ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 820/6264/16

адміністративне провадження № К/9901/39748/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Лях О.П., судді: Яковенко М.М. О., Старосуд М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Енергоінвестпроект») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2016 №0000011401, №0000021401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з правомірності відображення Товариством у податковій звітності результатів господарських операцій із контрагентом - ТОВ «НВО «Промтехенерго», оскільки такі були реальними, водночас доводи контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та неправильну оцінку судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів, які свідчать про відсутність реального характеру взаємовідносин позивача із ТОВ «НВО «Промтехенерго». Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Товариство правом на подання відзиву на позов не скористалось.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №822/20-30-22-01/34633789 від 28.09.2015, відповідно до висновків якого ТОВ «Енергоінвестпроект» порушило приписи підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.70, 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, статті 44, статті 138, статті 152, підпункту 153.2.4 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2354499,0 грн, в т.ч. 3-4 квартали 2012 року заниження у сумі 1255416,0 грн, 2013 рік заниження у сумі 865983,0 грн, 2014 рік заниження 233100,0 грн; статей 198, 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 1153667,0 грн.

Відповідач виніс податкові повідомлення-рішення №0000892201 від 22.10.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1730500,5 грн, в тому числі за основним платежем - 1153667,0 грн, штрафні санкції - 576833,5 грн; №0000902201 від 22.10.2015 - з податку на прибуток у розмірі 3531748,5 грн, в тому числі за основним платежем - 2354499,0 грн, штрафні санкції - 1177249,5 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 04.01.2016 №16/10/20-40-10-04-14 скарга задоволена частково, скасоване податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0000892201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 264999,0 грн (основний платіж - 176666,0 грн, штрафні (фінансові) санкції - 88333,0 грн), в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення, а також рішення №0000902201 залишені без змін.

Державна фіскальна служба України рішенням №5808/6/99-99-10-01-01-25 від 17.01.2016 скаргу позивача задовольнила частково; скасувала податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0000892201 (з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги) в частині визначення ПДВ на суму 79334,0 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 19833,5 грн; податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 року №0000902201 - в частині визначення податку на прибуток на суму 1208791,0 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі 604395,0 грн, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін.

В подальшому на підставі зазначених рішень податкових органів відповідач виніс податкові повідомлення-рішення №0000011401 від 03.11.2016 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1346500,5 грн (за основним платежем - 897667,0 грн, штрафні санкції - 448833,5 грн), №0000021401 від 03.11.2016 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1718562,0 грн (за основним платежем - 1145708,0 грн, штрафні санкції - 572854,0 грн).

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Положеннями підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Відповідно до підпунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із вимогами пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації Товариство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть відноситися до складу валових витрат.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ТОВ «Енергоінвестпроект», як постачальник електроенергії, в період, який перевірявся контролюючим органом, здійснювало діяльність з постачання електроенергії у відповідності до чинних на той час Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 12.08.1996 №36 (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 2.4. Ліцензійних умов встановлено, що ліцензіат повинен закуповувати електроенергію в оптового постачальника електричної енергії відповідно до умов його діяльності. Ліцензіат укладає договір купівлі-продажу електричної енергії з оптовим постачальником електричної енергії. Ліцензіат укладає договір про передачу його електричної енергії до споживачів з власником місцевих (локальних) електромереж. Ліцензіат повинен здійснювати купівлю-продаж електричної енергії з використанням даних, отриманих з автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії, відповідно до вимог Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442, та Інструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії (додаток 10 до Договору між членами Оптового ринку електроенергії).

Так, оптовим постачальником електричної енергії в Україні є Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок»), з яким позивач (постачальник) уклав договір №3953/02 від 22.03.2007 та відповідні додаткові угоди до нього від 31.05.2012, 29.11.2012, 12.06.2013, 13.12.2013 та 04.06.2014.

При цьому, умовами пункту 2.4 зазначеного договору встановлено, що ДП «Енергоринок» продає електричну енергію постачальнику для подальшого продажу її споживачам за умови виконання постачальником певних вимог, в тому числі: укладення постачальником договорів купівлі-продажу електричної енергії зі споживачами (підпункт 2.4.1); укладення договору з відповідною електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої знаходяться споживачі постачальника (далі - ЕК), на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами (підпункт 2.4.2); постачальник зобов`язаний передбачити у договорі з ЕК забезпечення щодобового зняття та передачу до ДП «Енергоринок» через ЕК погодинних показів приладів диференційованого (погодинного) обліку споживання електроенергії, які використовуються для визначення погодинних обсягів купівлі електричної енергії постачальника в Оптовому ринку електричної енергії України (далі - ОРЕ) (з урахуванням власного виробництва та обсягу нормативних технологічних витрат електроенергії) (пункт 2.4.5).

