Справа № 420/10568/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому просить:

-визнати дії та рішення Відповідача № 951380854844 від 26.11.2021 року стосовно розрахунку щомісячної пенсії та суми боргу за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 на дату нарахування до виплати - 26.11.2021 року, у спосіб та порядку не передбаченим чинним законодавством та бездіяльність відповідача, який усунувся від розрахунку щомісячної пенсії та суми боргу за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 рік, на дату нарахування до виплати 26.11.2021 року, у способі та порядку передбаченим чинним законодавством протиправними;

-зобов`язати Відповідача здійснити розрахунок та виплату суми щомісячної пенсії та суми боргу за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 рік на 26.11.2021 рік відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" від 20.02.2019 № 124 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році від 01.04.2020 №251 стосовно доплати особам, яким виповнилося 80 років та відповідно до ст.28 ч.1 абз.2 Закону 1058-IV стосовно доплати за 13 років понаднормового стажу, за мінусом виплачених сум, з компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.09.1992 року позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон. 06.12.1996 року Позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік. На виконання рішення суду від 01.07.2021 року по справі №523/4410/17 стосовно поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 22.09.2016 р. відповідач, на думку позивача, протиправно нарахував пенсію позивача в сумі 49,86 гривень, а з 23.09.2016 року у розмірі 3604,04 гривень.

Ухвалою від 08.08.2022 року позов залишено без руху та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.

Ухвалою від 29.08.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що на виконання зазначеного рішення суду, Головне управління рішенням № 951380854844 від 26.11.2021 здійснило поновлення виплати пенсії позивача з 07.10.2009 по 22.09.2016 у розмірі 49,86 грн (розмір пенсії на момент припинення виплати). Таким чином, не вбачається жодних підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління про поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009, оскільки вказаним рішенням в повному обсязі виконано рішення суду, викладене у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2021 по справі № 523/4410/17, а отже відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню. Крім того, позивач зазначає, що позовна вимога щодо поновлення позивачу виплати пенсії з 07.10.2009 є безпідставною з огляду на те, що пенсію позивачу з цієї дати вже було поновлено, про що позивач був належним чином повідомлений листом Головного управління № 1500-0306- 8/13631 вiд 31.01.2022.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

27.09.1992 року позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон.

06.12.1996 року позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік. У зв`язку з виїздом за кордон виплату пенсії позивачу було припинено.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.08.2017 року по справі № 523/4410/17, відповідача зобов`язано провести поновлення пенсії за віком позивачу з 23.09.2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року.

25.05.2018 року Позивачем було отримано лист Відповідача №5379/04 від 16.05.2018 року, яким було повідомлено, що УПФУ проведено поновлення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 49,86 грн. на місяць.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року по справі №420/6016/18 визнано протиправним та скасовано розпорядження Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №10510 від 22.11.2017 р. в частині визначення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 49,86 грн. Зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 23.09.2016 р., у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показники середньої заробітної плати за три роки до дня звернення позивача до УПФУ, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

18.01.2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про добровільне виконання рішення від 01.07.2021 року.

У відповідь на лист позивача від 18.01.2022 року відповідач направив повідомлення №1500-0306-8/13631 від 31.01.2022 року, до якого додано копію рішення № 951380854844 від 26.11.2021 року про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 року.

З вказаного рішення вбачається: що відповідач розрахував позивачу пенсію за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 року у розмірі 49,86 гривень без урахування автоматичних перерахунків пенсії на момент виплати 26.11.2021 року та без нарахування компенсації втрати частини доходів.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадянам ґарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року по справі №804/3217/18 сформулював такий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах: «право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні».

Судом встановлено, що позивач до виїзду за кордон перебував на обліку в пенсійному органі та отримувала пенсію за віком, громадянство не втрачав. Крім того, позивач наразі також перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Тому, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Приписами статті 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за такими принципами, а саме:

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат;

- солідарності та субсидування в солідарній системі;

- державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

Разом з тим, статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ визначено, що законами України встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України це механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону № 1282-ХІІ розуміється, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, підвищення пенсій відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється на підставі частини 2 або 3 статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року) встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до положень п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, середня заробітна плата (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки становить 3764,40 грн.

Крім того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» № 124 від 20.02.2019 року передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 року № 251 встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Згідно Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" від 20.02.2019 року № 124, установлено, зокрема, у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією Постановою, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Також положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 року № 251 установлено з 1 квітня 2020 р. особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру.

Водночас, відповідачем не надано доказів, що нарахування пенсії та суми її заборгованості за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 здійснювалось відповідно до положень вищевказаного законодавства, а саме: із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки у розмірі 3764,40 грн. та відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17 та 1,11 (5424,60 грн. (3764,40 х 1,17 х 1,11).

В свою чергу відповідач розрахував позивачу пенсію за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 року у розмірі 49,86 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що на підставі принципу рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, передбаченого статтею 7 Закону №1058-IV, положення діючого законодавства, стосовно поновлення пенсії, її розміру та проведення перерахунків, мають застосовуватися до позивача, який проживає за кордоном, таким же чином, як вони застосовуються до застрахованих осіб, які проживають в Україні.

Разом з тим, чинне законодавство дійсно не містить норм, в яких встановлено, що пенсія поновлюється в розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Водночас, це також не означає, що поновлення виплати пенсії проводиться за нормами, чинними на дату такого поновлення, оскільки за період такої невиплати (в даному випадку з жовтня 2009 по вересень 2016 року) зміна розміру пенсії відбувалась поступово, з урахуванням чинного на час такого перерахунку законодавства. Натомість, у разі задоволення вимог позивача про перерахунок пенсії, що мала виплачуватись у 2009 році за нормами чинними на дату виплати 26.11.2021 року, розмір такої пенсії буде значно вищим, аніж розмір отримуваної пенсії громадянами України, виплата пенсії яким не припинялась, що, в свою чергу, також призведе до дискримінації таких пенсіонерів.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно обчислив пенсію позивача в розмірі, визначеному на дату припинення виплати пенсії без її подальшого перерахунку за нормами пенсійного законодавства, чинного на час настання такого права.

Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління ПФУ в Одеській області, який усунувся від розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 рік у спосіб, передбачений чинним законодавством на дату нарахування до виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Як зазначалось вище, відповідачем здійснено нарахування пенсії позивачу за вказаний період, проте таке нарахування здійснено не у розмірах, передбачених пенсійним законодавством. Тобто мали місце протиправні дії відповідача, а отже протиправна бездіяльність (пасивна поведінка відповідача) відсутня.

Тому вимога позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги у частині нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 46 Закону №1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ (далі за текстом Закон №2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); сума індексації грошових доходів громадян.

Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі відповідача, на якого покладено обов`язок призначати і виплачувати пенсію, то при перерахунку пенсії підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів відповідно до ч.2 ст.46 Закону №1058, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд враховує протиправність дій та рішень відповідача, та не зважаючи на часткове задоволення позову, стягує з відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адерса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951380854844 від 26.11.2021 року стосовно розрахунку щомісячної пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 на дату нарахування до виплати - 26.11.2021 року, у спосіб та порядку, не передбачені чинним законодавством.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату суми щомісячної пенсії та суми боргу ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 22.09.2016 рік, станом на 26.11.2021 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум з проведенням компенсації втрати частини доходу.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів