ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа№ 46/436-б (910/16810/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Грека Б.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від Заступника Генерального прокурора: Штін Д.С. - за посвідченням № 076395 від 01.03.2023;

від Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України: Варяниця К.В. - за довіреністю № 24-740 від 20.10.2022;

від Міністерства економіки України: Колода Є.Г. - у відповідності до витягу з ЄДРПОУ;

від Фонду державного майна України: Ленько М.М. - відповідно до виписки з ЄДРПОУ;

від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): Колток О.М. - у відповідності до виписки з ЄДРПОУ.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) (суддя Пасько М.В., повний текст рішення складено та підписано - 13.02.2022)

за позовом Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

до 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Державної акціонерної компанії «Укрресурси»

3) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

треті особи:

1) Міністерство економіки України

2) Фонд державного майна України

3) Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

про визнання недійсним та скасування наказу в межах справи № 46/436-б

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України (надалі також позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також відповідач-1), Державної акціонерної компанії «Укрресурси» (надалі також відповідач-2) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі також відповідач-3) про визнання недійсним та скасування наказу в межах справи № 46/436-б, у якій просить суд:

- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Поновити строки на звернення з даною позовною заявою до суду;

- визнати за Державою Україна в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - будинок 12 (літ. А) по Музейному пров. в м. Києві (надалі - спірне майно);

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежилий будинок в цілому - адміністративний будинок (літ. А), що розташований за адресою: м. Київ, пров. Музейний, будинок 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», форма власності колективна, з відкриттям розділу;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління майном Київської міської держадміністрації від 23.09.1999 № 468-В;

- скасувати свідоцтво про право власності НБ 010002577 від 24.09.1999;

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію права, номер запису 3191-П в книзі 22 п-118, від 11.12.2012 щодо реєстрації права власності на нежилий будинок в цілому - адміністративний будинок (літ. А), що розташований за адресою: м. Київ, пров. Музейний, будинок 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», форма власності колективна.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне майно було набуте Державною акціонерною компанією «Укрресурси» незаконно, зареєстровано з порушенням чинного законодавства та підлягає вилученню на користь Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) (суддя Пасько М.В., повний текст рішення складено та підписано - 13.02.2022) відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 19, 143, 144 Конституції України, ст.ст. 7, 12, 61, 62 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що право власності за Державною акціонерною компанією «Укрресурси» на спірне майно було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності, оскільки позивач мав об`єктивну можливість знати про обставини порушення (на його думку) права ще з 2008 року, однак до суду звернувся лише 2021 році, при цьому, Господарсько-фінансовим департаментом Секретаріату Кабінету Міністрів України не надано переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Також, не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України в повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовані порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

09.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким третя особа-2 просить суд, задовольнити апеляційні скарги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого третя особа-3 просить суд, задовольнити апеляційні скарги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.05.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення № 2431-05/100 від 18.05.2023 на апеляційні скарги, відповідно до яких третя особа-1 просить суд, задовольнити апеляційні скарги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 апеляційну скаргу Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.

У відповідності до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 07.03.2023 апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 46/436-б (910/16810/21) за позовом Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної акціонерної компанії «Укрресурси» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); треті особи: Міністерство економіки України, Фонд державного майна України та Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання недійсним та скасування наказу в межах справи № 46/436-б. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 46/436-б (910/16810/21).

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 46/436-б (910/16810/21) за позовом Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної акціонерної компанії «Укрресурси» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); треті особи: Міністерство економіки України, Фонд державного майна України та Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання недійсним та скасування наказу в межах справи № 46/436-б. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 46/436-б (910/16810/21).

27.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 46/436-б (910/16810/21).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) апеляційну скаргу Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) залишено без руху.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) залишено без руху.

18.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Заступника Генерального прокурора надійшла заява № 15/2/2-45вих-23 від 11.04.2023 щодо усунення недоліків апеляційної скарги з додатками.

20.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшла заява б/н від 20.04.2023 про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) клопотання Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України задоволено та поновлено строк на усунення недоліків апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження у справі № 46/436-б (910/16810/21) за апеляційними скаргами Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21); об`єднано апеляційні скарги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) призначено на 31.05.2023.