Відповідно до пункту 3.5 договору у точках розрахункового обліку споживачів постачальник забезпечує (шляхом укладення договору з ЕК) зняття щодобових показів обсягів споживання електричної енергії.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Енергоінвестпроект» (замовник) та ТОВ «НВО «Промтехенерго» (виконавець) було укладено договір №597/1 від 30.11.2011, предметом якого є надання послуг зі зняття показань електричних лічильників та оператора даних комерційного обліку електричної енергії.

Згідно із пунктом 1.2 цього договору послуги надаються виконавцем наступним підприємствам-споживачам електроенергії замовника: ДП «Мега Пак», ТОВ «Клайм», ТОВ «Технотон-Луганськ», ПАТ «Полтавський завод медичного скла», ПАТ «Фірма «Полтавпиво», ПАТ «Демітекс», ЗАТ «Полтавська птахофабрика», ПАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен», ПрАТ «Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп», ДП «УППДАЗТУ «Крюківське кар`єроуправління», ВАТ «Армапром», ПАТ «Полтавакондитер», ВАТ «Холдингова компанія «АвтоКраЗ», ПАТ «Глобинський маслозавод», ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», ВАТ «Рижевський гранітний кар`єр», КП «Полтавський м`ясокомбінат», ЗАТ «Птахофабрика Росія», АТ «Пирятинський сирзавод», ПП «Виробничо-торговельна компанія «Лукас», ТДВ «Гадяцький елеватор», ПАТ «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц».

Положеннями пункту 2.1 даного договору передбачено, що вартість послуг, що надаються за договором, за один розрахунковий період (календарний місяць) визначається як добуток ціни послуг зі зняття показань з одного лічильника електроенергії та кількості лічильників електроенергії, з яких на протязі розрахункового періоду знімав показання виконавець. Відповідно до пункту 2.2 договору ціна послуг зі зняття показань з одного лічильника електроенергії за один розрахунковий період дорівнює 5000,0 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору Товариство надало до матеріалів справи акти приймання-передачі наданих послуг, у яких відображено кількість електричних лічильників (точок обліку) та переліки підприємств-споживачів електроенергії, із якими позивачем було укладено відповідні договори купівлі-продажу електроенергії; дані лічильників про погодинне споживання електроенергії підприємств-споживачів; податкові накладні.

Відповідно до преамбули Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996, укладеного між виробниками та постачальниками електричної енергії, в тому числі енергопостачальними компаніями «Сумиобленерго», «Харківобленерго» та ДП «Енергоринок», цей договір встановлює умови та правила роботи Системи Оптового ринку електричної енергії України та права, обов`язки та відповідальність Сторін цього Договору.

Згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії, яка є Додатком 10 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії та затверджена рішенням Ради Оптового ринку електричної енергії від 08.10.1998, протокол №12, яке, в свою чергу, затверджене постановою НКРЕ від 19.10.1998 №1349, Інструкція про порядок комерційного обліку електричної енергії (Інструкція) - це узгоджений документ, який визначає точки комерційного та технічного обліку електричної енергії, вимоги до засобів вимірювання електричної енергії та порядок їх експлуатації, процедури зняття показань лічильників для забезпечення функціонування Оптового ринку електричної енергії України (Енергоринок).

Відповідно до підпунктів 1.3 та 1.4 Інструкції оператор системи комерційного обліку (Оператор) - це Сторона, на ім`я якої зареєстрована Система комерційного обліку у Головного оператора і яка несе відповідальність за її функціонування. Оператором є власник системи комерційного обліку або уповноважена ним сторона. Система комерційного обліку (Система обліку) - це сукупність вимірювальних комплексів встановлених на об`єкті та об`єднаних відповідним обладнанням збору, передачі та обробки даних локального, регіонального рівня для визначення точного обсягу виробленої, відпущеної, переданої, поставленої та спожитої електричної енергії з метою забезпечення проведення розрахунків в Оптовому ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції облік електроенергії здійснюється відповідно з періодом інтеграції, який визначається Правилами ОРЕ. Системи обліку, їх Оператори та власники повинні бути зареєстровані у Головного оператора.

Аналогічні положення містяться і в Тимчасовому типовому положенні про Порядок взаємодії між Операторами систем комерційного обліку суб`єктів ОРЕ, енергосистемами ДП «НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» при зборі, обробці, формуванні та обміні погодинними даними комерційного обліку електроенергії, отриманими від засобів комерційного обліку, для формування макетів 30817, затвердженому Радою Оптового ринку електричної енергії України, протокол від 23.07.2008 №7.

Генеруючі компанії виробляють електричну енергію та продають її в Оптовий ринок електричної енергії України (ОРЕ). Постачальники електричної енергії по регульованому та нерегульованих тарифах купують електричну енергію на межі ОРЕ. На межі ОРЕ проводять всі розрахунки за електричну енергію. Для урахування обсягу перетікання електричної енергії між виробниками та постачальниками, на межі ОРЕ, встановлені автоматизовані системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ). У кожної АСКОЕ, на межі ОРЕ, є свій Оператор даних комерційного обліку, кожен Оператор, по технологічній складовій, підпорядковується Головному Оператору АСКОЕ ОРЕ.

Впровадження систем АСКОЕ в Україні врегульовано Наказом Міністерства палива та енергетики №32/28/28/276/75/54 від 17.04.2000 «Про затвердження Концепції побудови автоматизованих систем обліку електроенергії в умовах енергоринку» та АСКОЕ Оптового ринку електричної енергії в Україні.

Судами попередніх інстанцій враховано те, що ТОВ «НВО «Промтехенерго» здійснювало послуги по зчитуванню показань лічильників погодинно по кожному споживачу за допомогою програмного забезпечення, а спеціальне ліцензійне програмне забезпечення автоматично отримує допуск до інтерфейсу дистанційного зчитування даних з приладу обліку про обсяги споживання електроенергії. Відомості, які вказаний контрагент щоденно надає ТОВ «Енергоінвестпроект», являють собою файл формату «txt», який за допомогою програмного забезпечення трансформується у таблицю, в якій для кожної години доби вказаний відповідний обсяг електроенергії. Зазначені дані передаються в електронному вигляді на електронну скриньку позивача.

Для виконання робіт по зняттю показань з приладів обліку електроенергії ТОВ «НВО «Промтехенерго» використовує комп`ютерну програму «Вимірювально-обчислювальний комплекс автоматизованої системи обліку енергоресурсів Promenergy/E7» («ВОК АСОЕ Promenergy/E7»), на яку зареєстровано 15.08.2007 авторське право на твір за №21713, а саме використання відбувається на підставі ліцензійного договору №601/2/16-01 від 16.01.2012, укладеного з ТОВ «Харківпроменерго», копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, ТОВ «НВО «Промтехенерго» має ліцензію серії АЕ №273848 Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення господарської діяльності з монтажу інженерних мереж автоматизації і контрольно-вимірювальних приладів.

Згідно з офіційними даними ДП «Енергоринок», який є Головним операторам ОРЕ, у переліку суб`єктів, які зареєстрували програмне забезпечення АСКОЕ та отримали свідоцтво, ТОВ «НВО «Промтехенерго» відсутнє, однак, даний перелік стосується підприємств-виробників та постачальників електричної енергії.

При цьому, ДП «Енергоринок», як Головним операторам ОРЕ, не передбачено процедуру реєстрації Автоматичної системи контролю і обліку електроенергії споживачів за нерегульованим тарифом (ПНТ), а тому ПНТ чи його споживач не є Оператором в контексті норм Інструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії, яка є Додатком 10 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії та затверджена рішенням Ради Оптового ринку електричної енергії від 08.10.1998, протокол №12.

Суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що умовами договорів із підприємствами-споживачами електроенергії передбачено залежність ціни електричної енергії для конкретного споживача від графіку споживання електроенергії даним споживачем, і у разі, якщо споживач зменшує обсяги споживання електроенергії у пікові періоди доби, то він може отримати знижку. Таким чином, позивачу для отримання інформації про спожиту електроенергії споживачами, які уклали з ним відповідні договори, було необхідно отримувати відповідні послуги по зняттю показань електричних лічильників.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок вступу до членів Оптового ринку електричної енергії України суб`єктів, які здійснюють підприємницьку діяльність з виробництва та постачання електричної енергії, ця Інструкція розроблена відповідно до вимог Указу Президента України від 21.05.1994 №244 «Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №207 «Про забезпечення роботи Оптового ринку електричної енергії України», Постанови НКРЕ від 09.04.1996 №9 «Про початок роботи Оптового ринку електроенергії і тимчасовий порядок формування цін на ньому», Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996, Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва та постачання електричної енергії та протокольних рішень засідань Ради Оптового ринку електричної енергії України. Інструкція встановлює порядок вступу до членів Оптового ринку електричної енергії суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, які отримали ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) на право здійснення діяльності з виробництва та постачання електричної енергії (далі - ліцензіат), і здійснюють продаж чи/та закупівлю електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії згідно з Умовами та Правилами здійснення ліцензованої діяльності.

Згідно із даними офіційного веб-сайту ДП «Енергоринок» станом на 14.06.2017 ТОВ «Енергоінвестпроект» та ТОВ «НВО «Промтехенерго» є членами ОРЕ, зокрема, №209 та №403 реєстру членів ОРЕ. Вказане свідчить про те, що як позивач, так і його контрагент є суб`єктами підприємницької діяльності, які отримали ліцензію НКРЕ на право здійснення діяльності з виробництва, передачі чи постачання електричної енергії і діють згідно з Умовами та Правилами здійснення ліцензованої діяльності.

Слід також відмітити, що враховуючи умови договору ТОВ «Енергоінвестпроект» з ДП «Енергоринок» та те, що власниками місцевих (локальних) електромереж є відповідні обленерго, то позивачем було укладено відповідні договори та додаткові угоди з: ВАТ «Полтаваобленерго» від 17.04.2007 №982, ВАТ «Сумиобленерго» від 23.04.2007 №18-07/Т, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленеро» від 17.02.2014 №01954-00, ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» від 27.11.2008 №У-891-08.

Положеннями пунктів 1 цих договорів передбачено, що компанія (обленерго) зобов`язується передавати електричну енергію, куповану позивачем на Оптовому ринку електричної енергії України або власного виробітку, місцевими (локальними) електромережами до споживачів позивача та надавати інформаційні послуги відповідно до умов цього Договору, а ТОВ «Енергоінвестпроект» зобов`язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов договорів.

Відповідно до Переліків робіт, які входять до складу інформаційних послуг, що надаються постачальникам електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановами НКРЕ України від 20.12.2012 №1666 та від 19.12.2013 №1675, до таких робіт відносяться: погодження з постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом та надання до ДП «Енергоринок» електронною поштою реєстру повідомлень на замовлений обсяг купівлі електричної енергії постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом у ДП «Енергоринок»; щодобове визначення розрахункових погодинних обсягів споживання електроенергії споживачами, які отримують електроенергію від постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом у відповідності до постанови НКРЕ від 26.07.2012 N958 «Про затвердження Порядку визначення розрахункових погодинних обсягів електричної енергії»; формування та передача через енергосистему ДП НЕК «Укренерго» до ДП «Енергоринок» електронною поштою добових (погодинних) фактичних даних за попередню добу щодо обсягів купівлі електроенергії в ДП «Енергоринок» кожним із постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом (сумарно по всіх споживачах постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом), що працюють на території здійснення ліцензованої діяльності постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (макет 30900); прийняття та погодження довідок про погодинні обсяги споживання електроенергії споживачами постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом після закінчення розрахункового місяця на підставі наданих до ДП «Енергоринок» даних; опрацювання погодинних графіків виробництва власних енергогенеруючих потужностей; надання в ДП «Енергоринок» довідок про погодинні обсяги споживання електроенергії споживачами постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом (по мірі погодження) у вигляді макету, форма якого установлюється ДП «Енергоринок» електронною поштою; погодження довідок, передбачених договором між постачальником за нерегульованим тарифом та ДП «Енергоринок».

Колегія суддів звертає увагу, що вказаними постановами НКРЕ України від 20.12.2012 №1666 та від 19.12.2013 №1675 передбачено щодобове визначення розрахункових погодинних обсягів споживання електроенергії споживачами, які отримують електроенергію від постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом (ПНТ). В свою чергу, положення договору позивача з ТОВ «НВО «Промтехенерго» передбачають ідентифікацію та зчитування первинних даних обліку.

При цьому, укладення договорів із власниками місцевих (локальних) електромереж (ВАТ «Полтаваобленерго», ВАТ «Сумиобленерго», ПАТ «ДТЕК Дніпрообленеро» та ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання») є обов`язковою умовою для здійснення позивачем ліцензійної діяльності щодо постачання електричної енергії, а укладення договору із ТОВ «НВО «Промтехенерго», в свою чергу, є обов`язковою необхідністю для належного виконання договорів купівлі-продажу електричної енергії, укладених позивачем із підприємствами-споживачами.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що долучені Товариством документи підтверджують спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій, наявність відповідних дозвільних документів, зв`язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності.

Доводи ж касаційної скарги, які по суті повторюють аргументи акта перевірки та апеляційної скарги, не спростовують висновків судів, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в даному випадку не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова