Справа № 420/11071/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, третя особа - ДМС України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ; зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем РФ. На території цієї країни позивач займався опозиційною політичною діяльністю, у складі політичної сили «Гражданская Платформа г. Туапсе» та зазнавав у зв`язку з цим політичних переслідувань. У зв`язку з невизнанням анексії Криму російською федерацією та активною громадянською та політичною позицією з цього питання, вимушений був емігрувати. 23.12.2020 року позивач був документований посвідкою на постійне проживання в Україні. В подальшому позивач звернувся за отриманням громадянства України. 19.05.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України», отримав довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_1 № 100 від 20.05.2021. У зв`язку з ухваленим відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 подав до органу ДМС зобов`язання припинити громадянство Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства Російської Федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства Російської Федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави. У жовтні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства Російської Федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації. Листом від 22.10.2021 №8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства Російської Федерації в Україні від 09.01.2021 №1 вартість виходу з громадянства Російської Федерації становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов`язання прийняти декларацію. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; зобов`язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України. Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_2 від 16.03.2022. У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 відповідно до статті 21 Закону скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. На підставі вищезазначеного рішення, паспорт громадянина України у вигляді ID картки № НОМЕР_2 , оформлений на ім`я ОСОБА_1 , визнано недійсним. Позивач оскаржив вказане рішення до Одеського окружного адміністративного суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року, залишеним без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 року у справі № 420/13261/22 визнано протиправним та скасувано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, під час розгляду справи № 420/13261/22, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21, котрим було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов`язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства РФ та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України. Постановою Північного апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено. Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі № № 320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства РФ. У зв`язку з прийняттям 19.05.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач подав письмово оформлену заяву про зобов`язання припинити протягом двох років громадянство російської федерації. Отже, позивач зобов`язаний припинити громадянство російської федерації до 19 травня 2023 року. У зв`язку з ухваленням Постанови північного апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов`язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації. В декларації позивач заповнив пункт 3) форми - та послався на те, що незалежною причиною є те, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється. Однак, відповідач не прийняв та повернув вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, а саме: 19.03.2021 ОСОБА_1 подано зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства російської федерації припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації. У разі неотримання з незалежних від ОСОБА_1 причин документа про припинення громадянства російської федерації він зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави. У ОСОБА_1 відсутні підстави для подання декларації про відмову від громадянства РФ, у зв`язку з чим декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства РФ від 24.03.2023. Позивач вважає незаконним рішення відповідача про відмову у прийнятті від Позивача Декларації про відмову від іноземного громадянства з тих підстав, що позивач, який отримав громадянство України у період з 01.01.2018 року до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021) та не належить до визначених у пункті 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону категорій осіб, не має підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства з наступних підстав: Позивач подав вказану декларацію на підставі права, яке йому надано згідно з ч. 5 статті 8 ЗУ «Про громадянство України», яка є та була чинною як на момент подання декларації, так і на момент звернення до суду з цим позовом. Позивач подав вказану декларацію на підставі права, яке йому надано згідно з ч. 5 статті 8 ЗУ «Про громадянство України», яка є та була чинною як на момент подання декларації, так і на момент звернення до суду з цим позовом. Наказом Міністерства закордонних справ України від 23 листопада 2022 року № 389 затверджено форму декларації про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з незалежними від заявника причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства. В зазначеній формі декларації пропонується заповнити конкретну з трьох вище названих незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства. В декларації позивач вказував на те, що він не може надати документ про припинення іноземного громадянства з незалежної від нього причини, а саме - у зв`язку з нездійсненням процедури припинення громадянства РФ. Така підстава неможливості подання документу про припинення іноземного громадянства як нездійсненням процедури припинення громадянства відсилає до конкретної процедури, визначеної у країні громадянства особи, яка існує, проте яка не здійснюється. У випадку позивача, законодавство російської федерації (стаття 19 Федерального закону від 31.05.2002 N 62-ФЗ "Про громадянство російської федерації») передбачає два окремі порядки (загальний та спрощений) виходу з громадянства осіб в залежності від того чи проживають вони на території російської федерації, або в іншій країні. Відповідно до Указу президента рф від 14.11.2002 N 1325 (ред. від 16.08.2021, зі змінами від 30.09.2022) «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства російської федерації заява про вихід з громадянства російської федерації (додаток № 5) подається до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в країні, в якій проживає заявник. Разом з тим, на території України не працюють дипломатичні установи російської федерації у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією з 24 лютого 2022 року, тому ОСОБА_1 , який проживає в Україні, з незалежних від нього причин не може подати заяву про відмову від громадянства російської федерації, оскільки внаслідок розриву дипломатичних стосунків, така процедура в Україні не здійснюється). Оскільки позивач постійно проживає в Україні, він не має змоги скористатись такою передбаченою для його випадку процедурою, оскільки на території України вона не здійснюється. В свою чергу, позивач також не може скористатись і стандартною процедурою, оскільки внаслідок його постійного проживання поза межами російської федерації, вона для нього не передбачена. Це прямо випливає з положень 19 Федерального закону від 31.05.2002 N 62-ФЗ "Про громадянство російської федерації»). Проте, відповідач наведеного не врахував, натомість не прийняв та повернув позивачу декларацію з не передбачених законом підстав та мотивів.

Ухвалою судді від 18.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДМС України.

Ухвалою суду від 18.05.2023 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: заборонено Державній міграційній службі України та її територіальним органам до вирішення справи по суті приймати рішення, в тому числі, але не виключно, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та вчиняти дії, наслідком яких може бути втрата громадянства України ОСОБА_1 , який документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_1 № 100 від 20 травня 2021 року, довідкою про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

29.05.2023 та 30.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за інформацією із сайту Консульського відділу Посольства рф в Україні та у відповідності до розділу ІІ п. 2 Наказу Посольства рф в Україні за 1 від 09.01.2021 року «Тариф збір за здійснення консульських дій», передбачає необхідність сплати за оформлення заяви про вихід з громадянства рф в загальному та спрощеному порядку в розмірі 2223 грн. Таким чином, відповідач робить висновок, що від громадянина рф для виходу з громадянства вимагається подача заяви до відповідного органу та в строк до 6 місяців відповідним органом приймається таке рішення. Вартість такої заяви про вихід, щоб відбулась процедура припинення громадянства коштувала 1852,5 грн. Крім того, позивачем мала подаватись не декларація про відмову від громадянства рф, а заява про вихід з громадянства рф з поверненням національного паспорту рф до уповноваженого органу цієї держави. Відповідач з посиланням на Закон № 1941-IX (набув чинності 19.12.2021), який на думку відповідача встановлю категорії осіб, яким цим законом надається право подання декларації про відмову від іноземного громадянства, до яких позивач не відноситься. Вищенаведене на думку відповідача свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

31.05.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою, розмір збору за подання заяви про вихід із громадянства російської федерації відносно мінімальної заробітної плати вже не був незалежною від особи причиною для подання декларації про відмову від громадянства України на момент подання позивачем декларації про відмову від громадянства, дії щодо неприйняття якої відповідачем є предметом спору у даній справі, і цією обставиною позивач не обґрунтовував необхідність подання декларації про відмову від громадянства рф. Такою незалежною від особи причиною неподання документа про припинення іноземного громадянства за змістом ст. 1 ЗУ «Про громадянство України» є - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури; Конкретною підставою звернення до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації як раз і став той факт, що вказана процедура припинення іноземного громадянства, щодо якої встановлено наведені відповідачем тарифи не здійснюється на території України. Як вбачається із сайту посольства рф в Україні (https://ukraine.mid.ru/) персонал посольства евакуйовано а консульський прийом громадян не здійснюється. Аналогічна ситуація і з генеральним консульством рф в м. Одесі (https://odessa.mid.ru/). Як зазначав позивач, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані у зв`язку зі збройною агресією останньої. В декларації позивач вказував на те, що він не може надати документ про припинення іноземного громадянства з незалежної від нього причини, а саме - у зв`язку з нездійсненням процедури припинення громадянства російської федерації (пункт 3 форми декларації). В обґрунтування цієї підстави позивач додатково зазначив, що така підстава неможливості подання документу про припинення іноземного громадянства, як нездійсненням процедури припинення громадянства, відсилає до конкретної процедури, визначеної у країні громадянства особи, яка існує, проте яка не здійснюється. У випадку позивача, законодавство російської федерації (стаття 19 Федерального закону від 31.05.2002 N 62-ФЗ "Про громадянство російської федерації») передбачає два окремі порядки (загальний та спрощений) виходу з громадянства осіб в залежності від того чи проживають вони на території російської федерації, або в іншій країні. Відповідно до Указу президента рф від 14.11.2002 N 1325 (ред. від 16.08.2021, зі змінами від 30.09.2022) «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства російської федерації заява про вихід з громадянства російської федерації (додаток № 5) подається до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в країні, в якій проживає заявник. Разом з тим, на території України не працюють дипломатичні установи російської федерації у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією з 24 лютого 2022 року, тому ОСОБА_1 , який проживає в Україні, з незалежних від нього причин не може подати заяву про відмову від громадянства російської федерації, оскільки внаслідок розриву дипломатичних стосунків, така процедура в Україні не здійснюється). Відповідач же помилково вважає, що вказані положення прикінцевих та перехідних положень Закону № 1941-IX (набув чинності 19.12.2021) обмежують позивача скористатись загальним правом, передбаченим ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про громадянство» з тих підстав, що він не підпадає під визначені такими перехідними положеннями категорії осіб. Отже, немає жодних підстав вважати, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону обмежено право позивача подати Декларацію про відмову від іноземного громадянства на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Пояснення щодо позову та відзиву від третьої особи ДМС України до суду не надійшли.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Тюменської області Російської федерації. 23.12.2020 позивач був документований посвідкою на постійне проживання в Україні строком до 23.12.2021. В подальшому позивач звернувся за отриманням громадянства України.

До заяви про отримання громадянства від 19.03.2021 позивач додав, зокрема:

- свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_1 , де зазначений його батько ОСОБА_2 ,

- свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням актового запису № 187 від 22.04.1952, місце державної реєстрації Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим, повторне свідоцтва видано Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Мнюсту 06.03.2021 серія НОМЕР_3 ,

- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, в якому зазначено, що за № 187 від 22.04.1952 зареєстрований запис про народження ОСОБА_2 на підставі довідки про народження від 25.03.1952 Джанкойського пологового будинку, відомості про свідоцтво 07.12.2011 внесено до Держреєстру державним реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим.

19.05.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області за розглядом заяви позивача прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України".

Позивач отримав довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_1 № 100 від 20.05.2021.

У зв`язку з ухваленим відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 подав до органу ДМС зобов`язання припинити громадянство Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства Російської Федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства Російської Федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави (до 19.05.2023).

У жовтні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства Російської Федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації.

22.10.2021 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, тому вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено: зобов`язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України. Судове рішення набуло чинності. В подальшому позивач був документований паспортом громадянина України у вигляді ID картки № НОМЕР_2 від 16.03.2022.

Позивач з веб-сервісу ДМС перевірки дійсності документів, що посвідчують особу, з`ясував, що належний йому паспорт громадянина України громадянина України № НОМЕР_2 від 16.03.2022 визнано недійсним.

Представник позивача звернувся Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію та відомості про те, на якій підставі було визнано недійсним паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 16.03.2022, належний ОСОБА_1 .

У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 відповідно до статті 21 Закону "Про громадянство України" скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства прийняте начальником Дніпровського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, погоджено з начальником Управління з питань громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та затверджено т.в.о. начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі подання, яке склав завідувач сектора громадянства Дніпровського відділу ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області.

В поданні про скасування рішення про оформлення набуття громадянства вказано, що документом, який підтверджує факт народження особи на території України є свідоцтво про народження. Громадянство України набуто ОСОБА_1 внаслідок подання неправдивих відомостей, за наявності яких особа не може набути громадянство України, а саме: для набуття громадянства України ОСОБА_1 надав свідоцтво про народження батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серія НОМЕР_4 (повторне), видане 06.03.2021 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУМЮ (м. Київ), в якому в графі "місце народження" інформація відсутня. Актовий запис про народження ОСОБА_2 №187, складений 22.04.1952 відділом державної реєстрації цивільного стану Джанкойського міського управління юстиції Автономної республіки Крим стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , також не містить інформації щодо місця народження ОСОБА_2 . Відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Мінюсту України від 14.01.2011 № 96/5, якщо в актовому записі про народження відсутні графи "по батькові" та місце народження", що стосуються даних про дитину, або відсутні вдомості у цих графах, то одночасно з повторною видачею свідоцтва про народження відомості щодо по батькові та місця народження дитини доповнюються з дотриманням вимог цих Правил, у разі особистого звернення заявника до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання актового запису. Місце народження також може бути підтверджено судовим рішенням. В поданні вказано, що ОСОБА_1 не надано документів, щодо підтвердження факту, з яким Законом України "Про громадянство України" пов`язує набуття громадянства України за територіальним походження (факт народження батька до 24 серпня 1991 року на території, яка стала в подальшому територією Держави Україна).

Вважаючи вищезазначене рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 по справі № 420/13261/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, під час розгляду справи № 420/13261/22, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21, котрим було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов`язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено. Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі №320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства РФ.

У зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов`язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації.

За результатами розгляду звернення позивача Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області листом № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року відмовило в прийнятті документів.

В якості підстави для відмови зазначено: «19.03.2021 ОСОБА_1 подано зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства російської федерації припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації.

У разі неотримання з незалежних від ОСОБА_1 причин документа про припинення громадянства російської федерації він зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.

Відповідно до абзацу дванадцятого статті 1 Закону зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Таким чином, саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство і подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України.

Одночасно просимо звернути увагу, що 19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX (далі - Закон № 1941-IX).

Метою прийняття Закону № 1941-IX є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 № 594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, як брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами російської федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».

Законом № 1941-IX, зокрема, врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594, а саме:

1) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, і зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

2) які в установленому законодавством України порядку проходять / проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України;

3) які в установленому законодавством України порядку проходять / проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;

4) які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі, у разі якщо у поданні центрального органу виконавчої влади України на ім`я Президента України містяться відомості, що такі особи брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях;

5) прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, у тому числі, у разі якщо у поданні центрального органу виконавчої влади України на ім`я Президента України містяться відомості, що такі особи брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуваннізбройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, або відомості про надання такими особами практичної допомоги в боротьбі з тероризмом;

6) іноземці із числа осіб,зазначених у частини двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

З урахуванням розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX, право на подання декларації по відмову від іноземного громадянства передбачено для осіб із зазначених вище категорій, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021), у разі неможливості виконати зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

30.12.2021 Міністерством юстиції України за № 1696/37318 зареєстровано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 № 989 «Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань» (далі - Наказ).

Наказ розроблений відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб».

Наказом затверджено зразки декларацій про відмову від іноземного громадянства, які подаються у зв`язку з наміром набути громадянство України такими категоріями іноземних громадян:

а) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;

б) які в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України;

в) які в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;

г) які зазнали переслідувань;

д) які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону № 3773-VI;

е) яких визнано біженцями, або яким надано притулок в Україні, а також особами зазначених вище категорій, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021), у разі неможливості виконати зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

Ураховуючи викладене, особи, які у визначений період набули громадянство України, та не належать до вказаних вище категорій осіб, не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Таким чином, у ОСОБА_1 відсутні підстави для подання декларації про відмову від громадянства російської федерації, у зв`язку з чим декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації від 24.03.2023 повертаємо Вам».

Зважаючи на те, що немає жодних підстав вважати, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону обмежено право позивача подати Декларацію про відмову від іноземного громадянства на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, відповідно до Конституції України визначає Закону України «Про громадянство України».

Згідно зі статтею 6 Закону «Про громадянство» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УPCP), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Частиною 5 зазначеної статті визначено, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Згідно з абзацом 13 статті 1 цього Закону, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 23 листопада 2022 року № 389 затверджено форму декларації про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з незалежними від заявника причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства (додаток за № 36).

В зазначеній формі декларації пропонується заповнити конкретну з трьох вище названих незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

З огляду на матеріали справи, в декларації ОСОБА_1 вказав на те, що він не може надати документ про припинення іноземного громадянства з незалежної від нього причини, а саме - у зв`язку з нездійсненням процедури припинення громадянства російської федерації (пункт 3 форми декларації).

З цього приводу позивач у позові вказав, що така підстава неможливості подання документу про припинення іноземного громадянства як нездійсненням процедури припинення громадянства відсилає до конкретної процедури, визначеної у країні громадянства особи, яка існує, проте яка не здійснюється.

У випадку позивача, законодавство РФ (стаття 19 Федерального закону від 31.05.2002 N 62-ФЗ "Про громадянство Російської Федерації») передбачає два окремі порядки (загальний та спрощений) виходу з громадянства осіб в залежності від того чи проживають вони на території російської федерації, або в іншій країні.

Відповідно до Указу Президента РФ від 14.11.2002 N 1325 (ред. від 16.08.2021, зі змінами від 30.09.2022) «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства російської федерації заява про вихід з громадянства російської федерації (додаток № 5) подається до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в країні, в якій проживає заявник.

Разом з тим, на території України не працюють дипломатичні установи російської федерації у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією з 24 лютого 2022 року, тому ОСОБА_1 , який проживає в Україні, з незалежних від нього причин не може подати заяву про відмову від громадянства російської федерації, оскільки внаслідок розриву дипломатичних стосунків, така процедура в Україні не здійснюється).

Оскільки позивач постійно проживає в Україні, він не має змоги скористатись такою передбаченою для його випадку процедурою, оскільки на території України вона не здійснюється. В свою чергу, позивач також не може скористатись і стандартною процедурою, оскільки внаслідок його постійного проживання поза межами російської федерації, вона для нього не передбачена. Це прямо випливає з положень 19 Федерального закону від 31.05.2002 N 62-ФЗ "Про громадянство Російської Федерації»).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» регламентовано подання окремими категоріями осіб декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594.

Проте, за обставин розглядуваного спору, позивач не подавав декларацію разом із заявою про прийняття до громадянства, а подав зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:

1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;

3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;

4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.

Сторона позивача слушно зауважує, що Закон № 1941-IX покликаний спростити набуття громадянства України окремими категоріями осіб, а не навпаки.

Так, відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», метою прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України)» (далі - законопроект) є реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання». Прийняття вказаного законопроекту дозволить спростити порядок набуття громадянства України громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та іноземцями і особами без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходили (проходять) військову службу за контрактом у Збройних Силах України та/ або брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Отже, як з назви, Закону такі і документів Верховної Ради, які супроводжують процес ухвалення цього закону, вбачається, що його метою цього було спрощення процедури оформлення громадянства для окремих категорій осіб, а не обмеження кола суб`єктів, які мають право на подання декларації про відмову від громадянства іншої держави вичерпним переліком визначених категорій осіб.

Пункт 2 перехідних положень Закону надає окремим категорій осіб, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом, право подати декларацію про відмову від громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), при цьому, Законом не визначаються причини такої неможливості, в той час, як за загальним правилом право на подання такої декларації, мають всі іноземці у чітко визначених випадках: 1) невидачі особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено; 2) відсутності у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи.

Крім того, у висновку Головного Комітету до Проекту закону зазначено, що Голова Державної міграційної служби України повідомив, що ДМС підтримує законопроект. А також звернув увагу, що у деяких осіб вже сплинули строки виходу з громадянства або найближчим часом спливає термін 2 роки як вони отримали громадянство України відповідно до Указу Президента України, але вони не можуть подати документ про припинення громадянства іншої держави, оскільки мають звернутися до посольства держави-агресора або в`їхати на її територію, де вони можуть зазнати переслідувань.

Отже, викладене свідчить про те, що метою включення до прикінцевих та перехідних положень приписів про те, що окремі категорії осіб, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом, мають право на подання декларації, покликане виключно надати можливість скористатись спрощеним порядком відмови від іноземного громадянства особам, щодо яких сплили, або спливають строки виконання зобов`язання з припинення іноземного громадянства. В свою чергу, будь-якої іншої мети, зокрема - обмежити інших осіб, що набули громадянство у визначений період закон не містить та не підпадають під визначені пунктом 2 категорій осіб, перехідні положення не містять.

Отже, предметом регулювання пункту 2 прикінцевих та перехідних положеннях Закону Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX є надання окремим категоріям осіб, визначеним в цьому пункті, розширених підстав для подання декларації за будь-якої неможливості виконати зобов`язання з припинення іноземного громадянства, у порівнянні із загальним правилом, яке зводиться лише до трьох підстав, а також надання таким особам, у яких сплинув, або спливає строк виконання зобов`язання з припинення іноземного громадянства додаткову можливість скористатись спрощеним порядком відмови від іноземного громадянства, аби не втратити громадянство України.

Будь-якого іншого обмежуючого регулювання вказана норма не міститься, що вбачається як із буквального текстуального тлумачення положення вказаної норма, так і системного та телеологічного тлумачення з урахуванням пояснювальних записок та висновків комітетів Верховної Ради до проекту закону, положень інших норм Закону України «Про громадянство України».

Натомість суб`єктом владних повноважень вищезазначені положення тлумачаться у якомога несприятливий для іноземця, який має намір отримати громадянство України, спосіб, шляхом утворення додаткових перешкод та категорій, яким останньому необхідно відповідати.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити, що у сучасному глобалізованому світі громадянство - це один із найважливіших та найфундаментальніших правових інститутів, які визначають правовий статус особи, а також дихотомію взаємовідносин між особою та державою.

Цілком доречним буде згадати твердження судді Е. Уоррен в окремій думці до рішення Верховного суду США у справі Perez v. Brownell 1958 р. в середині XX століття, що громадянство є «основним правом людини, яке є нічим іншим, як правом мати права».

Більш того, сучасне громадянство більше не є правом, а винятково привілеєм, оскільки набуття громадянства конкретної держави надає особі додаткові гарантії безпеки, можливості покращити власний добробут та визначити цілковиту перспективу на майбутнє.

Дискримінація, передбачена у статті 14 «Заборона дискримінації» ЄКЗПЛ, у контексті громадянства є пов`язаною, передовсім, із його наявністю чи відсутністю, а також особливими підставами та умовами його отримання чи припинення.

У цьому разі дискримінація полягає, передусім, у порушенні реалізації особою своїх прав у результаті прийняття рішення органами публічної влади, здійснення ними дії або бездіяльності, які спрямовані на обмеження або надання переваги іншій особі або групі осіб, які перебувають у схожій ситуації.

У статті 14 ЄКЗПЛ чітко вказано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Така дискримінація, зазвичай, може бути як прямою (коли ставлення до особи є менш сприятливим, ніж те, яке стосується інших осіб в аналогічній ситуації), так і непрямою (якщо нейтральна, на перший погляд, правова норма ставить особу у зв`язку із її громадянством чи релігією у несприятливе становище порівняно з іншими особами). Виняток із цього правила стосовно непрямої дискримінації стосується тих випадків, коли застосування такої правової норми обґрунтоване правомірною метою (legitimate aim), а засоби її досягнення є виправданими, належними і необхідними. Аналізуючи використання непрямої дискримінації у громадянстві, необхідно насамперед з`ясувати, чи інші особи, які мають громадянство конкретної держави, в аналогічних чи в подібних випадках перебувають у привілейованому становищі, чи ні.

Суд враховує, що Конвенція не гарантує права на громадянство. Однак, враховуючи еволютивну інтерпретацію ЄКЗПЛ протягом останніх років, ЄСПЛ не виключає, що свавільна відмова у громадянстві може в певних випадках мати суттєвий вплив на приватне життя особи. Це стосується і випадків свавільного позбавлення вже набутого громадянства у зв`язку з натуралізацією.

Наприклад, у справі Ramadan v. Malta (2016) заявник стверджував, що позбавлення його мальтійського громадянства порушило права, гарантовані йому ст. 8 ЄКЗПЛ, оскільки в результаті він став особою без громадянства. Свого часу він мав відмовитися від свого єгипетського громадянства, щоб стати громадянином Мальти, оскільки ні Єгипет, ні Мальта не визнавали можливість подвійного громадянства в особи. В цьому рішенні, в якому Суд не знайшов порушення ст. 8 ЄКЗПЛ, Суддя ЄСПЛ від Португалії Паолу Пінту де Альбукерке в окремій думці до цього рішення критикує "невиправдані, драконівські заходи" щодо заявника, оскільки в ній здійснений аналіз права на громадянство відповідно до міжнародних та європейських правових норм.

В світлі вищенаведеного, суд погоджується із аргументами сторони позивача про те, що за тлумаченням відповідача положення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1941-IX (набув чинності 19.12.2021) обмежують позивача скористатись загальним правом, передбаченим ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» з тих підстав, що він не підпадає під визначені такими перехідними положеннями категорії осіб.

На переконання суду, вищезазначене положення не є деталізацією положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», а є юридичною конструкцією, що обумовлена конкретною актуальною практичною необхідністю юридичного регулювання спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства для окремих категорій осіб.

Натомість ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» містить базовий законодавчий припис про те, що іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

І в даному випадку позивач, скориставшись цим правом, у декларації вказав те, що не може надати документ про припинення іноземного громадянства з незалежної від нього причини, а саме - у зв`язку з нездійсненням процедури припинення громадянства Російської Федерації.

При цьому, на території України не працюють дипломатичні установи Російської Федерації у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією з 24 лютого 2022 року, тому ОСОБА_1 , який проживає в Україні, з незалежних від нього причин не міг подати заяву про відмову від громадянства Російської Федерації, оскільки внаслідок розриву дипломатичних стосунків, така процедура в Україні не здійснюється.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

При цьому суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, судовий збір, який підлягав сплаті за даним позовом, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 858,88 грн (0,8 згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), який підлягає стягненню з відповідача. Решта надмірно сплаченого судового збору в сумі 1283,82 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, будинок 4-А; ЄДРПОУ 42552598), третя особа - ДМС України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; ЄДРПОУ 37508470), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ.

Стягнути з бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн (вісімсот п`ятдесят вісім грн 88 коп.).

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1283,82 (одну тисячу двісті вісімдесят три грн 82 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк