ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17986/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2023 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 17 листопада 2022 року № 271-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення»;

- стягнути судові витрати з відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Висновки дисциплінарної комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку обґрунтовуються безпідставними доводами, що державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» ОСОБА_1 проведене митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30.06.2022 року №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940, які були подані раніше від дати доставлення транспортних засобів в зону митного контролю, оформлення таких митних декларацій здійснено з порушенням вимог частини 1 статті 263 Митного кодексу України, що свідчить про невиконання позивачем посадових обов`язків, передбачених п. 3.1 посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці та ч. 6 ст. 377 Митного кодексу України.

Позивач вказує, що митне оформлення товарів, за електронними митними деклараціями від 30.06.2022 року №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940, було здійснено із звільненням від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість), з застосуванням пільги за кодом « 311», на підставі пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки за вищевказаними митними деклараціями від 30.06.2022, оформлялись легкові автомобілі, які були ввезені на митну територію України 30.06.2022 фізичними особами (громадянами) для вільного обігу в митному режимі імпорт.

Стверджує, що застосовуючи звільнення від оподаткування до вказаних легкових автомобілів позивач діяв правомірно, оскільки декларанти саме у період дії Закону України від 24.03.2022 №2142-IX (нормами якого було передбачено звільнення від сплати митних платежів легкових автомобілів і які втратили чинність з 00 год 00 хв 1 липня 2022 року згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21.06.2022 №2325-ІХ) подали 30.06.2022 до митного оформлення електронні митні декларації.

Після їх отримання, з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості надходження, вказаних вище ЕМД та їх прийняття до митного оформлення позивачем було виявлено, що в поданих декларантами документах наявні заяви на затримки у митному оформленні у зв`язку з бажанням декларантів подати додаткові документи, у зв`язку з чим, по цих деклараціях було проставлено відповідні відмітки про затримку до АСМО «Інспектор». 01.07.2022 після отримання від декларантів всіх необхідних документів і відомостей, передбачених Митного кодексу України, позивачем було завершено митне оформлення із застосуванням преференцій, які діяли на момент ввезення та початку митного оформлення транспортних засобів. Тобто позивач застосував Закон, чинний на день прийняття митної декларації митним органом відповідно до вимог частини першої статті 3 Митного кодексу України.

Позивач просить врахувати, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 Митного кодексу України).

Крім цього, зазначає, що попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті становлять, митну декларацію, заповнену в звичайному порядку (частина чотирнадцята статті 259 Митного кодексу України).

На думку позивача, факт завершення митного оформлення товару 01.07.2022, не позбавляє платника податків права на використання податкової пільги під час здійснення митного оформлення вказаного товару, яке розпочалось 30.06.2022, коли ще були чинні пільги, встановлені Законом України №2142-IX.

З огляду на наведене позивач уважає, що декларування та митне оформлення товарів по зазначених вище митних деклараціях здійснено правомірно, з дотриманням митного законодавства України, і без порушень, а відтак і відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Також позивач звертає увагу на те, що митним законодавством не передбачено, що посадова особа митного органу повинна перевіряти чи пред`явлені товари та особисто при цьому здійснювати огляд цих товарів в зоні митного контролю (в місці доставки). Робоче місце інспектора не знаходиться на в`їзді в зону митного контролю (в місці доставки), а знаходиться в окремому робочому приміщенні, тому у випадку необхідності фізично перевірити (ідентифікувати) чи перебуває товар в зоні митного контролю (в місці доставки) необхідно здійснити таку форму митного контролю як митний огляд.

У додаткових поясненнях позивач додатково зазначив, що жодних роз`яснень, вказівок щодо дій інспекторів щодо алгоритму дій по даних транспортних засобах керівництво ДМС України не надавало.

В Акті про результати перевірки від 22.09.2022 №7.4-19/21/148/121 вказано, що Держмитслужба листом від 30.06.2022 №08-1/15-01-03/7/3617 повідомила, що зв`язку з набранням 01.07.2022 чинності Законом України від 21 червня 2022 року №2325-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування», з 00 год 01.07.2022 пільги за кодами « 223», « 224», « 311» не застосовуються та митне оформлення товарів та транспортних засобів, ввезення яких на митну територію України відбулось після набрання чинності Законом №2325, здійснюється на загальних підставах».

Аналізуючи вказаний текст можна зробити висновок, що порушення інспектора щодо правильності застосування пільг відносно вже ввезених транспортних засобів відсутні.

Також вказує, що відповідачем не враховано вимоги Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, дата набрання чинності для України: 15.09.2011), а тому не встановив підстав для відмови у митному оформленні товару.

Вказані обставини відповідач не врахував, у зв`язку з чим безпідставно наклав на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, а тому наказ в.о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 17 листопада 2022 року № 271-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, у якому вказано, що у висновках п. 7.11 Акту про результати перевірки з окремих питань від 22.09.2022 № 7.4-19/21/148/121 встановлено, що митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30.06.2022 року №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940 здійснено державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Наталією Іванівною з порушення вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України, що призвело до надання преференцій на суму 260104,65 грн.

Зазначене свідчить про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків.

Зазначене стало підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача, і відповідно притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач зазначає, що оскільки митні декларації від 30.06.2022 року №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940 були подані раніше дати доставлення транспортних засобів в зону митного контролю, оформлення таких митних декларацій здійснено державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Н.І. з порушенням вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України.

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що 01.07.2022 набрав чинності Закон України від 21 червня 2022 №2325-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування», згідно якого внесено зміни до Податкового та Митного кодексів України, відповідно до яких, зокрема з 01.07.2022 року втратили чинність пункт 69.23 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, абзац другий підпункту 1 та підпункти 2 та 4 пункту 9-11 розділу ХХ-І «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України.

В той же час, для здійснення митного контролю, за наведеними в акті перевірки митними деклараціями, декларантами подавалися попередні митні декларації, які згідно Класифікатору типів митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є попередньою митною декларацією з обсягом даних, необхідних лише для пропуску товару через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення.

На думку відповідача, попередні декларації (типу ЕЕ) відповідно до п.1 ч. 3 ст. 259 Митного кодексу України містили лише відомості достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення. Митні декларації з обсягом даних, необхідним для випуску у митний режим (типу ЕА) декларантами не подавалися.

Відповідач вказує, що стаття 326 Митного кодексу України визначає порядок забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю, відтак, твердження позивача про те, що для здійснення ідентифікації товару на предмет чи перебуває товар в зоні митного контролю необхідно здійснити таку форму митного контролю, як митний огляд є абсурдним. При цьому, обов`язок здійснення ідентифікації товарів, транспортних засобів у митниці призначення визначено п. 3.12 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1066.

Саме недотримання позивачем вимог законодавства під час здійснення митного контролю та митного оформлення митних декларацій і є підставою для накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 на підставі наказу в.о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 17 листопада 2022 року № 271-дс.

Відповідач уважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Наведену позицію підтримав представник відповідача в судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 19 грудня 2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято спірний наказ від 17 листопада 2022 року №271-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

В судовому засіданні 21.03.2023 ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання постановлено прийняти рішення відповідно до ст. 258 та ч. 8 ст. 262 КАС України.

Суд заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом Львівської митниці від 06.11.2022 №149-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 на підставі доповідної записки заступника начальника Львівської митниці від 26.09.2022 №7.4-19/21/149.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 26.08.2022 №129 Про проведення перевірки з окремих питань, із змінами внесеними наказами Львівської митниці від 09.09.2022 №141, від 15.09.2022 №146 про з`ясування обставин можливого недотримання посадовими особами відділів митного оформлення Львівської митниці вимог законодавства України та нормативно-правових актів при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів, про що складено відповідний Акт про результати перевірки з окремих питань від 22.09.2022 №7.4-19/21/148/121 (далі - Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено, що державним інспектором ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за митними деклараціями від 30.06.2022 №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940 здійснено митне оформлення з порушення вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України, що призвело до надання преференцій на суму 260104,65 грн. Зазначене свідчить про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків.

У висновках Акту перевірки вказано, що митне оформлення за митними деклараціями від 30.06.2022 №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940 здійснено, виходячи з того, що транспортні засоби доставлено в зону митного контролю 01.07.2022, що підтверджується перепустками, або за відсутності перепусток згідно даних ЄАІС Держмитслужби, суперечить вимогам статті 263 Кодексу.

Зазначені митні декларації мали бути відмовлені в митному оформленні по причині їх подання з порушенням вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України. Митні декларації на транспортні засоби оформлені за вказаними в цьому пункті МД, мали бути подані до митного оформлення не раніше 01.07.2022 без звільнення від сплати митних платежів відповідно до норм Закону України від 24.03.2022 №2142-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на періоді воєнного стану» з нарахування та сплатою митних платежів на загальних підставах згідно чинного на момент подання законодавства.

Вказані обставини слугували підставою для висновків про невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, передбачених п.3.1. посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок», та вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, що є дисциплінарним проступком, за вчинення якого, згідно з пунктом 2 частини першої, частини третьої статті 66 згаданого Закону, такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Наказом В.о. начальника Львівської митниці Шахрая О. від 17.11.2022 №271-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Не погоджуючись із даним наказом позивач звернулася до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідна із накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження, уважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Правове становище посадових осіб митних органів визначається Митним кодексом України (далі МК України), а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII, вказаний Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

За змістом статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною 6 вказаної статті.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому згаданим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону №889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII).

Згідно з положеннями частини 1 статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини 2 статті 65 згаданого Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно з приписами частини 1 статті 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Статтею 67 Закону №889-VIII передбачено обставини, що пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина 1 статті 77 Закону №889-VIII).

Спірне рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження прийняте у зв`язку зі вчиненням дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідач дійшов висновку, що оскільки митні декларації від 30.06.2022 №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940 були подані раніше дати доставлення транспортних засобів в зону митного контролю, оформлення таких митних декларацій здійснено державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок» Львівської митниці Горішник Н.І. з порушенням вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України.

Щодо таких доводів відповідача, суд враховує наступне.

Законом України від 24.03.2022 №2142-IX (який набрав чинності 06.04.2022) Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану внесено до Податкового кодексу України такі зміни:

У розділі XX Перехідні положення: пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.

Також, згаданим Законом 2142-ІХ, згідно з його Прикінцевими та перехідними положеннями, внесено зміни до МК України у розділі XXI Прикінцеві та перехідні положення доповнено, зокрема, пунктом 9-11 такого змісту:

9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) звільняються від оподаткування ввізним митом: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

01.07.2022 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування від 21.06.2022 №2325-ІХ (далі Закон №2325-ІХ), згідно з яким внесено зміни до Податкового та Митного кодексів України відповідно до яких, зокрема з 01.07.2022 втратили чинність:

пункт 69.23 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, абзац другий підпункту 1 та підпункти 2 та 4 пункту 911 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України:,

пункти 69.24 та 69.25 підрозділу XX Перехідні положення ПК України та абзаци перший, третій та четвертий підпункту І пункту 911 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України.

Відтак, з 00:00 01.07.2022 вказані пільги не застосовуються.

Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення за митними деклараціями від 30.06.2022 №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940, на підставі яких на митну територію України ввезено транспортні засоби. Митне оформлення було здійснено із звільненням від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість), з застосуванням пільги за кодом « 311», на підставі пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки за вищевказаними митними деклараціями, оформлялись легкові автомобілі, які були ввезені на митну територію України 30.06.2022 фізичними особами (громадянами) для вільного обігу в митному режимі імпорт.

Частиною першою статті 259 МК України передбачено, що попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 згаданого Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред`явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей (частина друга статті 259 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 259 МК України попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на. митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення.

Згідно з частиною 7 статті 365 МК України митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, здійснюється у будь-якому митному органі на всій митній території України з пред`явленням їх такому органу.

При митному оформленні таких товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення таких товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковими.

Відповідно до частини тринадцятої статті 259 МК України, якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 258 МК України встановлено, що під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої згаданої статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку (частина чотирнадцята статті 259 МК України).

Відповідно до положень пункту 6 статті 261 МК України додаткова декларація подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова, спрощена або періодична митна декларація.

Згідно з частиною 1 статті 264 МК України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Дата та час подання митної декларації фіксується митним органом шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Митний орган не має права відмовити у реєстрації митної декларації (частина третя статті 264 МК України).

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації (частина п`ята статті 264 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Аналіз наведених норм в межах спірних правовідносин вказує, що саме з моменту отримання митним органом електронної митної декларації законодавець пов`язує початок митного оформлення. При цьому попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що електронні митні декларації №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940 отримані митним органом Львівською митницею 30.06.2022.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що додаткові митні декларації разом з пакетом долучених документів прийняті в роботу державним інспектором Горішник Н.І. 30.06.2022, в подальшому, митне оформлення за вказаними деклараціями було призупинено, у зв`язку із наданням декларантами заяв про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів.

01.07.2022 після отримання від декларантів всіх необхідних документів і відомостей, передбачених МК України, позивачем було завершено митне оформлення із застосуванням преференцій, які діяли на момент ввезення та початку митного оформлення транспортних засобів.

Згідно з частиною 1 статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Відтак, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що позивач правомірно зупинив митне оформлення ЕМД від 30.06.2022 №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940 та відновив його 01.07.2022 із застосуванням преференцій, які діяли на момент ввезення та початку митного оформлення транспортних засобів.

Додатково, суд уважає за необхідне зазначити, що якщо передчасна зміна норми з питань оподаткування встановлює більш обтяжливі для платника податків правила поведінки, то ця норма не підлягає застосуванню для визначення обсягу прав та обов`язків платників податків у конкретній ситуації. І навпаки, більш сприятлива для платника норма, хоча й запроваджена без урахування застережень, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України та статтею 27 Бюджетного кодексу України, повинна застосовуватися.

При одночасному регулюванні спірних правовідносин положеннями Закону України №2142-ІХ та положеннями Закону України №2325-ІХ, які по-різному встановлюють податки за розмитнення автомобілів та звільнення від сплати податків на розмитнення, застосуванню підлягають положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 №2142-ІХ, які є більш сприятливими для платника податків.

Вказані положення кореспондують з нормою частини 4 статті 3 МК України, яка передбачає, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Вказане зумовлює висновок, що подання декларантами попереднїх митних декларацій 30.06.2022, ввезення транспортних засобів на територію України 30.06.2022, подання додаткових митних декларацій 30.06.2022 під час дії Закону України №2142-IX, свідчить про необхідність застосування положень вказаного закону при митному оформленні товару за митними деклараціями від 30.06.2022 №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940.

Стосовно доводів відповідача щодо підстав для складання картки відмови у митному оформленні за митними деклараціями №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 МК України для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 МК України.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Пунктами 8.1, 8.2 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №613, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до згаданого Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Відповідач стверджує про недотримання позивачем частини 1 статті 263 МК України (строки декларування), яка передбачає, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Водночас, частиною 8 вказаної статті 263 МК України передбачено, що декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення може здійснюватися до прибуття їх на митну територію України або до митного органу призначення згідно з порядком та умовами, визначеними статтею 259 згаданого Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 263 МК України для продовження строків пред`явлення або декларування митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до митного органу з письмовою заявою, у тому числі в електронній формі. До заяви додаються відповідні документи, які підтверджують обставини та події, зазначені у частині четвертій згаданої статті.

Стаття 263 МК України встановлює саме строки декларування: певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В той же час, декларант не обмежений у праві подати додаткову митну декларацію до попередньої від моменту пропуску товару через митний кордон України і до спливу 10 днів після доставки у відповідний митний орган.

Отже, з огляду на подання декларантами та прийняття Львівською митницею до митного оформлення 30.06.2022 попередніх митних декларацій та додаткових митних декларацій, а також заяв про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для складання позивачем картки відмови у митному оформленні за митними деклараціями №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940.

А висновки відповідача, що оскільки ЕМД були подані раніше дати доставлення транспортних засобів в зону митного контролю, оформлення таких митних декларацій здійснено позивачем з порушенням вимог частини першої статті 263 МК України, суд уважає помилковими, оскільки такі не узгоджуються із вимогами наведених вище норм МК України.

Твердження відповідача, що декларантами подавалися попередні митні декларації, які згідно Класифікатору типів митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є попередньою митною декларацією з обсягом даних, необхідних лише для пропуску товару через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення, а митні декларації з обсягом даних, необхідним для випуску у митний режим (типу ЕА) декларантами не подавалися, суд оцінює критично, з огляду на наступні норми МК України.

Пунктом 1 частини 3 статті 259 МК України не встановлено обмежень щодо повноти відомостей достатніх для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення. Згаданою нормою встановлено мінімально необхідний - достатній обсяг відомостей. Виходячи із специфічності оформлюваного товару (транспортні засоби) та процедури отримання додаткових дозвільних документів, необхідних для митного оформлення (шляхом електронного листування) обсяг даних в попередній декларації та в додатковій декларації може бути ідентичним.

Як зазначено вище, відповідно до частин 13, 14 статті 259 МК України попередня декларація разом із додатковою декларацією становлять митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. А відтак, митні декларації, заповнені у звичайному порядку, містять обсяг відомостей достатній для завершення митного оформлення.

Згідно з частиною 1 статті 261 МК України у разі подання відповідно до статей 259-260 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Строки подання регулюються вимогами, визначеними МК України для оформлення попередньої, тимчасової та періодичної митної декларації залежно від того, до якої декларації подається додаткова декларація (ст. 259 та ст. 260 МК України відповідно).

Отже, із урахуванням викладеного, суд висновує про правомірність дій позивача при митному оформленні декларацій від 30.06.2022 №UА209180/2022/045981, №UА209180/2022/045984, №UА209180/2022/045940, які вчинені з дотриманням митного законодавства України, зокрема вимог Закону №2142-IX від 24.03.2022, та за відсутності підстав для відмови у митному оформленні товару.

Також суд зауважує, що в Акті про результати перевірки від 22.09.2022 №7.4-19/21/148/121 вказано, що Держмитслужба листом від 30.06.2022 №08-1/15-01-03/7/3617 повідомила, що зв`язку з набранням 01.07.2022 чинності Законом України від 21 червня 2022 року №2325-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування», з 00 год 01.07.2022 пільги за кодами « 223», «224», « 311» не застосовуються та митне оформлення товарів та транспортних засобів, ввезення яких на митну територію України відбулось після набрання чинності Законом №2325, здійснюється на загальних підставах».

Аналіз змісту даного листа Держмитслужби вказує, що порушення щодо правомірного застосування пільг відносно вже ввезених транспортних засобів до 01.07.2022 - відсутні.

Таким чином, суд уважає, що зміна митним органом правової оцінки щодо здійснення митних формальностей при митному оформленні легкових автомобілів, які ввезені на митну території України до набрання чинності Законом України №2142-ХІ є непослідовною та суперечливою, що спричинило безпідставне накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження, суд враховує наступне.

Аналіз наведених вище норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а саме частини 1 статті 65, пункту 5 частини 2 статті 65, частини 1 статті 67 вказує, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Відповідач, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення, зокрема виходив з того, що вчинення позивачем протиправних дій при здійсненні митних формальностей призвело до зменшення надходжень до державного бюджету на суму 260104,65 грн.

Слід зазначити, що відповідач не довів, що в діях позивача при здійсненні митних формальностей містилися ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини. Жодних доказів які б підтверджували донарахування несплачених платежів за транспортними засобами, розмитнення яких здійснено позивачем, матеріали справи не містять.

Отже, суд констатує, що зазначене рішення відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення прийнято без урахування дійсних обставин при проведенні дисциплінарного провадження, результати якого стали підставою для прийняття спірного наказу. Як наслідок відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, і відповідно про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що наказ в.о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 17 листопада 2022 року № 271-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» слід визнати протиправним та скасувати.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 992,40 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 17 листопада 2022 року № 271-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 23.06.2023.

Суддя Клименко О.М.