Явка представників сторін

У судове засідання 31.05.2023 з`явилися представники Заступника Генерального прокурора, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

31.05.2023 у судове засідання не з`явилися представники Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державної акціонерної компанії «Укрресурси»; про причини нез`явлення суд не повідомила остання.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що 22.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшла заява № 278 від 19.05.2023 про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

Також, 31.05.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання/заява б/н від 31.05.2023, у якому останній просить суд, розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника Департаменту та прийняти законне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також, нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) була надіслана судом апеляційної інстанції на електрону адресу та/або в електронні кабінети учасників справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування та відповідними довідками про доставку електронного документа.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за участю представників Заступника Генерального прокурора, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заяви/клопотання заявлені учасниками справи

15.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно з якою останній просить суд, залучити заявника до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні Державної акціонерної компанії «Укрресурси»; викликати ОСОБА_1 для подачі додаткових пояснень і доказів; взяти до відома, що у цій справі є позов заявника до Державної акціонерної компанії «Укрресурси» з вимогами пов`язаними з трудовідносинами, як по даті звільнення, записами в трудовій книжці та її видачі ОСОБА_1 і щодо суми заборгованих коштів; зупинити розгляд справи, призначеної на 31.05.2023 до вирішення судом першої інстанції першочергових вимог ОСОБА_1 пов`язаних з трудовими відносинами; справу повернути до Господарського суду міста Києва.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви, постановлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21), якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення до справи в якості третьої особи; відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення розгляду справи.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 31.05.2023 представники Заступника Генерального прокурора, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України та Фонду державного майна України підтримали вимоги апеляційних скарг з підстав викладених у них та у відзивах на апеляційні скарги, а також просили їх задовольнити; рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судовому засіданні 31.05.2023 заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Указом Президента України від 21.12.1994 № 789/94 «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства» утворено Державну акціонерну компанію «Укрресурси» на базі підприємств і організацій, що входять до сфери управління Державного комітету України з матеріальних ресурсів.

До її статутного фонду передано акції і державне майно корпоратизованих державних підприємств, у тому числі адміністративні будинки №№ 10, 10А, 12 розташовані у пров. Музейному в м. Києві.

Постановою Кабінету Міністрів України № 46 від 21.01.1995 «Питання Державної акціонерної компанії «Укрресурси» затверджено статут Державної акціонерної компанії «Укрресурси», відповідно до якого Компанія є акціонерним товариством відкритого типу, засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України.

На підставі наказу Головного управління майна Київської міської держадміністрації № 468-В від 23.09.1999 зареєстровано за Державною акціонерною компанією «Укрресурси» право власності на нежитловий будинок у цілому - адміністративний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що 24.09.1999 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 .

У подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України № 339 від 27.02.2008 «Про забезпечення розміщення центральних органів виконавчої влади» Кабінет Міністрів України з метою розміщення Міністерства економіки України та деяких інших центральних органів виконавчої влади доручив Держкомрезерву забезпечити передачу у двотижневий строк будинків по пров. Музейному 10А та 12 у м. Києві до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 19.03.2008 «Про управління державними корпоративними правами Державної акціонерної компанії «Укрресурси» встановлено, що повноваження з управління державними корпоративними правами Державної акціонерної компанії «Укрресурси» здійснює Міністерство економіки України, крім цього, також зобов`язано Міністерство економіки України затвердити статут Державної акціонерної компанії «Укрресурси» та забезпечити виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 339 від 27.02.2008.

На підставі наказу Міністра Кабінету Міністрів України № 408 від 06.03.2008 та акта приймання-передачі від 21.05.2008 адміністративні будинки по пров. Музейному, 10А та 12, було передано до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Разом із цим, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 28404586 від 23.02.2016 Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України відмовлено в державній реєстрації права власності на будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Музейний, буд. 12, загальною площею 3678,8 кв.м, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право колективної власності за іншою юридичною особою, а саме за Державною акціонерною компанією «Укрресурси».

З метою скасування свідоцтва про право власності серії НБ 010002577 від 24.09.1999 та наказу Головного управління майном Київської міської держадміністрації від 23.09.1999 № 468-В Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна акціонерна компанія «Укрресурси».

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2017 у справі № 826/6025/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено. Скасовано наказ Головного управління майном Київської міської держадміністрації № 468-В від 23.09.1999 та свідоцтво про право власності НБ 010002577 від 24.09.1999.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі № 826/6025/16, залишеною без змін Верховним Судом, задоволено апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії «Укрресурси»; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2017 у справі № 826/6025/16 скасовано, оскільки указаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Як зазначалось вище, у жовтні 2021 року Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної акціонерної компанії «Укрресурси» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним та скасування наказу в межах справи № 46/436-б, у якій просить суд: визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Поновити строки на звернення з даною позовною заявою до суду; визнати за Державою Україна в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - будинок 12 (літ. А) по Музейному пров. в м. Києві (надалі - спірне майно); скасувати державну реєстрацію права власності на нежилий будинок в цілому - адміністративний будинок (літ. А), що розташований за адресою: м. Київ, пров. Музейний, будинок 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», форма власності колективна, з відкриттям розділу; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління майном Київської міської держадміністрації від 23.09.1999 № 468-В; скасувати свідоцтво про право власності НБ 010002577 від 24.09.1999; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію права, номер запису 3191-П в книзі 22 п-118, від 11.12.2012 щодо реєстрації права власності на нежилий будинок в цілому - адміністративний будинок (літ. А), що розташований за адресою: м. Київ, пров. Музейний, будинок 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», форма власності колективна.

За наслідками розгляду вищевказаної позовної заяви ухвалено рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) про відмову у задоволенні позовних вимог, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Заступника Генерального прокурора, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), обговоривши доводи апеляційних скарг, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора, виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось вище, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 19, 143, 144 Конституції України, ст.ст. 7, 12, 61, 62 КУзПБ, ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України та мотивоване тим, що право власності за Державною акціонерною компанією «Укрресурси» на спірне майно було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про застосування строку позовної давності, оскільки позивач мав об`єктивну можливість знати про обставини порушення (на його думку) права ще з 2008 року, однак до суду звернувся лише 2021 році, при цьому, Господарсько-фінансовим департаментом Секретаріату Кабінету Міністрів України не надано переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність реєстрації права власності на будівлю, що розташована у м. Києві, провулок Музейний, будинок 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», оскільки державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. У зв?язку з цим, власником майна переданого до статутного фонду державного акціонерного товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (чи іншого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства), майно якої передано до статутного фонду державного акціонерного товариства.

Так, у редакції Статуту Державної акціонерної компанії «Укрресурси» від 19.08.1999, яка діяла на момент оформлення оскаржуваного свідоцтва, пунктом 2 передбачено, що засновником Державної акціонерної компанії «Укрресурси» є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 1 розділу VI Статуту Державної акціонерної компанії «Укрресурси», вищим органом Компанії є загальні збори акціонерів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» до об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, у тому числі акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності.

Отже, при проведенні процедури приватизації державного акціонерного товариства об`єктом приватизації можуть виступати, у тому числі акції (частки, паї), що належать державі у майні акціонерного товариства.

В силу ст. 345 ЦК України юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації. Разом з тим, ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (надалі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку про те, що Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації державного майна, передачу такого майна державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, а відтак, передача до статутного фонду нерухомого майна, адміністративного будинку, що розташований за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 12 не є його відчуженням з державної власності та не являється підставою для реєстрації цього майна у формі колективної власності.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007, затверджено Порядок відчуження об`єктів державної власності.

У відповідності до п. 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України.

Крім погодження процедури відчуження з суб`єктом управління та Фондом державного майна України Порядком відчуження об`єктів державної власності також передбачено чітко унормований механізм самого відчуження, а саме: незалежна оцінка майна, що пропонується до відчуження; відчуження майна здійснюється шляхом його продажу на аукціоні, який проводиться організатором аукціону; особливі умови участі покупців в аукціоні; та інше.

Як вже зазначалось, ч. 3 ст. 145 ГК України передбачено, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Відтак, відчуження державного майна може здійснюватися двома способами, зокрема: відповідно до Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 та шляхом приватизації.

Розпорядження Кабінету Міністрів України № 339 від 27.02.2008 «Про забезпечення розміщення центральних органів виконавчої влади», яке видано відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 № 5-93 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності», передано будинки по Музейному провулку 10а та 12 в м. Києві до сфери управління позивача, що за своєю суттю можна ототожнити з рішенням загальних зборів про зменшення статутного капіталу Державної акціонерної компанії «Укрресурси», з огляду на таке.

Кабінет Міністрів України видає на основі і на виконання Конституції України та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов`язкові для виконання.

До компетенції загальних зборів належить: б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу (стаття 41 Закону України «Про господарські товариства», у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 39 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що рішення про зменшення статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного (складеного) капіталу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 19.03.2008 «Про управління державними корпоративними правами Державної акціонерної компанії «Укрресурси» визначено, що повноваження з управління державними корпоративними правами Державної акціонерної компанії «Укрресурси» здійснює Міністерство економіки України.

Крім цього, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиним засновником ДАК «Укрресурси» є держава в особі Міністерства економіки України.

У Статуті Державної акціонерної компанії «Укрресурси», затвердженого наказом Міністерства економіки України №134 від 17.04.2008 визначено, що компанія є відкритим акціонерним товариством, засновником компанії є держава, управління державними корпоративними правами здійснює Міністерство економіки України.

Згідно з п. 8.2.7 Статуту Державної акціонерної компанії «Укрресурси», рішення щодо розпорядження та використання майна, внесення змін до розміру статутного капіталу відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів.

Відповідно до п. 3.13 Статуту Державної акціонерної компанії «Укрресурси», майно передане засновниками до статутного капіталу компанії, належить їй на праві господарського відання.

Пунктом 3.14 Статуту Державної акціонерної компанії «Укрресурси» встановлено, що компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до законодавства, статуту та мети діяльності компанії. Корпоративні права держави, надані компанії в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України. Стосовно них не можуть вчинятись дії, наслідком яких може бути відчуження цих корпоративних прав з державної власності.

За змістом п. 4.2 Статуту Державної акціонерної компанії «Укрресурси», до набуття в процесі приватизації прав власності на акції компанії іншими юридичними та фізичними особами єдиним акціонером компанії від моменту її утворення та до завершення процедури приватизації або припинення її діяльності є держава в особі Міністерства економіки України.

Слід вказати, що Міністерством економіки України жодних рішень щодо відчуження державного майна в приватну або колективну власність органом управління не приймалось.

В силу Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Фонд державного майна України відповідає за формування і ведення Єдиного реєстру об`єктів державної власності, є його розпорядником, згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1121 від 30.11.2005 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності» та від 14.04.2004 № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності» визначено, що дії Фонду державного майна України щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління.

Статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

У відповідності до положень Законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України», постанов Кабінету Міністрів України від 14.04.2014 № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності» та від 30.11.2015 № 1121 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності» Єдиний реєстр об`єктів державної власності з 2005 року формується та ведеться Фондом державного майна України згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності, зокрема нерухомого майна державних підприємств, установ, організацій.

Статтею 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління об`єктами державної власності відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів, приймають рішення щодо умов його подальшого використання.

Необхідно зазначити, що спірне майно перебуває в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності.

При цьому, слід вказати, що Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання такого майна державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства. Тому державне майно, що передане державою до статутного фонду (капіталу) державного унітарного підприємства, корпоратизованого у акціонерне товариство, сто відсотків акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.

Управління та розпорядження державним майном здійснюються з додержанням приписів Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 «Про затвердження Порядку відчуження об`єктів державної власності», що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на час прийняття рішення, що є предметом спору) визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з п. 8 Порядку видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1563 від 02.10.1996 (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) Київське міське бюро технічної інвентаризації: видає документи, необхідні для оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна (технічний паспорт та поповерхові плани будинку, тощо); реєструє правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території м. Києва; щомісячно до 5-го числа наступного місяця передає Головному управлінню житлового господарства та майна міста інформацію на магнітних носіях за визначеними у додатку 6 цього порядку показниками щодо об`єктів, на які зареєстровані правовстановлюючі документи.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права, номер запису 3191-П в книзі 22 п-118, від 11.12.2012 було зареєстровано право на нежилий будинок в цілому - адміністративний будинок, що розташований за адресою: м. Київ, провулок Музейний, будинок 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», форма власності колективна.

Правонаступником Головного територіального управління юстиції у місті Києві є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

За змістом ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІУ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Згідно з п.п. 26, 27, 32 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Слід зазначити, матеріали справи не містять документів, які б слугували підставою для державної реєстрації права власності на адміністративний будинок, що розташований за адресою: м. Київ, провулок Музейний, буд. 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси» за колективною формою власності.

Поміж іншого, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок передбачають реєстрацію права державної, комунальної та приватної власності. Колективна форма власності була передбачена Законом України «Про власність», який втратив чинність 20.06.2007, натомість ЦК України у редакції, чинній на час прийняття рішення Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (11.12.2012) про державну реєстрацію права колективної власності на будинок 12 по Музейному провулку за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», колективної форми власності не передбачав.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що право власності за Державною акціонерною компанією «Укрресурси» на спірне майно було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Щодо висновків суду першої інстанції про застосування строку позовної давності, необхідно вказати таке.

Як зазначалось вище, у позовній заяві Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України просив суд, зокрема, визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Поновити строки на звернення з даною позовною заявою до суду.

При цьому, відповідачі у відзивах на позовну заяву просили відмовити у її задоволенні та застосувати строк позовної давності.

Так, у оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд застосував наслідки спливу строків позовної давності, однак у даному випадку оцінка останньої є недоцільною, оскільки суд фактично дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по суті.

В силу ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Разом із тим, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу.

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Однак, при застосуванні судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності, не було враховано надані Господарсько-фінансовим департаментом Секретаріату Кабінету Міністрів України пояснення у яких, поміж іншого, зазначалось, що позивач одразу почав вживати всіх належних дій для захисту своїх законних прав та інтересів передбаченими Конституцією України та законами України способами, як тільки йому стало відомо про їх порушення.

Зокрема, для реєстрації права власності на будівлю, що розташована у м. Києві, пров. Музейний, буд. 12, загальною площею 3678,8 кв.м. позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції.

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 28404586 від 23.02.2016 позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право колективної власності за іншою юридичною особою.

Отримавши інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформовану станом на 11.03.2016, позивачу стало відомо, що право власності на нежилий будинок в цілому - адміністративний будинок, що розташований за адресою: м. Київ, провулок Музейний, будинок 12, належить Державній акціонерній компанії «Укрресурси» на підставі свідоцтва про право власності НБ 010002577 від 24.09.1999 відповідно до наказу Головного управління майном Київської міської держадміністрації № 468-В від 23.09.1999.

З метою скасування свідоцтва про право власності серії НБ 010002577 від 24.09.1999 та наказу Головного управління майном Київської міської держадміністрації від 23.09.1999 № 468-В Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна акціонерна компанія «Укрресурси».

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2017 у справі № 826/6025/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено. Скасовано наказ Головного управління майном Київської міської держадміністрації № 468-В від 23.09.1999 та свідоцтво про право власності НБ 010002577 від 24.09.1999.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі № 826/6025/16, залишеною без змін Верховним Судом, задоволено апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії «Укрресурси»; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2017 у справі № 826/6025/16 скасовано, оскільки указаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, Господарсько-фінансовим департаментом Секретаріату Кабінету Міністрів України, з моменту коли останній дізнався про порушення його прав, а саме з моменту отримання рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 23.02.2016 № 28404586, почав вживати всіх необхідних дій для захисту своїх порушених прав та інтересів.

При цьому, слід зазначити, що у зв?язку із відкриттям провадження Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/6025/16, а також повноцінним розглядом справи та винесенням остаточного рішення у справі, позивач справедливо вважав, що його права та інтереси захищаються у належний спосіб.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для сторони своєчасно звернутися за захистом порушеного права. З огляду на положення статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).

З цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства, тощо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску позовної давності, а відтак, порушене право Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційних скарг колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційних скарг Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора, у зв`язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційних скарг та позовної заяви, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Заступника Генерального прокурора задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 46/436-б (910/16810/21) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким:

« 1. Позовні вимоги Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління майном Київської міської держадміністрації від 23.09.1999 № 468-В. Скасувати свідоцтво про право власності НБ 010002577 від 24.09.1999. Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права, номер запису 3191-П в книзі 22 п-118, від 11.12.2012 щодо реєстрації права на нежилий будинок в цілому - адміністративний будинок, що розташований за адресою: м. Київ, провулок Музейний, будинок 12 за Державною акціонерною компанією «Укрресурси», форма власності колективна, з відкриттям розділу. Визнати за Державою Україна в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - будинок по Музейному пров. 12 в м. Києві.

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної акціонерної компанії «Укрресурси» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України судовий збір за подання позовної заяви по 793 (сімсот дев`яносто три) грн з кожного».

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної акціонерної компанії «Укрресурси» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України судовий збір за подання апеляційної скарги по 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. з кожного.

4. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної акціонерної компанії «Укрресурси» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір за подання апеляційної скарги по 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) грн 50 коп.

5. Справу № 46/436-б (910/16810/21) повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 19.06.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

Б.М. Грек