чи його представника, який склав акт.

Згідно приписів ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» справи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог цього Закону розглядає Уповноважений на підставі відповідних актів про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, інших матеріалів, зібраних Уповноваженим або його представником під час здійснення контролю або під час розгляду питання, пояснень суб`єкта господарювання та доданих ним документів.

Таким чином, суд зауважує, що положеннями ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» закріплено імперативні вимоги стосовно підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 30 Закону, а саме складання акту.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувана Постанова № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року винесена на підставі тільки Протоколу про адміністративне правопорушення від 17.02.2023 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів складання Уповноваженим із захисту державної мови або його представником за результатами перевірки за застосуванням державної мови з боку позивача, акта, який відповідно до положень ч. 5 ст. 56 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», повинен містити: ім`я або найменування особи, стосовно якої здійснено контроль за застосуванням державної мови, підстави здійснення контролю за застосуванням державної мови, опис фактів, виявлених під час здійснення контролю за застосуванням державної мови, висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов`язкового застосування державної мови, прізвище, імя, по-батькові Уповноваженого із захисту державної мови або його представника, який складав акт.

Окрім цього, представник відповідача Спірідонов І.О. в судовому засіданні підтвердив той факт, що акт дійсно не складався.

А тому, суд констатує, що невчинення дій щодо складання акта про фіксацію результатів здійснення контролю за застосуванням державної мови свідчить пропорушення процедури здійснення Уповноваженим із захисту державної мови, представниками Уповноваженого контролю за застосуванням державної мови у випадках, визначених ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Враховуючи вищевикладене, відповідальність настає за повторне невиконання законних вимог, які висунуті лише в процесі здійснення «державного контролю за застосуванням державної мови».

Щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та дотримання прав позивача під час розгляду справи.

Матеріали справи містять підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний та повідомлений про час та місце розгляду справи, зокрема: обставини викладені у позовній заяві, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, Повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з приписами ст. 277-2 КпАП України повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 278 КпАП України Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Так, судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи 06.03.2023 року позивачем отримано 02.03.2023, тобто за три дні до розгляду справи, що відповідає вимогам статті 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи.

З приводу клопотання про відкладення розгляду справи, суд зауважує наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення від 17.02.2023 складався у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить наявний у протоколі особистий підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та поясненнями наданими останнім у протоколі.

Згідно приписів ст. 277 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденнийстрок з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу була такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 277 КпАП України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В межах розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження твердження позивача про порушення його права скористатися правовою допомогою, під час прийняття спірної постанови, оскільки позивач був обізнаний про складання щодо нього протоколу та повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку та передбачені статтею 277-2 КУпАП строки.

Щодо доводів представника позивача про те, що предметом розгляду у даній справі є законність прийнятої Уповноваженим із захисту державної мови постанови по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 № 18 та складений ОСОБА_5 протокол про адміністративне правопорушення від 17.02.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на визнання його протиправним та скасування, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 712/12148/16-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи №712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Зазначена правова позиція також відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 та від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки за застосуванням державної мови позивачем, допущені порушення процедури, які не можуть вважатися суто формальними, а є достатніми для судового захисту прав позивача шляхом скасування спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 18 від 06.03.2023.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана встановити склад правопорушення, яким згідно із ст. 9 КпАП України є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 188-52 КпАП України, а тому постанова № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 сформована правова позиція щодо необхідності сплати судового збору у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої чинне законодавство (Закон № 3674-VI) містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 536, 80 грн.

Керуючись ст.ст.9,72-74,77,139, 229,242,244-246,286 КАС України, ст.ст. 1, 30, 49, 56, 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ст.ст. 188-52, 247, 251, 254, 277, 277-2, 278 КпАП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Постанову Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича № 18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2023 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 гривень скасувати.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-52 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 536/п`ятсот тридцять шість/грн. 80 грн.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , суду невідома народження, РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Уповноважений із захисту державної мови Кремінь Тарас Дмитрович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 12.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текстрішення складено 27 червня 2023 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер