Справа № 199/955/23

Провадження № 2/201/1450/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Державної казначейської служби, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с. 1-23).

06 лютого 2023 року ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (т. 2 а.с.51).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 01 березня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 2 а.с. 55).

Ухвалою судді від 03 березня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури (т. 2 а.с. 56-57)

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що прокуратурою міста Дніпропетровська відносно нього здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012040650000090 від 28 листопада 2012 року за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

12 червня 2013 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст 208 КК України.

12 червня 2013 року ОСОБА_1 було вручено підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

13 червня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 263-1 КК України

13червня 2013року ухвалою Бабушківського районного суду м. Дніпропетровська відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

03 вересня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, та повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України.

06 вересня 2013 року прокурором м. Дніпропетровська було складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040650003315 від 12 червня 2013 року за звинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 ч.2 ст.263-1 КК України та направлено справу до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

29 січня 2014 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного Дніпропетровська ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 ч.2 ст.263-1 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислювався з 12 червня 2013 року.

13 червня 2014 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок суду від 29 січня 2014 року залишено без змін.

05 березня 2015 року ухвалою Менського районного суду Чернігівської області відносно ОСОБА_1 було застосовано вимоги ст. 82 КК України та звільнено від подальшого відбування покарання.

24 березня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

25 червня 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 залишено без змін.

24 березня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

26 травня 2016 року апеляційним судом Дніпропетровської області вирок Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.263 ч.2 ст.263-1 КК України у зв`язку з недоведеністю у його діях складу кримінального правопорушення та виправдано.

08 лютого 2022 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду по справі вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Таким чином, безпідставне кримінальне переслідування, тривало з 12 червня 2013 року по 08 лютого 2022 року, тобто протягом 8 років 7 місяців 28 днів (103 місяці та 28 днів), що завдало йому моральної та матеріальної шкоди.

3 14 червня 2013 року по 06 вересня 2014 року ОСОБА_1 утримувався під вартою Дніпропетровському слідчому ізоляторі Управління державної B пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області, який в подальшому було перейменовано у державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)». Він стверджує, що тримання його в умовах даної установи було таким, що принижує його гідність, що з ним поводились всупереч нормам статті 3 Конвенції.

22 квітня 2020 року постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 204/4295/18 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року. ВС дійшов висновку, що в період з 14червня 2013 року по 06 вересня 2014 року ОСОБА_1 тримався під вартою в умовах державнії установі Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)", що принижували гідність, а поводження з ним під час тримання під вартою було таким, що суперечило вимогам статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 вважає, що тримання його під вартою в умовах державної установи " Дніпровська установа виконання покарань № 4)" у період з 14 червня 2013 року по 06 вересня 2014 року було таким, що принижує його гідність, що з ним поводились всупереч нормам ст.3 Конвенції.

05 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою, стверджуючи, що кримінальне провадження відносно нього розглядається поза розумним строком ", тобто, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

06 лютого 2020 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення Закутній против України" ( заяви № 17843/ 19). У цій справі у справі Європейський суд з прав людини констатував порушення прав ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що тривалість кримінального провадження відносно ОСОБА_1 була несумісною з вимогою " розумного строку" і що він не мав ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим.

ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 500 000 грн. 00 коп. з огляду на висновок спеціаліста психолога за результатами проведення психологічної експертизи від 10 жовтня 2022 року, виходячи з розрахунку того, що мінімальна заробітна плата відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» становила 6700 грн., а грошовий вираз душевних страждань відповідно до експертного дослідження становить 500 мінімальних заробітних плат. (т.1 а.с.1-21).

25квітня 2023року наадресу судупредставником прокуратуриДніпропетровської областінадано відзив на позовну заяву в якій останній заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього у заподіянні.

Водночас, усупереч ст. 81 ЦПК України позивач не наводить достатньо доказів на підтвердження своїх доводів. Відсутнє також обґрунтування характеру моральних страждань, які зазнав позивач та розрахунок суми моральної шкоди.

Натомість, позивач у позовній заяві без належних на те підстав та обґрунтувань зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 3 500 000 грн (т. 2 а.с.96-103).

23травня 2023року наадресу судувід представникаДержавної казначейськоїслужби надійшоввідзив в якому останній вважали позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

26 травня 2023 року на адресу суду від представника прокуратури Дніпропетровської області надійшли доповнення до відзиву, в яких вказано, що особа, яка проводила експертизу, не мала кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю, оскільки не мала будь-якої експертної спеціальності взагалі та не зареєстрований в Державному реєстрі атестованих судових експертів.

З урахуванням викладеного, Дніпропетровська обласна прокуратура вважає висновок експерта психолога від 10 жовтня 2022 року є недопустимим доказом, та не може прийматися судом до уваги при визначені моральної шкоди позивачу.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Авраменко А.М. (т.2 а.с.50).

Ухвалою судді від 06 лютого 2023 року позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури передана на розгляд Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська за підсудністю. (т.2 а.с.51).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т.2 а.с.55).

Ухвалою судді від 03 березня 2023 року по даній справі відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання. (т.2 а.с.56-57).

07 квітня 2023 року від представника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те що, позивач вже звертався з таким предметом позову до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. (т.2 а.с.59-64).

Ухвалою суду від 10 травня 2023 року клопотання представника відповідача про закриття провадження залишено без задоволення. (т.2 а.с.118-119).

31 травня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т. 2 а.с.).

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріалисправи,оцінивши доказиу їхсукупності,суд дійшовнаступного.

Фактичні обставини, встановлені судом

Прокуратурою міста Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012040650000090 від 28 листопада 2012 року за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

12 червня 2013 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КК України.

12 червня 2013 року ОСОБА_1 було вручено підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. (т.1 а.с.26-28).

13 червня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 та ч.2 ст.263-1 КК України. (т.1 а.с.29-32).

13 червня 2013 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. (т.1 а.с.33).

03 вересня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, та повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України. (т.1 а.с.34-46).

06 вересня 2014 року прокурором м. Дніпропетровська було складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040650003315 від 12 червня 2013 року за звинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 ч.2 ст.263-1 КК України та направлено справу до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. (т.1 а.с.47-62).

29 січня 2014 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного Дніпропетровська ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 ч.2 ст.263-1 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислювався з 12 червня 2013 року. (т.1 а.с.78-97).

13 червня 2014 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок суду від 29 січня 2014 року залишено без змін. (т.1 а.с.98-110).

05 березня 2015 року ухвалою Менського районного суду Чернігівської області відносно ОСОБА_1 було застосовано вимоги ст. 82 КК України та звільнено від подальшого відбування покарання. (т.1 а.с.111).

24 березня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. (т.1 а.с.112-118).

25 червня 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 залишено без змін. (т.1 а.с.119-126).

24 березня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. (т.1 а.с.127-132).

26 травня 2016 року апеляційним судом Дніпропетровської області вирок Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.1 а.с.133-149).

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.263 ч.2 ст.263-1 КК України у зв`язку з недоведеністю у його діях складу кримінального правопорушення та виправдано. (т.1 а.с.173-221).

08 лютого 2022 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду по справі вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 щодо ОСОБА_1 залишено без змін. (т.1 а.с.222-235).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 06 лютого 2020 року по справі Закутній проти України, встановлено що в справі ОСОБА_1 мало місце порушення ст. 6 п. 1 та ст. 13 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження. даним рішенням встановлено, що держава відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців суму, зазначену в таблиці рішення, для конвертації в валюту держави відповідача за курсом, чинним на дату розрахунку. (т.1 а.с.150-160).

В матеріалах справи міститься замовлений позивачем висновок експерта психолога від 10 жовтня 2022 року, відповідно до даного висновку позивачу було спричинено морально шкоду діями органів досудового розслідування та прокуратури внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності та кримінального переслідування. Грошовий еквівалент моральних страждань можна визначити в розмірі від 3225000, 00 гривень до 3500000, 00 гривень. (т.2 а.с.1-38).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено у задоволенні позову. (т.2 а.с.71-75).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року залишено без змін. (т.2 а.с.76-82).

Постановою Верховного суду від 22 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовано. Сягнуто з держави України шляхом списання з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4000, 00 грн. (т.1 а.с.161-172).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частина перша статті 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої, пункту дев`ятого та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень цих норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 2 Конституції УкраїниякОсновного Закону Українипередбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Положеннямистатті 1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкода, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного вище Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду, а також у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У частинах 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкода, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» вказано, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Необхідно звернути увагу, що відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 9Постанови Пленуму ВСУ №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Частиною 2статті 25 Бюджетного кодексу Українивстановлено, що відшкодування, відповідно до закону, шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно дост. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Згідно п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогоуказом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що внаслідок безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності він незаконно знаходився під слідством протягом 8 років 7 місяців 28 днів , в період з 12 червня 2013 року (дата затримання позивача) до 08 лютого 2022 року (остаточна постанова про залишення без змін вироку про виправдання позивача), фактично втративши більше 8 років спокійного повноцінного життя.

Окрім того встановлено перебування позивача з 14 червня 2013 року по 06 вересня 2014 року під вартою, а в подальшому з 05 березня 2015 року було замінено невідбуту частину покарання 1 рік 2 місяці 10 днів позбавлення волі на цей же строк виправними роботами, з відрахуванням щомісяця на користь держави 20% його заробітку.

У своїх рішення ЄСПЛ неодноразово наголошував, що розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, зокрема, складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece), заява № 19773/92).

Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність тощо.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 180/2044/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20, від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19.

Крім того суд звертає увагу, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 06 лютого 2020 року по справі Закутній проти України, встановлено що в справі ОСОБА_1 мало місце порушення ст. 6 п. 1 та ст. 13 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження. даним рішенням встановлено, що держава відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців суму, зазначену в таблиці рішення, для конвертації в валюту держави відповідача за курсом, чинним на дату розрахунку. (т.1 а.с.150-160).

Суд вважає що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди оскільки кримінальне переслідування негативно вплинуло як на його ділову репутацію, так і на соціальні зв`язки із родиною, позивачу завдано значних душевних страждань, які виразилися, у руйнуванні професійних планів, а також у негативному впливі на честь , гідність та ділову репутацію позивача. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивач повинен був змінювати звичайний спосіб життя та пристосовуватися до іншого способу як життя так і побуту. Так, наведенні обставини призвели до порушення нормальних життєвих та соціальних зв`язків, оскільки обвинувачення у вчиненні злочину негативно вплинуло на його зв`язок з суспільством та неможливістю в повній мірі надавати увагу малолітній доньці та дружині. Крім того, суд вважає, що затримання та тримання особи під вартою, є фактором завдання психологічного тиску на людину.

Понад 8 років позивач перебував під слідством, був позбавлений права вільно пересуватись, вести звичайний образ життя, що руйнувало його душевний спокій, завдавало моральних переживань, змушувало нервувати, створювало дискомфорт, порушувало звичайний для нього уклад життя, призводило до порушення нормальних життєвих зв`язків.

Стосовно визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню в якості грошової компенсації позивачу, суд виходить з того, що в п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. йдеться про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

У своїх численних рішеннях Європейський Суд з прав людини зазначає, що компенсація моральної шкоди має бути адекватною. Судовим розглядом встановлено що позивач перебував під слідством з 12 червня 2013 року до 08 лютого 2022 року, тобто 103 місяці та 28 днів.

Суд критично ставиться до наданого позивачем висновку експерта психолога, адже суду не було надано підтверджень що особа яка провидила дану експертизу, а саме ОСОБА_3 є судовим експертом та зареєстрований в Державному реєстрі атестованих судових експертів, що суперечить нормам Закону України «Про судову експертизу», адже відповідно до закону: «Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.»

В свою чергу відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі №6-2203цс15, відповідно до ч.3 ст.13 закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менш як одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст.13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і судурозмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 6 700 грн., тому, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Встановлено, ОСОБА_1 перебував під слідством з протягом 8 років 7 місяців 28 днів , в період з 12 червня 2013 року (дата затримання позивача) до 08 лютого 2022 року (остаточна постанова про залишення без змін вироку про виправдання позивача) тобто повних 103 місяці та 28 днів.

При прийнятті рішення щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує тривалість, характер, глибину та обсяг страждань позивача.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд враховує глибину моральних і душевних страждань останнього, період його перебування під слідством та судом, а саме 103 місяці та 28 днів, беручи до уваги конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи, внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності та доходить до висновку про визначення розміру відшкодування моральної шкоди з розрахунку 103 мінімальних заробітних плат за кожен повний місяць і за 28 дні 1-го неповного місяця.

Оскільки відповідно до статті 8 Закону України від 03 листопада 2022 року № 8000 «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 6 700 гривень, тому, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 6700 грн., тому розмір моральної шкоди, яку слід стягнути на користь ОСОБА_1 (виходячи з розрахунку: (103 х 6700 грн.) + (6700 : 31 х 28 = 6051,61 грн.), становить 696151,61 коп.

Посилання позивача на розрахунки проведеної за його замовленням експертизи є необґрунтованими, оскільки експерт, який надав відповідний висновок та зробив відповідні розрахунки не мав достатніх повноважень для проведення судової експертизи, яку б суд зміг прийняти до уваги.

Твердження представника прокуратури, що посилання позивача, як на підставу позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, на факти незаконності дій працівників правоохоронних органів та на умови утримання у державній установі виконання покарань, не можуть свідчити про безумовне заподіяння йому моральної шкоди є безпідставним, оскільки Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Посилання Державної казначейської служби України у касаційній скарзі на те, що позивачем помилково обрано спосіб захисту, адже дане твердження було спростовано Постановою Верховного суду від 22 квітня 2020 року та правовими висновками сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі 242/4741/16-ц, відповідно до яких моральна шкода в разі встановлення порушення вищезазначених прав відшкодується саме за рахунок держави через рахунки Державної казначейської служби України.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суд на це уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких він зазнав та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 696 151,61 грн.

Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості та є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не призведе до її збагачення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму у розмірі 696 151 (шістсот дев`яносто шість тисяч сто п`ятдесят одна) грн. 61 коп. у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 червня 2023 року

Суддя С.О.Демидова